Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №160/23912/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 160/23912/25

адміністративне провадження № К/990/40574/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року (суддя Калугіна Н.Є.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року (судді Чабаненко С.В., Білак С.В., Юрко І.В.)

у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

третя особа Акціонерного товариства "СЕНС БАНК"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі також- Відповідач, ГУ ДПС), у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 18 жовтня 2024 року №0646832408, №0646862408, №0646782408.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" (далі також - АТ "СЕНС БАНК", Банк; попередня назва Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк").

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач покликалася на те, що факт прощення (анулювання) кредитором основної суми боргу (кредиту) платника податку був відсутній як такий, оскільки фактично відповідна заборгованість була погашена саме за рахунок реалізації переданої Позивачем в іпотеку квартири. При цьому зазначала, що вона не отримала жодного додаткового блага, адже погашення кредитної заборгованості відбулось внаслідок відчуження належної їй квартири (зі сплатою всіх необхідних податків і зборів). Вказувала, що не була належним чином повідомлена АТ «Альфа-Банк» про здійснення прощення (анулювання) її боргу.

Водночас Позивач покликалась на те, що ні наказу про проведення перевірки, ні повідомлення про дату і місце її проведення, а також спірних податкових повідомлень-рішень вона у встановленому законодавством порядку від Відповідача не одержувала.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 29 січня 2026 року у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступного:

- наказ ГУ ДПС від 13 серпня 2024 року №3465-п та повідомлення про проведення перевірки від 13 серпня 2025 року №515 надіслано на адресу реєстрації місцезнаходження Позивача та вони повернулись без вручення адресату з відміткою пошти «не правильно вказана адреса», а отже Відповідачем дотримано норм пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 ПК України;

- Банком у червні 2019 року прийнято рішення про задоволення вимог кредитора шляхом переходу права власності на користь Банку на предмет іпотеки. За результатами задоволення вимог кредитора, залишилась сума основного боргу за кредитом у розмірі 1756491,40 грн;

- довідкою від 21 грудня 2019 року № 298 Позивача повідомлено про те, що Банк 6 червня 2019 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за Кредитним договором №800003709 від 24 квітня 2008 року (далі також - Договір №800003709). Також у вказаній довідці зазначено, що після здобуття Банком права власності на предмет іпотеки, залишок заборгованості за Договором №800003709, який складав 27077276,10 грн (станом на станом 6 червня 2019 року) був прощений. При цьому зазначено, що дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу склав 1756491,40 грн та підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5 %, які вона повинна самостійно сплатити до Державного бюджету України;

- довідка від 21 грудня 2019 року № 298 направлена Банком на адреси Позивача: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

- Банком було здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) у розмірі 1756491,40 грн, що не спростовується Позивачем жодними належними, допустимими, достатніми доказами та доводами. Також, Позивачем не заперечується і розмір (сума) прощеного (анульованого) банком боргу, яка, з метою оподаткування, вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України;

- в порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України Позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2019 рік.

Суд першої інстанції відхилив покликання Позивача на Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» від 13 квітня 2021 року №1383-IX (далі також - Закон №1383-IX), який набрав чинності 23 квітня 2021 року, з огляду на те, що відповідні зміни набули чинності у квітні 2021 року, тоді як Банк, як податковий агент, включив суму прощеного боргу у вигляді суми основної заборгованості за кредитом до річного оподаткованого доходу Позивача у 2019 році.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою 10 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року - без змін.

У постанові апеляційний суд погодився з тими висновками, що cформував суд першої інстанції.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставами касаційного оскарження Позивач визначила пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України). Позивач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказує, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано приписи підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України без урахування висновків щодо їх застосування викладених в постановах Верховного Суду від 08 червня 2018 року у справі №814/574/16, від 31 серпня 2018 року у справі №826/3684/17, від 4 березня 2026 року у справі №320/41763/24 та від 19 березня 2026 року у справі №160/5158/25, а також розглянуто справу з порушенням норм процесуального права - без повного та належного дослідження її матеріалів, а саме - без врахування та оцінки доводів позовної заяви щодо неповідомлення банком належним чином позичальника про здійснення прощення (анулювання) боргу та мотивів додаткових письмових пояснень представника Позивача, поданих 16 березня 2026 року та 3 квітня 2026 року, в контексті наявних в матеріалах справи доказів.

Стверджує, що в зазначених постановах Верховний Суд проаналізувавши положення законодавства та пояснювальних записок до законів про внесення змін, дійшов того ж висновку по суті спірних правовідносин, який представник Позивача намагалась донести до уваги судів попередніх інстанцій, а саме - внесенням змін до положень ПК України щодо оподаткування додаткового блага законодавець намагався усунути недоліки правового регулювання спірного питання та вирівняти правове становище осіб, які отримували кредити на купівлю житла до 23 квітня 2021 року, з тими, які отримали аналогічні кредити після цієї дати.

Вказує, що 16 березня 2026 року та 3 квітня 2026 року до суду апеляційної інстанції було подано додаткові письмові пояснення у справі, в яких аналізувалась правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 4 березня 2026 року у справі №320/41763/24 та від 19 березня 2026 року у справі №160/5158/25, правовідносини у яких були аналогічними спірним у даній справі, водночас вказані додаткові пояснення, як і правовий висновок Верховного Суду були повністю залишені поза увагою судом апеляційної інстанції.

Покликається на те, що як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях у справі посилалась на правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у його постановах від 8 червня 2018 року у справі №814/574/16, від 31 серпня 2018 року у справі №826/3684/17, та вказувала на те, що всупереч приписам підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України АТ «Альфа-Банк» не повідомляв ОСОБА_1 про здійснення прощення (анулювання) її боргу. При цьому вказує, що податковий орган під час перевірки свій висновок про отримання ОСОБА_1 додаткового блага у вигляді прощення (анулювання) основної суми її боргу та виникнення у неї обов`язку у зв`язку із цим подати податкову декларацію, обрахувати і сплатити податок з доходів фізичних осіб і військовий збір зробив лише на підставі відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України без жодного їх документального підтвердження. Водночас стверджує, що викладена в зазначених постановах Верховного Суду правова позиція, як і її доводи повністю залишені поза увагою судів попередніх інстанцій.

Звертає увагу на те, що сам контролюючий орган у своєму акті перевірки зазначав про те, що на запит ГУ ДПС від 17 вересня 2020 року №90007/04-36-04-11 про надання копії повідомлення про прощення боргу та інформації щодо складових прощеного боргу фізичної особи ОСОБА_1 від АТ "АЛЬФА-БАНК", який отримано 6 жовтня 2020 року, відповідь не надана. Відтак, на думку Позивача, як на момент проведення перевірки, так і на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень й на даний час у Відповідача та в матеріалах даної справи будь-які докази від банку про повідомлення ОСОБА_1 про прощення боргу відсутні.

Наголошує, що ОСОБА_1 жодних повідомлень від банку (у тому числі з приводу необхідності сплати податків і зборів), зокрема листів від 21 березня 2019 року та від 21 грудня 2019 року, на які покликається Банк, не отримувала. При цьому відзначає, що Банк на підтвердження своїх аргументів подав суду першої інстанції лише копії описів вкладень у поштові відправлення й реєстрів та списків згрупованих поштових відправлень без надання будь-яких доказів отримання таких відправлень ОСОБА_1 . А також звертає увагу на те, що як свідчить зміст поданих доказів, таке відправлення направлялось ОСОБА_1 на адресу квартири, щодо якої реалізовано звернення стягнення, - АДРЕСА_3 , у зв`язку із чим воно апріорі не могло бути отримане адресатом.

Наголошує, що протягом розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій звертала увагу на ту обставину, що ані наказу про проведення перевірки, ані повідомлення про дату і місце її проведення, ані спірних податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку від Відповідача не одержувала. Про їх існування вона дізналась лише отримавши від Головного управління ДПС в Дніпропетровській області відповідь на свій запит.

Вказує, що Відповідачем на виконання вимог суду першої інстанції надано докази того, що як наказ про призначення перевірки, так і акт за результатами її проведення повертались відправнику з відміткою органу зв`язку про повернення внаслідок неправильного зазначення відправником її адреси, тобто з вини відправника - ГУ ДПС. Водночас суди попередніх інстанцій, на думку Позивача, пославшись на приписи статті 42 та пункту 42.5 статті 42 ПК України, безпідставно дійшли переконання про дотримання контролюючим органом вимог пункту 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України щодо належного повідомлення платника податків про проведення перевірки.

Наполягає, що в цьому випадку не мало місця прощення (анулювання) кредитором основної суми боргу (кредиту) платника податку як таке, адже фактично заборгованість за Договором №800003709 була погашена саме за рахунок реалізації переданої Позивачем в іпотеку квартири. (зі сплатою всіх необхідних податків і зборів). Проте, відповідні аргументи, на думку Позивача, були повністю залишені поза увагою судами першої та апеляційної інстанцій.

2.2. Позиція Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вказує на безпідставність покликань Позивача на Закон №1383-IX, оскільки вказані зміни до ПК України набули чинності у квітні 2021 року, тоді як Банк, як податковий агент, включив суму прощеного боргу у вигляді суми основної заборгованості за кредитом до річного оподаткованого доходу Позивача у 2019 році.

Покликається на те, що Позивачем не заперечується сума прощеного (анульованого) банком боргу, яка, з метою оподаткування, вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Зазначає, що як вбачається із акту від 26 вересня 2024 року №2748/04-36-24-08/ НОМЕР_1 в порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України Позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2019 рік.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

24 квітня 2008 року між ОСОБА_1 (як позичальником) та Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі також - ЗАТ "Альфа-Банк")(як кредитором) укладено кредитний договір №800003709 (далі - Договір №800003709), за умовами якого позичальник отримала кредит в сумі 75 000,00 доларів США зі строком остаточного погашення - 24 квітня 2023 року та з цільовим призначенням - для часткової оплати вартості квартири (об`єкт нерухомості/предмет іпотеки) за №11, що знаходиться в будинку АДРЕСА_4 , яка придбавається позичальником у власність за договором купівлі-продажу.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором ЗАТ "Альфа-Банк" (як іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (як іпотекодавець) уклали іпотечний договір №800003709-И від 24 квітня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку житлову квартиру АДРЕСА_5 , що знаходиться у житловому будинку літ. А-9, та складається з: 1 - коридор, 2 - кладова, 3,4,5 - житлові, 6 - кухня, 7 - туалет, 8 - ванна, І - лоджія, загальною площею 65,7 кв.м та житловою площею 41,8 кв.м в АДРЕСА_3 .

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2017 року у справі №200/16121/15-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки з відстрочкою виконання рішення суду задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №800003709-И від 24 квітня 2008 року, яка станом на 24 червня 2015 року становить 3 194 146,06 грн. та складається з заборгованості: за кредитом - 1 431 286,24 грн; по відсотках - 399 600,45 грн; пені - 1 363 259,37 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на житлову квартиру АДРЕСА_5 , що знаходиться у житловому будинку літ. А-9, та складається з: 1 - коридор, 2 - кладова, 3,4,5 - житлові, 6 - кухня, 7 - туалет, 8 - ванна, І - лоджія, загальною площею 65,7 кв.м та житловою площею 41,8 кв.м в АДРЕСА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно з довідкою Акціонерного товариства "Альфа-Банк" №915 від 09 грудня 2019 року "Щодо відсутності претензій до фізичної особи ОСОБА_1 ", зі сторони банку до ОСОБА_1 фінансових претензій за Договором №800003709 немає, в зв`язку з тим, що банк в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

14 березня 2019 року Акціонерним товариством "Альфа-Банк" складено повідомлення №А/У/К/2019 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, та анулювання заборгованості за основним зобов`язанням. Вказане повідомлення направлено Позивачу 21березня 2019 року.

У даному повідомлені Кредитор (банк) вимагав від позичальника/Іпотекодавця (Позивача у справі) достроково сплати протягом 30 днів заборгованість за Договором № 800003709 та повідомив, що у разі невиконання основного зобов`язання - має розпочати процедуру позасудового стягнення на предмет іпотеки, в порядку передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", яка передбачає набуття права власності на майно. Крім того, у цьому повідомленні наведено роз`яснення щодо можливості прощення боргу, який залишиться після задоволення вимог за рахунок майна, на який Позичальник зобов`язаний сплатити податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18 % та 1,5 % ставки військового збору.

Позивач не виконала вимоги кредитора та 11 червня 2019 року банк задовольнив власні вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_6 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 170019727 від 11 червня 2019 року, згідно рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний № 47296254), що було прийнято державним реєстратором обласного комунального підприємства "Софіївське бюро технічної інвентаризації" Волос О.В.

9 грудня 2019 року Банк довідкою № 915 повідомив Позивача про те, що зі сторони Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 фінансових претензій за Договором № 800003709 не має, в зв`язку з тим, що Банк в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки квартира, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

21 грудня 2019 року Акціонерним товариством "Альфа-Банк" на адресу Позивача було направлено довідку №298 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, в якій кредитор зазначив суму анульованого боргу у розмірі 1 756 491,40 грн., з роз`ясненнями, що отриманий дохід у виді прощеного боргу підлягає оподаткуванню за ставками 18 % та 1,5 %, які підлягають оплаті до державного бюджету.

У період з 18 по 19 вересня 2024 року посадовими особами ГУ ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

За результатами перевірки складено акт №2748/04-36- 24-08/3026710081 від 26 вересня 2024 року, яким встановлено порушення:

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 ПК України внаслідок неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік;

- підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пункту 167.1 статті 167 ПК України, внаслідок заниження загального річного оподатковуваного доходу шляхом недекларування доходу, у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань за 2019 рік з податку на доходи фізичних осіб на суму 316 168,45 грн та військового збору на суму 26 347,37 грн.

Такі висновки контролюючого органу вмотивовано тим, що згідно з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України у період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року фізична особа-платник податків ОСОБА_1 фактично отримала доходи від АТ "Альфа-Банк в сумі 1 756 491,40 грн у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126), у зв`язку із прощенням (анулюванням) основної суми боргу за самостійним рішенням банку. При цьому, контролюючий орган встановив, що ОСОБА_1 декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік не подала, податок з доходів фізичних осіб і військовий збір з суми отриманого додаткового блага не сплатила.

На підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0646832408, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 395 210,56 грн., з яких: за податковим зобов`язанням - 316 168,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 79 042,11 грн.;

- №0646862408, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 32 934,21 грн., з яких: за податковим зобов`язанням - 26 347,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 586,84 грн.;

- №0646782408, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 340,00 грн. за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Підпунктом 163.1.1 пункт 163.1 статті 163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За приписами підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункт 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 22 квітня 2021 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідно до підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України (в редакції чинній до 22 квітня 2021 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з підпунктом 1.7 пункту 161 підрозділу 10 ПК України "Перехідні Положення" (в редакції, чинній до 31 грудня 2021 року) звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

В постановах від 25 червня 2020 року у справі № 817/430/17, від 28 червня 2024 року у справі №640/1123/19 Верховний Суд зазначив, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

У розвиток в постанові від 8 квітня 2025 року у справі №280/9920/21 Верховний Суд зазначив, що з аналізу підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України слідує, що для включення на його підставі отриманого платником податків додаткового блага до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу необхідним є дотримання сукупності наступних умов:

- кредитор анулював саме основну суму боргу (кредиту);

- рішення кредитора про анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) є самостійним та не пов`язане із процедурою банкрутства;

- рішення про анулювання (прощення) боргу (кредиту) прийняте до закінчення строку позовної давності;

- сума анульованого (прощеного) боргу (кредиту) перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

- кредитор повідомив платника податку - боржника про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду шляхом (1) направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, (2) укладення відповідного договору, (3) надання повідомлення боржнику під підпис особисто.

В постанові від 14 січня 2021 року у справі № 819/1181/17 Верховний Суд акцентував увагу на тому, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство обов`язок платника податків (боржника) щодо сплати податку з суми прощеного (анульованого) основної суми боргу за кредитом та щодо їх відображення у річній податковій декларації на підставі абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України пов`язує із настанням такої умови як повідомлення кредитором платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу.

У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2018 року у справі №804/1678/15 сформовано висновок про те, що конструкція абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає спосіб повідомлення платника податку про анулювання боргу шляхом надіслання відповідної інформації рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому, метою вказаної правової норми є повідомлення особи про наявність обов`язку сплати податку.

Аналогічний правовий підхід продемонстрований Верховним Судом і в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 640/637/19 на неврахування висновку викладеного в якій покликається Позивач у касаційній скарзі.

Разом з тим, зміст установлених судами попередніх інстанцій обставин не дає підстав вважати, що обставини щодо обізнаності/необізнаності про факт прощення заборгованості та про наявність у Позивача обов`язку щодо сплати податку внаслідок прощення боргу є встановленими, як цього вимагають положення процесуального законодавства.

Так, суди попередніх інстанцій надали оцінку довідці від 21 грудня 2019 року №298, якою Позивача, зокрема, повідомлено про те, що Банк 6 червня 2019 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за Договір №800003709. А також про те, що після здобуття Банком права власності на предмет іпотеки, залишок заборгованості за Договором №800003709, який склав 27077276,10 грн (станом на 6 червня 2019 року) був прощений та дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу складає 1756491,40 грн й підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5 %, які вона повинна самостійно сплатити до Державного бюджету України.

Судами попередніх інстанцій хоча і було встановлено, що вказану довідку направлено Позивачу на адреси: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , водночас не було перевірено, яким саме чином було здійснено направлення поштового відправлення та чи підтверджується належним чином факт його отримання Позивачем.

Отже, ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом не було належним чином встановлено обставин, що передують висновку про наявність у Позивача обов`язку відображення доходу у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу у річній податковій декларації, зокрема, не перевірено дотримання банком порядку направлення Позивачу повідомлення про прощення (анулювання) боргу та належного вручення його Позивачу.

Пункт 165.1 статті 165 ПК України було доповнено підпунктом 165.1.59 відповідно до Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон № 909-VIII).

З метою підтримки громадян України, які мають невиконані зобов`язання за кредитними договорами в іноземній валюті (валютними кредитами), та збалансування оподаткування щодо цієї категорії громадян шляхом внесення відповідних змін до ПК України було прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб" від 13 квітня 2021 року № 1383-IX (далі - Закон № 1383-IX), який набрав чинності 23 квітня 2021 року.

Так, Законом № 1383-IX абзац перший підпункту "д" викладено в такій редакції:

"д) основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом".

Підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України, відповідно до Закону № 1383-IX, доповнено абзацом третім такого змісту: "основна сума боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності".

Також згідно з Законом № 1383-IX підпункт 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України викладено в такій редакції: "суми, на які зменшено (прощено) борг фізичної особи шляхом проведення реструктуризації зобов`язань, передбачених кредитним договором, відповідно до якого кредитором було надано позичальнику - фізичній особі кредит в іноземній валюті, якщо така реструктуризація здійснена відповідно до порядку і на умовах, встановлених розділом IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" або пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства"

Верховний Суд аналізучи зазначені положення законодавства в постанові від 4 березня 2026 року у справі № 320/41763/24 зазначив наступне: "Враховуючи наведе фактично склалась ситуація, коли платники податків фізичні особи, яким сума основного боргу (кредиту) за кредитами в іноземній валюті, що були отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити) прощені (анульовані) кредитором після 22 квітня 2021 року, не будуть платити податок на доходи, а решта таких платників, перевірки яких проводяться після зазначеної дати, водночас відповідні суми основного боргу (кредиту) яким були прощені до 22 квітня 2021 року (включно), повинні його сплачувати з відповідних сум. Наявність зазначеної ситуації свідчить про різний підхід до платників податків та дискримінацію частини платників у відсутності визначених законом умов різного оподаткування однакових платників податку.

При цьому виникнення відповідної ситуації зумовлено виключно виправленням законодавцем раніше допущеної ним прогалини щодо застосування підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України та розширенням кола доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з метою оптимізацію оподаткування божників, підвищення довіри громадян до держави та забезпечення практичної можливості реалізації прав людини на повагу до її житла та його недоторканість.

Таким чином, вирішуючи питання щодо включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу додаткового блага отриманого платником податків до 22 квітня 2021 року (включно) внаслідок прощення (анульовання) основної суми боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості в частині платників податків перевірки яких проводяться з 23 квітня 2021 року необхідно враховувати зміни несені законодавцем Законом № 1383-IX."

Позивачу суму боргу за Договором №800003709 було прощено (анульовано) в 2019 році, водночас перевірку проведено та податкові повідомлення - рішення прийнято в 2024 році.

Позивач, як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі вказувала про необхідність врахування змін внесених до ПК України Законом № 1383-IX, водночас вони були відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки вказані зміни набули чинності у квітні 2021 року, тоді як Банк, як податковий агент, включив суму прощеного боргу у вигляді суми основної заборгованості за кредитом до річного оподаткованого доходу позивача у 2019 році.

Судами попередніх інстанцій не було перевірено чи наявні підстави для застосування до суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 1756491,40 грн за Договором №800003709 положень підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України з урахуванням змін, внесених законодавцем Законом № 1383-IX.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Станом на час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції Верховним Судом вже було ухвалено постанову від 4 березня 2026 року у справі №320/41763/24 та Позивач в поясненнях від 16 березня та 2 квітня 2026 року покликалася на неї.

За правилами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 6-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд, аналізуючи зазначені норми КАС України, неодноразово наголошував на тому, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути визначені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

За таких умов Суд дійшов висновку, що під час розгляду цієї справи суди допустили неповне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, не дослідили зібрані у справі докази та не врахували правові висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах.

В частині доводів Позивача щодо того, що їй не було вручено ні повідомлення та наказ про призначення перевірки, ні акт за результатами її проведення, оскільки поштові відправлення повернулись внаслідок неправильного зазначення відправником її адреси, тобто з вини відправника - ГУ ДПС, Суд зазначає про те, що відповідні доводи заявлені Позивачем, як викладення обставин справи та не пов`язані з жодною з підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України.

За такого обґрунтування касаційної скарги суд касаційної інстанції позбавлений можливості переглянути рішення судів попередніх інстанцій у частині надання оцінки відповідним доводам Позивача.

Посилання скаржника на наявність порушення Відповідачем процедури проведення перевірки без визначення підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України, та без відповідного обґрунтування не можуть бути предметом правової оцінки суду касаційної інстанції. Такі доводи по суті спрямовані на переоцінку встановлених судами обставин і доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених частиною другою статті 341 КАС України.

Враховуючи все вищевикладене у сукупності, Суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанції скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

У цій справі порушення допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, а тому справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 3, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх