Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №442/3048/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 442/3048/26 пров. № А/857/41819/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р. Б.,

суддів Бруновської Н. В., Валюха В. М.,

з участю секретаря судового засідання - Богачука Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2026 року, що ухвалив суддя Крамар О.В. у справі № 442/3048/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області та Безрукова Юрія Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, від 17 квітня 2026 року, серії ЕНА № 7040581.

26 червня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області прийняв рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржена постанова відповідає вимогам статті 283 КУпАП, а доводи позивача про порушення працівником поліції вимог КУпАП не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача, неповно з`ясував обставини справи, безпідставно визнано оскаржену постанову такою, що відповідає вимогам статті 283 КУпАП, та не дослідив належним чином наявність чи відсутність доказів, що підтверджують факт вчинення правопорушення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що, згідно з постановою серії ЕНА № 7040581 від 17.04.2026 року, водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.

У постанові зазначено, що 17.04.2026 року о 12 год. 07 хв. у м. Львові, по вул. Чернівецькій, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, у якому була відсутня діюча аптечка, що відповідає вимогам ДСТУ, а також транспортний засіб було переобладнано без погодження з МВС, а саме: кількість місць для сидіння з місцем водія фактично становила 13, тоді як, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, передбачено 9 місць, чим порушено п. 31.1 Правил дорожнього руху “Керування водієм ТЗ, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені ч. 1 цієї статті”, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КУпАП.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань.

Статтею 14 Закону України “Про дорожній рух” (далі – Закон № 3353-XII) визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частиною 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Диспозиція ч. 2 ст. 121 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування водієм транспортного засобу, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема – переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або з іншими технічними несправностями, з якими відповідно до встановлених правил його експлуатація забороняється.

Відповідно до п. 31.1 ПДР, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно з п.п. а п. 31.3 ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Таким чином, як відсутність аптечки, що відповідає встановленим вимогам, так і невідповідність фактичної кількості посадкових місць даним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є самостійними та достатніми підставами, що свідчать про порушення технічних вимог до транспортного засобу, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України “Про Національну поліцію”, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке правопорушення, а постанова по справі у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху – також відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис, якщо такий запис здійснювався.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обов`язок зазначення в постанові технічного засобу фіксації правопорушення виникає лише у разі, якщо фото- чи відеозапис дійсно здійснювався.

Апеляційний суд встановив, що оскаржена постанова не містить опису обставин правопорушення (дату, час, місце, конкретні технічні невідповідності – відсутність аптечки та розбіжність кількості місць для сидіння з даними свідоцтва про реєстрацію), посилання на порушені норми та на статтю, якою передбачена відповідальність.

Відповідач, на думку апеляційного суду, описуючи склад адміністративного правопорушення, обмежився загальними формулюваннями, достовірно не встановивши, які дії позивача є протиправними, якими правилами, нормами і стандартами визначена кількість місць для перевезення пасажирів у належному позивачу транспортному засобі, якими доказами, крім внутрішнього переконання відповідача, підтверджується та обставина, що транспортний засіб був обладнаний додатковими місцями для перевезення пасажирів.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що із спірної постанови не можливо встановити яке порушення, пов`язане із наявністю аптечки, вчинив позивач, оскільки чинним законодавством не передбачено терміну "діюча аптечка", а відтак і не передбачено відповідальності за відсутність такої аптечки.

Отже, постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7040581 від 17.04.2026 не відповідає вимогам частини другої статті 283 КУпАП.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Таким чином апеляційний суд встановив, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом переобладнаним з порушенням відповідних правил, норм і стандартів та без аптечки, що відповідає встановленим вимогам, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП.

За встановлених обставин суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова відповідає вимогам статті 283 КУпАП, а обставини вчинення адміністративного правопорушення підтверджені матеріалами справи і не спростовані позивачем належними та допустимими доказами.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;

8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі;

10) проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу.

Таким чином апеляційний суд вважає, що постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7040581 від 17.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП необхідно скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, при прийнятті рішення, це рішення необхідно скасувати, задовольнивши апеляційну скаргу позивача.

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2026 року у справі № 442/3048/26 скасувати та прийняти постанову, відповідно до якої постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7040581 від 17.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

В. М. Валюх