Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №300/2725/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/2725/25 пров. № А/857/34197/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року (головуючий суддя Гомельчук С.В., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/2725/25 за позовом ТОВ «ПАКО-ІФ» до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ПАКО-ІФ» звернулось із адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, в якому просить визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2024/000386 від 02.09.2024; визнати протиправним та скасувати рішення № UA206020/2024/000014/1 від 02.09.2024 про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не досліджував обставини, на які посилався скаржник, а доводи позивача та спірне рішення суду не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

Зазначає, що суд першої інстанції не прийнявши до уваги доказів відповідача, порушив принципи, закріплені у статті 2 КАС України, щодо законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Вважає, що оскільки надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та подані документи містили розбіжності, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАКО-ІФ» та «WICHOWSKI RAFAL PHU SOLAG» укладено договір №01/07/2024 від 30.07.2024, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах цього контракту, предметом цього договору є скляні вироби, сума договору складається із сум Специфікацій або Рахунків за цим Договором, валюта договору PLN.

Згідно накладної (фактури) №FAWZ/15/01/2025 від 08.01.2025 до контракту №01/07/2024 від 30.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАКО-ІФ» придбало у «WICHOWSKI RAFAL PHU SOLAG» товар, а саме скляну ємність L-57-272 flint у кількості 25840 штук, вартістю 9793,36 PLN, скляну ємність Ola L-72-574 flint у кількості 48249 штук, вартістю 32974,56 PLN.

Оплата за поставлений товар здійснена в повному обсязі відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 07.01.2025 у сумі 40000 PLN.

З метою митного оформлення товару представником позивача подано до митного органу електронну митну декларацію №24UA206020000368U8 для митного оформлення товару.

До митної декларації було долучено: пакувальний лист № 1/01/2025 від 08.01.2025, фактура № FAWZ/15/01/2025 від 08.01.2025, автотранспортна накладна від 08.01.2025, сертифікат про походження товару № PL/MF/AS0054117 від 10.01.2025, довідка (калькуляція транспортних витрат) від 07.01.2025, договір № 01/07/2024 від 30.07.2024, додаток до договору № 1 07.01.2025 від 30.07.2024, платіжна інструкція № 421 від 07.01.2025, договір про надання послуг митного брокера № 68 від 01.01.2023.

Митним органом за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, 13.01.2025 прийнято рішення №UA206020/2025/000001/2 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 81456,78 PLN.

Рішенням про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, кі повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Декларантом не надано експертний висновок про вартість, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Таким чином, не встановлено та не підтверджено додатковими документами належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 07.10.2024 №UA206020/2024/014205, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару. Країна виробництва – Україна, країна походження Україна. Визначена митна вартість - 1.48 дол/кг».

Івано-Франківською митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2025/000014, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин, зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів.

Позивач вважаючи оскаржувані рішення протиправними, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України (далі – МК України в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення).

Згідно частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частинами другою-п`ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як передбачено частинами першою-третьою, шостою та сьомою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно частини першою-четвертою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 №820/8016/15, від 24.01.2019 №820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що декларантом подано не всі документи, а саме експертний висновок про вартість, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, у зв`язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи та, оскільки декларантом не подано витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.

Разом з тим, у відзиві представник відповідача зазначає, що у банківському платіжному документі №421 від 07.01.2025 у графі "призначення платежу" не зазначено вказівки на рахунок-фактуру (інвойс), що унеможливлює ідентифікувати ввезений товар. Крім того, у фактурі № FAWZ/15/01/2025 від 08.01.2025 вказано, що загальна сума за товар становить 42767,92 PLN, однак в наданій до митного оформлення платіжній інструкції № 421 від 07.01.2025 оплата здійснена в розмірі 40000 PLN. Відтак, заявлена фактурна вартість не підтверджена платіжними документами.

Контрактом № 01/07/2024 від 30.07.2024, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАКО-ІФ» та «WICHOWSKI RAFAL PHU SOLAG», визначено, що продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар (скляні вироби), а покупець прийняти та оплатити їх на умовах цього контракту. Сума Договору складається із сум Специфікацій або Рахунків за цим договором.

Згідно накладної №FAWX/1501/2025 від 08.01.2025 продавець PHU SOLAG зобов`язується поставити товар, а саме скляну ємність L-57-272 flint у кількості 25840 штук, вартістю 9793,36 PLN, скляну ємність Ola L-72-574 flint у кількості 48249 штук, вартістю 32974,56 PLN. Загальна ціна товару становить 42767,92 PLN. Умови поставкиWitowice.

Ціна товару в рахунку-фактурі (накладній) від №FAWX/1501/2025 від 08.01.2025 (42767,92 PLN) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД 25UА206020000368U8 від 13.01.2025 (графа 22).

Таким чином, відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Слід звернути увагу, що митному органу надавався платіжний документ №421 від 07.01.2025, який міститься в матеріалах справи.

З аналізу банківського платіжного документу №№421 від 07.01.2025 судом встановлено, що у графі 70 «інформація про платіж» зазначено інформацію про оплату за скляні вироби, яка здійснена відповідно до договору №01/07/2024 від 30.07.2024 (а.с. 17).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що квитанція підтверджує вартість імпортованого товару та не містять розбіжностей, а отже сумніви щодо придбаного товару відсутні. Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність у позивача належного платіжного документа, аналізуючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості документи, суд зазначає, що митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмета доказування.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 зазначив, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

Отже, коригування митної вартості імпортованого транспортного засобу відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару, які в свою чергу підтверджують вартість товару, містять реквізити, необхідні для ідентифікації.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 в адміністративній справі №818/1186/17 вказав, що у рішенні про коригування митної вартості товарів, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA206020/2025/000001/2 від 13.01.2025 зазначено, що при коригуванні митної вартості імпортованого позивачем товару використано відомості з МД №UA206020/2024/014205 від 07.10.2024, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару: Країна виробництва Україна, країна походження Україна, визначена митна вартість -1,48 дол/кг.

Відповідно накладної №FAWZ/15/01/2025 від 08.01.2025 вартість товару (скляна ємність) розрахована по 0,379 PLN до 0,683 PLN. Така різниця у вартості за одиницю товару обумовлена різницею в моделях товару, зокрема скляна ємність L-57-272 flint та Ola L-72-574 flint.

Суд зазначає, що відповідач до суду не надав належних доказів та не довів, що вказаний у МД №UA206020/2024/014205 від 07.10.2024 товар є подібним (аналогічним) імпортованому позивачем та імпортувався в тій ж самій кількості.

При цьому, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Законодавством визначений чіткий перелік підстав, за наявності яких митний орган вправі витребовувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Верховний Суд у Постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Зазначені висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Із змісту довідки (калькуляція транспортних витрат) від 07.01.2025, вбачається, що ТОВ «Свитязь-Транс» повідомляє, що вартість транспортних послуг на перевезення вантажу для фірми ТОВ «Пако-ІФ» автомобілем марки DAF, державний номер тягача НОМЕР_1 , державний номер н/причіпа НОМЕР_2 , який слідує за маршрутом м. Вітовіце (Республіка Польща) до м. Надвірна становить 22000 грн. В тому числі від м. Вітовіце (Республіка Польща) до пункту перетину кордону України –Шегині, становить 14000 грн, від пункту перетину кордону України –Шегині до м. Надвірна становить 8000 грн.

Відтак, вартість перевезення імпортованого товару є підтвердженою.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зауваження відповідача до змісту довідки (калькуляції транспортних витрат), викладені у відзиві на позовну заяву, не були висловлені митним органом під час здійснення митного оформлення, що в силу ч. 2 ст. 77 КАС України позбавляє права відповідача як суб`єкта владних повноважень посилатися на них.

Решта доводів апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заперечення відповідача щодо суми витрат на правову допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі № 300/2725/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш