Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №569/22505/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 569/22505/25 пров. № А/857/49405/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2025 року про повернення позовної заяви (судді О. Левчука, ухвалену у письмовому провадженні в м. Рівне) у справі №569/22505/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Рівненської області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника Накутну С.О. 17.10.2025 звернувся з позовом до Управління патрульної поліції Рівненської області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №3539520 від 24.11.2024.

Оскаржуваною ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Рівненської області Департаменту патрульної поліції повернуто.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 через свого представника Накутну С.О. подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вимоги апеляційної скарги, обґрунтовує тим, що під час зупинки Мирончука А.А. 24.11.2024 року працівниками поліції було повідомлено йому про те, що відносно нього складається постанова за перевищення швидкості, який був переконаний, що документ стосується притягнення його до відповідальності саме за перевищення швидкості, як йшлося у текстовому формулюванні постанови (за ч.1 ст.122 КУпАП - перевищення швидкості). Оскільки ОСОБА_1 не має юридичної освіти, то не зрозумів, що у постанові фактично працівники поліції зазначили інший склад правопорушення (іншу статтю), ніж описано в її текстовій частині. Тому ОСОБА_1 не усвідомив, що його притягають за зовсім іншою статтею КУпАП і не звернувся до суду у встановлений законом строк. Вказує, що 29.09.2025 після ознайомлення з матеріалами справи в Шевченківському районному суді міста Києва (справа №761/40173/25), Мирончуку А.А. стало відомо про те, що постановою серія ЕНА №3539520 від 24.11.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка складена ОСОБА_2 , рядовим поліції, батальйон 2, рота 1, Управління патрульної поліції в Рівненській області, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, що передбачає відповідальність за керування транспортним засобом без відповідних документів. При цьому, по тексту постанови поліція зазначила, що ОСОБА_1 не мав при собі посвідчення водія, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 126 КУпАП, а фактично кваліфікували за іншою частиною – ч.2 ст. 126 КУпАП. Таким чином, фактично, працівники поліції неправильно кваліфікували дії ОСОБА_1 , визначили неправильну норму закону, повідомивши ОСОБА_1 іншу фабулу, за які дії його притягують до відповідальності, скориставшись юридичною необізнаністю Позивача. З урахуванням вищевикладеного, в строк, визначений в постанові, ОСОБА_1 її не оскаржив, оскільки не знав, що його було притягнуто до відповідальності за абсолютно інше правопорушення, а про притягнення його до відповідальності до ч. 2 ст. 126 КУпАП дізнався лише після ознайомлення з матеріалами справи в Шевченківському районному суді міста Києва.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції в порядку частини першої статті 312 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 24.11.2024 постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3539520 на ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно копії оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 отримав копію постанови та йому роз`яснено права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП, що підтверджується підписом останнього у постанові (а.с. 26).

17.10.2025 ОСОБА_1 через свого представника Накутну С.О. подав позов до суду щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №3539520 від 24.11.2024.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03.11.2025 позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Рівненської області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_1 навести поважні причини пропуску ним строку звернення до суду з позовом, про що подати відповідну заяву до суду протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від представника позивача 11.11.2025 через систему Електронний Суд надійшла заява про усунення недоліків та поновлення пропущеного строку, в якій щодо поважності пропуску строку для звернення до суду представник позивача вказав ту обставину, що під час зупинки ОСОБА_1 24.11.2024 працівниками поліції було повідомлено йому про те, що відносно нього складається постанова за перевищення швидкості. Саме тому ОСОБА_1 був переконаний, що документ стосується притягнення його до відповідальності саме за перевищення швидкості, як йшлося у текстовому формулюванні постанови (за ч.1 ст.122 КУпАП - перевищення швидкості). Оскільки ОСОБА_1 не має юридичної освіти, то не зрозумів, що у постанові фактично працівники поліції зазначили інший склад правопорушення (іншу статтю), ніж описано в її текстовій частині. Тому ОСОБА_1 не усвідомив, що його притягають за зовсім іншою статтею КУпАП і не звернувся до суду у встановлений законом строк. 29.09.2025 після ознайомлення з матеріалами справи в Шевченківському районному суді міста Києва (справа №761/40173/25), Мирончуку А.А. стало відомо про те, що Постановою серія ЕНА №3539520 від 24.11.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка складена ОСОБА_2 , рядовим поліції, батальйон 2, рота 1, Управління патрульної поліції в Рівненській області, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, що передбачає відповідальність за керування транспортним засобом без відповідних документів. При цьому, по тексту постанови поліція зазначила, що ОСОБА_1 не мав при собі посвідчення водія, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 126 КУпАП, а фактично кваліфікували за іншою частиною ч.2 ст. 126 КУпАП. Таким чином, фактично, працівники поліції неправильно кваліфікували дії ОСОБА_1 , визначили неправильну норму закону, повідомивши ОСОБА_1 іншу фабулу, за які дії його притягують до відповідальності, скориставшись юридичною необізнаністю позивача.

Суд першої інстанції визнав вказані представником позивача підстави для поновлення строку звернення до суду неповажними, тому позовну заяву та додані до неї документи повернув позивачу у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до вимог частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду та поважність пропуску цього строку з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Апеляційний суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 4 статті 123 КАС України).

У відповідності до вимог статті 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до частини 2 статті 291 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Аналогічна норма закріплена у частині 2 статті 286 КАС України, відповідно до якої позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, під час вирішення питання про пропуск строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, підлягає з`ясуванню дата отримання цієї постанови.

Судом встановлено, що позивач оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 24.11.2024 серії ЕНА №3539520, отримав на місці та йому роз`яснено права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП, що підтверджується підписом останнього у постанові (а.с. 26).

У контексті цих обставин справи варто зауважити, що особа, щодо якої складено (розглядається справа) постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, зафіксованого не в автоматичному режимі, є активним учасником розгляду справи за цим фактом.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.10.2023 у справі № 990/139/23, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначені статтею 268 КУпАП.

Стаття 285 КУпАП визначає, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.

Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

У випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Колегія суддів повторює, що підтверджується з копії постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3539520 від 24.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, роз`яснено його права визначені ст.268 КУпАП та строк оскарження постанови визначений ст. 289 КУпАП, а копію постанови він отримав, про що останній засвідчив особистим підписом.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач-апелянт про існування оскаржуваної у цій справі постанови дізнався 24.11.2024, а доводи представника позивача про те, що позивач не має юридичної освіти та відповідно не усвідомив, що його притягають за зовсім іншою статтею КУпАП і не звернувся до суду у встановлений законом строк є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеними обставинами справи та поданими доказами.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегії суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу, оскільки позовну заяву подано із пропуском строку звернення до суду, а вказані представником позивача підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 16.04.2026 справа № 760/32105/24, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору та повністю спростовує доводи апелянта.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 286, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 328, 329, 331 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2025 року про повернення позовної заяви у справі №569/22505/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

З.М. Матковська

Повний текст постанови складено 30.09.2026