Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №300/8944/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/8944/24 пров. № А/857/15528/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліш М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року, прийняту суддею Микитюк Р.В.. у м. Івано-Франківськ, у справі № 300/8944/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – ГУ ПФУ, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ, відповідач 2), про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення №926020114719 від 12.11.2024 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області вих. №295 від 31.10.2024 про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити з 31.10.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області вих. №295 від 31.10.2024 про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору в розмірі 900 (дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Суд зазначив про протиправність рішення №926020114719 від 12.11.2024 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 31.10.2024.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що збільшення розміру складових суддівської винагороди з 01.01.2021 не відбувалося, у зв`язку із чим на даний момент немає підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.09.2017 на підставі наказу В.о. голови Верховинського районного суду Івано-Франківської області за №30/02-03/17 ОСОБА_1 відраховано зі складу Верховинського районного суду Івано-Франківської області у зв`язку з задоволенням заяви про відставку.

Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Івано-Франківській області і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі №300/4497/24 ТУ ДСА України в Івано-Франківській області видано довідку від 31.10.2024 за №295 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

06.11.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки, однак рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовлено позивачу у проведенні перерахунку.

Позивач вважає, дане рішення протиправним, а тому звернувся до суду за захистом порушеного права.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

У преамбулі Закону України від 2 червня 2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть, а розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону №1082-ІХ установлено, що у 2021 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2189 гривень, з 1 липня 2294 гривні, з 1 грудня 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 1921 гривня, з 1 липня 2013 гривень, з 1 грудня 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2395 гривень, з 1 липня 2510 гривень, з 1 грудня 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2270 гривень, з 1 липня 2379 гривень, з 1 грудня 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 1769 гривень, з 1 липня 1854 гривні, з 1 грудня 1934 гривні.

Крім того, статтею 7 Закону № 1928-IX установлено у 2022 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.

Також, статтею 7 Закону № 2710-IX установлено з 1 січня 2023 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.

Статтею 7 Закону 3460-IX установлено з 1 січня 2024 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

В оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Дніпропетровській області також посилається ч.3 ст.135 Закону №1402-VІІІ, але при цьому також посилається на ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якою встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні, у зв`язку з чим відсутні підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

В оскаржуваному рішенні вказано, що довідка для перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці видана на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.20224 по справі № 300/4497/24.

Будь-які інші мотиви щодо прийняття рішення про відмову у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в оскаржуваному рішенні не наведено.

Суд першої інстанції встановив, що довідка для перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці видана на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 по справі № 300/4497/24, проте жодним чином не зазначило підстав невиконання вказаного рішення, оскільки саме цим рішенням суду встановлено право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наданої довідки від 31.10.2024 та надана оцінка з якого прожиткового мінімуму для працездатних осіб необхідно визначати базовий розмір посадового окладу судді.

В рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 по справі № 300/4497/24, яке набрало законної сили, зазначено, що будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв`язку з чим при складанні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач мав керуватися виключно вказаним Законом, при цьому застосування абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прямо суперечить статті 130 Конституції України.

Видаючи довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівська винагорода має бути розрахована на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та з розрахунку встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Вірно зазначив суд першої інстанції, що в оскаржуваному рішенні №926020114719 від 12.11.2024 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області викладає мотиві відмови у перерахунку пенсії, яким надана оцінка у судовому рішенні, що свідчить про очевидну протиправність рішення №0926020114719 від 12.11.2024.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 300/8944/24 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш