Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №300/2707/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/2707/25 пров. № А/857/9734/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Ігольнікова Сергія Володимировича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.01.2026р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Ігольнікова Сергія Володимировича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів щодо призову та проходження військової служби, зарахування до списків особового складу військової частини; спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Тимощук О.Л., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 06.01.2026р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

15.04.2025р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) представник адвокат Ігольніков С.В., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.01.2025р. (з питань мобілізації та мобілізаційної готовності) в частині призову та направлення для проходження військової служби солдата ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 18 в частині зарахування до списків особового складу солдата ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 18 в частині оголошення таким, що прибув для подальшого проходження військової служби солдата ОСОБА_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ (по особовому складу), яким звільнити солдата ОСОБА_1 з військової служби;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ (по стройовій частині), яким виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 (а.с.2-17, 63).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників страви (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.71-73).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.01.2026р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.84-94).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Ігольніков С.В., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлені позовні вимоги задовольнити (а.с.95-98).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є особою, яка на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки є родичем третього ступеня споріднення ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи.

Зокрема, з 01.04.2024р. ОСОБА_1 здійснює догляд за тіткою дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю з дитинства. Згідно з довідкою Надвірнянської територіальної громади Надвірнянського району Івано-Франківської обл. № 1041841 від 06.03.2025р. про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку ОСОБА_2 зареєстрована та проживає одна у власному будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 зареєстрована за вказаною адресою з 14.07.1984р. по теперішній час. Відповідно до довідки Офісу соціальних послуг Надвірнянської міської ради № 131 від 10.05.2024р. ОСОБА_1 перебуває на обліку та відповідно до постанови Кабінету Міністрів /КМ/ України № 859 від 23.09.2020р. «Деякі питання призначення і виплат компенсацій фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» з 01.04.2024р. до 31.03.2025р. останньому призначено компенсацію як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Також апелянт зазначив, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Якщо особа підлягає оповіщенню відповідно до розпорядження голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування, їй вручається повістка.

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення; просить закрите апеляційне провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_1 (а.с.181-195).

Також відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.204-211).

У подальшому представник адвокат Ігольніков С.В. направив на адресу апеляційного суду пояснення (а.с.214-221).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) № 16 від 16.01.2025р. відповідно до Указу Президента України № 741/2024 від 28.10.2024р. «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» та постанови КМ України № 318 від 07.04.2023р. солдата ОСОБА_1 відповідно до мобілізаційного плану 16.01.2025р. призвано (незалежно від місця перебування на обліку) на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України; ОСОБА_1 вважається таким, що вибув 16.01.2025р. в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби (а.с.90).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 18 від 17.01.2025р. солдата запасу ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022р. «Про загальну мобілізацію», призначено на посаду водія-електрика-слюсаря ремонтної майстерні інженерного озброєння взводу забезпечення 3-го інженерного батальйону; з 17.01.2025р. зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення (на котлове забезпечення – з обіду 17.01.2025р.) і вважається таким, що справи та посаду здав і приступив до виконання службових обов`язків (а.с.36).

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 26 від 25.01.2025р. солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , водій-електрик-слюсар ремонтної майстерні інженерного озброєння взводу забезпечення 3-го інженерного батальйону, вважається таким, що 25.01.2025р. самовільно залишив військову частину (а.с.35).

Представник позивача у позовній заяві та відповіді на відзив стверджує, що ОСОБА_1 16.01.2025р. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання відстрочки від призову, однак така заява та додані до неї документи були знищені представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 , внаслідок чого представником позивача, цього ж дня повторно подано заяву про надання відстрочки від призову (а.с.4, 99-100).

Відповідно до витягу із протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо встановлення обставин у військовозобов`язаних, внаслідок яких вони не підлягають призову по мобілізації відповідно ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 23.01.2025р., згідно з яким за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 останньому відмовлено в наданні відстрочки, оскільки такий 16.01.2025р. призваний до Збройних Сил України (а.с.88-89).

У подальшому ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 направлено повідомлення № П/6/2025 від 14.01.2025р. про те, що протоколом від 23.01.2025р. комісія ухвалила рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, причина відмови – призваний до Збройних Сил України з 16.01.2025р. (а.с.86).

Вважаючи протиправними наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 16.01.2025р. (з питань мобілізації та мобілізаційної готовності) в частині призову та направлення для проходження військової служби солдата ОСОБА_1 , наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 18 в частині зарахування до списків особового складу солдата ОСОБА_1 , наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 18 в частині оголошення таким, що прибув для подальшого проходження військової служби солдата ОСОБА_1 , представник позивача звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, і фактично розглянути такі документи протягом встановленого. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в особі уповноваженої комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов`язаний вивчити зміст заяви військовозобов`язаного та доданих до неї документів, якими він обґрунтовує наявність у нього права на відстрочку, оцінити законність підстав для надання відстрочки такому військовозобов`язаному, за необхідності вчинити інші дії, визначені п.60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затв. постановою КМ України № 560 від 16.05.2024р. (надалі – Порядок № 560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). При цьому до ухвалення комісією рішення про надання або відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, який військово-лікарською комісією визнаний придатним до військової служби. Водночас, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що заява про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією була подана ним або його уповноваженим представником до моменту видання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) № 16 від 16.01.2025р., яким ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України.

Відтак, відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 16.01.2025р. (з питань мобілізації та мобілізаційної готовності) в частині призову та направлення для проходження військової служби солдата ОСОБА_1 , наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 18 в частині зарахування до списків особового складу солдата ОСОБА_1 , наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 18 в частині оголошення таким, що прибув для подальшого проходження військової служби солдата ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав щодо задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України № 2232-XII від 25.03.1992р. «Про військовий обов`язок і військову службу» /Закон № 2232-XII/ здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст.2 вказаного Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 6 ст.2 зазначеного Закону передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022р.) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи в суді апеляційної інстанції строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Підстави звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VІІІ від 12.05.2015р. (надалі – Закон № 389-VІІІ) визначено, що воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Крім того, аналогічне за змістом поняття воєнного стану закріплено у ст.1 Закону України № 1932-XII від 06.12.1991р. «Про оборону України» (надалі – Закон № 1932-XII).

Також статтею 1 Закону № 1932-XII передбачено, що особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022р. «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Згідно з ст.ст.20, 22 Закону № 2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).

У розглядуваній справі встановлено, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) № 16 від 16.01.2025р. солдата ОСОБА_1 відповідно до мобілізаційного плану 16.01.2025р. призвано (незалежно від місця перебування на обліку) на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України; ОСОБА_1 вважається таким, що вибув 16.01.2025р. в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.

Апеляційний суд враховує, що процес від початку мобілізації особи до проходження такою особою військової служби у військовій частині складається з певних етапів, на кожному з яких визначені суб`єкти владних повноважень здійснюють комплекс заходів у межах правовідносин, які виникають між цією особою та визначеними суб`єктами владних повноважень.

Зокрема, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України № 3543-XII від 21.10.1993р. «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (надалі – Закон № 3543-XII), який визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абз.4 ст.1 Закону № 3543-XII передбачено, що мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з ч.3 ст.3 Закону № 3543-XII зміст мобілізаційної підготовки становить, зокрема, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону № 3543-XII.

Відповідно до приписів ч.1 ст.22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані, серед іншого, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з ч.5 ст.22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачено перелік підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, відповідно до п.14 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Частиною 7 статті 23 Закону № 3543-ХІІ установлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затв. постановою КМ України № 154 від 23.02.2022р. (надалі – Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п.11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Згідно з п.56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Пунктом 57 Порядку № 560 визначено, що для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до абз.1 п.58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно п.60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Аналізуючи наведені правові норми, апеляційний суд дійшов висновку, що положеннями Порядку № 560 чітко регламентовано процедуру реалізації військовозобов`язаними права на звільнення від призову.

Зокрема, системний аналіз зазначених норм свідчить, що військовозобов`язаний наділений правом на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК та СП) заяви встановленої форми. До такої заяви обов`язково додаються документи (або їх засвідчені копії), які безпосередньо підтверджують право особи на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Вичерпний перелік таких документів визначений у Додатку 5 до Порядку № 560.

Водночас відповідно до положень Порядку № 560 комісії з питань розгляду заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (їх відокремлених відділах), під час реалізації своїх повноважень зобов`язані всебічно вивчити отриману від військовозобов`язаного заяву та додані до неї документи.

На комісію покладено обов`язок здійснити об`єктивну оцінку законності підстав для надання відстрочки та фактично розглянути подані документи у межах строку, встановленого п.60 Порядку № 560.

За результатами такого розгляду комісія ухвалює відповідне рішення – про надання або відмову у наданні відстрочки, яке обов`язково оформлюється протоколом. У разі ухвалення рішення про відмову у наданні відстрочки, комісія зобов`язана письмово повідомити військовозобов`язаного про прийняте рішення із чітким зазначенням причин відмови за встановленою формою.

Отже, на територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в особі уповноваженої комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, покладено імперативний обов`язок щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження змісту заяви військовозобов`язаного та доданих до неї документів.

У межах визначеної законом компетенції комісія зобов`язана здійснити правову оцінку законності підстав, на які посилається заявник для обґрунтування свого права на відстрочку від призову. У разі потреби, з метою належного встановлення фактичних обставин справи, відповідач уповноважений вчинити процесуальні дії, регламентовані п.60 Порядку № 560. Зокрема, це включає право на формування відповідних запитів до органів державної влади для отримання необхідної інформації або безпосереднє використання відомостей з публічних електронних реєстрів.

Окрім цього, апеляційний суд наголошує, що відповідно до приписів абз.9 п.60 Порядку № 560 військовозобов`язані, які звернулися із заявою про надання відстрочки, до ухвалення комісією відповідного рішення не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Системний та логічний аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що під ухваленням рішення мається на увазі остаточне рішення уповноваженої комісії про надання відстрочки або про вмотивовану відмову у її наданні.

Також положення абз.1 та 2 пункту 63 Порядку № 560 передбачають, що військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

Окрім цього, аналіз змісту абз.2 п.63 Порядку № 560 свідчить про те, що направлення військовозобов`язаного на медичний огляд для визначення придатності до військової служби відбувається виключно у разі ухвалення відповідною комісією рішення про відмову у наданні такому відстрочки від призову.

Представник позивача у позовній заяві та відповіді на відзив стверджує, що ОСОБА_1 16.01.2025р. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання відстрочки від призову, однак така заява та додані до неї документи були знищені представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 , внаслідок чого представником позивача, цього ж дня, повторно подано заяву про надання відстрочки від призову (а.с.4, 99-100).

У свою чергу ІНФОРМАЦІЯ_4 стверджує, що, що заява ОСОБА_3 , з відповідними документами (про те, що останній на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII не підлягає призову на військову службу під час мобілізації), надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_5 16.01.2025р. о 18:55 год., після закінчення робочого часу. Вищевказана заява була зареєстрована 17.01.2025р. за № 215 в журналі реєстрації заяв громадян щодо отримання відстрочки та передана на розгляд комісії (а.с.83).

На підтвердження вищезазначених обставин ІНФОРМАЦІЯ_4 долучив до матеріалів справи копію сторінок журналу реєстрації звернень громадян ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому 17.01.2025р. під № 215 зареєстровано заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки (а.с.130 і на звороті).

Встановлено, що у матеріалах справи наявна перша сторінка заяви ОСОБА_1 (без дати), адресованої ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якій позивач повідомляє, що є особою, яка на підставі пє14 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII не підлягає призову на військову службу та на підставі викладеного просить розглянути заяву та оформити у порядку, визначеному Постановою № 560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації; на вказаній заяві є відмітка проставлена прописом «отримано 16.01.2025р. о 18:55 год», та містить підпис, прізвище на ініціали особи, що отримала таку заяву (а.с.87).

Апеляційний суд зазначає, що перша сторінка вказаної заяви відповідає заяві встановленого зразка, передбаченого додатком 4 до Порядку № 560 (у редакції постанови КМ України № 930 від 16.08.2024р. «Про внесення змін до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період»).

При цьому апеляційний суд наголошує, що затверджена встановленим порядком форма заяви (додаток 4) є цілісним документом, який складається з двох сторінок. Зокрема, на другій сторінці вказаного зразка обов`язково мають бути зазначені перелік додатків (належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують право особи на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації), дата складення документа, особистий підпис, а також власне ім`я та прізвище заявника.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що заява про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією була подана ним або його уповноваженим представником до моменту видання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) № 16 від 16.01.2025р., яким ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України.

Окрім цього, як правильно зауважив суд першої інстанції, громадяни мають обов`язок з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) або у строки, визначені командирами військових частин. Це також стосується військовозобов`язаних, резервістів.

Право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку.

Такий правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2024р. у справі № 280/6033/22, від 01.10.2024р. у справі № 160/10728/23, від 11.04.2024р. у справі № 520/7954/22.

Аналізуючи наведені норми права, апеляційний суд зазначає, що призов на військову службу під час мобілізації унеможливлюється виключно за наявності у військовозобов`язаного оформленої у встановленому законом порядку відстрочки від призову. Сама лише наявність у особи права на отримання такої відстрочки, без її належного процесуального оформлення уповноваженим органом, не звільняє особу від виконання військового обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є військовозобов`язаним, якого за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією визнано придатним до військової служби.

При цьому, на момент видання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 16 від 16.01.2025р. позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією. Матеріали справи не містять доказів того, що станом на вказану дату позивачу було оформлено відстрочку у визначеному законодавством порядку.

Підсумовуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини справи та зазначені норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 16.01.2025р. (з питань мобілізації та мобілізаційної готовності) в частині призову та направлення для проходження військової служби солдата ОСОБА_1 , наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 18 в частині зарахування до списків особового складу солдата ОСОБА_1 , наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 18 в частині оголошення таким, що прибув для подальшого проходження військової служби солдата ОСОБА_1 , прийнято на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, суб`єктами владних повноважень в межах спірних правовідносин не допущено протиправних дій (бездіяльності), а відтак їх поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені представником позивача в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишено без задоволення.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого позову, через що останній не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача Військової частини НОМЕР_1 про закриття апеляційного провадження, висловленого у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника адвоката Ігольнікова Сергія Володимировича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.01.2026р. в адміністративній справі № 300/2707/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .

В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про закриття апеляційного провадження, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 01.10.2026р.