Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №596/1589/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 596/1589/25 пров. № А/857/46255/26

Восьмий апеляційний адміністративний суду у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сала П.І.,

суддів Димарчук Т.М., Глазька С.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в апеляційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 липня 2026 року (головуючий суддя Митражик Е.М.),

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Манорик Г.Г., звернувся до суду з позовом про скасування постанови поліцейського Чортківського районного управління поліції ГУ НП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції Ромашенка Т.В. серії ЕНА № 6101490 від 07.11.2025, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КпАП України.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що вказане адміністративне стягнення накладено на позивача на рух транспортним засобом із непрацюючим заднім габаритним ліхтарем. Разом з тим позивач зауважує, що це було з`ясовано під час зупинки о 09 год ранку, тобто у світлу добу доби. Тому твердження поліцейського про те, що відповідна несправність зовнішнього світлового приладу автомобіля впливає на безпеку дорожнього руху є безпідставними. Також просить врахувати відсутність у нього умислу на скоєння неправомірних дій.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27.07.2026 позов задоволено. Скасовано постанову серії ЕНА № 6101490 від 07.11.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, а провадження у відповідній справі про адміністративне правопорушення закрито. При цьому позивачу поновлено строк звернення до адміністративного суду з цієї позовною заявою, враховуючи дату фактичного отримання ним копії оскаржуваної постанови.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Тернопільській області просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, покликаючись на неправильна застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність його висновків обставинам справи.

Вказує на те, що сама по собі наявність несправності (непрацюючий ліхтар) є свідченням того, що технічний стан транспортного засобу не відповідає вимогам правил дорожнього руху. Водночас суд безпідставно звузив об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, обмеживши її темною порою доби, тоді як ця стаття охоплює технічні несправності, з якими експлуатація транспортного засобу заборонена.

Звертає увагу, що факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується відеодоказами, зокрема, на записі з відеореєстратора службового автомобіля видно, що на автомобілі під керуванням позивача не працює задній габаритний ліхтар. Натомість позивачем не надано жодних доказів на спростування цієї обставини.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Належно повідомлені сторони у судове засідання не з`явилися, заяв (клопотань) про відкладення апеляційного розгляду справи через причини, які можуть визнаватися поважними не подали.

За приписами ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 3 ст. 268 КАС України, якою встановлено особливості повідомлення учасників справи в окремих категоріях термінових адміністративних справ, зокрема передбачених статтею 286 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене та враховуючи можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів зазначає таке.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив із недоведеності відповідачем суб`єктивної сторони складу відповідного адміністративного правопорушення, зокрема, наявності належних й допустимих доказів того, позивач умисно виїхав на транспортному засобі з відповідними несправностями габаритних ліхтарів. При цьому суд також врахував, що виявлення такого діяння у світлу пору доби виключає адміністративну відповідальність.

Колегія суддів вважає зазначені висновки правильними і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів,, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 31.1 ПДР України визначено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

За приписами п. 31.4 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

31.4.3. Зовнішні світлові прилади:

а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;

б) порушено регулювання фар;

в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;

г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;

ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Відповідно до п. 31.5 ПДР України у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

В силу вимог п. 31.6 ПДР України забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких:

а) робоча гальмова система чи рульове керування не дають змоги водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху з мінімальною швидкістю;

б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів;

в) під час дощу або снігопаду не працює склоочисник з боку розміщення керма;

г) зіпсований тягово-зчіпний пристрій автопоїзда.

Отже, правила дорожнього руху чітко розмежовують поняття "забороняється експлуатація транспортних засобів" та "забороняється подальший рух транспортних засобів", а також встановлюють перелік технічних несправностей, які відповідають кожному із цих понять.

Правовий режим "заборони експлуатації" дозволяє водієві правомірно завершити рух до місця усунення несправності за умови дотримання заходів безпеки (п. 31.5 ПДР), тоді як режим "заборони подальшого руху" виключає будь-яку дискрецію та вимагає негайної фіксації транспортного засобу на місці з наступною евакуацією.

При цьому несправність транспортного засобу, яка полягає у тому, що не горить лампа заднього габаритного ліхтаря, в силу вимог підпункту "б" пункту 31.6 ПДР України належить до тих несправностей, наявність яких встановлює для водія абсолютну заборону на подальший рух виключно у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості.

Оскаржуваною постановою серії № 6101490 від 07.11.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 340 грн.

Підставою винесення оскаржуваної постанови стало те, що 07.11.2025 о 09:03 год в с. Оришківці по вул. Наливайка водій керував транспортним засобом "MERSEDES-BENZ SPRINTER CDI", д.н.з. НОМЕР_1 , у якого не працював задній габаритний ліхтар, що є порушенням вимог п. 31.4 ПДР України.

Вказаний факт підтверджується доданими до постанови та наданими суду відеодоказами.

Поряд з цим колегія суддів зазначає, що час вчинення відповідного правопорушення є обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, без якої діяння втрачає суспільну небезпеку та протиправність. Оскільки диспозиція частини першої статті 121 КУпАП чітко обмежує відповідальність за несправність світлових приладів виключно темною порою доби, факт виявлення такої поломки о 09:00 ранку повністю виключає склад проступку. Керування транспортним засобом із непрацюючим габаритом у світлу пору доби охоплюється дією пункту 31.5 ПДР України (рух до місця ремонту), що за принципом законності унеможливлює притягнення водія до адміністративної відповідальності та є безумовною підставою для закриття провадження за відсутністю події і складу правопорушення.

Крім того, необхідно також врахувати, що суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала умисел на керування транспортним засобом з технічними несправностями. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об`єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.

Недоведеність суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення тягне за собою недоведеність складу такого правопорушення у цілому.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 умисно виїхав на транспортному засобі з указаними несправностями заднього правого габарита.

Спроба відповідача перекласти доведення протилежного на позивача суперечить презумпції невинуватості та приписам частини другої статті 77 КАС України.

У контексті спірної ситуації саме обов`язком поліцейського, згідно зі статтею 251 КУпАП, є збирання беззаперечних доказів, які б свідчили про умисел водія або його свідоме ігнорування правил безпеки ще до початку поїздки. Обвинувачення, побудоване на припущеннях про обізнаність водія, є неправомірним, оскільки не знання про приховану несправність, яка виникла під час руху, виключає суб`єктивну сторону (вину), як необхідного елемента складу цього адміністративного проступку.

Згідно із ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення статті 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

ЄСПЛ у рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008 (заява № 16437/04), "Берктай проти Туреччини" від 01.03.2001 (заява № 22493/93), "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002 (заява " 263/2859/21) неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумцій.

У рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18.01.1978 (серія А, № 25), "Коробов проти України" від 21.10.2011 (заява № 39598/03) ЄСПЛ також зазначає що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом, така доведеність може випливати із співіснуванням достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені у справі обставини та наявні у ній докази, судова колегія суду апеляційної інстанції доходить висновку, що Гусятинський районний суд Тернопільської області обґрунтовано скасував оскаржувану постанову серії ЕНА № 6101490 від 07.11.2025 та закрив провадження у відповідній справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені вище мотиви, апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

Судові витрати не розподіляються, оскільки рішення суду першої інстанції не змінюється.

Керуючись ст.ст. 139, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 липня 2026 року у справі № 596/1589/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.

Суддя-доповідач П. І. Сало

судді Т. М. Димарчук

С. М. Глазько