Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №562/1007/24 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1007/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2026 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області в складі:

головуючого судді Саган Л.В.

за участю секретаря судового засідання Аврамчук Н.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Геруса Б.І.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката Жилінської Т.П.

представників органу опіки та піклування Козярець Т.В., ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вказуючи, що з 21 квітня 2018 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Від спільного життя мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружнє життя з відповідачем не склалося, тому він подав до суду позов про розірвання шлюбу. Стверджує, що відповідач зловживає алкогольними напоями, про дитину не піклується, її вихованням не займається, не проявляє батьківської турботи, не цікавиться її долею та здоров`ям, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не забезпечує належних умов проживання, у зв`язку з чим неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків. Окрім того, 01 лютого 2024 року дитину з температурою 40С та болем у животі до лікарні доставила бабуся (мати позивача), оскільки відповідач перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Після цього випадку дитина почала проживати з батьком і не бажає повертатися до матері.

Враховуючи, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо виховання та утримання дитини, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Жилінська Т.П. подала відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідач позов не визнає з наступних підстав. Перебуваючи у шлюбі, відповідач проживала разом з малолітнім сином та позивачем у АДРЕСА_1 . Однак, у зв`язку з агресивною поведінкою позивача та скоєння щодо неї домашнього насильства, відповідач змушена була переїхати у с.Будераж Рівненського району Рівненської області за місцем проживання її батьків. Тоді позивач почав залякувати відповідача, що забере у неї дитину та задля цього неодноразово подавав до органу поліції заяви про неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків. Проте, кожного разу постановами Здолбунівського районного суду Рівненської області провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП щодо відповідача було закрите та жодного разу її не було притягнуто до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків. 01 лютого 2024 року матір позивача викликала "швидку допомогу", повідомивши, що в дитини температура 40С і болить живіт. Однак, насправді, дитина поступила в лікарню з температурою 37,7С, живіт при пальпації м`який, не болючий, про що зазначено у виписці № 1247. Позивач ОСОБА_1 обманом забрав сина проживати до себе і перешкоджає відповідачу спілкуватися з дитиною. Стверджує, що викладені позивачем у позовній заяві обставини не відповідають дійсності, алкогольними напоями відповідач не зловживає. Позов є надуманим та безпідставним, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Герус Б.І. зазначає, що відповідач неналежно виконує свої батьківські обов`язки та не бажає їх належно виконувати, про що свідчить систематичне притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП. Відповідач постійно перебуває у стані алкогольного сп`яніння, поводиться агресивно, виражається нецензурною лайкою. Малолітній син сторін проживає з батьком у належних умовах. Просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Жилінська Т.П. подала заперечення на відповідь на відзив, у якому стверджує, що аргументи позивача є безпідставними, не відповідають вимогам законодавства та інтересам дитини. Позивач перешкоджає спілкуванню дитини з матір`ю та не надає можливості відповідачу забрати сина додому хоча б на деякий час, чим порушує її права. Відповідач дуже переживає та страждає через неможливість повноцінно спілкуватися з дитиною. У судовому засіданні позивач заявив, що він є військовослужбовцем, однак Командувач Десантно-штурмових військ ЗСУ повідомив, що військовослужбовець ОСОБА_1 за інформацією, наданою військовою частиною НОМЕР_1 , з 08 березня 2024 року вважається таким, що самовільно залишив місце служби. Позивач не керується найкращими інтересами дитини та порушує як права дитини на спілкування з матір`ю, так і права відповідача щодо спілкування з дитиною, які відповідно до закону є рівними з правами позивача. Підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відсутні, тому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Пояснив суду, що він перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 21 квітня 2018 року, від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З серпня 2022 року вони проживають окремо, дитина проживала разом з матір`ю, однак у лютому 2024 року він забрав сина проживати до себе, оскільки відповідач постійно зловживає алкогольними напоями. Стверджує, що він не забороняє та не перешкоджає відповідачеві спілкуватися з сином, однак він заблокував телефон відповідача і коли вона приїжджає побачити сина, то він завжди контролює їх спілкування та не дозволяє відповідачеві брати сина до неї додому. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила суду, що вона не зловживає алкогольними напоями та не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , піклується про його життя та здоров`я. Вона має власне господарство, проживає у будинку, що належав раніше її покійній бабусі, за адресою: АДРЕСА_1 , обробляє земельну ділянку, тримає свиней та курей. У будинку завжди чисто та прибрано, вона створила для дитини належні умови проживання, забезпечувала харчуванням, необхідним одягом, іграшками та іншими речами. Дитина відвідувала дитячий садок. Утримувати дитину їй допомагав її рідний брат ОСОБА_5 , тому що позивач матеріально сина не забезпечував. У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 обманом забрав сина до себе, на її прохання повернути дитину не реагує, перешкоджає їй спілкуватися з сином та виховувати його, блокує телефон. Просить не позбавляти її батьківських прав.

Представники органу опіки та піклуваня Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області Козярець Т.В. та ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснили, що відповідач ОСОБА_2 неодноразово зверталася до органу опіки та піклування у зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 перешкоджає їй спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свою чергу ОСОБА_1 звертався до органу опіки та піклування із заявами, що ОСОБА_2 неналежно виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання малолітнього сина, однак після проведення неодноразових обстежень умов проживання дитини за місцем проживання відповідача, жодних підтверджень неналежного виховання та проживання дитини виявлено не було, зокрема, у будинку завжди було чисто, тепло, були продукти харчування та приготовлені страви. Дитина достатньо розвинута на свій вік та повідомляла, що дуже любить свою маму. Вважають недоцільним позбавляти відповідача ОСОБА_2 батьківських прав.

Вислухавши пояснення сторін, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 квітня 2018 року, який розірвано на підставі рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2024 року в справі № 562/811/24 (т.1 а.с.15).

Від спільного життя сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 09 лютого 2024 року, виданим Здолбунівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (т.1 а.с.16).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі №640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 26 квітня 2023 року у справі № 931/709/21.

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька/матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі №739/2159/18).

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області від 11 квітня 2024 року № 76, визнано недоцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки матір дитини ОСОБА_2 характеризується позитивно, як людина ввічлива, спокійна, не конфліктна, приймає активну участь у суспільно-корисній праці та громадському житті села. Вона добросовісно виконує батьківські обов`язки, є люблячою матір`ю, дбає про фізичний, емоційний та розумовий стан дитини. Дитина проживала разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку три мебльовані кімнати, чисто, тепловий режим збережено, у дитини є своє спальне місце, місце для ігор, навчання та розвитку, дитина повністю забезпечена одягом та взуттям, канцелярським приладдям та іграшками. Укладено договір з місцевим сімейним лікарем на медичне обслуговуання дитини. Протягом останнього часу малолітній ОСОБА_4 проживає зі своїм батьком та його співмешканкою. Зі слів ОСОБА_2 батько дитини ОСОБА_1 та його співмешканка перешкоджають їй спілкуватися з сином та не дають змоги брати участь у його житті, вихованні та розвитку (т.1 а.с.58-60).

Як вбачається з довідок-характеристик № 176 від 09 квітня 2024 року, № 69/15-03-10 від 07 лютого 2025 року, виданих виконкомом Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області, відповідач ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно, приймає активну участь у суспільно-корисній праці та громадському житті села, сумлінно виконує доручену справу, ввічлива, обстановка в сім`ї доброзичлива. Заяв та скарг на ОСОБА_2 до виконкому селищної ради не надходило. Компрометуючими матеріалами відносно відповідача селищна рада не володіє (т.1 а.с.64, 237а, 242).

Згідно характеристики та довідки, виданих Будеразьким ліцеєм Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідував дошкільний підрозділ Будеразького ліцею Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області з 01 листопада 2021 року. Вихованням дитини займається мама, яка зацікавлена у співпраці з дошкільним закладом. Дитина завжди чиста, охайна, розвиток відповідає віковим критеріям. У дошкільний заклад дитину приводила та забирала мама ОСОБА_2 (т.1 а.с.63, 72).

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що з квітня 2025 року він проживає спільно з відповідачем ОСОБА_2 та 15 листопада 2025 року вони зареєстрували шлюб. Стверджує, що відповідач алкогольними напоями не зловживає, у будинку за місцем їх проживання завжди чисто, є продукти харчування, приготовлені страви. Він разом з відповідачем приїжджали в с.Тесів Рівненського району Рівненської області до малолітнього сина сторін, однак кожного разу їм дозволяли лише декілька хвилин поспілкуватися з дитиною. Позивач заблокував всі телефони, щоб відповідач не могла до нього додзвонитись, а його нова дружина не дозволяє відповідачеві спілкуватись зі своїм малолітнім сином по телефону.

В актах обстеження умов проживання від 27 листопада 2023 року, 01 грудня 2023 року, 18 грудня 2023 року, 02 січня 2024 року, 09 квітня 2024 року зазначено, що за місцем проживання відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання добрі, у будинку чисто, охайно, температурний режим збережено, для дитини є спальне місце, місце для навчання та розвитку, місце для проведення дозвілля, є іграшки, продукти харчування та приготовлена їжа (т.1 а.с.62, 173-177).

Натомість, в актах обстеження умов проживання позивача ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року, 22 січня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 , зазначено, що в будинку, що належить ОСОБА_7 , проживають: позивач ОСОБА_1 , його дружина - ОСОБА_8 , діти дружини - ОСОБА_9 , 2014 року народження, ОСОБА_10 , 2018 року народження, ОСОБА_11 , 2020 року народження, та син позивача ОСОБА_4 , 2019 року народження. Будинок дерев`яний, загальною площею 52,8 кв.м, житловою площею 35,0 кв.м, умови проживання задовільні (т.1 а.с.82, 203-204).

Також до позовної заяви додано довідку про склад сім`ї, видану Мізоцькою селищною радою Рівненського району Рівненської області від 02 лютого 2024 року №09/19-03-10, згідно якої ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім`ї позивача: ОСОБА_12 - брат, ОСОБА_13 - тітка (т.1 а.с.18).

Водночас суд враховує, що згідно довідки № 117/ВихЗВГ/2772 від 23.03.2024, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець ОСОБА_1 з 08 березня 2024 року вважається військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину (т.1 а.с.110).

Твердження позивача ОСОБА_1 про неодноразове притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, спростовуються постановами Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 вересня 2023 року у справі №562/3297/23, від 13 листопада 2023 року у справі № 562/3909/23, від 22 грудня 2023 року у справі № 562/4453/23, від 26 січня 2024 року у справі № 562/38/24, з яких вбачається, що провадження у справах було закрите в зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення, а також в зв`язку з малозначністю (т.1 а.с.11-14).

На підставі наведеного, суд розцінює пояснення свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , які є близькими родичами позивача, про неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків як сприяння позивачеві уникнути проходження військової служби у разі задоволення позову.

Згідно роз`яснень, які містяться в пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Відповідно до ч.5 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії - він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 500/6325/17, постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року в справі №523/11247/19.

Частиною 6 ст.19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд не приймає до уваги висновок органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області, затверджений рішенням виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області від 18 лютого 2025 року № 50, про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки такий висновок недостатньо обґрунтований, зроблений без наведення достатніх доказів про ухилення відповідача від батьківських обов`язків, не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, не відображає позицію відповідача щодо виконання нею своїх батьківських обов`язків, не містить обґрунтувань про те, яким чином позбавлення батьківських прав сприятиме інтересам дитини (т.1 а.с.196-198).

Крім того, вказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, який оцінює всі надані докази в сукупності.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Проте таких обставин у справі не встановлено.

Оцінюючи докази, подані сторонами, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, враховуючи те, що позивачем не надано достатніх належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками щодо малолітнього сина, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

З огляду на викладене, позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст.150, 155, п.2 ч.1 ст.164, 165, 166 Сімейного кодексу України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області, місцезнаходження: 35740, селище Мізоч Рівненського району (раніше Здолбунівського району) Рівненської області, вул.Тараса Якимчука, 12, код ЄДРПОУ 04386545.

Повний текст рішення складено 22 червня 2026 року.

С у д д я