Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №474/774/26 — Врадіївський районний суд Миколаївської області

Справа № 474/774/26

Провадження № 2-а/474/12/26

Рішення

Іменем України

02.10.26 с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Багрін Н.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

встановив:

24.08.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7726891 від 15.08.2026 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 (далі - оскаржувана постанова), а справу - закрити за відсутності складу правопорушення.

Позивач вважає оскаржувану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасування, з огляду на наступне.

Як стверджує позивач, перед виїздом він, відповідно до вимог п. 2.3 ПДР України, перевірив технічний стан автомобіля, лампа підсвічування державного номерного знака була справною та працювала належним чином.

15.08.2026 позивач виїхав із с-ща Врадіївка Миколаївської області та прямував транспортним засобом SKODA ОСТАVIА, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , до міста Миколаїв. Маршрут проходив автомобільною дорогою М-13 “Кропивницький - Платонове”, після чого він продовжив рух у напрямку м. Миколаїв автомобільною дорогою Н-24 “Благовіщенське - Миколаїв”.

Під час руху зазначеним маршрутом, зокрема ділянки дороги М-13 з нерівним дорожнім покриттям, транспортний засіб зазнав великих вібрацій та ударних навантажень, так як ця ділянка взагалі не ремонтується дорожніми службами. За таких обставин, позивач не виключає виникнення технічної несправності лампи підсвічування номерного знака безпосередньо під час руху.

Під час руху позивач не знав про несправність лампи підсвічування державного номерного знака та не мав наміру керувати транспортним засобом із несправним підсвічування державного номерного знака. До моменту зупинки працівниками поліції будь-яких ознак несправності позивач не помічав.

Зупинка транспортного засобу працівниками патрульної поліції та винесення оскаржуваної постанови відбулася на автомобільній дорозі Н-24 на 167 км.

Після повідомлення працівниками поліції про те, що не працює лампа підсвічування номерного знака, позивач не заперечував проти усунення несправності та одразу висловив готовність придбати необхідну лампу та замінити її на найближчій автозаправній станції.

На що, відповідно до п. 31.5 ПДР України, у разі виникнення в дорозі несправностей, з якими заборонено рух, водій повинен вжити заходів для усунення для їх усуненням якщо це неможливо - рухатися найкоротшим шляхом до місця стоянки ремонту

Як стверджує позивач, він усвідомлював важливість усунення несправності, яка виникла в дорозі, намагався ліквідувати на місці зупинки. Не маючи при собі такої лампи, позивач усно звернувся до інспектора поліції з проханням надати мені технічну допомогу - перевірити наявність запасної лампочки у службовому автомобілі або надати сприяння у її придбанні.

Інспектор патрульної служби повністю проігнорував прохання позивача, чим, на думку останнього, порушив ст. 2 ЗУ “Національну поліцію”, оскільки одним із головних завдань поліції є надання допомоги особам, які потребують її. Також замість сприяння в безпечному усунені технічної несправності під час руху, не дозволив позивачу здійснити заміну лампи на найближчій автозаправній станції до завершення притягнення його до адміністративної відповідальності.

Після завершення спілкування з працівником поліції та продовження руху, позивач при першій можливості зупинився на найближчій автозаправці та вжив заходів для усунення - придбав та замінив несправну лампу підсвічування державного номерного знака, про що свідчить чек про купівлю цих ламп та фото із фіксуванням її заміни, внаслідок чого несправність підсвічування державного номерного знака була повністю усунена.

Таким чином, як стверджує позивач, він не мав наміру продовжувати експлуатацію транспортного засобу з відомою йому несправністю та одразу після отримання інформації про неї вжив заходів для її усунення.

Підсумовуючи вищевикладене, позивач вважає, що під час винесення оскаржуваної постанови не було належним чином враховано всі обставини події. До моменту зупинки позивач не знав про несправність лампи підсвічування державного номерного знака та будь-яких ознак несправності не помічав. Після повідомлення інспектора одразу виявив бажання та готовність її усунути, а після оформлення постанови лампу підсвічування державного номерного знака було придбано та замінено.

Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026, призначення не відбулося через відсутність потрібної кількості суддів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2026, головуючим суддею визначено суддю Сокола Ф.Г.

Ухвалою суду від 11.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 02.10.2026. Строк подачі відзиву визначено до початку розгляду справи по суті.

У позовній заяві позивач також заявив клопотання про витребувати у відповідача повного відеозапису з нагрудного відеореєстратора № 474153, в задоволенні якого судом відмовлено через невідповідність його приписам ст. 80 КАС України.

24.09.2026 представниця відповідача Палієнко Д.Т. подала до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову. До відзиву долучено: довіреність представниці, виписка з ЄДР, export-hjhni.mp4, відзив на позовну заяву.

Водночас представницею відповідача Палієнко Д.Т. не надано суду опис вкладення про направлення позивачу відзиву разом з доданими до нього доказами.

Разом з тим, ч. 9 ст. 44 КАС України визначено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.

Згідно ч. 9 ст. 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Частиною 3 ст. 162 КАС України визначено, що копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Таким чином враховуючи вищевикладене, оскільки представницею відповідача Палієнко Д.Т. не надано суду опис вкладення про направлення позивачу відзиву разом з доданими до нього доказами, суд не бере до уваги відзив і додані до нього докази .

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст. 268 КАС України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив. Водночас 24.09.2026 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, оскільки не може з`явитися до суду через сімейні обставини.

Представниця відповідача Палієнко Д.Т. в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином в порядку, визначеному ст. 268 КАС України, повідомлена про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомила.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Дослідив матеріали справи, судом встановлено наступне.

15.08.2026, 22:26:40, інспектором 1 зводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенантом поліції Бойченком О.С. відносно позивача складена оскаржувана постанова за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, в якій щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення зазначено наступне “... 15.08.2026 22:14:54 /траса Н24 167 км. Водій ОСОБА_1 керував вище вказаним т.з. в якого в темну пору доби був не освітлений державний номерний знак, що ускладнювало його ідентифікацію та не давало змогу чітко визначити символи та буквену числову комбінацію на д.н.з. зафіксовано на нагрудний відеореєстратор 47153 /чим порушив п. 2.9.в. ПДР - керування водієм ТЗ з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим ...”.

Оскаржуваною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1 190 грн. 00 коп.

В графі 5 оскаржуваної постанови “Транспортний засіб (марка, модель, реєстраційний номер, належність)” зазначено: “SKODA ОСТАVIА НОМЕР_1 ОСОБА_1 ”.

Графа 7 оскаржуваної постанови “До постанови додається” не містить записів.

15.08.2026, о 22 год. 59 хв., позивач усунув технічну несправність лампи підсвічування номерного знаку, що підтверджується чеком № 01650397 від 15.08.2026 (час 22:54:48) та фотокарткою заднього номерного знаку автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_1 з доданим написом “Субота,б 15 серпня 2026 р. О 22.59”.

Встанови вказані обставини, суд приходить до такого висновку.

Частинами 1 та 2 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Частинами 1 та 2 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У той же час ст. 7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, в тому числі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, (в тому числі ч. 1 ст. 121-3 КУпАП), тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно до ч.ч. 2, 4, 7 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу, або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України “Про Національну поліцію” поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови повинен відповідати вимогам ст. 283 КУпАП.

Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції зазначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Відповідно до п. 5 розділу IV Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (ст. 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі У випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (ст. 285 КУпАП).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно ст. 14 Закону України “Про дорожній рух” учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 30.2. Правил дорожнього руху на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.

На трамваях і тролейбусах наносяться реєстраційні номери, що надаються відповідними уповноваженими на те органами.

Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Згідно з п.п. “в” п. 2.9. Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частиною 1 ст. 121-3 КУпАП передбачена відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Постановою Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 760/2446/17 зроблено висновок про те, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (постанова Великою Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19).

Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 № 524/9716/16-а зазначав, що приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Також, суд зауважив про процесуальний обов`язок відповідача, передбачений ч. 2 ст. 71 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналогічної думки дійшов Верховний Суд у постанові № 524/9716/16-а від 13.02.2020.

З огляду на вищевикладене слід зазначити, що оскаржувана постанова містить посилання на фіксацію на нагрудний відеореєстратор 47153, однак графа 7 постанови “До постанови додається” не містить записів про долучення до неї відеозапису.

Крім цього, відповідачем не надано в порядку, визначеному КАС України, відеозапис з нагрудного відеореєстратора 47153, що позбавляє суд можливості дослідити докази щодо обставин порушення позивачем п.п. “в” п. 2.9. Правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів невиконання позивачем приписів п.п. “в” п. 2.9. Правил дорожнього руху та його умислу на порушення таких.

Водночас у позовній заяві позивач не заперечує факт керування транспортним засобом з несправною лампою підсвічування номерного знака, однак стверджує, що перед початком руху він оглянув транспортний засіб та переконався, що лампа підсвічування номерного знаку була справна, а вказана технічна несправність виникла під час руху та він про неї не знав до моменту зупинки його інспектором поліції.

При цьому суд враховує, що технічну несправність лампи підсвічування номерного знаку позивач усунув через 33 хвилини після складення оскаржуваної постанови.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-пр/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо, є неналежними доказами.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі “Кобець проти України” (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі “Авшар проти Туреччини” (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України” (остаточне рішення від 17.06.2011) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

У своєму рішенні від 10.02.1995, у справі “Алене де Рібермон проти Франції” Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У справах “Малофєєва проти Росії” (“Malofeyevav.Russia”, рішення від 30.05.2013) та “Карелін проти Росії” (“Karelinv.Russia”, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, враховуючи відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів умисного вчинення позивачем правопорушення, оскільки позивач наполягає на виникненні зазначеної технічної несправності вже під час руху автомобіля, а також відсутність доказів невиконання позивачем п.п. “в” п. 2.9. Правил дорожнього руху, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а тому оскаржена постанова підлягає скасуванню, з закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Щодо судових витрат, пов`язаних зі сплатою позивачем судового збору при зверненні до суду із позовом, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

Водночас 09.09.2026 Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення № 10-р(ІІ)/2026 щодо сплати судового збору за оскарження постанов про адміністративні правопорушення.

Вказаним Рішенням Конституційний Суд України визнав такими, що відповідають Конституції України, абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” від 8 липня 2011 року № 3674-VІ зі змінами, надавши їм конституційно узгоджене тлумачення, відповідно до якого ці приписи не передбачають справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.

Отже, звертаючись до суду з позовом у позивача був відсутній обов`язок сплачувати судовий збір.

За таких умов, стягнення з Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору не відповідатиме приписам чинного законодавства та принципу юридичної визначеності.

Водночас ч. 2 ст. 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Законодавець не наділив суд повноваженнями самостійно вирішувати питання про повернення судового збору без відповідного клопотання позивача.

Таким чином, позивач має право на повернення сплаченого судового збору в повному обсязі, шляхом подачі до суду відповідного клопотання в порядку, визначеному п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, а відтак питання щодо повернення судового збору буде вирішено судом після надходження відповідного клопотанням від позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 72-79, 90, 241-251, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7726891 від 15.08.2026 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, - закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв`язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вул. Новозаводська, 1Б/1, м. Миколаїв, 54056).

Повний текст рішення складений та підписаний “03” жовтня 2026 року.

Суддя Ф.Г. Сокол