Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №352/2074/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2074/26

Провадження № 1-кп/352/250/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026091250000156 від 02.07.2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з повною вищою освітою, особа із інвалідністю ІІІ групи, фізична особа-підприємець, одружений, на утриманні має одну малолітню дитину, раніше не судимий,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. 29.06.2026 близько 14 год 25 хв ОСОБА_4 перебував на зупинці маршрутних таксі в м. Тисмениця по вул. Галицька, 21 Тисменицької ТГ Івано-Франківського району Івано-Франківської області, де побачив залишену на лавці чоловічу сумку моделі крос-боді слінг чорного кольору, в якій знаходився мобільний телефон «Motorola» моделі «Moto G84 56» темно-синього кольору, силіконовому прозорому чохлі, гаманець чоловічий складний горизонтального типу, в якому знаходились грошові кошти та банківські карти АТ КБ «ПриватБанк», та в цей час у нього виник злочинний умисел на вчинення крадіжки майна, яке належить ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, а також усвідомлюючи, що майно, належить іншій особі, та, розуміючи, що ця особа може шукати це майно, щоб поновити над ним контроль, ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу таємно викрав чоловічу сумку моделі крос-боді слінг чорного кольору, вартістю 260 грн, в якій знаходились мобільний телефон «Motorola» моделі «Moto G84 5G» темно-синього кольору, ІМЕН НОМЕР_1 із захисною плівкою у силіконовому прозорому чохлі до телефону «Motorola» моделі «Moto G84 5G», укомплектованого сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 загальною вартістю 5 643 грн, гаманець чоловічий складний горизонтального типу, вартістю 208 грн, в якому знаходились грошові кошти в сумі 3000 грн та банківські карти АТ КБ «ПриватБанк», загальною вартістю 9111 грн.

В подальшому ОСОБА_4 викраденим майном залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний з розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 9111 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.

2.1.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтвердив та пояснив, що дійсно 29.06.2026 року на зупинці маршрутних таксі побачив чорну сумку, якою вирішив заволодіти.

2.1.2. Захисник в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

2.1.3. Потерпілий в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи знаходиться його заява про розгляд справи без його участі, матеріальні збитки потерпілому відшкодовано, претензій до обвинуваченого не має. Просив суд суворо не карати обвинуваченого.

2.1.4.Прокурор у судовому засіданні зазначила, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 4 ст. 185КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. При цьому прокурор просила урахувати відсутність обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, та наявність обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, та на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання і призначити іспитовий строк - 2 роки з покладенням відповідних обов`язків.

3.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні обвинувачений у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене в умовах воєнного стану).

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. Відтак обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

3.2. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст.65 КК України, та принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення є тяжким злочином, ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, повну вищу освіту, одружений, на утриманні має одну неповнолітню дитину, є особою з інвалідністю ІІІ групи, ФОП, протягом життя до КНП "ПОКЦПЗ ІФ ОР" обвинувачений ОСОБА_4 не звертався, амбулаторну допомогу не отримує, за місцем проживання посередньо характеризується. Крім того, суд враховує, що шкода відшкодована.

Приймаючи судове рішення про міру покарання обвинуваченому суд також враховує досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_4 із якої вбачається, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі становитиме середній рівень небезпеки для суспільства. Виконання покарання можливе у громаді за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що можуть бути необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, висновку суду, щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на останню обов`язків відповідно до ч.3 ст. 76 КК України, зокрема не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

Суд вважає відсутніми підстави для застосування ст. 69КК України, оскільки однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання.

Суд звертає увагу на те, що приписи ст. 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

При цьому суд приходить до висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, враховуючи досудову доповідь органу пробації не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України.

З огляду на зазначене, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст.75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та здійсненням контролю за його поведінкою, якщо він протягом іспитового строку не вчинить кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов`язки.

У відповідності до ч.1 та ч.3 ст.76 КК України слід покласти на обвинуваченого обов`язки: періодично з`являтись до уповноваженого органу пробації за місцем фактичного проживання, повідомляти їх же про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

5.1. У даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого запобіжний захід не обирався.

5.2. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.

5.3. Витрати на залучення експертів у даній справі становлять 5776,32 грн, зокрема, зокрема: - висновок судової товарознавчої експертизи СЕ-19/109-26/9532-ТВ від 09.07.2026 - 1444,08 грн; висновок судової товарознавчої експертизи СЕ-19/109-26/9537-ТВ від 10.07.2026 - 2888,16 грн; висновок судової товарознавчої експертизи СЕ-19/109-26/9530-ТВ від 09.07.2026 - 1444,08 грн.;

5.4. Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 3 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку.

Речові докази:заводське упакування мобільного телефону марки «Моторола», фіскальний чек про оплату на мобільний телефон, фіскальний чек про оплату на захисну плівку, чоловічу наплічну сумку, в якій знаходився паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , посвідчення водія серії НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки «Шкода Октавія», номерний знак НОМЕР_7 , дві в`язки ключів - вважати повернутими потерпілому ОСОБА_6 ;

Шорти темно-синього кольору, футболку фіолетового кольору, сандалі чорного кольору, сандалі темного кольору - вважати повернутими ОСОБА_4 ;

Оптичний носій інформації - диск формату CDR із відеозаписом з камери зовнішнього спостереження за адресою: м. Тисмениця вул Галицька, 20 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в загальній сумі 5 776 (п`ять тисяч сімсот сімдесят шість) 32 коп.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана виключно з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області ОСОБА_1