Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №990/310/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 990/310/26

адміністративне провадження № П/990/310/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Яковенка М. М.,

суддів: Блажівської Н. Є., Васильєвої І. А., Желтобрюх І. Л., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 990/310/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Спеціалізована антикорупційна прокуратура, про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 29 липня 2026 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 13 липня 2026 року № 1427/0/15-26 про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О. В. про продовження строку тимчасового відстрочення судді Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності

2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М.- головуючий суддя, судді: Блажівська Н. Є., Васильєва І. А., Желтобрюх І. Л., Шишов О. О.

3. Верховний Суд ухвалою від 31 липня 2026 року відкрив провадження у цій справі та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

4. 17 серпня 2026 року на адресу Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить відмовити у його задоволенні.

5. 25 серпня 2026 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ВРП.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Перевіривши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд встановив таке.

7. ОСОБА_1 . Постановою Верховної Ради України від 16 листопада 1993 року № 3600-ХІІ обрана суддею Київського міського суду, Постановою Верховної Ради України від 19 лютого 2004 року № 1524-IV обрана на посаду судді Апеляційного суду міста Києва безстроково, Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року № 2639-VІ обрана суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Указом Президента України від 10 листопада 2017 року № 357/2017 призначена на посаду судді Верховного Суду в складі Касаційного кримінального суду. Рішенням зборів цього суду від 30 листопада 2020 року була обрана до складу Великої Палати Верховного Суду.

8. Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування, а прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ? нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 52023000000000503 від 03 жовтня 2023 року, у тому числі за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України (далі ? КК України).

9. Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О. В. 19 травня 2026 року склав повідомлення про підозру судді Верховного Суду ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України. Зазначене повідомлення вручено судді ОСОБА_1 того ж дня.

10. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2026 року частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Плюшкіна А. Ю., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кузем А. В., та застосовано до судді Верховного Суду ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави 2 500 000 гривень із покладанням на неї процесуальних обов`язків до 21 липня 2026 року.

11. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 02 червня 2026 року залишила без змін ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2026 року.

12. Згідно з обставинами, установленими під час досудового розслідування кримінального провадження й викладеними у повідомленні про підозру, ОСОБА_1 підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

13. Так, згідно з даними досудового розслідування 12 травня 2023 року за ухвалення рішення у справі № 910/15551/20 в інтересах ОСОБА_2 та компанії «Ferrexpo AG» ОСОБА_1 одержала для себе від ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 50 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 1 828 430 гривень.

14. 25 травня 2026 року до ВРП надійшло клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. від 25 травня 2026 року (вх. № 5171/0/8-26) про тимчасове відсторонення судді Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. До клопотання долучено копії матеріалів, якими обґрунтовано його доводи, розписку судді ОСОБА_1 про отримання копії цього клопотання разом з долученими до нього матеріалами.

15. За результатами розгляду поданого клопотання ВРП рішенням від 29 травня 2026 року № 1059/0/15-26 клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О. В. задовольнила частково та тимчасово, до 19 липня 2026 року, відсторонила суддю Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

16. Ухвалюючи таке рішення, ВРП визнала обґрунтованими доводи клопотання про тимчасове відсторонення судді Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя в частині наявності ризику, що суддя ОСОБА_1 , здійснюючи правосуддя, може, використовувати повноваження судді, особисто, а також із залученням інших осіб впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни наданих ними показань чи відмови від надання показань у кримінальному провадженні.

17. Зокрема ВРП зауважила, що зазначений ризик впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, під час збирання доказів, так і згодом - на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків, з огляду на визначений статтею 23 КПК України принцип безпосереднього дослідження судом показань учасників кримінального провадження, який відображено, зокрема, у частині четвертій статті 95 КПК України, відповідно до якої суд під час розгляду справи по суті може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання або в порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто під час допитів на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 КПК України.

18. Водночас ВРП в своєму рішенні звернула увагу й на те, що оскільки Верховний Суд є прикладом для наслідування для судів нижчих інстанцій, забезпечує правову визначеність шляхом формування єдиної судової практики та на погляд громадян є гарантом дотримання принципу верховенства права, наявність кримінального провадження за підозрою судді Верховного Суду ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, не лише суперечить морально-етичним принципам, установленим Кодексом суддівської етики, згідно з якими суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання вимог закону, принципу верховенства права та присяги судді, а також високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян до чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суду, а й значною мірою шкодить авторитету судової влади, послаблює довіру суспільства до неї та підриває авторитет Верховного Суду як у юридичному середовищі, так і в громадянському суспільстві загалом.

19. Зважаючи на обґрунтованість наведених у зазначеному клопотанні ризиків, їх співмірність із такими засадами, як незалежність і недоторканність суддів, та наслідками тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, а також ураховуючи строки досудового розслідування у кримінальному провадженні, ВРП дійшла висновку про наявність підстав для тимчасового відсторонення судді Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя в межах строку досудового розслідування, тобто до 19 липня 2026 року.

20. 08 липня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О. В. від 07 липня 2026 року (вх. № 7151/0/8-26) про продовження строку тимчасового відсторонення судді Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням її до кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), строком на два місяці.

21. До клопотання долучено копії матеріалів, якими обґрунтовано його доводи, розписку судді ОСОБА_1 про отримання нею копій зазначеного клопотання та долучених до нього матеріалів.

22. Мотивуючи необхідність продовження строку тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О. В. зазначив, що завершити досудове розслідування у двомісячний строк із дня повідомлення про підозру не видавалося можливим через необхідність проведення окремих слідчих і процесуальних дій з метою ухвалення рішення, передбаченого статтею 283 КПК України, а саме:

здійснення певної кількості тимчасових доступів до речей і документів та огляду їх результатів; проведення огляду та аналізу файл-образів мобільних телефонів підозрюваних і свідків; додаткового допиту свідків і підозрюваних; складання протоколів за результатами негласних слідчих (розшукових) дій; здійснення процедури зняття грифів секретності з матеріальних носіїв інформації; вжиття заходів, направлених на відшукання та вилучення частини неправомірної вигоди, яку одержали інші судді Великої Палати Верховного Суду та яка не була дотепер віднайдена; з урахуванням зібраних доказів визначитися з наявністю підстав для повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень іншим особам, у тому числі суддям Верховного Суду; виконання процесуальних дій, пов`язаних із закінченням досудового розслідування.

23. Зважаючи на викладене, 03 липня 2026 року сторона обвинувачення подала до Вищого антикорупційного суду клопотання про продовження строку досудового розслідування до 6 місяців, тобто до 19 листопада 2026 року.

24. Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 08 липня 2026 року клопотання заступника керівника Другого підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , погоджене заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименком О. В., про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000503 задовольнив, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № № 52023000000000503 продовжив до шести місяців, тобто до 19 листопада 2026 року включно.

25. На обґрунтування доцільності продовження строку відсторонення судді від здійснення правосуддя у клопотанні зазначено, що обставини, які стали підставою для тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, продовжують існувати.

26. Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О.В. зазначив про наявність обставин, які дають підстави вважати, що ОСОБА_1 , здійснюючи правосуддя:

матиме можливість впливати на свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , інших підозрюваних у кримінальному провадженні, частина з яких є працівниками Верховного Суду, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (суддя у відставці) з метою зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі доказам, та відмови давати показання на її користь, що негативно впливатиме на їхні намір і можливість давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду, а також на дієвість кримінального провадження загалом;

може протиправно перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб, оскільки вона обізнана із формою та методами роботи правоохоронних органів стосовно способів і порядку збирання доказів у кримінальному провадженні, може впливати на органи досудового розслідування, суд, інших учасників кримінального провадження, ухилятися від виконання покладених на неї обов`язків, штучно створювати докази невинуватості. Зазначене кримінальне правопорушення вчинено групою осіб за попередньою змовою з розподілом ролей та з метою отримання неправомірної вигоди;

безпосередня робота ОСОБА_1 у Верховному Суді та її широке коло знайомств серед суддів вищої судової інстанції може мати практикоформуюче значення, зокрема слугувати орієнтиром для судів нижчих інстанцій при формуванні судової практики під час розгляду кримінальних проваджень та вирішення питань належності та допустимості конкретних доказів;

крім того, триває перевірка слідчим показань ОСОБА_3 щодо причетності інших суддів Верховного Суду до отримання неправомірної вигоди за ухвалення вказаного рішення, яким на цей час про підозру ще не повідомлено, однак вони продовжують здійснювати правосуддя разом із підозрюваною. У зв`язку з наведеним є підстави вважати, що, продовжуючи здійснювати правосуддя, підозрювана може здійснювати вплив на таких осіб з метою узгодження спільної позиції із протидії досудовому розслідуванню;

ОСОБА_1 перебуває у складі Другої палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка спеціалізується на розгляді кримінальних проваджень у сфері службової діяльності, тобто проваджень, за характером схожих щодо того, в якому їй оголошено про підозру, тому є підстави вважати, що, перебуваючи на посаді, підозрювана може впливати на інших суддів цієї палати, зокрема з метою формування судової практики, направленої на перешкоджання цьому кримінальному провадженню.

Крім того, наявність кримінального провадження за підозрою судді у вчиненні корупційного кримінального правопорушення з огляду на норми Кодексу суддівської етики не узгоджується зі встановленими ним морально-етичними принципами, згідно з якими суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

27. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 08 липня 2026 року доповідачем щодо клопотання визначено члена ВРП Маселка Р. А .

28. За результатами розгляду поданого клопотання, ВРП рішенням від 13 липня 2026 року № 1427/0/15-26 клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О. В. задовольнила та продовжила до 13 вересня 2026 року строк тимчасового відсторонення судді Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

29. Зокрема у вказаному рішенні від 13 липня 2026 року № 1427/0/15-26 ВРП визнала обґрунтованими доводи клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя в частині наявності ризику, що суддя ОСОБА_1 , здійснюючи правосуддя, може, використовувати повноваження судді, особисто, а також із залученням інших осіб впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни наданих ними показань чи відмови від надання показань у кримінальному провадженні.

30. ВРП зауважила, що зазначений ризик впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, під час збирання доказів, так і згодом - на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків, з огляду на визначений статтею 23 КПК України принцип безпосереднього дослідження судом показань учасників кримінального провадження, який відображено, зокрема, у частині четвертій статті 95 КПК України, відповідно до якої суд під час розгляду справи по суті може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання або в порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто під час допитів на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не має права обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 КПК України.

31. Також, ухвалюючи рішення за результатами розгляду клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О. В. про продовження строку тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, ВРП врахувала, що оскільки Верховний Суд є прикладом для наслідування для судів нижчих інстанцій, забезпечує правову визначеність шляхом формування єдиної судової практики та на погляд громадян гарантом дотримання принципу верховенства права, наявність кримінального провадження за підозрою судді Верховного Суду ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, не лише суперечить морально- етичним принципам, установленим Кодексом суддівської етики, згідно з якими суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання вимог закону, принципу верховенства права та присяги судді, а також високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян до чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суду, а й значною мірою шкодить авторитету судової влади, послаблює довіру суспільства до неї та підриває авторитет Верховного Суду як у юридичному середовищі, так і в громадянському суспільстві загалом.

32. Наявність кримінального провадження за підозрою судді Верховного Суду ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, може поставити під сумнів безсторонність цієї судді під час здійснення правосуддя та з огляду на міжнародні принципи і стандарти поведінки судді і норми національного законодавства зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.

33. З огляду на наведене ВРП констатувала, що, що доводи, наведені у клопотанні, є обґрунтованими та підтверджуються наданими ВРП матеріалами. Обставини, які були підставою для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, продовжують існувати. Сторона обвинувачення довела, що не мала можливості забезпечити досягнення всіх цілей, заради яких було застосовано тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, протягом дії попереднього рішення ВРП. Рада також не встановила обставин, які можуть свідчити, що це клопотання є формою незаконного впливу, тиску чи втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.

34. Позивач, не погоджуючись з рішенням ВРП від 13 липня 2026 року № 1427/0/15-26 ВРП, звернулася до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

35. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню на підставі пунктів 1 та 3 частини першої статті 65 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII) через те, що: (1) рішення ухвалено неповноважним складом: у розгляді брали участь два члени ВРП, щодо яких існували об`єктивно виправдані сумніви у безсторонності, а їхні відводи відхилено за правовим тестом, прямо протилежним тому, який та сама Рада того самого дня застосувала в ухвалах про самовідвід; (2) рішення не містить мотивів, з яких Рада дійшла своїх висновків: жоден із суттєвих доводів письмових заперечень сторони захисту не отримав змістовної відповіді, а висновки про наявність обох умов продовження відсторонення, визначених частиною четвертою статті 64 Закону № 1798-VIII, викладені без належної оцінки обставин, якими ці висновки мали б підтверджуватися.

36. Щодо недотримання Радою вимог пункту 1 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII (законність складу) позивач вказує про прийняття оспорюваного рішення складом ВРП, який не мав повноважень його ухвалювати. Зокрема, на думку позивача, ВРП із порушенням вимог Закону № 1798-VIII та Регламенту ВРП розглянула клопотання про відвід членів ВРП Кандзюби О. В. та Маселка Р. А .

37. Зокрема вказує, що відвід Члену ВРП Кандзюбі О. В. був заявлений з тих підстав, що він входить до складу Третьої Дисциплінарної палати ВРП та є доповідачем у дисциплінарній справі стосовно суддів Верховного Суду ОСОБА_1 та ОСОБА_7, відкритій ухвалою Третьої Дисциплінарної палати від 20 березня 2024 року. 18 червня 2026 року він склав проєкт висновку у вказаній дисциплінарній справі, яким сформульовано звинувачення проти судді ОСОБА_1 та запропоновано застосувати до неї найсуворіше з передбачених законом дисциплінарних стягнень - подання про звільнення судді з посади.

Відвід Члену ВРП Маселку Р. А. обґрунтований тим, що останній під час засідання ВРП 29 травня 2026 року сформулював адресоване представнику судді запитання у спосіб, за якого спірний і недоведений факт було подано як уже встановлену передумову: «з матеріалів НСРД випливає, що [суддя] якимось чином допомагала [Князєву], на відміну від інших суддів»; після зафіксованого стороною захисту зауваження («ваше запитання містить у собі твердження») запитання не було переформульовано в нейтральний спосіб, а підкріплено посиланням на показання підозрюваного як на відправну точку. Ці обставини заявлені кумулятивно з обставинами попередньої заяви про відвід (зв`язок із ГО «Фундація DEJURE», неповнота самовідводу 2023 року, дисциплінарна скарга юристки Фундації), які зберігають значення.

38. На переконання позивача, вказані обставини свідчать про упереджене та необ`єктивне ставлення цих членів ВРП до ОСОБА_1 . Водночас ВРП необґрунтовано відмовила у задоволенні вказаних відводів.

39. Обґрунтовуючи невідповідність оскаржуваного рішення вимогам пункту 3 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII позивач вказує, що рішення Ради від 13 липня 2026 року № 1427/0/15-26 ВРП не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Це пояснюється позивачем тим, що: мотиви для продовження строку відсторонення судді, викладені у клопотанні, були аналогічними тим, що наводилися в первинному клопотанні про відсторонення судді від посади, й у клопотанні про продовження строку такого відсторонення не вказано відповідних обставин, які продовжують існувати.

40. Позивач наголошує, що жодна з перелічених прокурором незавершених слідчих дій (тимчасові доступи, огляд файл-образів мобільних телефонів, додаткові допити, складання протоколів НСРД, зняття грифів секретності, відшукання частини неправомірної вигоди, вирішення питання про підозру іншим особам) за своїм змістом не залежить від того, чи здійснює суддя правосуддя; прокурор не навів жодного пояснення, як саме здійснення правосуддя суддею перешкоджало або може перешкодити виконанню цих дій.

41. Також позивач вказує, що наразі ризик впливу на свідків відсутній, оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_9 не мають доступу до приміщення Верховного Суду. А що стосується решти вказаних в клопотанні прокурора свідків вказує, що ухвалою слідчого судді ВАКС від 21 травня 2026 року у справі № 991/6439/26 на суддю покладено обов`язок з визначеними особами з приводу кримінального провадження.

42. Крім того, на переконання позивачки, продовження строку тимчасового відсторонення було фактично мотивоване виключно самим фактом повідомлення їй про підозру, що прямо суперечить конституційному принципу презумпції невинуватості та міжнародним стандартам захисту прав людини.

43. ОСОБА_1 також наполягає, що продовження строку її тимчасового відсторонення позбавлене практичного сенсу, оскільки вона перебуває у відпустці.

44. Окремо позивачка звертає увагу на те, що рішення ВРП має ознаки упередженості та вибіркового підходу. На відміну від інших справ, наведених у позовній заяві, де ВРП відмовляла у відстороненні через відсутність доказів ризиків, у її випадку ВРП навіть не дослідила аргументи сторони захисту і не забезпечила стандарт безсторонності, передбачений статтею 6 Конвенції та гарантіями незалежності суддів відповідно до Конституції України. Саме тому позивачка вважає оскаржуване рішення протиправним, таким, що порушує засади законності й незалежності суддів, і підлягає скасуванню.

45. Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність дій та рішень ВРП.

46. Наголошує, що, оскаржуване рішення ухвалено повноважним складом ВРП і підписане всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Отже, підстави для визнання протиправним і скасування рішення, визначені пунктом 3 частини першої статті 65 Закону України № 1798-VІІІ відсутні.

47. При цьому вказує, що ВРП при ухваленні оскаржуваного рішення врахувала, що наявність кримінального провадження щодо судді Верховного Суду за підозрою у вчиненні корупційного кримінального правопорушення суперечить установленим для судді морально-етичним принципам, може поставити під сумнів безсторонність цієї судді під час здійснення правосуддя, значною мірою шкодить авторитету судової влади, послаблює довіру суспільства до неї та підриває авторитет Верховного Суду як у юридичному середовищі, так і в громадянському суспільстві загалом.

48. Вказує, що ВРП визнала обґрунтованим ризик того, що суддя ОСОБА_1 , здійснюючи правосуддя, може використовувати свої повноваження особисто або із залученням інших осіб для впливу на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни наданих ними показань або відмови від їх надання. Рада окремо зазначила, що такий ризик зберігається як на етапі збирання доказів, так і надалі - до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків.

49. При цьому ВРП врахувала характер посади, яку обіймає ОСОБА_1 , її повноваження та фактичні можливості впливу на інших учасників кримінального провадження. Рада звернула увагу, що ОСОБА_1 є суддею Верховного Суду, входить до складу Другої палати Касаційного кримінального суду, яка спеціалізується на розгляді кримінальних проваджень, а тому її перебування на посаді потенційно може створювати можливість впливу на інших суддів цієї палати та формування судової практики, пов`язаної з кримінальним провадженням.

50. ВРП також врахувала й те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а його строк ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 липня 2026 року продовжено до 19 листопада 2026 року.

51. Водночас ВРП не переоцінювала первинного рішення про тимчасове відсторонення судді, а вирішувала питання виключно щодо наявності передбачених законом умов для продовження його строку.

52. Довід про перебування судді у відпустці не спростовує висновків ВРП щодо наявності відповідних ризиків. Перебування судді у відпустці не припиняє її статусу судді та не позбавляє відповідних повноважень, а тому саме по собі не усуває встановленої Радою можливості впливу на учасників кримінального провадження.

53. Довід про відсутність фактичних спроб впливу на свідків також не спростовує висновків ВРП. При оцінці необхідності продовження такого заходу значення має не лише факт реалізації ризику, а й наявність обґрунтованої можливості його реалізації з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження. У цьому випадку ВРП навела обставини, які, на її думку, обумовлюють збереження такого ризику.

54. Щодо посилання позивача на неправомірність відмови у відводі членів ВРП Кандзюби О. В. та Маселка Р. А. відповідач зауважує, що заявлені представником судді відводи були розглянуті ВРП із урахуванням наведених у них доводів та пояснень відповідних членів Ради. За результатами такого розгляду ВРП не встановила обставин, які б свідчили про особисту, пряму чи опосередковану заінтересованість Кандзюби О. В. та Маселка Р. А. або викликали обґрунтований сумнів у їх неупередженості, у зв`язку з чим ухвалила рішення про відмову у задоволенні заяв про відвід.

55. Відповідач вказує, що позивач фактично ототожнює незгоду з висновками ВРП щодо відсутності підстав для відводу з неповноважністю складу Ради. Однак, такі обставини не є тотожними. Відмова у відводі, з якою не погоджується позивач, сама по собі не свідчить про неповноважність складу ВРП та не є підставою для скасування рішення відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII.

IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

56. Відповідно до положень статті 131 Основного Закону в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя та продовження строку такого тимчасового відсторонення.

57. Так, за приписами частин першої, четвертої-шостої статті 155-1 КПК України рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється Вищою радою правосуддя на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.

Генеральний прокурор або його заступник має право звернутися з клопотанням про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Вищої ради правосуддя стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження.

Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу.

58. За змістом частини другої статті 155 КПК України у клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

До клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

59. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2026 року № 1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1402-VIII).

60. Відповідно до частини п`ятої та шостої статті 49 Закону № 1402-VIII суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється ВРП.

Продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в тому ж порядку на строк не більше двох місяців. Клопотання про продовження строку такого відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником не пізніше десяти днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено. Вимоги до клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності встановлюються процесуальним законом.

61. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.

62. Цим же Законом на ВРП покладені повноваження щодо вирішення питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності (стаття 63), а також про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя (стаття 64).

63. Так, за правилами частин першої - четвертої статті 63 Закону № 1798-VIII тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється ВРП на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора (виконувача обов`язків Генерального прокурора). На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, подане без дотримання визначених законом вимог, повертається ВРП Генеральному прокурору або його заступнику.

Генеральний прокурор або його заступник можуть уповноважити прокурора на вручення судді, крім судді Вищого антикорупційного суду, копії клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, а також на представлення відповідного клопотання під час розгляду на засіданні ВРП.

64. Згідно із частинами першою - четвертою статті 64 Закону № 1798-VIII продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, на строк не більше двох місяців, а в разі якщо обвинувальний акт передано до суду, - до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду - Генеральним прокурором (виконувачем обов`язків Генерального прокурора) не пізніше як за десять днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено.

Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, подане без дотримання визначених законом вимог, повертається ВРП Генеральному прокурору або його заступнику без розгляду.

Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, якщо: 1) обставини, які стали підставою для тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя, продовжують існувати; 2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було застосовано тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, іншими способами протягом дії попереднього рішення.

65. Аналогічні приписи стосовно порядку звернення до ВРП із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та продовження строку такого тимчасового відсторонення, а також стосовно підстав для їх задоволення містяться у главі 20 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент).

66. Зміст наведених норм дає підстави вважати, що ВРП є суб`єктом кримінальних процесуальних відносин у частині ухвалення рішень про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності та продовження строку такого тимчасового відсторонення, які ухвалюються на підставі вмотивованих клопотань Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.

67. Згідно зі статтею 65 Закону № 1798-VIII рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Оскарження рішення ВРП не зупиняє його виконання.

68. Отже, законодавець чітко визначив підстави для оскарження та скасування рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення. Такі підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

69. Як установлено Судом із матеріалів справи, під час досудового розслідування у рамках кримінального провадження № 52023000000000503 від 03 жовтня 2023 року судді Верховного Суду ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України. Суддя підозрюється у одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

70. З метою унеможливлення або мінімізації настання обставин, передбачених пунктами 5, 6 частини другої статті 155 КПК України, та запобіганню спробам підозрюваної ОСОБА_1 знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О. В. звернувся до ВРП із клопотанням про відсторонення судді від здійснення правосуддя строком на два місяці.

71. ВРП рішенням від 29 травня 2026 року № 1059/0/15-26 клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О. В. задовольнила частково та тимчасово, до 19 липня 2026 року, відсторонила суддю Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

72. Однак, у зв`язку з тим, сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення всіх цілей, заради яких було застосовано тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, протягом дії попереднього рішення ВРП від 29 травня 2026 року № 1059/0/15-26, а обставини, які стали підставою для тимчасового відсторонення позивача від здійснення правосуддя, продовжують існувати, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О. В. звернувся до ВРП із клопотанням про продовження строку тимчасового відсторонення судді Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, строком на два місяці.

73. Рішенням ВРП від 13 липня 2026 року № 1427/0/15-26 вказане клопотання задоволено.

74. Спір у цій справі пов`язаний з ухваленням ВРП рішення про продовження строку тимчасового відстрочення судді Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

75. ОСОБА_1 оскаржує вказане рішення ВРП з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII.

76. Враховуючи наведене вище правове регулювання, колегія суддів звертає увагу, що судовий контроль за повноваженнями ВРП щодо ухвалення рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя та продовження строку такого тимчасового відсторонення здійснюється у межах критерій, визначених частиною другою статті 2 КАС України, у поєднанні з частиною першою статті 65 Закону № 1798-VIII, які, зокрема, покладають на суд обов`язок з`ясувати, чи ухвалено таке рішення повноважним складом ВРП; чи підписано рішення усіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні; чи містить рішення посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

77. Стосовно відповідності рішення ВРП положенням статті 65 Закону № 1798-VIII, Верховний Суд зазначає, що статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

78. Згідно із частиною другою статті 131 Конституції України та частиною першою статті 5 Закону № 1798-VIII Рада складається з двадцяти одного члена.

79. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

80. Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

81. Рішення ВРП ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП, якщо інше не визначено цим Законом (частина перша статті 34 Закону № 1798-VIII).

82. Як установлено Судом, станом на 13 липня 2026 року, тобто на день ухвалення оскаржуваного рішення, до складу Вищої ради правосуддя входили 19 членів, з яких 11 є суддями.

83. При цьому як убачається з стенограми засідання Вищої ради правосуддя від 13 липня 2026 року, у засіданні брали участь 11 членів Ради. За ухвалення оскаржуваного рішення проголосувало 11 членів Ради, «проти» - 0. Рішення підписане всіма її 11 членами, які брали участь у його ухваленні.

84. Отже, оскаржуване рішення ухвалено повноважним складом ВРП.

85. Оцінюючи доводи позивачки про те, що оскаржуване рішення ВРП ухвалене з порушенням гарантій безсторонності у зв`язку з участю в його прийнятті членів ВРП Кандзюби О. В. та Маселка Р. А. , яким позивачка заявляла відвід, Суд виходить із такого.

86. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

87. Вимога безсторонності передбачає відсутність упередженості як у суб`єктивному розумінні, тобто особистого упередженого ставлення відповідної особи, так і в об`єктивному - наявності таких обставин, які незалежно від особистої поведінки цієї особи можуть породжувати у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів у її безсторонності.

88. Згідно зі статтею 33 Закону № 1798-VIII член ВРП не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності таких обставин член ВРП повинен заявити самовідвід, або з цих обставин відвід члену ВРП може заявити особа, за поданням якої розглядатиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, що подала заяву, скаргу.

89. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим до початку розгляду відповідного питання, справи. Заявляти відвід (самовідвід) після початку розгляду питання, справи дозволяється лише у виключних випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) не могло бути відомо до початку розгляду (частина четверта).

90. Рішення про відвід (самовідвід) ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП чи її органу, шляхом голосування в нарадчій кімнаті, за відсутності члена ВРП, питання про відвід (самовідвід) якого вирішується (частина п`ята).

91. Отже, для висновку про наявність підстав для відводу недостатньо посилання на будь-які попередні професійні, громадські чи особисті зв`язки члена ВРП. Необхідно встановити конкретні факти, які свідчать про наявність особистої заінтересованості такого члена у результаті розгляду конкретної справи або які за об`єктивним критерієм могли б викликати обґрунтований сумнів у його неупередженості.

92. Такий підхід відповідає практиці Великої Палати Верховного Суду (постанови від 11 вересня 2025 року по справі № 990SCGC/22/24 та від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/39/20), яка виходить із того, що повноважність ВРП як колегіального органу визначається не лише кількісним складом, необхідним для прийняття рішення, а й відповідністю складу Ради якісним критеріям, зокрема вимогам неупередженості та безсторонності. Водночас самі лише міркування особи без конкретних доказів чи фактів, які давали б обґрунтовані підстави стверджувати про небезсторонність відповідного члена ВРП, не є достатніми для висновку про порушення зазначеної гарантії.

93. Як уже зазначалося в цьому рішенні, позивачка обґрунтовувала заявлений Маселку Р. А. відвід сукупністю обставин, зокрема його минулою діяльністю та зв`язками з громадською організацією «Фундація DEJURE», отриманням від цієї організації коштів, професійними зв`язками з її представниками, участю юристки цієї організації у ініціюванні дисциплінарного провадження щодо позивачки, обставинами розгляду заяви позивачки про відставку, незазначенням Маселком Р. А. у заяві про самовідвід окремих обставин та результатами розгляду Великою Палатою Верховного Суду раніше поданих ним скарг, а також формулюванні ним запитання представнику судді під час засідання ВРП 29 травня 2026 року таким чином, що його зміст містив певну обставину як вихідну передумову.

94. Водночас заявлений представником судді відвід був розглянутий ВРП із урахуванням наведених у ньому доводів та пояснень відповідного члена Ради. За результатами такого розгляду ВРП не встановила обставин, які б свідчили про особисту, пряму чи опосередковану заінтересованість Маселка Р. А. або викликали обґрунтований сумнів у його неупередженості, у зв`язку з чим ухвалила рішення про відмову у задоволенні заяви про відвід (ухвала ВРП від 13 липня 2026 року № 1426/0/15-26).

95. Колегія суддів зазначає, що сам факт минулої професійної діяльності Маселко Р. А., як і результати здійснення теперішніх проваджень, не свідчить про наявність упередженості та особистої заінтересованості з боку Маселко Р. А. , а також не свідчить про наявність подібного ставлення з боку ОСОБА_1 під час розгляду Великою Палатою Верховного Суду наведеного переліку справ не на користь Маселко Р. А .

96. При цьому Суд відхиляє доводи позивачки про невмотивованість ухвали ВРП від 13 липня 2026 року № 1426/0/15-26, оскільки як свідчить її зміст в цій ухвалі наведені мотиви заявлення відводу, пояснення щодо заявлено відводу Маселка Р. А. , і вона обґрунтована тим, що ВРП не встановила, що зазначений член ВРП особисто, прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи, або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

97. Так само не може бути покладено в основу висновку про упередженість той факт, що Маселко Р. А. раніше подавав заяву про самовідвід під час розгляду питання про звільнення позивачки у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Навпаки, із матеріалів справи вбачається, що така заява була ним подана саме з посиланням на обставини, які, на його думку, могли викликати сумнів у його неупередженості, однак ВРП не знайшла законних підстав для її задоволення.

98. Саме по собі те, що при повторному розгляді іншого питання щодо позивачки відповідний член ВРП не заявив самовідвід або не навів у заяві про самовідвід усіх обставин, на які тепер посилається позивачка, не доводить наявності в нього упередженого ставлення. Для такого висновку необхідно встановити, що відповідні обставини мали юридичне значення для визначення його безсторонності саме під час розгляду оскаржуваного питання та що їх неврахування призвело до участі у розгляді особи, яка об`єктивно підлягала відводу.

99. Не можуть бути визнані такими обставинами і твердження позивачки про кількість скарг, раніше поданих Маселком Р. А. та відхилених Великою Палатою Верховного Суду, оскільки результат судового розгляду скарг, поданих членом ВРП у реалізації своїх процесуальних прав, не характеризує його особисту безсторонність у подальшому розгляді іншої справи. Незгода особи з правовими висновками суду щодо її попередніх звернень не може свідчити про наявність у цієї особи особистої заінтересованості або про існування конфлікту інтересів під час здійснення нею повноважень члена ВРП.

100. Так само безпідставними є посилання скаржника на формулювання одним із членів ВРП запитання представнику судді як на доказ його упередженості. Поставлене під час засідання запитання не є остаточним висновком члена ВРП щодо встановлення відповідного факту, не є рішенням про його доведеність та саме по собі не свідчить про наперед визначений результат розгляду питання. Для висновку про відсутність безсторонності необхідно встановити не лише факт висловлення відповідного судження чи формулювання запитання, а й те, що воно відображало сформовану наперед позицію члена ВРП, яку він поклав в основу прийнятого рішення та яка виключала об`єктивну оцінку доводів і доказів учасників провадження.

У цій справі не встановлено, що сформульоване Маселком Р. А. запитання було покладено в основу оскаржуваного рішення як встановлений факт, що він відмовився від оцінки заперечень сторони захисту або що його висловлювання визначило результат розгляду клопотання.

101. Щодо Кандзюби О. В. позивачка посилалася на те, що він входить до складу Третьої Дисциплінарної палати ВРП та є доповідачем у дисциплінарній справі стосовно суддів Верховного Суду ОСОБА_1 та ОСОБА_7, а 18 червня 2026 року склав проєкт висновку у цій дисциплінарній справі, яким запропоновано застосувати до судді ОСОБА_1 найбільш суворе дисциплінарне стягнення.

102. Заявлений представником судді відвід був розглянутий ВРП із урахуванням наведених у ньому доводів та пояснень відповідного члена Ради. За результатами такого розгляду ВРП не встановила обставин, які б свідчили про особисту, пряму чи опосередковану заінтересованість Кандзюби О. В. або викликали обґрунтований сумнів у його неупередженості, у зв`язку з чим ухвалила рішення про відмову у задоволенні заяви про відвід (ухвала ВРП від 13 липня 2026 року № 1425/0/15-26).

103. При цьому Суд відхиляє доводи позивачки про невмотивованість ухвали ВРП від 13 липня 2026 року № 1425/0/15-26, оскільки як свідчить її зміст в цій ухвалі наведені мотиви заявлення відводу, пояснення щодо заявлено відводу Кандзюби О. В. , і вона обґрунтована тим, що ВРП не встановила, що зазначений член ВРП особисто, прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи, або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

104. Водночас колегія суддів зазначає, що наведені обставини самі по собі не свідчать про небезсторонність Кандзюби О. В. при розгляді 13 липня 2026 року клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя. Предметом оскаржуваного рішення ВРП від 13 липня 2026 року № 1427/0/15-26 було продовження тимчасового відсторонення судді Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, а не вирішення питання про її дисциплінарну відповідальність чи застосування дисциплінарного стягнення. Отже, участь Кандзюби О. В. у дисциплінарному провадженні та виконання ним функцій доповідача в межах такого провадження не означали його попередньої участі у вирішенні саме того питання, яке було предметом розгляду 13 липня 2026 року.

105. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19 виходила з того, що сама по собі участь члена ВРП у попередньому опрацюванні матеріалів та виконання ним функцій доповідача не свідчать про його упередженість. Вирішальним є встановлення конкретних обставин, які об`єктивно давали б підстави сумніватися у здатності відповідного члена ВРП неупереджено оцінити питання, що розглядається.

106. У цій справі таких обставин щодо Кандзюби О. В. не встановлено.

107. Проаналізувавши заяви представника ОСОБА_1 про відвід членів Ради та ухвали ВРП, якими відмовлено у задоволенні цих відводів, колегія суддів не встановила обставин, які свідчать про те, що зазначені вище члени ВРП не могли брати участі в розгляді питання щодо ОСОБА_1 та підлягали відводу відповідно до статті 33 Закону № 1798-VIII.

108. Таким чином, відсутні підстави вважати, що участь членів ВРП Маселка Р. А. та Кандзюби О. В. у розгляді клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О. В. про продовження тимчасового відсторонення судді Верховного Суду ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності порушила вимоги безсторонності складу ВРП, а отже, колегія суддів висновує, що немає правових підстав для висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалено ВРП у неповноважному складі або у складі, який не відповідав критеріям неупередженості, визначеним законом.

109. Отже, доводи позивачки в цій частині є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

110. Слід також зазначити, що не було встановлено порушень вимог частини шостої статті 63 Закону № 1798-VIII та положень глави 20 Регламенту, які регулюють порядок виклику та участі осіб у розгляді клопотання про тимчасове відсторонення.

111. Матеріалами справи підтверджується, що позивач була належним чином і своєчасно повідомлена про засідання ВРП щодо розгляду клопотання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у зв`язку з її притягненням до кримінальної відповідальності. Розгляд клопотання прокурора відбувся за участю представника позивача та з урахуванням наданих ним пояснень. У засіданні ВРП також брав участь представник Офісу Генерального прокурора - прокурор першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кузь А. В.

112. Ці обставини визнаються та не ставляться під сумнів учасниками справи, у зв`язку із чим немає підстав для скасування спірного рішення, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII.

113. Оцінюючи законність рішення ВРП у контексті пункту 3 частини першої статті 65 Закону № 1798-VIII, Суд звертає увагу, що розглядаючи клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, ВРП не переоцінює первинного рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя. Її обов`язком на цьому етапі є з`ясування питання лише про те, чи підлягає задоволенню клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.

114. Такого ж підходу дотримується і Велика Палата Верховного Суду, зокрема у своїй постанові від 12 вересня 2019 року у справі № 9901/679/18.

115. При вирішенні питання 13 липня 2026 року Вища рада правосуддя встановила не тільки первісне виникнення відповідних ризиків, а те, чи збереглися вони на момент повторного розгляду та чи існувала об`єктивна необхідність продовження застосованого заходу.

116. Згідно із частиною четвертою статті 64 Закону №1798-VIII клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, якщо: 1) обставини, які стали підставою для тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя, продовжують існувати; 2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було застосовано тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, іншими способами протягом дії попереднього рішення. Аналогічні підстави для задоволення клопотання щодо суб`єктів, які не є суддями, передбачені в частині другій статті 158 КПК України.

117. Верховний Суд відзначає, що з аналізу змісту клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О. В. про продовження строку на два місяці тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя вбачається, що воно містить виклад обставин, які дають підстави вважати, що підозрювана перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

118. Відповідно у Суду немає підстав вважати, що подане заступником Генерального прокурора клопотання не відповідає вимогам, визначеним пунктом 6 частини першої статті 155-1 КПК України.

119. Оскільки, виключно ВРП як колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського самоврядування, який діє в Україні, наділена повноваженнями ухвалювати рішення про продовження тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, то відповідно встановлення наявності або відсутності правових підстав, пов`язаних з оголошеною судді підозрою, вона здійснює за власною оцінкою.

120. Колегія суддів Верховного Суду констатує, що наведені у клопотанні заступника Генерального прокурора Клименка О. В. обставини відображені в оскаржуваному рішенні ВРП від 13 липня 2026 року № 1427/0/15-26 з наданням їм належної правової оцінки у межах визначених законами України № 1402-VIII та № 1798-VIII повноважень ВРП.

121. Вказане рішення містить конкретні та належним чином сформульовані мотиви, які стали підставою для висновку про необхідність продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя. Зокрема, ВРП врахувала, що досудове розслідування на момент розгляду клопотання не було завершене з огляду на необхідність проведення значного обсягу процесуальних та слідчих дій, зокрема тимчасових доступів до речей і документів, огляду та аналізу файл-образів мобільних телефонів підозрюваних і свідків, додаткових допитів, оформлення результатів негласних слідчих (розшукових) дій, розсекречення відповідних матеріалів, розшуку частини предмета неправомірної вигоди, а також вирішення за результатами зібраних доказів питання щодо можливої причетності інших осіб, у тому числі суддів Верховного Суду.

122. На переконання Суду, наведені обставини не мають суто формального характеру. Вони вказують на те, що на час ухвалення оскаржуваного рішення продовжувався активний етап збирання та перевірки доказів, у тому числі доказів, пов`язаних з іншими працівниками та суддями Верховного Суду. Отже, та обставина, що після первинного відсторонення минув певний проміжок часу, сама по собі не означала автоматичного припинення ризиків, які були підставою для застосування цього заходу.

123. Також ВРП врахувала, що 03 липня 2026 року сторона обвинувачення звернулася до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про продовження строку досудового розслідування до шести місяців, тобто до 19 листопада 2026 року. Ця обставина в сукупності з переліком конкретних незавершених процесуальних дій підтверджувала, що потреба у забезпеченні належного перебігу кримінального провадження не припинилася лише у зв`язку зі спливом первісно визначеного ВРП строку відсторонення.

124. Отже, колегія суддів погоджується з оцінкою Вищої ради правосуддя, cторона обвинувачення довела, що не мала можливості забезпечити досягнення всіх цілей, заради яких було застосовано тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, протягом дії попереднього рішення ВРП.

125. Що стосується висновку ВРП про збереження ризику впливу на свідків, колегія суддів звертає увагу, що як убачається зі змісту клопотання, йшлося не про абстрактно визначене коло осіб. Сторона обвинувачення посилалася на конкретних свідків та інших учасників провадження, серед яких є особи, які є суддями Верховного Суду, і стверджувала про можливість впливу на них з метою зміни раніше наданих показань, відмови від їх надання або надання показань усупереч уже зібраним доказам.

126. Оцінюючи цей ризик, ВРП взяла до уваги не лише формальний статус підозрюваної, а характер її посади, тривалі професійні зв`язки, авторитет та можливості, які об`єктивно пов`язані зі статусом судді Верховного Суду.

127. При цьому ВРП правильно врахувала особливості кримінального процесуального доказування. З огляду на принцип безпосередності дослідження доказів показання, які особа надала слідчому або прокурору на стадії досудового розслідування, не усувають можливості подальшого впливу на таку особу до моменту отримання її показань судом у встановленому процесуальним законом порядку. В оскаржуваному рішенні ВРП прямо пов`язала цей висновок із положеннями статей 23 і 95 КПК України.

128. ВРП також врахувала етичний аспект, наголосивши, що інкриміноване судді корупційне правопорушення, пов`язане з використанням статусу судді, об`єктивно підривають довіру суспільства до її доброчесності та безсторонності, що суперечить стандартам суддівської етики та загальним принципам забезпечення авторитету правосуддя.

129. Колегія суддів також не вбачає підстав вважати, що ВРП надала визначального значення лише необхідності захисту авторитету судової влади. Рада послалася на положення законодавства та Кодексу суддівської етики, відповідно до яких суддя зобов`язаний підтримувати високі стандарти поведінки та сприяти зміцненню суспільної довіри до суду. Водночас міркування щодо авторитету правосуддя були використані як один з елементів загальної оцінки, а не як єдина та самодостатня підстава для продовження строку відсторонення.

130. Таким чином, ухвалюючи оскаржуване рішення, ВРП послалася на визначені законом підстави і мотиви в сукупності, за яких вона дійшла висновку про необхідність застосування згаданого заходу забезпечення кримінального провадження. ВРП здійснила оцінку матеріалів кримінального провадження виключно в межах своєї компетенції, не вирішуючи питання наявності або відсутності вини судді, а лише перевіряючи наявність ризиків, які можуть перешкоджати належному здійсненню правосуддя під час досудового розслідування. ВРП діяла в межах статті 63 Закону № 1798-VIII та статей 155 - 155-1 КПК України, і її висновки ґрунтуються на фактичних даних досудового розслідування та обставинах, підтверджених матеріалами клопотання.

131. Верховний Суд наголошує, що вимоги статті 157 КПК України не передбачають необхідності встановлення факту вже вчиненого впливу чи знищення доказів; достатнім є наявність конкретних даних, які вказують на реальність такого ризику з огляду на обставини конкретної справи.

132. Одночасно колегія суддів Верховного Суду зазначає, що при оцінці клопотання заступника Генерального прокурора від 08 липня 2026 року ВРП не виокремлювала кожну з наведених у ньому підстав, а здійснювала їх комплексний аналіз на предмет встановлення наявності або відсутності правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, про який клопотав заступник Генерального прокурора.

133. Узагальнюючи наведене, Верховний Суд доходить висновку, що рішення Вищої ради правосуддя відповідає вимогам Конституції України, Закону № 1798-VIII, Закону № 1402-VIII та статтям 155, 155-1 КПК України, містить достатні, чіткі та передбачені законом мотиви, які підтверджують необхідність продовження строку тимчасового відсторонення позивача від здійснення правосуддя на час досудового розслідування. Доводи позивача про відсутність мотивів або формальний характер рішення спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами.

134. Оцінюючи пропорційність втручання у права позивача, Суд виходить із необхідності забезпечення балансу між її приватним інтересом у продовженні здійснення професійної діяльності та публічним інтересом у підтриманні довіри до судової влади. Застосований ВРП захід тимчасового відсторонення не має карального характеру та не пов`язаний із встановленням вини; його метою є запобігання реальним ризикам, які можуть перешкоджати як належному перебігу досудового розслідування, так і безсторонньому та неупередженому здійсненню суддею правосуддя, а також збереженню авторитету судової влади.

135. Позиція ОСОБА_1 про те, що наведені підстави для продовження строку тимчасового відсторонення судді не відповідають установленій законом меті відсторонення особи від посади, в повній мірі спростована у оскаржуваному рішенні ВРП.

136. При цьому колегія суддів бере до уваги й те, що щодо підозрюваної застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2 500 000 грн із покладенням процесуальних обов`язків, а ухвала слідчого судді з цього питання була залишена без змін Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду.

137. Однак застосування до особи запобіжного заходу та тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя мають різне функціональне призначення. Процесуальні обов`язки, покладені у кримінальному провадженні, регулюють поведінку особи як підозрюваної. Натомість рішення Вищої ради правосуддя спрямоване передусім на тимчасове усунення спеціальних можливостей, які виникають саме внаслідок здійснення особою суддівських повноважень. Тому сам факт існування запобіжного заходу не доводить, що встановлені ВРП цілі могли бути повністю досягнуті іншими, менш обмежувальними засобами.

138. Не спростовує цього висновку і та обставина, що на час ухвалення рішення суддя перебувала у відпустці, оскільки перебування у відпустці є тимчасовою обставиною та не припиняє статусу судді та пов`язані з цим ризики, які були підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

139. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення при прийнятті рішення (вчинення дії). Слід вказати, що цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

140. Згідно пункту 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Метою цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дія суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

141. Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

142. В адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

143. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

144. Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд дійшов висновку про те, що ВРП при ухваленні рішення від 13 липня 2026 року № 1427/0/15-26 діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, забезпечила належну процедуру розгляду клопотання, дослідила юридично значущі обставини та навела достатні мотиви на підтвердження існування передбачених законом умов для продовження строку тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя.

145. Доводи позовної заяви переважно зводяться до незгоди з оцінкою ВРП ступеня відповідних ризиків та пропонують інше трактування досліджених нею обставин. Однак такі доводи не спростовують того, що оскаржуване рішення має належну фактичну основу, містить правове обґрунтування, указує на конкретні ризики та пояснює, чому вони зберігали актуальність на момент вирішення питання про продовження відсторонення.

146. Відповідно до частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

147. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу наведених положень законодавства та доказів, наявних в матеріалах справи, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

148. Ураховуючи результат розгляду справи та вимоги статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246, 266 КАС України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Спеціалізована антикорупційна прокуратура, про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити у повному обсязі.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 01 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді Н. Є. Блажівська

І. А. Васильєва

І. Л. Желтобрюх

О. О. Шишов