Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №140/15390/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокуСправа №140/15390/25 пров. №А/857/24751/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

при секретарі судового засідання – Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року (суддя Денисюк Р.С., м. Луцьк, повний текст складено 26 березня 2026 року), -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю « 777 Трейдінг Груп» (далі - ТОВ) звернулось до суду з позовом до Волинської митниці (далі - Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.11.2025 № UA 2050002025416, № UA 2050002025417 (далі ППР-1, ППР-2 відповідно).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги вказує, що подані ТОВ сертифікати з перевезення EUR.1 від 05.04.2024 №№ S0820826, S0820825, S0820824 згідно з листом митного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії (далі – Сполучене королівство) від 27.08.2024 №CFS-2313626 визнані такими, що не можуть підтверджувати преференційне походження товару. Будь-яких інших документів, які б підтверджували походження товару декларантом до митного оформлення подано не було. Згадані відповіді уповноважених органів іноземних держав, які були підставою проведення документальної невиїзної перевірки у даній справі, не оскаржені позивачем, не скасовані в судовому порядку, а отже, є чинними.

Зазначає, що відомості із мережі Інтернет не можуть розглядатися як належний та достатній доказ походження товару, оскільки не передбачені ні Митним кодексом України (далі – МК), ні міжнародними угодами як джерело інформації для підтвердження країни походження товару, такі дають змогу ідентифікувати лише географічний регіон місця виробництва (складання) подібних транспортних засобів, а не виконання умов, за яких оцінювані товари набувають преференційного статусу походження.

Також вказує, що висновки суду про відсутність обов`язку у імпортера (ТОВ) перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 жодним чином не нівелює та не звільняє від відповідальності ТОВ за заявлення неправдивих відомостей, зокрема, щодо преференційного походження товарів

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи видно, що товари, які були ввезені позивачем в Україну, згідно з митними деклараціями, походять з Великої Британії та відповідають правилам походження, що регулюють преференційну торгівлю з Україною. Під час митого оформлення товарів декларант позивача надав достатній обсяг документів на підтвердження походження товарів із даної країни, тому до вказаних товарів (транспортних засобів) правомірно застосований преференційний митний режим.

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував, що товари, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями, вказаними в акті перевірки, є такими, що мають преференційне походження зі Сполученого Королівства, а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії, ратифікованої Законом України від 16.12.2020 №1100-ІХ (далі – Угода).

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ТОВ за митними деклараціями від 19.04.2024 №№ 24UA 2050050015654U7, 24UA 2050050015655U6,24UA 2050050015656U5 здійснено митне оформлення товару, а саме туристичних автобусів PLAXTON ELITE INTW за кодом « 424» в рамках Угоди із застосуванням преференції.

До митного оформлення даних товарів декларантом було долучено сертифікати перевезення товару EUR.1 від 05.04.2024 №№ S0820826, S0820825, S0820824, у яких вказано походження товару – Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії.

Митницею, у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноваженого органу (організацій) Сполученого Королівства винесено наказ від 07.10.2025 № 464 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ вимог законодавства України з питань митної справи».

За результатами проведення вказаної перевірки, 30.10.2025 Митниця склала акт № 136/25/7.3-19/17/44356571 про результат документальної невиїзної перевірки ТОВ дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 19.04.2024 №№ 24UA2050050015654U7, 24UA2050050015655U6, 24UA2050050015656U5 № 136/25/7.3-19/17/44356571 (далі – Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення товариством Угоди, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 МК, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за МД згідно Додатку на суму 1906296,15 грн, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі – ПК), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість, за період, що перевірявся на загальну суму 381259,23 грн.

Зокрема в Акті перевірки вказано, що на звернення Митниці від 29.05.2024 №7.3-1/15-03/4/5832, листом ДМС від 22.11.2024 №15/15-03-01/7/6055 надіслано відповідь митного органу Сполученого Королівства від 27.08.2024 №CFS-2313626, яким не підтверджено преференційне походження товарів зазначених у сертифікатах перевезення товарів EUR.1 від 05.04.2024 №№ S0820826, S0820825, S0820824.

На адресу Митниці надійшли заперечення представника позивача від 30.10.2025 на Акт перевірки.

Митниця листом від 26.11.2025 № 7.3-2/19/13/13631 повідомила позивача про результати розгляду заперечення (у якому зазначила, що висновки Акта перевірки залишаються без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі Акту перевірки Митниця прийняла такі ППР від 28.11.2025:

- за № UA 2050002025416, яким ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 381259,23 грн, та застосовано штрафні санкції в розмірі 38125,92 грн, всього разом 419385,15 грн;

- № UA 2050002025417 яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати мита розмірі 1906296,15 грн, та застосовано штрафні санкції в розмірі 190625,63 грн. а всього разом 2096925,78 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України.

За змістом статті 49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 МК визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 54 МК передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Відповідно до положень статті 278 МК датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до частин четвертої-п`ятої статті 280 МК ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 289 МК обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Частинами першою та другою статті 293 МК передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Положеннями статті 300 МК визначено, що умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України

Згідно із частинами другою, четвертою-п`ятою статті 36 МК країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон, територія чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Повністю отримані або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються відповідно до законів України, а також міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 41 МК документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина третя статті 41 МК встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 41 МК у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до частини другої статті 43 МК у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.

За правилами, наведеними у статті 345 МК, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи пересвідчуються в такому: у правильності, точності, повноті та достовірності інформації, що міститься у митній декларації, митне оформлення якої завершено; у наявності, точності, правильності і достовірності документів, на підставі яких товари поміщені у відповідні митні режими, а також існуванні, справжності, правильності і дійсності будь-якого підтвердного документа, у тому числі шляхом перевірки облікових записів та іншої документації підприємства щодо операцій із відповідними товарами або щодо попередніх та/або наступних комерційних операцій із такими товарами після їх випуску; у законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України; у своєчасності, достовірності, повноті нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина друга статті 345 МК).

Законом України № 1100-ІХ від 16.12.2020 ратифікована Угода про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії, якою, серед іншого, передбачено запровадження умов для посилених економічних і торговельних відносин, зокрема завдяки створенню зони вільної торгівлі відповідно до Розділу IV («Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею») цієї Угоди.

Стаття 25 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що сторони поступово продовжують створювати зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з 1 січня 2016 року-1, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (далі - ГАТТ-1994).

Відповідно до пунктів 1-2 статті 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами-2, що походять з територій Сторін.

Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Пунктом 1 статті 29 частини другої глави 1 розділу IV Угоди встановлено, що сторони скасовують усі ввізні мита на продукцію походженням з іншої Сторони, за винятком передбачених Графіками, зазначених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).

Відповідно до пункту 1 статті 2 розділу 2 Протоколу, з метою впровадження цієї Угоди перелічені далі товари мають вважатися як такі, що походять зі Сполученого Королівства: (а) товари, цілком вироблені в Сполученому Королівстві, як це визначається в статті 5 цього Протоколу;

(б) товари, отримані в Сполученому Королівстві з матеріалів, які не були вироблені цілком на його території, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку чи переробку в Сполученому Королівстві відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I Товари, що походять з однієї Сторони після ввезення до іншої Сторони підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

- (а) сертифікат із перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у включеному Додатку III а;

- (b) сертифікат із перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у включеному Додатку III b;

- (в) у випадках, указаних у статті 22(1), декларація (надалі «декларація походження» або «декларація походження EUR-MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у включених Додатках IV а і b.

За змістом частин першої, дев`ятої статті 17 розділу 5 Протоколу I сертифікат із перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його вповноваженим представником.

Сертифікат із перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Підставою для прийняття оскаржуваних ППР слугували висновки Акта перевірки, які ґрунтуються на відповіді митного органу Сполученого Королівства від 27.08.2024 № CFS-2313626, надісланій листом Держмитслужби від 22.11.2024 № 15/15-03-01/7/6055. У зазначеній відповіді не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 від 05.04.2024 №№ S0820826, S0820825, S0820824.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, під час митного оформлення туристичних автобусів PLAXTON ELITE INTW за митними деклараціями від 19.04.2024 №№ 24UA2050050015654U7, 24UA2050050015655U6, 24UA2050050015656U5 позивач подав сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 05.04.2024 №№ S0820826, S0820825, S0820824, у яких зазначено походження товарів зі Сполученого Королівства. На підставі цих документів митний орган завершив митне оформлення із застосуванням тарифної преференції.

Завершення митного оформлення не виключає проведення подальшої перевірки походження товарів. Разом з тим, висновок про безпідставність застосування преференції має ґрунтуватися на встановлених за результатами такої перевірки обставинах, які дають змогу застосувати відповідні положення Протоколу I до Угоди.

Підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 380/2869/22.

Оцінюючи відповідь митного органу Сполученого Королівства від 27.08.2024 № CFS-2313626, апеляційний суд ураховує, що нею підтверджено факт видачі спірних сертифікатів EUR.1. Разом із тим, повідомлення про непідтвердження преференційного походження товарів не містить пояснення фактичних підстав такого висновку та відомостей, які дозволяли б установити, яким саме вимогам щодо походження не відповідають ввезені позивачем транспортні засоби.

Зокрема, із зазначеної відповіді неможливо з`ясувати, чи встановлено за результатами перевірки невідповідність товарів правилам преференційного походження, чи непідтвердження такого походження зумовлене лише недостатністю документів, наданих експортером.

Апеляційний суд також ураховує, що пункт 6 статті 33 Протоколу I до Угоди передбачає можливість відмови у наданні права на преференції за умов, визначених цією нормою, зокрема в разі обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців із дати подання цього запита або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження. Тому сама лише відсутність відомостей про підробку чи анулювання сертифікатів EUR.1 не є безумовною підставою для збереження преференції.

Однак застосування зазначеного положення потребує встановлення передбачених ним умов. У цій справі відповідач не навів конкретних обставин, які становили обґрунтовані сумніви щодо достовірності сертифікатів або преференційного походження товарів, та не обґрунтував застосування пункту 6 статті 33 Протоколу I до Угоди з урахуванням установлених обставин.

Водночас надані позивачем документи, які були прийняті митним органом під час митного оформлення, містять відомості про походження транспортних засобів зі Сполученого Королівства. Факт видачі даних сертифікатів підтверджений компетентним органом цієї держави, а інших установлених обставин, які спростовували б зазначені в них відомості або доводили невідповідність товарів конкретним правилам преференційного походження, відповідач не навів. Під час митного оформлення імпортованих товарів з боку митного органу не було жодних зауважень та не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України.

Крім того, з долучених до справи документів, які подавались імпортером при митному оформленні, а також загальнодоступної інформації, наявної в мережі Інтернет, вбачається, що автобуси PLAXTON ELITE виготовляються у м.Істфілд Північний Йоркшир Англія.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідь іноземного митного органу підлягає оцінці з урахуванням її змісту та у сукупності з іншими доказами у справі.

У цьому випадку лист уповноваженого органу Сполученого Королівства не є достатнім доказом неправомірного застосування позивачем тарифної преференції, оскільки не містить конкретних відомостей, які спростовували б преференційне походження товарів, зазначене у поданих під час митного оформлення сертифікатах EUR.1. Водночас факт видачі цих сертифікатів підтверджено компетентним органом країни експорту.

Зазначена відповідь не підтверджує подання позивачем недостовірних документів та не дозволяє встановити, чи непідтвердження преференційного походження товарів зумовлене їх невідповідністю правилам походження, чи лише недостатністю документів, наданих експортером.

Крім того, матеріали перевірки цієї невизначеності не усувають. Посилання на ненадання експортером додаткових документів має оцінюватися з урахуванням умов, передбачених пунктом 6 статті 33 Протоколу I до Угоди, наявність яких відповідач у цій справі не обґрунтував.

Позиція відповідача щодо можливості відмови у наданні права на преференцію лише з підстав наявності в митного органу обґрунтованого сумніву щодо походження товару є також неприпустимою з тих мотивів, що у такий спосіб відповідальність за ймовірну недостовірність документів про походження товару наперед, тобто до перевірки і підтвердження цього факту, перекладається на платника податків, що, на думку суду, є недопустимим, оскільки змушує його нести додаткові витрати зі сплати митних платежів за наявності у нього необхідних документів, які підтверджують його право на преференцію.

В цьому контексті суд апеляційної інстанції також враховує презумпцію добросовісності платника податків, яка неодноразово підтверджувалася висновками Верховного Суду, зокрема, постановою Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 200/5932/19-а та згідно із якою при вирішенні податкових спорів презюмується економічна виправданість дій платника податків, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, а також достовірність відомостей у його бухгалтерській та податковій звітності. Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

Непідтвердження походження товару компетентним органом іноземної держави не є тотожним установленню відсутності такого походження, а сертифікати EUR.1, які не визнані недійсними, не анульовані та не відкликані у встановленому законом порядку, мають належну доказову силу (постанови Верховного Суду від 12 серпня 2025 року у справі № 500/1516/22 та від 09 грудня 2025 року у справі № 380/22832/24).

За таких обставин, Сертифікати з перевезення товару форми EUR.1 є офіційним документом, у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, а саме надання декларанту преференції зі сплати ввізного мита. Зі змісту листа митного органу Сполученого Королівства не вбачається підтвердження фіктивності (недійсності) вказаних сертифікатів чи підтвердження походження товару іншого, ніж Сполученого Королівства.

Відтак, спростування зафіксованого у такому документі факту преференційного походження товару може здійснюватися уповноваженим суб`єктом владних повноважень виключно в порядку та у спосіб, що визначені нормами міжнародного договору та національного законодавства. При цьому, одного лише сумніву в достовірності сертифікату є недостатньо для прийняття митним органом рішення про відмову у митному оформленні випуску товару із наданням преференції.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого митного органу до відповідних експортерів за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товарів, чи відповіді експортерів.

Разом з тим, у імпортера відсутній обов`язок перевіряти законність дій експортера при оформленні сертифікатів EUR.1, оскільки відповідальність за їх видачу та достовірність відомостей, зазначених у них, покладена на експортера.

При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, позивач, застосовуючи тарифну преференцію, обґрунтовано покладався на добросовісність свого контрагента та не мав підстав сумніватися у правомірності виданих сертифікатів.

У свою чергу, митним органом не доведено наявності у позивача умислу, спрямованого на ухилення від сплати митних платежів.

За змістом пункту 7 статті 17 розділу 5 Протоколу I, що митні органи, які видають сертифікати з перевезення EUR.1 або EUR-MED, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цього Протоколу. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони, зокрема, повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти шахрайському дописуванню.

З наведеного слідує, що митні органи іноземних держав, які видали сертифікати з перевезення товару EUR.1, на підставі яких позивач здійснював митне оформлення товарів (транспортних засобів), на етапі видачі таких сертифікатів, повинні були вжити заходів для перевірки статусу походження товарів.

Таким чином, відповідач, на якого покладено обов`язок доказування правомірності оскаржуваних рішень, не довів наявності належних підстав для донарахування ввізного мита та податку на додану вартість.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів наявності передбачених Протоколом I до Угоди підстав для відмови у застосуванні тарифної преференції до спірних товарів та, відповідно, правомірності донарахування ввізного мита і податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже, і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич

Повне судове рішення складено 01.10.2026.