Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №460/8406/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/8406/24 пров. № А/857/19332/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року (головуючий суддя Дорошенко Н.О., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі –відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі –відповідач-2), в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 27.03.2024 №172650008481 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка проживає, працювала та працює на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіологічного контролю;

зобов`язати відповідача-2 призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 23.03.2024.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.03.2024 №172650008481 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 23.03.2024.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ (далі - Закон №1058) порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2002 № 22-1 затверджено «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції постанови Пенсійного фонду України від 16.12.2020 за № 25- 1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961 (далі Порядок №22-1).

Згідно п. 4.2 розділу IV Порядку №22-1 з 01.04.2021 при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема, сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис.

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Позивачка, 20.03.2024 звернулась до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначена заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Харківській області.

Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.03.2024 №172650008481, позивачці було відмовлено в проведенні призначення пенсії.

Відмовляючи в призначенні пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виходило з наступних обставин, статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, які працювали або проживали на території зони гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Необхідний страховий стаж згідно ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не менше 31 року з 01 січня по 31 грудня 2024 року.

Страховий стаж Позивачки становить 39 років 2 місяці 22 дні

Документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 0 років

Не зараховано період проживання в с. Заслуччя згідно довідки №509 від 06.03.2024, оскільки зазначений пункт відноситься до III зони радіологічного контролю, у зв`язку з цим відсутні підстави для врахування цього періоду проживання (роботи) до IV зоні посиленого радіологічного контролю. Відсутнє посвідчення громадянина, який проживав на території Ш зони радіологічного контролю.

До загального страхового стажу зараховано всі періоди роботи.

Документами підтверджено, що особа станом на 01.01.1993 працювала (проживала) на території радіологічного забруднення - 0 років 2 місяці 11 днів.

Період роботи з 01.08.1987 року по 19.10.1992 року відповідно до довідки №379 від 19.03.2024 р. в Сарнснській центральній районній лікарні можливо буде зарахувати як роботу на території радіологічного забруднення після надання уточнюючої довідки про перебування по догляду за дитиною до 3-х років та за власним рахунком.

Враховуючи зазначене, вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 згідно Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» що станом на 01 січня 1993 року прожила у зоні посиленого радіологічного контролю менше 4 років.

Дата з якої Позивачка матиме право на пенсійну виплату 23.03.2029.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Колки Дубровицького (нині Сарненського) району Рівненської області.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 03.08.1995 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 4).

20.03.2024 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вказану заяву відповідно до вимог п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, після реєстрації та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності передано для розгляду ГУ ПФУ в Харківській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 27.03.2024 №172650008481 (вих. №2000-0302-9/51401 від 27.03.2024) відмовлено у призначенні позивачу пенсії з підстав відсутності необхідної кількості років проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю, визначених ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначено, що за наданими документами підтверджено періоди проживання (роботи) позивача у зоні посиленого радіологічного контролю, станом на 01.01.1993, становить: 0 років 2 місяці 11 днів. Страховий стаж становить 39 років 2 місяці 23 дні.

Вважаючи вказане рішення органу Пенсійного фонду протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абз. 4 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі – Закон №796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років – на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

В примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч. 2 ст. 55 Закону №796-XII).

З огляду на це суд вірно вважав, що особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 3 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії не може перевищувати 5 років.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував, що згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі – Порядок №22-1), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

Статтею 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч. 1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч. 4).

Згідно посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_1 , виданого 03.08.1995 Рівненською обласною державною адміністрацією, пред`явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ.

Згідно з п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18.06.1991 №44 (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення), громадянам, віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В - громадянина, який постійно працює і проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими чинним законодавством.

За змістом п. 2 п. 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі – Порядок №551), яка чинна на сьогодні, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон), іншими актами законодавства.

Викладене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Таким чином, суд слушно зауважив, що Законом №796-ХІІ та Порядком №551 чітко визначено, що саме посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а (№К/9901/1087/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відтак, надаючи особі посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» держава визнає за нею право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.

Велика Палата Верховна Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 зазначила, що: «…право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За наведених обставин, суд дійшов підставного висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_1 підтверджує той факт, що ОСОБА_1 з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживала або постійно працювала чи постійно навчалася у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, що дає їй право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі і на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

При цьому, покликання відповідачів на те, що період проживання (роботи) позивача в зоні посиленого радіологічного контролю становить станом на 01.01.1993 – 0 років 2 місяці 11 днів є безпідставними, оскільки питання проживання (роботи) позивача у зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993 вирішувалося при наданні їй статусу потерпілої особи.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20.

Вказане посвідчення є чинним, у судовому порядку недійсним не визнавалося, а відтак, підлягає врахуванню органом Пенсійного фонду при призначенні позивачу пенсії.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 (дата заповнення 16.01.2000), позивач працювала, зокрема:

- 01.08.1987 прийнята на посаду патронажної медсестри ФАП с.Стрільськ (Сарненська центральна районна лікарня). Підстава: наказ від 16.07.1987 №357-к (запис №1);

- 01.12.1987 переведена на посаду медсестри пункту щеплень дитячої консультації. Підстава: наказ від 30.11.1987 №687-к (запис №2);

- 17.09.2005 переведена на посаду сестри медичної (неврологічного кабінету) дитячої поліклініки. Підстава: наказ від 19.09.2005 №681-к (запис №3);

- 01.11.2010 Сарненська центральна районна лікарня перейменована в Комунальний заклад «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської районної ради. Підстава: рішення Сарненської районної ради (п`яте скликання) від 22.09.2010 (запис №4);

- 29.03.2013 переведена на 0,5 штатної одиниці сестри медичної (кабінету невролога) дитячої поліклініки. Підстава: наказ від 27.03.2013 №184ос (запис №5);

- 01.07.2015 переведена на посаду сестри медичної (кабінету отоларинголога) дитячої поліклініки. Підстава: наказ від 24.06.2015 №346ос (запис №6).

Згідно довідки від 19.03.2024 №379, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської районної ради (розташоване в м. Сарни Рівненської області) позивач дійсно працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради на посаді сестри медичної (кабінету невролога) дитячої поліклініки, зокрема, з 01.08.1987

на посаді патронажної медсестри ФАП с. Стрільськ згідно з книгою наказів по Сарненській центральній районній лікарні за 1987р., сторінка № 79, наказ № 357-к від 16.07.1987; з 01.12.1987 на посаді медсестри кабінету прививок дитячого поліклінічного відділення згідно з книгою наказів по Сарненській центральній районній лікарні за 1987р., сторінка № 79, наказ № 687-к від 30.11.1987; з 17.09.2005 на посаді сестри медичної дитячої поліклініки (неврологічного к-ту) згідно з книгою наказів по Сарненській центральній районній лікарні за 2005р., сторінка № 95, наказ № 681-к від 19.09.2005; з 29.03.2013 на посаді сестри медичної (кабінету невролога) дитячої поліклініки на 0,5 шт. од. згідно з книгою наказів по комунальному закладу «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської районної ради за 2013р., наказ № 184-ос, р.1, п. 6 від 27.03.2013; з 01.07.2015 на посаді сестри медичної (кабінету отоларинголога) дитячої поліклініки згідно з книгою наказів по комунальному закладу «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської районної ради за 2015р., наказ № 346-ос, р.IV, п. 1 від 24.06.2015.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 м. Сарни Сарненського району Рівненської області відноситься до 4 зони посиленого радіологічного контролю.

При цьому, суд вірно врахував, що пунктом 2 розділу І Закону України від 28.12.2014 №76-VIII у статтю 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-ХІІ внесено зміни, якими абзац 5 частини другої статті 2 цього закону виключено. Зазначені зміни набрали законної сили з 01.01.2015.

Отже, з 01.01.2015 зона посиленого радіоекологічного контролю виключена з переліку зон радіоактивного забруднення територій, визначених Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-ХІІ.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Тобто, факт роботи особи на території зони посиленого радіологічного контролю засвідчує довідка про період роботи на цій території, видана підприємством, установою, організацією, з якими у особи трудові правовідносини.

Така позиція суду першої інстанції узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17, від 10.04.2019 у справі №162/760/17 та постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції вірно вважав безпідставним покликання відповідача-2 на те, що період роботи з 01.08.1987 по 19.10.1992 відповідно до довідки №379 від 19.03.2024 в Сарненській центральній районній лікарні можливо буде зарахувати як роботу на території радіологічного забруднення після надання уточнюючої довідки про перебування по догляду за дитиною до 3-х років та за власним рахунком.

Крім того, суд слушно зауважив, що орган Пенсійного фонду при визначенні права особи на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ не наділений повноваженнями зараховувати чи не зараховувати періоди проживання (роботи) такої особи на території зон радіоактивного забруднення, а лише враховувати періоди її проживання (роботи) на такій території, які вказані в належно оформлених документах, зазначених в ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ.

Надаючи оцінку покликанням відповідача-2 на період навчання позивача в Костопільському медичному училищі з 01.09.1984 по 03.07.1987, як на підставу непроживання її на забрудненій території, то суд вірно вважав такі покликання безпідставними, оскільки вказаний період не є спірним в межах цієї судової справи та не входить до предмету доказування позивача, а відтак не підлягає перевірці в контексті спірних правовідносин.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт роботи позивача в зоні посиленого радіологічного контролю з 01.12.1987 по 31.12.2014 - 27 років 1 місяць, та дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за повні 3 роки проживання в такій зоні, але не більше 5 років, а твердження відповідачів про те, що позивач пропрацювала у зоні посиленого радіологічного контролю лише 2 місяці 11 днів не заслуговують на увагу.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 08.06.2022 у справі № 380/7535/21.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів роботи позивача на вказаній території радіоактивного забруднення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС по 31.07.1986. Відтак, вона не має права на зарахування початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки.

Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також довідки роботодавця про періоди роботи, які підтверджують факт її роботи з 26.04.1986 по 31.12.2014 на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4) понад 27 роки, суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ (5 років додатково за повних 15 років проживання в зоні посиленого радіологічного контролю).

Частиною третьою статті 55 №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

При цьому, частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).

Враховуючи вимоги Законів №796-XII та №1058-ІV, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років позивач набуває в 55 років та за наявності страхового стажу (на момент досягнення 55-го віку) 26 років.

При цьому, відповідно до п. 1.7 розділу І Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (20.03.2024) вона досягла віку 54 роки 11 місяців 28 днів та має страховий стаж понад 39 років.

Отже в досліджуваній ситуації виконано умови для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку.

За наведених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що орган ПФУ протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі її заяви від 20.03.2024, відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 27.03.2024 №172650008481 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ та відновленню шляхом зобов`язання органу Пенсійного фонду призначити позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд правильно врахував положення частини першої статті 45 Закону №1058-ІV, згідно з якою пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач досягла пенсійного віку з урахуванням його зменшення на 5 років відповідно до положень статті 55 Закону №796-ХІІ – 22.03.2024, а звернення до органу Пенсійного фонду з урахуванням п. 1.7 розділу І Порядку №22-1 із заявою про призначення такої пенсії відбулося 20.03.2024, то правильним є твердження суду першої інстанції, що порушене право ОСОБА_1 слід відновити з 23.03.2024 (день, що настав за днем досягнення пенсійного віку).

При визначенні територіального органу Пенсійного фонду, який має обов`язок поновлення порушеного права позивача, то враховуючи згадані вище положення Порядку №22-1 суд вірно вважав, що дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, починаючи з 23.03.2024 , має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Харківській області.

Враховуючи викладене, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Рівненській області задоволенню не підлягають.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №460/8406/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко