Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №161/222/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 161/222/26 пров. № А/857/16154/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2026 року (ухвалене головуючим-суддею Мазурем Д.Г. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП ДПП, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії поліцейської 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП ДПП капрала поліції Коробчук Яни Олегівни та скасувати постанову серії ЕНА №6429667 від 29.12.2025 про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, а провадження по справі закрити.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що інспектором поліції не доведено правомірності винесення оспорюваної постанови. Вказує на те, що працівником патрульної поліції його було позбавлено права на правову допомогу. Також скаржник не погоджується з рішенням поліцейського в частині встановлення факту перевищення швидкості руху, оскільки вимірювання швидкості руху керованого ним автомобіля відбулось з порушення встановлених правил для використання лазерного вимірювача швидкості руху TRUCAM LTI20/20 TC008357. Вказує, що такий технічний засіб не був закріплений стаціонарно вмонтованим способом (штатив).

У відзиві на апеляційну скаргу представниця відповідача Кортоус М.М. просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

З урахуванням положень п.1 ч.1 ст.311, ст.286 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, виходячи з наступного

З матеріалів справи видно, що 29.12.2025 поліцейським 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП ДПП Коробчук Я.О. була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6429667, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

За змістом оспорюваної постанови, 29.12.2025 об 11 год 56 хв в с. Піддубці, Луцького району, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом по а/д H-22 101 км, та рухався зі швидкістю 105 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 55 км/год. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем, приладом TruCam LT I 20/20 TC008357, чим порушив п.12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.122 КУпАП.

Вважаючи протиправною оспорювану постанову, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що можливість вимірювання швидкості автомобіля за допомогою технічного приладу для вимірювання швидкості, що знаходиться в руках поліцейського передбачена законодавством, в тому числі і статтею 40 Закону України “Про Національну поліцію” №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII). Тому суд вважав, що здійснюючи вимірювання швидкості лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів «TruCam», тримаючи його в руках, відповідач діяв правомірно. Щодо посилання позивача на те, що при розгляді справи йому не було забезпечено право на захист, суд врахував, що оскільки винесення постанови відповідачем за ч.4 ст.122 КУпАП було здійснене за наслідками скороченого провадження на місці вчинення правопорушення, не надання позивачу можливості скористатися правом на правову допомогу в даному випадку не може вважатися порушенням, що могло б потягнути за собою скасування оспорюваної постанови.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині дотримання поліцейським вимог закону стосовно застосування приладу TruCam шляхом утримання його в руках під час фіксації руху транспортного засобу, проте вважає помилковими висновки суду в частині дотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, до яких суд дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Закону №580-VIII визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації (ч.1 ст.7 Закону №580-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2, 3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Серед іншого, скаржник в обґрунтування вимог апеляційної скарги покликався на те, що відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення порушив вимоги ст.268 КУпАП, оскільки не забезпечив йому можливість скористатися професійною правничою допомогою адвоката.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право : знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Статтею 271 КУпАП визначено, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін. Якщо особа є суб`єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, у розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь адвокат, який призначений Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Зазначений адвокат має права, передбачені частиною першою цієї статті та іншими законами. Повноваження адвоката, призначеного Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, підтверджуються дорученням, що видається Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Аналіз приведених вище норм вказує на наявність у суб`єкта владних повноважень - посадової особи органів Національної поліції, уповноваженої розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, законодавчо встановленого обов`язку по забезпеченню осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, можливістю користування правами, наведеними у ст.268 КУпАП

Порушення таких прав, зокрема права на участь захисника або інших прав, передбачених статтею 268 КУпАП, може відбутись у разі подання особою, яка притягається до відповідальності певних клопотань та необґрунтованої відмови у їх задоволенні з боку уповноваженої посадової особи.

Гарантування кожному права на правову допомогу в контексті статті 59 Конституції України, покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки зумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач заявив працівнику поліції клопотання про бажання скористатися правничою допомогою захисника під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, проте таке клопотання не було задоволено та проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності захисника.

При цьому, відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, поліцейський вказав на відсутність суттєвих підстав для цього.

Вказане свідчить, що інспектор фактично не надав позивачу можливості скористатися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, зокрема, правом користуватися юридичною допомогою адвоката, якою він бажав скористатися під час розгляду справи, що прямо передбачено чинним законодавством.

Посилання відповідача на те, що надання поліцейським Романчуку М.С. можливість скористатися правничою допомогою через телефонну розмову та відсутності підстав для перенесення розгляду справи на іншу дату, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення доведена, колегія суддів вважає необґрунтованим, з урахуванням зазначених вище норм та додатково зазначає, що в такому випадку як позивач, так і адвокат, послугами якого він мав намір скористатися, не змогли реалізувати права, передбачені ст.ст.268, 271 КУпАП.

Колегія суддів враховує, що Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що беручи до уваги особливу вразливість особи на початкових етапах провадження, коли він потрапляє в стресову ситуацію, забезпечення доступу до захисника на ранніх етапах є процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основною гарантією недопущення порушення його прав.

При розгляду цієї справи колегія суддів, у силу норм ч.5 ст.242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.02.2020 по справі №524/9827/16-а, від 15.04.2020 по справі №524/3644/17 стосовно того, що ненадання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги є підставою для скасування постанови.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на нереалізацію відповідачем права позивача скористатися правовою допомогою.

Іншим доводам суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки, оскільки вважає пріоритетним та визначальним саме довід позивача з приводу порушення відповідачем гарантованого йому права на захист.

Враховуючи дефектність розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноваженою на це посадовою особою Національної поліції та неможливість накласти на позивача адміністративне стягнення у разі доведеності його вини при новому розгляді справи в силу спливу строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, визначених статтею 38 КУпАП, колегія суддів вважає, що в даному випадку слід застосувати положення ч.3 ст.286 КАС України, відповідно до якої, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Проте вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів дійшла висновку про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу (особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст.268, 272, 286, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2026 року по справі №161/222/26 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування рішення задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії ЕНА №6429667 від 29 грудня 2025 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді С. П. Нос

С. М. Шевчук