Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №343/1759/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1759/26

Провадження №: 1-кп/343/136/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження 1-кп/343/136/26, внесеного до ЄРДР за №12026091160000199 від 01.07.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дубовиця, Калуського району, Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, який має середню освіту, пенсіонера, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, ранішенесудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України,

з участю: прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_3 умисно заподіяв потерпілій ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин:

30 червня 2026 року близько 18:30 год., перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , між ОСОБА_3 та його дочкою ОСОБА_5 на грунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт. У ході зазначеного конфлікту у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень своїй дочці ОСОБА_5 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, в порушення вимог Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", під час словесного конфлікту з останньою, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_3 умисно наніс один удар дерев`яною палицею в ділянку лівої руки ОСОБА_5 , чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому лівої ліктьової кістки у нижній третині з незначним кутовим зміщенням відламків, що згідно висновку експерта відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я, і небезпечним для життя в момент спричинення.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, суду пояснив, що потерпіла по справі ОСОБА_5 являється його дочкою, з якою він проживає за адресою АДРЕСА_1 . 30.06.2026 біля 18.00 год. він повернувся додому і між ним та дочкою виник словесний конфлікт, під час якого він взяв дерев`яну палку, якою наніс один удар по руці дочки. Після цього він пішов спати у літню кухню. Наступного дня дочка поїхали в лікарню і у неї було виявлено перелом. Шкодує, що так сталося, щиро кається у вчиненому. Просить його суворо не карати.

Оскільки він повністю визнає свою вину у вчиненому просить суд не допитувати потерпілу, свідків по даній справі, не досліджувати письмові докази. Його позиція є добровільною та істинною, розуміє, що в разі оскарження вироку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, хоч про час та місце його проведення була належним чином повідомлена судом, подала заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити без її участі, претензій до ОСОБА_3 - не має (а.с.36).

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнає свою вину у вчиненому, не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, учасника справи не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, розуміють неможливість у подальшому оскаржити дані фактичних обставин в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості позиції обвинуваченого ОСОБА_3 , тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу.

Аналізуючи здобуті та перевірені в судовому засіданні докази суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.1 ст.122 КК України, оскільки він заподіяв потерпілій ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 (а.с. 42), позитивно характеризується по місцю проживання (а.с.39), раніше несудимий (а.с.41), на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога КНП "Долинська багатопрофільна лікарня" не знаходиться (а.с.40), являється пенсіонером.

Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006, передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права".

У справі "Ізмайлов проти росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання "для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий надмірний тягар для особи". Також у справах "Бакланов проти росії" (рішення від 9 червня 2005 року) та "Фрізен проти росії" (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним".

У відповідності до ст. 65 КК України - особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Суд, призначаючи покарання, необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить те, що ОСОБА_3 у вчиненому щиросердечно розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, а також пенсійний вік обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , в судовому засіданні не здобуто.

Ч.1 ст. 122 КК України передбачає покарання у виді: виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 57 КК України - виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Ч.3 ст. 61 КК України встановлено, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Таким чином, суд, враховуючи особу винного, його вік, обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин, приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства, тому відносно нього слід обрати покарання в межах санкції ч.1 ст.122 КК України у вигляді позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

На думку суду саме таке покарання буде справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин по кримінальному провадженню у їх сукупності, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_3 та буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень ним та іншими особами, буде відповідати принципу співрозмірності конкретного кримінально протиправного діяння, вчиненого обвинуваченим з призначеним йому покаранням.

Під час досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог статті 100 КПК України..

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 100, 374, 376 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі статті 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази по справі після набрання вироком законної сили:

- дерев`яну палицю довжиною приблизно 130 см. , яка зберігається в кімнаті речових доказів ВП №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, - знищити.

- оригінал догоспітального клінічного протоколу, рентгенограми, комп`ютерні томограми із описами знімків та медичну картку стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 , - повернути до КНП "Долинська багатопрофільна лікарня" Долинської міської ради.

На вирок суду сторонами може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч.2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст.349 КПК України .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: