Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №300/4405/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/4405/25 пров. № А/857/8761/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі № 300/4405/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій,

суддя у І інстанції Бобров Ю.О.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення 16 січня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – ГУ ПФУ), у якому просив:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115;

зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення її пенсії в розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022, у розмірі 1,197 з 01.03.2023, у розмірі 1,0796 з 01.03.2024, з 01.03.2025 на коефіцієнт збільшення 1,115, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі №300/4405/25, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо проведення індексації пенсії позивачу без застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2022 у розмірі 1,14, з 01.03.2023 у розмірі 1,197, з 01.03.2024 у розмірі 1,0796 та з 01.03.2025 у розмірі 1,115.

Зобов`язано відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивачу шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 9118,81 грн, починаючи з 26.12.2024 на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796 та з 01.03.2025 на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що з метою забезпечення у 2022 - 2025 роках проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України визначив такі розміри коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії: у 2022 році – 1,14 згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі – Постанова №118); у 2023 році - на 1,197 згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі – Постанова №168); у 2024 році - на 1,0796 згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі – Постанова №185); у 2025 році – на 1,115 згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025" (далі – Постанова №209).

Отже, індексація пенсій у 2022-2025 роках має проводитись відповідно до Постанови №118, Постанови №168, Постанови №185, Постанови №209, Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 (далі – Порядок №124) та з урахуванням приписів частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 відповідно.

При цьому, відповідно до висновків Верховного Суду викладених у в постанові від 28.01.2025 по справі №400/4663/24, права позивача можуть бути захищені судом з 26.12.2024, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом 24.06.2025.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем, який у своїй скарзі просив скасувати його та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

На думку відповідача, середній заробіток за 3 попередні роки при призначенні пенсії позивачу становив 9118,81 грн, що перевищує показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з урахуванням базової зарплати, яка застосовувалася при перерахунках з 01.03.2022 (6186,32 грн), з 01.03.2023 (7405,03 грн), з 01.03.2024 (7994,47 грн) та з 01.03.2025 (8913,83 грн). Тому, позивачу проведено перерахунки пенсії з 01.03.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024 з урахуванням вимог Постанови №118, Постанови №168, Постанови №185 та Постанови №209, тобто встановлено доплату до пенсії в сумі 135 грн, 100 грн, 100 грн, відповідно. Разом із тим, з 01.03.2025 на виконання Постанови №209 позивачу збільшено показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнт 1,0575.

Окрім того, скаржник наполягає на пропуску позивачем строку для звернення до суду з позовними вимогами.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 26.04.2021 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки, в розмірі 9118,81 грн.

Згідно із розрахунком ГУ ПФУ від 26.02.2025 на виконання Постанов №118, №168 та №185 позивачу з 01.03.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024 встановлено доплату до пенсії в сумі 135 грн, 100 грн та 100 грн, відповідно.

Як вбачається з розрахунку для обчислення розміру пенсії позивача, з 01.03.2025 врахований збільшений показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, в розмірі 9643,14 грн, який обрахований шляхом збільшення показника за 2018 - 2020 роки в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт збільшення 1,0575.

На звернення позивача ГУ ПФУ листом від 08.05.2025 повідомило, що на виконання Постанови №118, Постанови №168, Постанови №185 до пенсії позивача з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 встановлено доплати до пенсії в сумі 135 грн, 100 грн та 100 грн відповідно. Одночасно вказав, що з 01.03.2025 пенсія позивача перерахована у зв`язку із проведенням індексації, відповідно до Постанови №209, при цьому збільшено показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнт 1,0575.

Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Спірним у цій справі є правомірність незастосування коефіцієнтів збільшення (з 01.03.2022 на 1,14; з 01.03.2023 на 1,197; з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115) середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2018, 2019, 2020 у зв`язку із проведенням індексації пенсії.

Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді. Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 виснував наступне:

"при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2023 роках згідно з Законом №1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV. Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року №127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168.

Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами судова палата доходить висновку, що застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку №124, є протиправним.

З врахуванням вищевикладеного, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та інших постановах, де він застосований.

Тому, застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, судова палата констатує, що Управління, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 грн, 100 грн, 100 грн відповідно у 2022 - 2024 роках, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.»

Застосовуючи вказаний правовий висновок у контексті обставин справи, що розглядається, апеляційний суд зазначає, що з метою забезпечення у 2020 - 2025 роках проведення індексації пенсії для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України визначив такі розміри коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, зокрема: у 2020 році – 1,11 згідно із Постановою №251, у 2021 році із Постановою №127 – 1,11, у 2022 році - 1,14 згідно із Постановою №118, у 2023 році - 1,197 згідно із Постановою №168, у 2024 році - 1,0796 згідно із Постановою №185, у 2025 році - 1,115 згідно із Постановою №209.

Таким чином, індексація пенсій у 2020-2025 роках має відбуватися відповідно до вказаних постанов Кабінету Міністрів України, Порядку №124 та з урахуванням приписів частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 відповідно.

Окрім того апеляційний суд звертає увагу скаржника, що позовні вимоги задоволені судом першої інстанції в межах строку, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі № 300/4405/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар