Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №300/5043/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/5043/25 пров. № А/857/11486/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Мандзія О.П.,

Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі № 300/5043/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанції – Панікар І.В.

дата ухвалення рішення – 16.01.2026,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення – не заначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), у якому позивачка просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення та не виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 гривень на підставі абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000,00 гривень на підставі абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій. У день звільнення позивачки з військової служби 10.05.2025, відповідач не виплатив позивачці винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 в розмірі 1 000 000 грн. протиправною, позивачка звернулася до суду.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі № 300/5043/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до абзацу 3 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачка не має права на одноразову грошову допомогу у сумі 1 000 000 грн., оскільки позивачка не надала доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах. Довідка про участь у бойових діях є додатковим документом, що складається з огляду на первинні документи. Водночас, на думку відповідача, достовірність цих відомостей має бути підтверджена, окрім бойового наказу, також і записами в журналах бойових дій та відповідних рапортах.

Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

За приписами ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд виходячи із такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що позивачка проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за контрактом з 30.01.2023 по 10.05.2025.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2025 № 1776/1/12813 позивачка з 29.03.2023 по 25.07.2023, з 12.08.2023 по 19.10.2023, з 06.11.2023 по 19.03.2024, з 06.04.2024 по 03.09.2024, з 09.09.2024 по 19.09.2024, з 07.10.2024 по 07.11.2024, з 17.11.2023 по 16.03.2024, з 04.04.2025 по 06.04.2025, з 12.04.2025 по 10.05.2025 брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Позивачка 04.05.2025 звернулася із адвокатським запитом до відповідача, за змістом якого просила надати інформацію щодо вжиття військовою частиною НОМЕР_1 заходів з метою призначення та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 153.

За результатами розгляду вказаного запиту, відповідач листом від 09.06.2025 №1776/1/12677 повідомив позивачку, що керівництвом військової частини НОМЕР_1 створено окрему комісію з перевірки підстав та правильності виплати одноразової грошової допомоги за тривалістю проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень. Однак, зазначеною комісією питання щодо позивачки не розглядалося та до передачі відповідній комісії старшого начальника (командира) не надавалося.

Окрім того, листом від 22.06.2025 № 1776/2/304 відповідач повідомив сторону позивача, що питання щодо оскаржуваної виплати передано на розгляд комісії з перевірки підстав та правильності виплати одноразової грошової допомоги за тривалістю проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень, утвореної на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2025 № 1886. Проінформовано позивачку, що порядок здійснення перевірки документів, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги за тривалістю проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень здійснює комісія, яка призначена наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та виплати передбаченої Постановою № 153 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 гривень, позивачка звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що позивачка має право на одноразову грошову допомогу за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень, водночас, суд зробив висновок, що призначення допомоги входить до дискреційних повноважень відповідача, тому зобов`язав відповідача забезпечити невідкладний розгляд питання щодо виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн та прийняття за результатами такого розгляду рішення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII)).

За правилами ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова № 153).

Пунктом 3 Постанови № 153, чинної станом на час виникнення спірних відносин установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, із аналізу норм Постанови № 153 слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців.

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Водночас, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153", яка набула чинності 07.08.2025, внесені зміни до Постанови № 153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту:

«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу».

Зважаючи на внесені Постановою № 942 зміни до Постанови № 153, суд звертає увагу, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.

Позаяк, інше тлумачення приписів Постанови № 153, на переконання суду, не відповідало б меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.

Апеляційний суд встановив, що позивачка 30 січня 2023 року прийнята на військову службу за контрактом до Військової частини НОМЕР_1 .

У справі є докази (довідка Військової частини НОМЕР_1 № 1776/1/15436 від 02.08.2025), що позивачка не притягувалася до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарної відповідальності.

Позивачка брала безпосередню участь в бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період 29.03.2023 по 25.07.2023, з 12.08.2023 по 19.10.2023, з 06.11.2023 по 19.03.2024, з 06.04.2024 по 03.09.2024, з 09.09.2024 по 19.09.2024, з 07.10.2024 по 07.11.2024, з 17.11.2023 по 16.03.2024, з 04.04.2025 по 06.04.2025, з 12.04.2025 по 10.05.2025, що в сукупності становить 507 днів на момент набрання чинності Постановою № 153 і підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2025 року № 1776/1/12813 та довідкою Військової частини НОМЕР_1 № 1776/1/15436 від 02.08.2025.

Водночас, відповідач стверджує, що вказані довідки не є первинним документами, що підтверджують безпосередню участь у бойових діях, а є підсумковим документом, який видається на підставі первинних документів. На думку відповідача, участь у бойових діях не може бути підтверджена лише довідкою.

Однак, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Окреме доручення Міністра оборони України № 999/уд від 20 лютого 2025 року про реалізацію положень урядової постанови № 153 визначає, що виплата винагороди для цієї категорії військовослужбовців здійснюється за наказом командира військової частини.

Разом з тим, відповідний наказ командира своєю чергою видається на підставі пакета документів, який складається з:

витягів з послужних списків, копій обліково-послужних карток, довідок про проходження військової служби (трудову діяльність);

копій послужних карток;

довідок, оформлених за відповідною формою, зокрема, з місць попередньої служби, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах їх ведення, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Матеріали справи не містять протоколу засідання комісії військової частини НОМЕР_1 , а також рішення або висновку комісії, на підставі якого видається наказ про виплату одноразової грошової винагороди на момент звільнення позивачки з військової служби.

Відповідач фактично лише поінформував позивачку про стан розгляду її звернення, однак, не здійснив активних дій, спрямованих на забезпечення належного розгляду питання по суті.

Отже, апеляційний суд, погоджується з судом першої інстанції в тому, що дослідження питання про участь позивачки у бойових діях у цій справі є передчасним, оскільки відповідач з приводу призначення позивачці спірної допомоги не приймав, а, отже не досліджував питання про участь позивачки у бойових діях.

Тому суд першої інстанції зробив вірний висновок про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не розгляду питання про призначення та виплату позивачці спірної допомоги та вірно зобов`язав відповідача забезпечити розгляд питання про призначення та виплату позивачці спірної допомоги.

Що стосується витрат на правову допомогу, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд встановив, що позивач на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надав: Договір про надання правничої допомоги від 02.06.2025, акт приймання-передачі наданих послуг згідно Договору про надання правничої допомоги від 02.06.2025, платіжну інструкцію від 11.07.2025 про оплату за Договором про надання правничої допомоги від 02.06.2025.

Вартість правничої допомоги становить 17700,00 грн.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг адвокат надав позивачці наступні послуги:

юридичну консультацію;

підготовку та подання позовної заяви;

юридичне супроводження справи в 1 інстанції.

У відповідності до платіжної інструкції від 11.07.2025 позивачка сплатила адвокату за надання правової допомоги в загальному розмірі 17700 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази щодо складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивачки 4000 грн. витрат на правову допомогу, оскільки така сума відповідає складності справи, обсягу виконаної роботи та часу затраченому адвокатом на її виконання.

На думку апеляційного суду предмет спору не є складним, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Тому, апеляційний суд вважає, що підстав для зміни присудженої судом позивачу суми витрат на правову допомогу немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі № 300/5043/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар