Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №338/1610/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1610/26

Провадження №2/338/1351/26

01 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Решетова В. В.,

з участю секретаря судового засідання Смеречук Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

04 вересня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 липня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Солотвинською селищною радою Івано-Франківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 4. Спільних дітей від вказаного шлюбу сторони не мають.

Позивач вказує, що сімейне життя не склалося через різні погляди на життя та ведення спільного господарства, відсутність взаєморозуміння, поваги та любові між подружжям. На ґрунті постійних непорозумінь та суперечок між сторонами виникли неприязні стосунки, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. На даний час сім`я існує лише формально, збереження шлюбу є неможливим і суперечить його інтересам, а примирення між сторонами виключено.

З огляду на це, позивач просить суд розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у її відсутність, позов визнає повністю не заперечує щодо розірвання шлюбу.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши встановлені обставини, оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності та взаємозв`язку, приймаючи до уваги існуючі між сторонами відносини, причини розлучення та наполягання позивача на розірванні шлюбу, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 23 липня 2024 року Солотвинською селищною радою Івано-Франківського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23 липня 2024 року, актовий запис № 4.

Від даного шлюбу сторони спільних дітей не мають.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Зазначена норма національного законодавства узгоджується зі ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Право на пред`явлення позову про розірвання шлюбу передбачено ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Такий підхід узгоджується з актуальною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 444/4951/24, відповідно до якої суд не може примушувати особу до збереження шлюбу проти її волі, а оцінювання почуттів та емоційного стану одного з подружжя не належить до повноважень суду. Верховний Суд зазначив, що за чітко вираженої волі особи припинити шлюб відмова у його розірванні фактично означала б примушування до шлюбу, що є недопустимим.

Оскільки обставини справи свідчать про те, що між сторонами припинено шлюбні відносини, відсутнє взаєморозуміння, збереження сім`ї суперечить інтересам позивача, а позов про розірвання шлюбу відповідає його справжній і вільній волі, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

При поданні даного позову ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю внаслідок війни II групи на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (посвідчення серії НОМЕР_2 ).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь держави в порядку, встановленому законом.

Зазначена норма підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 658/280/16-ц, відповідно до якої у разі задоволення позову позивача, який у встановленому законом порядку звільнений від сплати судового збору, відповідний судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331 гривня 20 копійок.

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 23 липня 2024 року Солотвинською селищною радою Івано-Франківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 4.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Суддя В.В. Решетов