Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №380/5536/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/5536/25 пров. № А/857/36285/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Мандзія О.П.,

Суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Гепфель А.А.,

представника відповідача Трофімчука Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 380/5536/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

суддя в 1-й інстанції Крутько О.В.,

дата ухвалення рішення 26.05.2026,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту судового рішення 29.05.2026,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - апелянт, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №444 73/13-01-24-08 від 18.10.2024, №44475/13-61-24-08 від 18.10.2024. №44477/13-01-24-08 від 18.10.2024. №44478.13-01-24-08 від 18.10.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проведена відповідачем з порушенням норм Податкового кодексу України (далі також ПК України), висновок контролюючого органу про отримання позивачем оподатковуваною доходу у сумі 853042,00 гри у вигляді р2р-переказів є необґрунтованим, позивач вказує на допущені відповідачем процедурні порушення при призначені та проведенні перевірки, які безпосередньо вплинули на об`єктивність та правильність висновків контролюючою органу за результатами такої перевірки. Вказує, що у запиті про надання інформації та документів відповідач не зазначив чіткого переліку необхідної інформації та документів, а також законних підстав отримання податкової інформації і розкриття банківської таємниці.

Позивач наголошує, що повідомив контролюючий орган про те, що у червні 2024 року зареєстроване кримінальне провадження за заявою, серед інших, його матері у зв`язку з тим, що невстановлені особи заволоділи документами позивача та вчиняли шахрайські дії, пов`язані з грошовими переказами на його рахунках

Позивач зазначає, що відповідач, під час формування спірних податкових повідомлень- рішень, не взяв до уваги того, що він отримав дохід у 2023 ропі у вигляді стипендії, яка не підлягає оподаткуванню.

Оскільки спірні податкові повідомлення-рішення порушують права позивача, звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у пій справі в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм як процесуального, так і матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що в порушення Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених наказом Державної податкової служби України від 25.02.2021 №244, при проведенні документальної перевірки відповідачем не було використане жодного відповідного первинного документа.

Контролюючий орган визначив дохід позивача виходячи лише з інформації, наданої листом ДПС України №8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024, відомості з якого він визнав достатніми для висновку про отримання позивачем доходів. Наведені документи не містять достатніх доказів на підтвердження факту отримання позивачем у 2023 році доходів в загальній сумі 853042.00 грн.

Єдиною підставою для проведення перевірки став лист Державної податкової служби України від 26.03.2024 №8651/7/99-00-24-01-02-07, яким повідомлено про отриману від Національного банку України інформацію листом від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ щодо зазначених обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р- платежі) у 2023 році, окрема Залужця В.А

До подання інформації Національним банком України податковий орган не вживав жодних дій з метою отримання від позивача інформації і лише лист Нацбанку став безпосередньою підставою для проведення перевірки.

Наведене свідчить про те, що відповідач під час проведення документальної перевірки всупереч положенням Податкового кодексу України та Методики не здійснив перевірку жодних первинних документів, зокрема, не витребував в банківських установах виписки щодо руху коштів по рахунках у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 з деталізацією інформації щодо отримувача та відправника коштів, дати здійснення операції, призначення платежу, тощо.

Фактично згаданий у акті документальної перевірки лист ГУ ДПС України та лист Нацбанку (в якому зазначена лише загальна сума без деталізації інформації) стали єдиними документами, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про отримання позивачем у 2023 році доходу та на підставі яких визначив податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Окрім того, лист Національного банку України від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ містить лише припущення, а не ствердження, що надана інформація може свідчити про правопорушення. В резолютивній частині листа означено: «просимо врахувати в роботі матеріали, наведені у Додатку, з метою запобігання, припинення, проведення обґрунтованого розслідування порушень та притягнення винних осіб до відповідальності за їх вчинення». Наголошено, що лист Національного банку України не є первинним документом в розумінні норм ПК України, а є засобом листування між НБУ та Головним управлінням ДПС України. Фактично, в самому листі міститься рекомендація щодо врахування в роботі матеріалів, які містяться у додатку до листа, а не використання його як джерела інформації та документа, що підтверджує факт порушення податкового законодавства.

Відповідач не вживав жодних заходів щодо встановлення факту отримання позивачем доходів, інших ніж наведені в п. 179.2 ст. 179 ПК України.

Оскільки в рамках даного спору мова йде про дохід, який на думку податкового органу протягом 2023 року був виплачений позивачу, на загальну суму 853042,00 грн, то для підтвердження факту отримання позивачем такого доходу суду необхідно встановити, а відповідачу довести всі факти здійснення таких платежів (транзакцій).

З матеріалів перевірки видно, що 18.09.2024 Головним управління ДПС у Львівській області складено акт №1231/13-01-24-08-08 «Про ненадання документів до перевірки», яким визначено порушення ОСОБА_1 п 44.1. п.44.3. п.44.5. п.44.6 ст. 44 ПК України у зв`язку з ненаданням до перевірки первинних документів, пов`язаних із провадженням діяльності, нарахуванням і сплатою податків та інших платежів до бюджету з одержаних доходів. Вказані обставини також знайшли своє відображення в акті перевірки від 18.09.2024 №38870/13-01-24-08-03/ НОМЕР_1 та стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №44478/13-01-24-08 від 18.10.2024.

Апелянт зауважив, що вимога контролюючого органу про надання пояснень та їх документальних підтверджень повинна бути чіткою та зрозумілою.

Дотримання вимоги чіткості і недвозначності щодо необхідної інформації та повного переліку документів є особливо важливим з огляду на специфіку податкового законодавства та можливих наслідків недотримання платником податків вимог щодо подання неповного переліку документів.

Разом з цим, контролюючий орган в направленому ОСОБА_1 запиті №376/6/13-01- 24-13 від 03.05.2024 про надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень щодо надходження па рахунки банку у 2023 році грошових коштів та здійснення переказів між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ за наявності в Державному реєстрі фізичних осіб інформації про не отримання доходу у будь якій формі та за будь-якими ознаками, не дотримався вказаних вимог, оскільки в ньому не зазначено чіткого переліку необхідних інформації та документів.

Тобто, недотримання в даному випадку принципу правової визначеності призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникла можливість прояву нічим необмеженої дискреції.

У відповідь на запит ГУ ДПС у Львівській області від 03.05.2024 року №3 76/6/13 01-24- 13, тобто ще до початку податкової перевірки. ОСОБА_1 надіслав лист, у якому повідомив, що у 2023 році доходів у сумі 853042 грн у вигляді переказу між рахунками фізичних осіб з використанням ЕПЗ не отримував, і, відповідно, у нього не виникало обов`язку щодо сплати податків з цієї суми та подання річної декларації про майновий стан та доходи.

До акту документальної перевірки відповідачем долучено таблицю з переліком рахунків та загальними сумами обороту по таких рахунках помісячно Однак, з цієї таблиці не можливо встановити її походження, відповідно остання не може вважатися належним, допустимим, достатнім доказом, виходячи з приписів ст.ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства.

У період з 01.01.2023 по 31.12.2023 ОСОБА_1 на податковому обліку в як фізична особа-підприємець або самозайнята особа не перебував та, відповідно, не мав статусу суб`єкта господарювання. Більше того, на цей час він був неповнолітнім.

При цьому, податковий орган не вичинив належних дій з метою перевірки походження вказаних коштів, встановлення осіб, які їх перераховували, не встановив рахунки, з яких надходили ці кошти, та не звергався до банківських установ щодо розкриття банківської таємниці з метою встановлення походження цих коштів.

Вказане призвело до прояву суб`єктом владних повноважень негативного розсуду, внаслідок чого ОСОБА_1 не зміг належним чином виконати свої обов`язки.

Отже, податкове повідомлення-рішення №44478/13-01-24-08 від 18.10.2024 про застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) розмірі 1020,00 грн. за порушення п. 44.1 ст. 44 . н. 44.3 ст. 44 ПК України, п. 85.2 ст. 85 ПК України підлягає скасуванню як необґрунтоване та протиправне.

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про отримання ОСОБА_1 доходів в 2023 році у вигляді грошових переказів від фізичних осіб на загальну суму 853042,00 грн. з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-нлагежі). які підлягають декларуванню та які є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.

Зазначена контролюючим органом в акті перевірки №38870/13-01-24-08 03/3931707092 від 19.09.2024 інформація не містить жодної конкретики, що унеможливлює ідентифікувати перекази як доходи в розумінні ПК України, що підлягають декларуванню та в подальшому оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором. Додатком до акта перевірки від І9.09.2024 №38870/13-01 -24-08-03/3931707092 є «Інформація щодо відкритих банківських рахунків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 та обсяги операцій за 2023 рік». У зазначеному додатку вказано лише обсяги зарахувань та списань по банківських рахунках без зазначення деталізації банківських операцій та їх змісту, аналізу призначення платежу тощо. Із зазначеним додатком до акта перевірки ОСОБА_1 ознайомився вже після отримання акта перевірки від контролюючого органу засобами поштового зв`язку.

Крім того, інформація викладена в додатку до акта перевірки містить, зокрема, оборот по рахунку в АТ «Ощадбанк» за 2023 рік на який ОСОБА_1 у 2023 році отримував стипендію за навчання.

Так, сума стипендії, яка виплачується учню, студенту, курсанту військових навчальних закладів, ординатору, аспіранту або ад`юнкту, не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Однак, суд першої інстанції, не зважаючи на долучену до позовної заяви повну виписку по рахунку АТ «Ощадбанк» за 2023 рік, хибно зазначив, що відповідач до доходу в розмірі 853 042.00 грн. стипендії не включав.

Фактично висновки відповідача про порушення ОСОБА_1 вимог податкового законодавства зроблені лише на підставі отриманого листа від ДПС України щодо наданої НБУ інформації про обсяги переказів но рахункам ОСОБА_1 на суму 853042,00 грн. у 2023 році.

При цьому, податковий орган не вичинив належних дій з метою перевірки походження вказаних коштів, встановлення осіб, які їх перераховували, не встановив рахунки, з яких надходили ці кошти, та не звертався до банківських установ щодо розкриття банківської таємниці з метою встановлення походження цих коштів.

Тобто, контролюючий орган обмежився виключно інформацією про надходження коштів на рахунки без будь-якої перевірки цих фактів, зокрема на підставі виписок з банківських рахунків. Таким чином, висновок податкового органу, підтриманий судом першої інстанції, про отримання ОСОБА_1 доходів у вигляді грошових переказів від фізичних осіб па загальну суму 853042,00 грн, які підлягають декларуванню та які є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором, є необґрунтованим та безпідставним. Відповідач не довів фактів порушення ОСОБА_1 вимог податкового законодавства. Натомість, доводи та аргументи позивача вказують па відсутність у його діях відповідних порушень.

Отже, за встановлених обставин оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Львівській області без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Апелянт просив рішення Львівського окружною адміністративного суду від 26.05.2026 у справі №380/5536/25 скасувати та прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач подав відзив па апеляційну скаргу. Вказав, що підставою для проведення перевірки, серед іншого, стала інформація, отримана ДПС України від Національного банку України щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів електронних платіжних засобів (Р2Р-нлатежів) у 2023 році. Така інформація була отримана у встановленому законом порядку та стосувалася безпосередньо предмета перевірки.

За результатами опрацювання відповідної інформації встановлено, що протягом 2023 року на рахунки позивача надходили грошові кошти від фізичних осіб із використанням реквізитів електронних платіжних засобів на загальну суму 853042,00 грн. Р2Р-платежі - це грошові перекат від однієї людини іншим людям. Р2Р- транзакції зазвичай використовуються для оплати послуг або покупок у приватних продавці на онлайн-ринках. Такі платежі можуть використовуватися і для переказів коштів рідним, знайомим, друзям. Вказані доходи, які надійшли на банківські рахунки позивача, останній не задекларував та не спростував той факт, що вказані і грошові кошти не є його доходом.

Зазначена інформація не була єдиною обставиною, покладеною контролюючим органом в основу висновків перевірки, а оцінювалася у сукупності з іншими встановленими під час перевірки обставинами, у тому числі з відсутністю у контролюючого органу документів та пояснень позивача щодо джерела походження коштів, правових підстав їх отримання та їх належності до доходів, які відповідно до ст. 165 Податкового кодексу України не включаються до загального оподатковуваного доходу.

Суд першої інстанції обґрунтовано погодився позицією контролюючого органу щодо правомірності використання відповідної інформації та зпзнпчив, що інформація, отримана від банківської установи, належить до податкової інформації та може бути використана при формуванні висновків про дотримання платником податків вимог податкового законодавства. Важливим у цій справі є також те, що позивачем не було надано доказів, які б спростовували факт отримання відповідних коштів або підтверджували їх неоподатковуваний характер. Враховуючи факт ненадання позивачем належних первинних документів з приводу одержання вказаної суми коштів, податковий орган підставою вказав на необхідність сплати ним податку на доходи фізичних осіб в розмірі 18% та військового збору у розмірі 1,5%.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 15.10.2025 у справі №460/113 3 5/24.

Законодавець встановлює загальне правило включення отриманих фізичною особою доходів до бази оподаткування, за винятком доходів, які прямо визначені Податковим кодексом України як такі, що не включаються до загального оподатковуваного доходу або оподатковуються за спеціальними правилами.

Саме тому посилання позивача на те, що сам факт надходження коштів на його банківський рахунок не свідчить про отримання оподатковуваного доходу, не може бути підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень без надання належних та допустимих доказів правової природи таких коштів.

Позивач мав можливість надати контролюючому органу документи та пояснення щодо походження отриманих коштів, однак відповідних доказів не подав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, під час проведення перевірки на адресу позивача було направлено письмове повідомлення від 07.08.2024 із запитом про необхідність надання документів, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним, а також відповідної інформації та її документального підтвердження.

Проте позивач ані під час перевірки, ані після її звершення не надав документів щодо джерела походження коштів, правової підстави їх отримання та їх декларування. Таким чином, твердження апеляційної скарги про те, що контролюючий орган безпідставно визначив отримані позивачем кошти як оподатковуваний дохід спростовуються як матеріалами перевірки, так і встановленими судом обставинами

Отже, доводи позивача про те, що контролюючий орган фактично оподаткував стипендію, не відповідають змісту акта перевірки та фактичним обставинам справи.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо неправомірності проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Щодо посилань позивача на поверхневість акта перевірки та неналежний аналіз походження коштів, необхідно вказати, що обов`язок документального підтвердження того, що отримані кошти не є об`єктом оподаткування, покладається саме на платника податків.

Позивач, визнаючи факт отримання коштів, не надав до суду доказів, які б ідентифікували кожен платіж як такий, що відповідає наданим контролюючому органу розпискам.

Як встановлено судом першої інстанції, перевірка була проведена на підставі відповідного наказу, який був вручений платнику податків разом із повідомленням про проведення перевірки. При цьому суд не встановив порушень процедури призначення та проведення перевірки, які б вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу.

Також необхідно відноситися критично до тверджень позивача з приводу того, що податковий орган не вчинив належних дій з метою перевірки походження вказаних коштів, встановлення осіб, які їх перераховували, позаяк приведені позивачем обставини не спростовують факту відображеного в інформації НБУ щодо надходження вищевказаних сум грошових коштів на банківські рахунки, які належать саме позивачу, а не будь-яким іншим особам. При цьому суд зазначає, що фізична особа, відкриваючи банківські рахунки, зобов`язана знати про стан усіх відкритих нею банківських рахунків, на які надходили кошти, та переліку осіб, які здійснювали такий переказ.

За таких обставин, доводи позивача про те, що відсутність конкретизації рахунків, установ банку та номеру розрахункового рахунку у вказаному листі-запиті та переліку осіб, які здійснювали такий переказ, позбавило позивача можливості чітко зрозуміти, яку інформацію необхідно бую надати, є не тими обставинами, наявність яких була перешкодою в реалізації позивачем обов`язку, визначеного п.п. 44.1, 44.3 ст. 44, підп. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73, п. 85.2 ст. 85 ПК України

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі №460/15892/24 та від 16.12.2025 у справі №380/11143/25.

Також судом першої інстанції надано належну оцінку посиланням позивача на проведення кримінального провадження у зв`язку з можливим використанням третіми особами його документів.

З позиції відповідача, посилання позивача на кримінальне провадження як на доказ того, що кошти на його рахунки надходили внаслідок незаконних дій третіх осіб, не підтверджені матеріалами справи та, навпаки, спростовуються встановленими під час досудового розслідування обставинами.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач не заперечував факту неподання декларації. Також позивач не заперечував факту ненадання документів на запит контролюючого органу.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт неподання позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, застосування до нього штрафної санкції є правомірним. Так само обґрунтовано судом першої інстанції визнано правомірним застосування штрафу за ненадання відповіді на запит контролюючого органу.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд правомірно дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті на підставі, межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України.

Обставини, на які посилається позивач, не можуть вважатися підставами для їх скасування за повністю спростовуються матеріалами справи.

З огляду на наведене, довози апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди позивача з оцінкою доказів та висновками суду першої інстанції, однак не містять належного обґрунтування незаконності рішення суду та не спростовують встановлених судом обставин.

З урахуванням викладеного. ГУ ДПС у Львівській області вважає вимоги викладені в апеляційній скарзі безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним га обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив. Просив у її задоволенні відмовити.

Апелянт в судове засідання не з`явився, явки уповноваженого представника не забезпечив. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що ГУ ДПС у Львівській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року, за результатами якої складено акт від 19.09.2024 №38870/13-01-24-08-03/ НОМЕР_1 .

Підставою для проведення перевірки став лист Державної податкової служби України від 26.03.2024 за №8651/7/99-00-24-01-02-07, яким повідомлено про отриману від Національного банку України інформацію листом від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ (щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році.

Під час податкової перевірки встановлено, що у 2023 році, за відомостями наданими Національним банком України, наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р платежі), а саме обсяг зарахувань на банківські рахунки ОСОБА_1 становить 853 042,00 грн. Платник податків-фізична особа ОСОБА_1 не надав до перевірки в повному обсязі первинних документів, які б підтверджували отримані доходи, в тому числі банківські виписки, платіжні квитанції, чеки, інших первинних документів і відомостей, пов`язаних з виникненням доходу, про що складено акт від 18.09.2024р. № 1231/13-01-24-08-08 «Про ненадання документів до перевірки». На дату складання акту документальної позапланової перевірки платник податків ОСОБА_1 не подав до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Перевіркою встановлено такі порушення: пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.п п. 176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України, встановлено не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік; п.163.1. ст.163, пп.164.1.1. п.164.1 ст.164, пп.164.2.20. п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України, донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2023 рік на загальну суму 153547,56 грн; пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014р. №71-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” донараховано військового збору за 2023 рік на загальну суму 12795,63 грн; п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44 ПК України, за незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку документів, про що складено відповідний акт.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

податкове повідомлення-рішення №44473/13-01-24-08 від 18.10.2024 за платежем - податок на доходи фiзичних осiб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 191934,45 грн., в т.ч. 153547,56 грн. - сума основного платежу, 38386,89 грн. - штрафні (фінансові санкції);

податкове повідомлення-рішення №44475/13-01-24-08 від 18.10.2024 за платежем податок на доходи фiзичних осiб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 340,00 грн. (штрафна санкція за неподання декларації про майновий стан та доходи за 2023 рік);

податкове повідомлення-рішення №44477/13-01-24-08 від 18.10.2024 за платежем - військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 15 994,54 грн., в т.ч. 12795,63 грн. - сума основного платежу, 3198,91 грн. – штрафні (фінансові санкції);

податкове повідомлення-рішення №44478/13-01-24-08 від 18.10.2024 за платежем - адміністративні штрафи та інші санкції на загальну суму 1020,00 грн. на підставі п. 121.1 ст.121 Податкового кодексу України.

Позивач не погодився з цими податковими повідомленнями-рішеннями та звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що під час податкової перевірки, за відомостями наданими у встановленому порядку Національним банком України, у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме, що стосується позивача на суму 853 042,00 грн.

Саме інформація надана Національним банком України слугувала підставою для висновку контролюючого органу про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Позивач заперечував факт отримання ним грошових переказів від третіх осіб. Також позивач стверджував, що він отримав дохід у вигляді стипендії, яка не підлягає оподаткуванню.

Водночас, у ході судового розгляду позивач не надав доказів, які свідчать про відсутність такого доходу взагалі, наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.

Стосовно твердження про те, що відповідач не урахував того, що стипендія позивача не підлягає оподаткуванню, то це спростовується актом перевірки, за змістом якого за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року позивач згідно з наданою інформацією, отримав дохід у вигляді - інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПК України в розмірі 853 042,00 грн.

Тобто відповідач до доходу в розмірі 853 042,00 грн. стипендії не включав. Доказів протилежного позивач суду не надав.

Крім того, на запит податкового органу позивач ні під час, ні після завершення перевірки не надав відповідачу жодних пояснень щодо джерела походження зазначених коштів та правову підставу їх отримання, не надав жодних документів, які б підтверджували підстави отримання позивачем вказаної суми грошових коштів від фізичних осіб на його банківські рахунки та не здійснення їх декларування, не зважаючи на те, що як до початку перевірки, так і під час її проведення позивачу направлявся відповідний запит податкового органу.

Твердження позивача, що відповідач не вказав у своєму запиті, які саме документи позивач має надати до перевірки судом першої інстанції відхилено, оскільки позивачу був надісланий наказ на проведення перевірки та повідомлення, з яких ОСОБА_1 міг встановити предмет перевірки та обставини які необхідно підтвердити на запит відповідача шляхом подання наявних документів.

Порушень норм законодавства в частині не дотримання процедури проведення перевірки, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, не встановлено.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за платежем військовий збір, що сплачує фізична особа за результатами річного декларування прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, відтак підстави для їх скасування відсутні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок проведення перевірок, права та обов`язки платників податків, адміністративний арешт майна, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Згідно з п.75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 78.1. ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.1); виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.4).

Відповідно до положень п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області № 4135-ПП від 06.08.2024 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 )» уповноваженою особою ГУ ДПС у Львівській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Відповідно до листа ДПС України за №8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024 надано інформацію Національного банку України листом від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ щодо зазначених обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р – платежів) у 2023 році.

Національним банком України у вказаному листі зазначено, що (…) під час нагляду за надавачам платіжних послуг, а також аналізу операцій фізичних осіб, проведеного, у тому числі за результатами опрацювання звернень Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, виявлено схему обходження заборони здійснення платежів на користь осіб, які організовують, проводять азартні ігри на території України без відповідної ліцензії на вебсайтах або які надають послуги щодо доступу до таких азартних ігор з використанням ЕПЗ, емітованих українськими банками.

За результатами виконання наглядових функцій установлено, що для поповнення рахунків гравці на вебсайтах для азартних ігор, що діють без відповідної ліцензії, використовувалися перекази між рахункам фізичних осіб з використання реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) за схемою, де: - гравець під час реєстрації на вебсайті отримував реквізити ЕПЗ іншої фізичної особи та переказував кошти цій фізичній особі; - після вищезазначеного переказу рахунок гравця на сайті для азартних ігор поповнювався, і він далі виконував ставки та використовував послуги казино; - кошти, що надходили за реквізитами ЕПЗ, наданими на вебсайті, переказувалися на інші рахунки фізичних осіб та знімались готівкою.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що P2P-платежі (з англ. person-to-person) - це грошові перекази фізичних осіб з карти на карту. P2P-транзакції зазвичай використовуються для оплати послуг або покупок у приватних продавців на онлайн-ринках, також такі платежі можуть використовуватися і для переказів коштів з іншою метою.

За період з 01.01.2023 по 31.12.2023 ОСОБА_1 згідно з наданою інформацією отримав дохід у вигляді - інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПК України в розмірі 853 042,00 грн.

Згідно з пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Відповідно до пп.14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст.162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п. 163.1 ст. 163 ПК України).

Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Підпунктом 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Пункт 164.2 ст. 164 ПК України встановлює перелік видів доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Так, серед іншого до такого доходу віднесені інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу(підп.164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

При цьому у ст. 165 ПК України наведено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, у ст. 166 ПК України передбачені випадки, за яких платник податків може зменшити загальний оподатковуваний дохід на розмір податкової знижки.

Відповідно до п. 164.3 ст. 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

За загальним правилом, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п. 167.1 ст. 167 ПК України).

Пункти 167.2-167.5 ст. 167 ПК України встановлюють випадки, за яких до бази оподаткування застосовується ставка податку, відмінна від загальної.

Згідно з підпунктом «в» п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (підп.179.1 ст. 179 ПК України).

Відповідно до п.п. 1.1 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно до п.п. 1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за загальним правилом кожна особа, яка отримує дохід, зобов`язана сплачувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та подавати у зв`язку з цим до податкового органу податкову звітність. При цьому Податковий кодекс України відносить до доходів фізичної особи будь-які доходи, отримані платником податків у відповідному періоді, окрім тих, що не підлягають оподаткуванню, чи підлягають зменшенню на суму податкової знижки або ж із застосуванням меншої ставки податку.

Щодо правомірності підстав проведеної перевірки апеляційний суд відзначає наступне.

В ході проведення перевірки на адресу позивача було надіслано письмове повідомлення від 07.08.2024 із запитом на отримання документів, в якому доведено про необхідність надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним та надати інформацію, та її документальне підтвердження.

Згідно з долученими до справи доказами позивач ні під час, ні після завершення перевірки не надав відповідачу пояснень щодо джерела походження зазначених коштів та правову підставу їх отримання, не надав жодних документів, які б підтверджували підстави отримання позивачем вказаної суми грошових коштів від фізичних осіб на його банківські рахунки та не здійснення їх декларування, не зважаючи на те, що як до початку перевірки, так і під час її проведення позивачу направлявся відповідний запит податкового органу.

Безпідставними є твердження позивача, що відповідач не вказав у своєму запиті, які саме документи позивач має надати до перевірки, оскільки позивачу був надісланий наказ на проведення перевірки та повідомлення, з яких ОСОБА_1 міг встановити предмет перевірки та обставини які необхідно підтвердити на запит відповідача шляхом подання наявних документів.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд не встановив порушень норм законодавства в частині не дотримання процедури проведення перевірки, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, а відтак висновує про правомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки позивача.

Також судом першої інстанції надано вірну оцінку досудовому розслідування у зв`язку із використанням третіми особами документів позивача, що призвело до отримання позивачем доходу.

Згідно з матеріалами справи, відповідач звернувся з листом до Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області щодо надання інформації стосовно стадії кримінального провадження та процесуального статусу, зокрема ОСОБА_1 . Зазначене звернення було зумовлене необхідністю перевірки (оцінки) тверджень позивача, що невстановлені особи впродовж 2023 року за допомогою документів ОСОБА_1 , вчиняли шахрайські дії, пов`язані із переказами грошових коштів на банківських рахунках.

На запит відповідача Золочівський РВП ГУ НП у Львівській області надав постанову від 18.12.2024 про закриття кримінального провадження № 42024142210000017 порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Згідно з вказаною постановою вказане кримінальне провадження було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, оскільки в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , …. самостійно користувались банківськими картами, ніхто із інших осіб доступу до банківських карток не мав, усі проведені дії вони здійснювали самостійно, а також те, що ОСОБА_1 , …., матеріальної шкоди не завдано, відповідно відсутній об`єкт та об`єктивна сторона шахрайства, що виключає склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Окрім цього ОСОБА_1 під час проведення досудового розслідування був допитаний у процесуальному статусі свідка.

Щодо неподання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік та ненадання відповіді на запит, контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктом 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Апеляційний суд відзначає, що позивачем не заперечується, що декларація про майновий стан і доходи за 2023 рік ним не подавалась. Також позивач не заперечує неподання ним належних документів на запит відповідача.

Вказані обставини стали підставою прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з пунктами 44.1, 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 ст. 44 ПК України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Відповідно до пп. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73, п. 85.2 ст. 85 ПК України платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до вимог п. 121.2 ст. 121 ПК України, ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє особу від обов`язку подання інформації.

Також відповідач довів порушення позивачем вимог пп. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73 ПК України в частині ненадання позивачем відповіді на обов`язковий запит податкового органу, що стало підставою для застосування до нього штрафної санкції.

В силу вимог пп. 16.13 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.1 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином вірним є висновок суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення, винесені за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік та ненадання відповіді на запит контролюючого орган є правомірними.

Щодо доводів апелянта про безпідставне не урахування стипендія позивача, яка не підлягала оподаткуванню.

Стаття 83 ПК України встановлює перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок.

Підпункт 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України до таких матеріалів відносить, зокрема, податкову інформацію.

За визначенням, наведеним у підп. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Таким чином, висновки податкового органу за наслідками здійсненого ним контрольного заходу можуть, серед іншого, ґрунтуватись і на податковій інформації, до якої відносяться будь-які відомості та/або дані, що стосуються предмета перевірки.

В даному випадку податковий орган правомірно взяв до уваги інформацію, надану банківською установою про обсяги отриманих позивачем грошових переказів та, з огляду на відсутність документів у платника податків у спростування такої інформації, дійшов висновку про порушення платником вимог податкового законодавства в частині декларування отриманого у періоді, що перевірявся, загального оподатковуваного доходу.

Приписи підп. 19-1.1.2 п. 19-1 ст. 19 ПК України покладають на контролюючі органи функції з контролю своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи, зокрема, мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (підп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

Пунктом 71.1 ст. 71 ПК України передбачено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до підп. 72.1.3 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків.

На виконання покладених на них функцій орган податкової служби уповноважений звертатися до банків чи інших фінансових установ із запитами щодо отримання інформації про рух коштів на рахунках платника податків. Надана такою установою інформація відноситься до податкової та є підставою для врахування при формуванні висновків про дотримання чи порушення платником податків норм податкового законодавства.

Апеляційний суд вважає, що отримана податковим органом у порядку встановленому ПК України, інформація від банківської установи про рух коштів платника податків є допустимим доказом, оскільки саме така установа уповноважена законом на надання відомостей такого характеру.

В той же час, платник податків, який не згоден із відповідністю такої інформації дійсним обставинам справи або ж вважає, що розмір заниженого ним податкового зобов`язання є меншим, вправі подати до контролюючого органу або ж в ході судового розгляду справи відповідні докази, що спростовують доводи суб`єкта владних повноважень.

Отже, платник податків повинен надати докази, які свідчитимуть про: відсутність такого доходу взагалі; наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.

Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать про те, що задекларовані платником податків податкові зобов`язання не відповідають дійсності або він не виконав обов`язок щодо подання декларації за наявності об`єкта для декларування, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №140/403/19.

Згідно з наявною податковою інформацією позивач за 2023 рік отримав дохід від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) на суму 853042,00 грн, який згідно з ПК України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Як встановив суд першої інстанції, під час податкової перевірки, за відомостями наданими у встановленому порядку Національним банком України, у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме, що стосується позивача на суму 853042,00 грн.

Саме інформація надана Національним банком України слугувала підставою для висновку контролюючого органу про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Суд першої інстанції відзначив, що згідно з п. 73.1 ст. 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Разом з тим в оскарженому рішення суд першої інстанції проігнорував вимоги ч. 4 ст. 9, ч. 2 ст. 73 КАС України в частині факту надходження на банківські рахунки позивача стипендії, як грошової виплати, яка не підлягає оподаткуванню.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом судового розгляду була правова кваліфікація, зокрема, надходжень на рахунок позивача стипендії, як оподатковуваного доходу та достатність доказів, покладених в основу відповідних висновків контролюючого органу.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що у ході судового розгляду позивач не надав доказів, які свідчать про відсутність такого доходу (стипендії) взагалі, наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з наданих позивачем до позовної заяви банківських виписок по картковому рахунку НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 30 ) за 2023 рік позивачеві здійснено безготівкове зарахування на рахунок стипендії на загальну суму 17511,60 грн.

Сума доходів за 2023 рік на рахунку в АТ «Ощадбанк» також співвідноситься з даними в казаними в додатку до акта перевірки від 19.09.2024 (Т. 1 а.с. 15).

В судовому засіданні представник податкового органу погодився, що сума стипендії була включена для розрахунку спірних грошових зобов`язань.

Також, на вимогу апеляційного суду, 18.09.2026 надійшли додаткові письмові пояснення представника відповідача, щодо сум ПДФО та військового збору, які були розраховані з доходу позивача –«Стипендія».

Таким чином у спірних правовідносинах контролюючий орган і суд першої інстанції обмежився виключно інформацією про надходження коштів на рахунки без належної перевірки цих фактів та дійшов передчасного висновку, що всі кошти, які надійшли позивачу на карткові банківські рахунки, є його доходом.

Принципи офіційного з`ясування всіх обставин справи, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів, закріплені у статтях 9, 90 КАС України, зобов`язує суд аналізувати всі наявні у справі матеріали в їхній сукупності. Факт ненадання документів безпосередньо під час перевірки не звільняє суд від обов`язку оцінити їх під час судового процесу та не може бути автоматичною підставою для їх відхилення.

У справі «Кобець проти України», керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини’»), ЄСПЛ зауважив, що таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Також, згідно рішенням ЄСПЛ у справі «Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Таким чином колегія суддів вважає, що помилковим висновки суду першої інстанції про не включення відповідачем до доходу в розмірі 853042,00 грн стипендії та ненадання доказів протилежного позивачем до суду.

За наслідками чого, апеляційний суд вважає, що відповідачем частково прийняті неправомірні і такі, що порушують законні права та інтереси платника податкові повідомлення-рішення від 18.10.2024: №44473/13-01-24-08 в частині визначення грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фiзичних осiб на суму 3940,11 грн; №44477/13-01-24-08 в частині визначення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 328,34 грн.

Водночас обов`язок контролюючого органу довести правомірність прийнятого рішення не виключає активної ролі платника податків у доведенні обставин, на які він посилається як на підставу для виключення відповідних надходжень із складу оподатковуваного доходу. У випадках, коли саме платник податків стверджує про наявність підстав для неоподаткування певних грошових сум, на ньому лежить обов`язок надати належні та достатні докази, які дозволяють ідентифікувати відповідні операції та їх правову природу.

В даному випадку колегія суддів констатує обґрунтованість доводів податкового органу про отримання з 01.01.2023 по 31.12.2023 ОСОБА_1 доходу у вигляді - інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПК України в розмірі 835530,40 грн(853042 – 17511).

Обираючи спосіб захисту порушеного права колегія суддів враховує наступне.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Прийняття чи неприйняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки входить до дискреційних повноваженнях суб`єкта владних повноважень, а тому суд не може втрутитися у внутрішню компетенцію такого органу, суд може лише надати оцінку правомірності такого податкового повідомлення-рішення у разі його прийняття.

Варто також зазначити, що у постановах від 10 серпня 2023 року (справа № 160/1998/19), від 21 травня 2020 року (справа №824/257/18-а), від 03 вересня 2019 року (справа №806/2049/18), від 26 грудня 2018 року (справа № 2а/0370/3780/11), від 23 жовтня 2018 року (справа №808/3458/16) Верховний Суд вказував, що суми грошових зобов`язань, штрафних (фінансових) санкцій, боргу (недоїмки), яких стосуються позовні вимоги, визначені позивачу за конкретними окремими підставами, які відображені в акті перевірки, а при вирішенні відповідного спору суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб`єкта владних повноважень у частині та, за встановлення у судовому процесі об`єкту оподаткування та його вартісного вираження, не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов`язань суму, яка збільшена правомірно. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав, інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Приписами ч. 1 ст. 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 18.10.2024 №44473/13-01-24-08 в частині визначення грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фiзичних осiб на суму 3940,11 грн. (штрафна санкція 788,02 грн.) та від 18.10.2024 №44477/13-01-24-08 в частині нарахування за платежем - військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 328,34 грн. (штрафна санкція 65,67 грн).

За правилами ст. 139 КАС України перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, ч.4 ст.229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі №380/5536/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області від 18.10.2024: №44473/13-01-24-08 - в частині визначення грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фiзичних осiб на суму 3940,11 грн; №44477/13-01-24-08 - в частині визначення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 328,34 грн та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 18.10.2024 №44473/13-01-24-08 в частині визначення грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фiзичних осiб на суму 3940,11 грн. (штрафна санкція 788,02 грн.)

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 18.10.2024 №44477/13-01-24-08 в частині нарахування за платежем - військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 328,34 грн. (штрафна санкція 65,67 грн).

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 380/5536/25 залишити – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Повне судове рішення складено 01.10.26