Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №404/11390/26 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/11390/26

Номер провадження 1-кп/404/459/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Фортечний районний суд м.Кропивницького в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026121130000470 від 03.08.2026 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, українця, громадянина України, з вищою освітою, офіційно одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ :

Наприкінці травня 2026 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, потерпіла ОСОБА_4 , звернулася до ТОВ «Альянс-Трейдинг» з метою отримання послуг з виконання робіт із виготовлення та встановлення зовнішніх воріт.

30.05.2026 за адресою: вул.Друга Залізнична, 64, м.Кропивницький, прибув представник ТОВ «Альянс-Трейдинг» ОСОБА_3 , який повідомив орієнтовну вартість робіт із виготовлення та встановлення воріт ОСОБА_4 та у цей момент у нього виник умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення та заволодіння чужими майном шляхом обману, ОСОБА_3 , під приводом надання послуг із виготовлення та встановлення зовнішніх воріт, не маючого наміру на виконання вказаних робіт, уклав із ОСОБА_4 усну домовленість щодо виконання зазначених робіт.

30.05.2026, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , не будучи обізнана про дійсні наміри ОСОБА_3 , самостійно надала останньому власні кошти у сумі 19 000 гривень у якості оплати за подальше виконання робіт із виготовлення та встановлення зовнішніх воріт.

Отримавши вказані грошові кошти, ОСОБА_3 свої зобов?язання не виконав, до виконання робіт не приступив, отримані кошти ОСОБА_4 не повернув, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, вищевказаним майном розпорядився на власний розсуд та не надав послуги із виготовлення та встановлення зовнішніх воріт, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 19 000 гривень.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст.302 КПК України, надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та з відповідними письмовими заявами потерпілого, а також обвинуваченого із захисником.

Судом встановлено, що до обвинувального акта додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_5 , згідно з якою він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, повністю погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження. Крім цього, до обвинувального акту долучено заяву потерпілої ОСОБА_4 про розгляд обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст.302 КПК України, у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відтак, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів кримінального провадження із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин, відповідно до положень ч.2 ст.382 КПК України.

Зазначені в обвинувальному акті обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками судового провадження, які надали згоду щодо розгляду обвинувального акта за їх відсутності, а обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку.

Таким чином суд, вивчивши обвинувальний акт, матеріали досудового розслідування, у тому числі заяву обвинуваченого, яка підтверджує беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості, вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, вказаного в обвинувальному акті доведена та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст.190 КК України – як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Відповідно до змісту положень ст.50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.

Згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними ст.ст.65, 68 ч.5 КК України, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як особа ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, віднесене до категорії кримінальних проступків, одружений, має на утриманні малолітню доньку, на обліку в закладах з надання психіатричної або наркологічної допомоги не перебуває (т.1 а.п.106), осудний, раніше не судимий.

Судом, відповідно до положень ст.66 КК України, встановлено наявність таких обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , як: повне визнання вини у вчиненні кримінального проступку та активне сприяння його розкриттю.

Зважаючи на те, що стороною обвинувачення відповідно до вимог п.6 ч.2 ст.291 КПК України не ставиться у провину обвинуваченому вчинення кримінального правопорушення за обставин, які обтяжують покарання, суд, розглядаючи провадження в межах висунутого обвинувачення, вважає, що вони не встановлені.

Із врахуванням всіх обставин провадження та особи обвинуваченого, з урахуванням відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 і попередження нових кримінальних правопорушень у разі призначення йому за ч.1 ст.190 КК України покарання у виді мінімального штрафу в межах санкції ч.1 ст.190 КК України. Підстави для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України при призначенні покарання судом не встановлені.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Речовий доказ – оптичний диск – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подано апеляцію до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Фортечний районний суд м.Кропивницького з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя Фортечного районного

суду м. Кропивницького ОСОБА_1