Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №338/1025/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1025/26

Провадження №2/338/1008/26

02 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О. О., з участю секретаря судового засідання Дякун М.В. розглянувши у підготовчому засіданні в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

23 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка проживала у с. Нивочин Богородчанського, тепер Івано-Франківського, району Івано-Франківської області. За життя ОСОБА_2 розпорядилася належним їй майном на випадок смерті та 09 липня 2009 року склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Нивочинської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області Стефанців М. М. та зареєстрований у реєстрі за № 51, яким усе належне їй на день смерті майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, у тому числі житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами у с. Нивочин, заповіла ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини не подав, оскільки про існування заповіту, складеного на його користь, йому відомо не було. Спадкодавиця за життя про складання заповіту його не повідомляла, а оригінал заповіту зберігався серед значного масиву особистих документів у житловому будинку спадкодавиці. Про існування заповіту позивачу стало відомо лише після його випадкового виявлення під час впорядкування особистих речей та документів у житловому будинку спадкодавиці, яке він здійснював разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 . Після виявлення заповіту ОСОБА_1 звернувся до Богородчанської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області з метою оформлення спадкових прав, однак встановив, що строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ним пропущено. З листа державного нотаріуса Богородчанської державної нотаріальної контори Войташек І. І. від 12 червня 2026 року № 01-16/344 вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась; позивачу роз`яснено, що ним пропущено встановлений статтею 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання про визначення додаткового строку для її прийняття.

З огляду на наведене позивач вважає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними та просить суд визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області у підготовче судове засідання не з`явився. У поданій до суду заяві представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, зважаючи на неявку всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з частиною третьою статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, саме по собі визнання позову відповідачем не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи наявні передбачені законом підстави для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а також чи не порушуватиме таке рішення права, свободи або інтереси інших осіб.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази у їх сукупності, врахувавши заяву відповідача про визнання позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з частиною першою статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, що передбачено статтею 1233 ЦК України.

Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або, в передбачених законом випадках, уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частинами першою та третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначених норм визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можливе за умови наявності у особи права на спадкування, пропуску нею встановленого законом строку для прийняття спадщини з поважної причини та за умови, що визначення такого строку не призведе до порушення прав та законних інтересів інших осіб.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Нивочин Богородчанського району Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

З дослідженої судом копії заповіту від 09 липня 2009 року вбачається, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким усе належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, у тому числі житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами у с. Нивочин Богородчанського району Івано-Франківської області, заповіла ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Нивочинської сільської ради Стефанців М. М. та зареєстровано в реєстрі за № 51.

З Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 85545334 від 09 червня 2026 року вбачається, що заповіт ОСОБА_2 від 09 липня 2009 року зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 47428988 та є чинним.

Таким чином, дослідженими судом доказами підтверджено, що ОСОБА_1 є особою, на користь якої ОСОБА_2 склала чинний заповіт щодо належного їй майна.

З листа державного нотаріуса Богородчанської державної нотаріальної контори Войташек І. І. від 12 червня 2026 року № 01-16/344 вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася.

Разом із тим під час підготовчого провадження судом установлено, що на час смерті ОСОБА_2 разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , проживав ОСОБА_4 .

Так, з довідки Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 178 від 10 червня 2026 року вбачається, що ОСОБА_2 на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та разом з нею на день її смерті за вказаною адресою був зареєстрований племінник - ОСОБА_4 , 1961 року народження. Цією ж довідкою підтверджено, що посвідчений від імені ОСОБА_2 09 липня 2009 року за реєстровим № 51 заповіт не відмінявся.

З наданої Старобогородчанською сільською радою копії погосподарської книги вбачається, що головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , була зазначена ОСОБА_2 , а ОСОБА_4 , 1961 року народження, був зазначений членом цього домогосподарства із зазначенням родинного відношення до голови домогосподарства - «племінник».

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Нивочин Богородчанського району Івано-Франківської області.

З метою перевірки наявності інших осіб, права яких могли б бути порушені задоволенням позову, ухвалою суду від 20 липня 2026 року було витребувано додаткові відомості щодо проживання ОСОБА_4 , наявності його спадкоємців та заведення спадкової справи після його смерті.

На виконання ухвали суду Старобогородчанська сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області листом № 944/01.1-20 від 30 липня 2026 року повідомила, що інформацією щодо спадкоємців ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , сільська рада не володіє.

Із наданої сільською радою копії погосподарської книги за 2011-2015 роки вбачається, що після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_4 обліковувався як голова окремого домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 . У відповідній обліковій картці зроблено відмітку про закриття господарства у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 ; інших членів цього домогосподарства у відповідному записі не зазначено.

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 86160503 від 29 липня 2026 року, сформованої Богородчанською державною нотаріальною конторою за параметрами запиту щодо ОСОБА_4 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що інформація про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину у Спадковому реєстрі відсутня.

Отже, під час розгляду справи судом спеціально перевірено обставини щодо можливого прийняття спадщини ОСОБА_4 та подальшого переходу відповідних спадкових прав після його смерті. Відомостей про осіб, які після смерті ОСОБА_4 звернулися із заявами про прийняття спадщини, яким було видано свідоцтво про право на спадщину або які постійно проживали з ним на час його смерті та могли вважатися такими, що прийняли спадщину, матеріали справи не містять.

Таким чином, матеріали справи не містять відомостей про інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 чи після смерті ОСОБА_4 та права яких могли б бути порушені визначенням позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Суд також враховує, що відповідач - Старобогородчанська сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, яка представляє інтереси відповідної територіальної громади за місцем відкриття спадщини, позов визнала, заперечень проти визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини не подала, про наявність інших спадкоємців або інших осіб, права яких можуть бути порушені задоволенням позову, суду не повідомила.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, суд враховує, що матеріали справи не містять доказів належності ОСОБА_1 до спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 . Право позивача на спадкування встановлене заповітом від 09 липня 2009 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24, звернула увагу на те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту може бути поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, якщо така необізнаність одночасно означає незнання особою про саме її право на спадкування і заповіт є підставою виникнення такого права.

У цій справі доказів того, що у встановлений законом строк ОСОБА_1 знав про існування складеного на його користь заповіту, суду не надано. З витягу з реєстру територіальної громади вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване з 20 квітня 2010 року. Разом із тим сама по собі реєстрація місця проживання позивача за адресою спадкового будинку після смерті спадкодавиці не підтверджує його обізнаності про існування заповіту. Матеріали справи не містять відомостей про передачу позивачу примірника заповіту, повідомлення його спадкодавицею, нотаріусом чи органом місцевого самоврядування про існування такого заповіту.

Суд враховує також характер самого документа - заповіт є особистим розпорядженням особи на випадок смерті, а позивач послідовно вказував, що оригінал заповіту був виявлений випадково серед особистих документів спадкодавиці під час їх упорядкування.

Після виявлення заповіту позивач без тривалого зволікання вжив заходів до оформлення спадкових прав: 12 червня 2026 року отримав відповідне роз`яснення державного нотаріуса щодо необхідності звернення до суду, а 23 червня 2026 року подав цей позов до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.

Суд бере до уваги і те, що заповіт як особисте розпорядження спадкодавця на випадок смерті є формою реалізації принципу свободи заповіту. При вирішенні питання про визначення додаткового строку суд повинен забезпечити розумний баланс між принципом правової визначеності, правами інших спадкоємців та необхідністю створити умови для реалізації дійсної волі спадкодавця.

За таких обставин суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини у своїй сукупності свідчать про наявність поважної причини пропуску ОСОБА_1 строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , а визначення йому додаткового строку відповідатиме принципу свободи заповіту, забезпечить можливість реалізації волі спадкодавиці та не порушить прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем за встановлених судом обставин не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому приймається судом.

З огляду на наведене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а позивачу слід визначити додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначений судом строк у три місяці є достатнім для звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та відповідає характеру необхідної процесуальної дії.

На підставі викладеного, ст. 1220, 1221, 1233, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 12, 200, 206, 247, 258, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нивочин Богородчанського (тепер Івано-Франківського) району Івано-Франківської області, тривалістю три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 02 жовтня 2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Старобогородчанська сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: 77712, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с. Старі Богородчани, вул. Франка, 1, код ЄДРПОУ 40154315.

Суддя: