Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №260/7282/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/7282/25 пров. № А/857/49738/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Лук`янчикова Олега Миколайовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.10.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Лук`янчикова Олега Миколайовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання привести у відповідність дані щодо непридатності до військової служби з виключенням з військової обліку (суддя суду І інстанції: Гаврилко С.Є., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 21.10.2025р., м.Ужгород; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

15.09.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Лук`янчиков О.М., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення даних про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а також виключення з військового обліку (а.с.1-6).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників страви (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.15-16).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.10.2025р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.33-39).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Лук`янчиков О.М., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлені позовні вимоги задовольнити (а.с.41-45).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 № 209 від 28.02.2022р. визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Разом з тим, всупереч вимогам законодавства, відповідні відомості про виключення позивача з військового обліку не були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Апелянт наголошує на тому, що вказана довідка видана уповноваженою особою — керівником суб`єкта владних повноважень, що беззаперечно відображає офіційну позицію та волевиявлення самого ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо правового статусу ОСОБА_1 , а саме: підтверджує факт його виключення з військового обліку.

Окрім цього, скаржник звертає увагу на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не заперечує та фактично визнає обставини проведення медичного огляду ОСОБА_1 , як і факт визнання його непридатним до військової служби з подальшим виключенням з військового обліку, що свідчить про протиправність подальшої бездіяльності відповідача щодо невідображення цих даних в електронній системі.

Водночас, апелянт зазначає про помилковість висновку суду про покладення на на ІНФОРМАЦІЯ_5 обов`язку щодо завершення процедури виключення позивача з військового обліку та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також щодо необхідності звернення ОСОБА_1 до вказаного органу із відповідною заявою.

Після прийняття військово-лікарською комісією рішення про непридатність ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку, саме уповноважена особа відповідача зобов`язана була вчинити активні дії щодо внесення цих даних до електронного реєстру.

Оскільки вказані реєстраційні дії відповідачем вчинені не були, скаржник стверджує, що процедура виключення позивача з військового обліку залишилась незавершеною саме з вини ІНФОРМАЦІЯ_4 , що свідчить про протиправну бездіяльність останнього.

Водночас, суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідальним за завершення процедури виключення позивача з військового обліку та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних інформації щодо призовників і військовозобов`язаних про виключення позивача з військового обліку є саме ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Посилання суду першої інстанції на те, що позивач наразі перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , не відповідають фактичним обставинам справи. Суд не врахував, що не можна ототожнювати факт перебування особи на військовому обліку зі створенням помилкового чи некоректного облікового запису в Реєстрі.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення; просить закрити апеляційне провадження (а.с.58-62).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, відповідно до витягу з мобільного застосунку ОСОБА_1 «Резерв+» позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.11).

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 № 209 від 28.02.2022р. ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку (непридатний до військової служби із виключенням з військового обліку ст.60 «а» наказу МО України № 402 від 2008 року) від призову на військову службу під час мобілізації; довідка видана для надання за місцем вимоги; довідка дійсна до завершення дії військового стану (а.с.10).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення даних про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, представник позивача звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що виключення з військового обліку військовозобов`язаного має чітко визначений алгоритм дій, для здійснення якого передбачена обов`язкова особиста присутність військовозобов`язаного у ІНФОРМАЦІЯ_3 , та не обмежена лише проставленням відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного). Законодавством встановлено, що виключення військовозобов`язаного з військового обліку повинне відбуватися у спосіб, визначений відповідним порядком, що вимагає здійснити відповідні встановлені законодавством дії.

Згідно витягу з мобільного застосунку позивача «Резерв+» позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 . За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства щодо територіальної юрисдикції органів військового управління, обов`язок із внесення змін до військово-облікових даних та актуалізації відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається виключно на той територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, у якому особа перебуває на військовому обліку, а саме – на ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку, оскільки саме цей суб`єкт владних повноважень наділений відповідною компетенцією щодо актуалізації зазначених даних. Доказів про перебування позивача на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 не надано. Водночас, як вбачається з витягу (роздруківки) з електронного кабінету військовозобов`язаного «Резерв+» від 16.02.2025р., задекларованим/фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав щодо задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб.

Також Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022р. оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату апеляційного розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, визначено нормами Закону України № 2232-ХІІ від 25.03.1992р. «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі – Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 7 статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За змістом ч.ч.1 і 3 ст.33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.

Приписи статті 37 Закону № 2232-XII визначають порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Зокрема, відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України:

приписані до призовних дільниць;

які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць;

звільнені зі служби у військовому резерві, які не виконали обов`язків служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів, не проходили строкову військову службу та не досягли 27-річного віку.

Постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 154 від 23.02.2022р. затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (надалі – Положення № 154).

Згідно з п.1 вказаного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п.9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Поставною КМ України № 1487 від 30.12.2022р. відповідно до ч.5 ст.33 Закону № 2232-XII затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок № 1487).

Пунктом 22 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до п.79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Аналіз наведених нормативно-правових актів свідчить про те, що до виключної компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить забезпечення виконання військового обов`язку громадянами України, організація та ведення військового обліку на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Реалізація цих функцій, зокрема, включає повноваження щодо взяття, зняття та виключення громадян з військового обліку у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно із п.3 ч.6 ст.37 Закону № 2232-ХІІ з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до п.81 Порядку № 1487 на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

До 05.01.2023р. механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів регулювався Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затв. постановою КМ України № 921 від 07.12.2016р. (далі – Порядок № 921), який містить аналогічні норми щодо порядку виключення з військового обліку військовозобов`язаних, а саме згідно п.56 Порядку № 921 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності.

При цьому, взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку.

Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

Відповідно до п.2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Правовий аналіз Порядку № 1487 (до 05.01.2023р. Порядку № 921) свідчить, що виключення з військового обліку військовозобов`язаного не є одноразовою технічною дією у вигляді проставлення штампу у військовому квитку чи тимчасовому посвідченні. Це нормативно обумовлений алгоритм, який передбачає обов`язкову особисту присутність громадянина в РТЦК та СП.

Будь-які дії щодо зміни облікового статусу особи мають вчинятися виключно у спосіб та в черговості, що визначені законодавством України

Окрім цього, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затв. наказом МО України № 402 від 14.08.2008р., виключно визначає підстави для прийняття відповідного рішення військовим комісаром ВЛК про придатність або непридатність до служби із подальшим записом y військово-обліковий документ, що потім повинно автоматично переноситись до Реєстру, оскільки Реєстр заповнюється даними лише після прийняття відповідного рішення.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць визначає Закон України № 1951-VIII від 16.03.2017р. «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» /Закон № 1951-VIII/.

Відповідно до положень ст.1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Аналіз положень ст.2 Закону № 1951-VIII свідчить про те, що однією з ключових засад функціонування вказаного Реєстру та його основоположним завданням є забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Статтею 16 вказаного Закону внесено зміни в Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме, частину першу статті 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено в такій редакції: « 1. Персонально-якісний облік призовників і військовозобов`язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров`я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов`язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов`язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати».

Отже, безпосередньо внесення до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних інформації щодо призовників і військовозобов`язаних про персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати.

Встановлено, що з витягу з мобільного застосунку позивача «Резерв+» вбачається, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 №209 від 28.02.2022р. ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку (непридатний до військової служби із виключенням з військового обліку ст.60 «а» наказу МО України № 402 від 2008 року) від призову на військову службу під час мобілізації; довідка видана для надання за місцем вимоги; довідка дійсна до завершення дії військового стану.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключення з військового обліку здійснюється територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває на військовому обліку.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства щодо територіальної юрисдикції органів військового управління, обов`язок із внесення змін до військово-облікових даних та актуалізації відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається виключно на той територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, у якому особа перебуває на військовому обліку, а саме – на ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку, оскільки саме цей суб`єкт владних повноважень наділений відповідною компетенцією щодо актуалізації зазначених даних.

Отже, суд першої інстанції дійшов послідовного та правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, при цьому відповідачем в межах спірних правовідносин не було допущено протиправних дій, бездіяльності чи рішень стосовно позивача.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені представником позивача в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого позову, через що останній не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Колегія суддів також не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 про закриття апеляційного провадження, висловленого у відзиві на апеляційну скаргу.

За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника адвоката Лук`янчикова Олега Миколайовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.10.2025р. в адміністративній справі № 260/7282/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .

В задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про закриття апеляційного провадження, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 01.10.2026р.