Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №396/610/26 — Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Суд: Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них

Дата: 23 вересня 2026 р.

Справа: №396/610/26

Суддя: Цесельська О. С.

Справа № 396/610/26

Провадження № 2-а/396/25/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24.09.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого судді: Цесельської О.С.,

за участю секретаря судового засідання: Луценко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Новоукраїнка адміністративну справу №396/610/26 за позовом ОСОБА_1 до Рівнянської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення 52 сесії 8 скликання від 20.02.2026 року №3063, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення 52 сесії 8 скликання Рівнянської сільської ради від 20.02.2026 р. № 3063 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.11.2006 р. кадастровий номер 3524084000:02:002:0806 загальною площею 5,8013 га, під водним дзеркалом 2,9463 га. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням відповідача в односторонньому порядку зобов`язано позивача укласти додаткову угоду до діючого договору оренди землі водного фонду, якою самовільно збільшено розмір орендної плати з 4% до 10% від нормативної грошової оцінки, а також покладено обов`язок за власні кошти виготовити і погодити паспорт водного об`єкта (ставка) та оплатити нову нормативну грошову оцінку. Позивач зазначає, що відповідач діяв як суб`єкт владних повноважень, а не як рівноправна сторона договору, чим порушив принципи свободи договору, цивільного і земельного законодавства щодо неможливості односторонньої зміни умов правочину без взаємної згоди сторін, а також вийшов за межі своїх повноважень, оскільки за законом замовником розроблення паспорта водного об`єкта є саме розпорядник земельної ділянки.

Ухвалою суду від 07.04.2026 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

21.08.2026 р. позивач ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що відповідач у порушення вимог частини 2 статті 77 КАС України не надав суду відзиву, заперечень чи матеріалів на підтвердження правомірності свого рішення. Позивач наголосив, що відповідно до умов додаткової угоди від 16.06.2015 р. розмір орендної плати чітко зафіксовано на рівні 4% від нормативної грошової оцінки землі, а право одностороннього збільшення плати належить виключно орендарю, що виключає право сільської ради примусово змінювати умови договору. Крім того, обґрунтовуючи протиправність обов`язку щодо виготовлення паспорта водойми, позивач послався на судове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 р. у подібній справі № 340/607/26. Цим рішенням було встановлено, що обов`язок розроблення паспорта водного об`єкта покладається виключно на розпорядника земельної ділянки під водою, тобто на самого відповідача. У зв`язку з наведеним позивач просив суд прийняти дані додаткові пояснення до розгляду та витребувати у Рівнянської сільської ради належним чином завірену копію оскаржуваного рішення № 3063 від 20.02.2026 року для перевірки його тексту на предмет можливих розбіжностей з інтернет-версією.

Ухвалою суду від 25.08.2026 р., за клопотанням позивача, витребувано у Рівнянської сільської ради докази.

Позивач в судове засідання не з`явився, 24.09.2026 р. через канцелярію суду надав заяву про проведення розгляду справи без його участі.

Відповідач Рівнянська сільська рада явку свого представника в судове засідання не забезпечили, про розгляд справи повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку повістки про виклик до суду до їх електронного кабінету 31.08.2026 р.. Відзив та будь-які клопотання до суду не надходили.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 27.11.2026 р. між ОСОБА_1 та Новоукраїнською районною державною адміністрацією було укладено Договір оренди земельної ділянки, який підтверджує первинний факт надання позивачу в оренду на 10 років земельної ділянки водного фонду загальною площею 5,8013 га (зокрема під ставком - 2,9463 га) на території Новоєгорівської сільської ради. Розмір плати первісно становив 737 грн. за ставок та 43 грн. за інші угіддя на рік (а.с. 5).

Угодою про внесення змін до договору від 2010 року, що зареєстрована 17.03.2011 р. за № 352408404000621 фіксується зміна розміру орендної плати у грошовому еквіваленті до 1027 грн за 1 рік (а.с. 8).

Угодою про внесення змін до договору від 16.06.2015 р. змінено розпорядника (Новоукраїнську РДА на Новоєгорівську сільську раду) та встановлено строк дії договору до 13.11.2054 р.. Згідно з п. 1.3 цієї угоди, розмір орендної плати чітко визначено на рівні 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, а право в односторонньому порядку збільшувати розмір плати надано виключно Орендарю (а.с. 10).

Витяг з Державного реєстру речових прав від 01.07.2015 р. (індексний № 39902910) підтверджує державну реєстрацію права оренди (іншого речового права № 10234032) за позивачем на підставі договору та додаткових угод із чинністю до 2054 р. (а.с. 9).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, відповідно до частини 3 статті 16 Закону №280/97-ВР, є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 5 статті 16 Закону №280/97-ВР передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини 1 статті 58 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (далі ЗК України) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Частиною 1 статті 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Згідно з пунктом 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України (набрав чинності 27.05.2021) визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; є) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Таким чином, з 27.05.2021 р. землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад (крім наведених винятків), у зв`язку з чим земельна ділянка з кадастровим номером 3524084000:02:002:0806 водного фонду відноситься до комунальної власності Рівнянської територіальної громади, а право її розпорядження відповідною місцевою державною адміністрацією припинено.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками" №963-ІХ від 04.11.2020 договори оренди водних об`єктів, укладені в порядку, визначеному законодавством, до набрання чинності цим Законом діють у строки та на умовах, визначених такими договорами. Поновлення таких договорів здійснюється без проведення земельних торгів у порядку укладення договорів оренди землі. Сторони договорів оренди водних об`єктів, договорів оренди земельних ділянок під водними об`єктами, укладених до набрання чинності цим Законом, які не містять умов щодо розміру орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований водний об`єкт, або щодо розміру орендної плати за водний об`єкт, зобов`язані визначити такі умови протягом року з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 51 Водного кодексу України визначено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

За користування водним об`єктом орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за водний об`єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об`єктом.

Відповідно до Методики визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.05.2013 №236, розрахунок розміру орендної плати за надані в оренду водні об`єкти здійснюється за формулою із застосуванням відповідних коефіцієнтів та врахуванням цілі використання водного об`єкта, типу водного об`єкта, місцезнаходження водного об`єкта, можливості регулювання водного об`єкта, глибини водного об`єкта, заростання водного об`єкта вищою рослинністю, площі водного дзеркала при нормальному підпірному рівні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2021 № 572 затверджено Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

Згідно з пунктом 2 вказаної постанови договори оренди водних об`єктів, укладені відповідно до Типового договору оренди водних об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2013 р. №420, діють до моменту закінчення строку їх дії.

Статтею 651 Цивільного кодексу України та статтею 30 Закону України «Про оренду землі» чітко визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди спір вирішується в судовому порядку.

Пунктом 1.9 чинної Додаткової угоди до договору від 16.06.2015 р. також передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди - спір розв`язується у судовому порядку. Отже, примусове встановлення відповідачем ставки 10% є грубим порушенням принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України).

Суд наголошує, що орган місцевого самоврядування у договірних правовідносинах є рівноправною стороною (чи правонаступником сторони). Прийняття радою обов`язкового до виконання одностороннього рішення про зміну умов договору є застосуванням владних повноважень там, де має діяти принцип рівності сторін (ст. 1 ЦК України), що свідчить про відсутність у відповідача повноважень на ухвалення таких рішень.

Щодо покладання обов`язку з виготовлення паспорта водного об`єкта.

Пунктом 3 Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99, передбачено, що замовником таких робіт є виключно розпорядник земельної ділянки під водою.

Покладання цього обов`язку та фінансових витрат на позивача рішенням ради є протиправним.

Таким чином, Рівнянська сільська рада, зобов`язавши ОСОБА_1 виготовити паспорт ставка за власний кошт, порушила вимоги ст. 19 Конституції України та ст. 41 Конституції України в частині права особи безперешкодно розпоряджатися своїми коштами.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення ради прийняте не на підставі закону, з перевищенням повноважень, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Оскільки відповідач не надав жодних доказів та проігнорував судовий процес, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України, сплачений позовником судовий збір у розмірі 1331,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-77, 139, 241-246, 257-262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення 52 сесії 8 скликання Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 20.02.2026 року №3063 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.11.2006 року» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3524084000:02:002:0806 загальною площею 5,8013 га (під водним дзеркалом 2,9463 га), яка розташована на території Рівнянської сільської ради.

Стягнути з Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (код 04363998) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн..

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Повний текст рішення суду складено 30.09.2026 року.

Суддя: О. С. Цесельська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua