Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №380/4718/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4718/26 пров. № А/857/29179/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мандзій О.П.,

суддів Гудим Л.Я., Качмар В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №380/4718/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про скасування рішення, -

суддя в 1-й інстанції Кухар Н.А.,

дата ухвалення рішення 22.04.2026,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене постановою №20 від 16.02.2026 медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» про встановлення причинного зв`язку смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-зобов`язати Державну установу «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та переглянути рішення, оформлене постановою №20 від 16.02.2026, з урахуванням висновків суду.

Позов обґрунтований тим, що вона є дружиною ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 13 червня 2024 року ОСОБА_1 отримала сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 за №184 про те, що її чоловік зник безвісти 11 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на східній околиці СОКІЛ Покровського району Донецької області, внаслідок мінометного та обстрілів з АГС. Відповідно до Акта спеціального розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) 11.06.2024 на виконання вимог бойового розпорядження ТГр «Вугледар» №9/ Д/2/БР/484 від 10.06.2024 молодший сержант ОСОБА_2 виконував бойові завдання в районі н.п. Сокіл, Покровського району, Донецької області; 11.06.2024 при виконанні бойового завдання внаслідок мінометних обстрілів, обстрілу з АГС та скидів невідомих вибухових пристроїв з БПЛА зник безвісти ОСОБА_2 ; 21.01.2025 до приміщення моргу було доставлено кісткові рештки трупа невстановленої особи (по репатріації); 17.10.2025 на підставі постанови про ідентифікацію особи трупа кісткові рештки трупа невстановленої особи визнано такими, які належать ОСОБА_2 . За висновком комісії: «Нещасний випадок (у тому числі поранення) з ОСОБА_2 стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків». 17 жовтня 2025 року бюро судово-медичної експертизи видало лікарське свідоцтво про смерть №84/1 ОСОБА_2 , дата смерті – ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті – Донецька область, Покровський район, с.Сокіл, смерть настала – під час воєнних дій. Згідно з довідкою про причину смерті – причина смерті ОСОБА_2 не встановлена з-за скелетування тіла. Відповідно до постанови ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» від 16.02.2026 №20 причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 визначений наступним чином: смерть ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Позивачка зазначає, що формулювання у рішенні причини смерті «Так, пов`язана з проходженням військової служби» не відповідає фактичним обставинам загибелі ОСОБА_2 . Стверджує, що у постанові вірним має бути: ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини», оскільки ОСОБА_2 був направлений у службове відрядження до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » для прийняття участі у бойових діях, відповідно до сповіщення ОСОБА_2 зник безвісти 11 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на східній околиці СОКІЛ Покровського району Донецької області, внаслідок мінометного та обстрілів з АГС. Факт участі ОСОБА_2 у бойових діях, факт загибелі чоловіка внаслідок мінометних обстрілів, обстрілу з АГС та скидів невідомих вибухових пристроїв з БПЛА підтверджується також Актом спеціального розслідування нещасного випадку ІНФОРМАЦІЯ_7 від 25 листопада 2025 року. Згідно з Актом №186/2025/3002 про нещасний випадок (у тому числі поранення) ОСОБА_2 обставини події за якої він зник безвісти, а саме вибуху, засвідчують військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; до нещасного випадку призвів мінометний снаряд, не визначені вибухові пристрої з БПЛА. Також довідкою військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2026 №182о підтверджується участь молодшого сержанта ОСОБА_2 у вказаних заходах з 22.03.2024 по 11.06.2024 (дату загибелі). Наведене підтверджує, що Відповідач при ухваленні оскаржуваної постанови припустився надмірного формалізму, не взявши до уваги надані докази, які підтверджують, що смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 від отриманих ушкоджень несумісних з життям під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії рф в районі н.п. Сокіл Покровського району Донецької області. Просив позов задовольнити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 у цій справі позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення, оформлене постановою №20 від 16.02.2026, медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» про встановлення причинного зв`язку смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Державну установу «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв`язку смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Стягнуто з Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив таке у апеляційному порядку, оскілки вважає, що таке прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції фактично здійснив власну оцінку спеціальних медичних питань, адже зазначивши про неможливість підміни ВЛК, здійснив оцінку підстав для застосування конкретного формулювання причинного зв`язку, що виходить за межі судового контролю.

Крім того, відповідач ствердив про відсутність належних медичних документів, які б встановлювали причину смерті. Так, згідно з лікарським свідоцтвом про смерть, причина смерті ОСОБА_2 не встановлена у зв`язку з склетуванням тіла. У разі встановлення причини смерті у лікарському свідоцтві про смерть, рішення М(ВЛК) ТМО може бути переглянуте відповідно до Положення №285.

Суд першої інстанції ототожнив факт перебування військовослужбовця у зоні бойових дій із безумовним підтвердженням причинового зв`язку смерті із захистом Батьківщини.

Разом з тим, М(ВЛ)К ТМО діяла в межах та у спосіб, визначений Положенням №285, враховуючи наявні на дату прийняття рішення документи та відсутність належного медичного підтвердження причини смерті. Суд не встановив порушення процедури прийняття постанови М(ВЛ)К ТМО, не встановив перевищення повноважень чи недотримання вимог Положення №285, однак дійшов висновку про протиправність рішення виключно на підставі власної оцінки достатності доказів.

Скасовуючи постанову М(ВЛ)К ТМО, суд одночасно зобов`язав комісію повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв`язку смерті «з урахуванням висновків суду». Разом з тим, зі змісту мотивувальної частини рішення вбачається, що суд фактично дійшов наперед визначеного висновку про необхідність застосування формулювання «ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини», що свідчить про втручання у дискреційні повноваження М(ВЛ)К ТМО. Крім того, за відсутності встановленої причини смерті суд фактично спонукає М(ВЛ)К ТМО до прийняття рішення без належного медичного підтвердження, що суперечить пунктам 15, 31, 35 розділу IX Положення №285.

Наголошено, що у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку, як-то передбачено п.21 розділу ІІІ Положення №285. Втім, Позивач, не звертався до ЦМ(ВЛ)К для оскарження рішення М(ВЛ)К ТМО.

Відповідач діяв у порядку та спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Апелянт просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 у цій справі та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. З наданням додаткових пояснень, позивач вказала, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у цій справі без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 14.03.2022 року №67.

Відповідно до витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 20.03.2024 року №85 командира відділення матеріально-технічного забезпечення стрілецької роти (з охорони та оборони важливого державного об`єкта №33/1) 4-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) молодого сержанта ОСОБА_2 направлено у службове відрядження до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » для прийняття участі у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та виконання завдань, визначених Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на територіях у Донецькій і Луганській областях».

13 червня 2024 року ОСОБА_1 отримала сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 за №184 про те, що її чоловік зник безвісти 11 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на східній околиці Сокіл Покровського району Донецької області, внаслідок мінометного та обстрілів з АГС. Подальша доля молодшого сержанта ОСОБА_2 невідома. Згідно сповіщення військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2024 №50/02/4-1329.

Актом спеціального розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 11 червня 2024 року в період часу з 12год.12хв по 13год.02хв, складеного 25 листопада 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_9 , комісією було встановлено : відповідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №85 від 20.03.2024 молодший сержант ОСОБА_2 вибув до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » для прийняття участі у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та виконання завдань; 11.06.2024 на виконання вимог бойового розпорядження ТГр «Вугледар» №9/ Д/2/БР/484 від 10.06.2024 молодший сержант ОСОБА_2 виконував бойові завдання в районі н.п. Сокіл, Покровського району, Донецької області; 11.06.2024 в період часу з 12:12 по 13:02 при виконання бойового завдання в складі зведеного підрозділу батальйонної групи 2 бр під оперативним командуванням НОМЕР_2 омбр на східній околиці н.п. Сокіл, Покровського району, Донецької області на ВП «ДИМ» внаслідок мінометних обстрілів, обстрілу з АГС та скидів невідомих вибухових пристроїв з БПЛА зник безвісти молодший сержант ОСОБА_2 ; 21.01.2025 до приміщення моргу ДСУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» було доставлено кісткові рештки трупа невстановленої особи (по репатріації) за №20250124010000084/1; 17.10.2025 на підставі постанови про ідентифікацію особи трупа виданою заступником начальника відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління Національної поліції в Черкаській області, кісткові рештки трупа невстановленої особи за №20250124010000084/1 визнано такими, які належать ОСОБА_2 .

Згідно з висновком комісії: «Нещасний випадок (у тому числі поранення) з молодшим сержантом ОСОБА_2 стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків». За результатами розслідування складено акт за формою Н-1*.

17 жовтня 2025 року Державна спеціалізована установа «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» видала лікарське свідоцтво про смерть №84/1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті – ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті – Донецька область, Покровський район, с.Сокіл, смерть настала – під час воєнних дій. Згідно з довідкою про причину смерті – причина смерті ОСОБА_2 не встановлена з-за скелетування тіла.

На підставі даного лікарського свідоцтва 29.10.2025 Дрогобицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України видав Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті: с.Сокіл Покровського району Донецької області.

Відповідно до постанови військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» від 16.02.2026 №20 причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 визначений наступним чином: смерть ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

Наказом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.02.2026р. №60 молодшого сержанта ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, у зв`язку із смертю. Причина смерті не встановлена з-за скелетування тіла (11.06.2024), ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

Указом Президента України №354/2026 «Про відзначення державними нагородами України» від 30 квітня 2026 року — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня ОСОБА_2 (посмертно) — молодшого сержанта.

Позивач не погоджується з рішенням військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області», оформленого постановою №20 від 16.02.2026, оскільки таке формулювання не відповідає фактичним обставинам загибелі ОСОБА_2 , значно звужує обсяг законних прав членів його сім`ї і вважає, що наявні всі правові підстави для висновку про наявність причинного зв`язку між безпосередньою участю її чоловіка у бойових діях, пов`язаних із захистом Батьківщини, вважає його протиправним, звернулася із вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач у цій справі не довів належними та допустимими доказами, чому за саме в оскаржуваному рішенні було визначено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 такого, що пов`язане з проходженням військової служби, та яким чином було усунуто суперечність між документами, складеними щодо обставин загибелі ОСОБА_2 .

Відповідач також не довів, що на дату прийняття оскаржуваного рішення від 16.02.2026 усі наявні матеріали були повно і послідовно оцінені саме в той спосіб, який відображено в оскаржуваному рішенні.

Така невирішена суперечність між доказами, які були в розпорядженні ВЛК на момент прийняття зазначеного рішення, свідчить про те, що спірне формулювання не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України.

У той же час, суд погоджується, що встановлення причинного зв`язку захворювання належить до спеціальних повноважень ВЛК.

Саме тому у випадку, коли встановлено протиправність індивідуального акта через недостатню обґрунтованість, суперечність доказів або неповноту їх оцінки, належним способом захисту є скасування акта в оспорюваній частині та зобов`язання компетентного органу повторно розглянути питання з урахуванням висновків суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ).

Згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Положення ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ встановлює, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 3 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі – Закон №2011-ХІІ).

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону №2011-ХІІ).

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абз. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 №876-VII (далі Закон №876-VII, в редакції на момент винесення спірних рішень) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Статтею 4 Закону №876-VII визначено, що Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України 03.04.2017 №285 (в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23 травня 2024 року №331), затверджено Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС (далі - Положення №285 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Це Положення визначає порядок проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз медичними (військово-лікарськими) комісіями (далі - М(ВЛ)К), утвореними в закладах охорони здоров`я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЗОЗ МВС), та закладах охорони здоров`я, що входять до складу Національної гвардії України (далі - ЗОЗ НГУ).

Згідно з п. 2 розділу цього Положення основними завданнями М(ВЛ)К є, серед іншого, визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що спричинили смерть (загибель) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до п.15, 17,18 , 19, 31, 35 розділу IX даного Положення рішення (постанова) М(ВЛ)К про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку (далі - Акт про нещасний випадок), Акті про нещасний випадок невиробничого характеру за формою, наведеною в додатку 2 до Порядку (далі - Акт про нещасний випадок невиробничого характеру), у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва). Також до М(ВЛ)К подається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання поранення (травми, контузії, каліцтва).

Оригінали або копії довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта про нещасний випадок, Акта про нещасний випадок невиробничого характеру надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ в електронній або паперовій формі.

Для прийняття рішення (постанови) про причинний зв`язок захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної М(ВЛ)К разом із заявою військовослужбовця (члена сім`ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із Направленням на медичний огляд подаються такі документи (засвідчені копії документів):

довідка про проходження військової служби або копія службового посвідчення (військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу);

довідка за формою, наведеною в Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (за наявності);

медичні документи, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва): медична книжка військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби), витяги з медичної карти амбулаторного хворого (медичної карти стаціонарного хворого), виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, довідки ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ, свідоцтво про хворобу (Довідка М(ВЛ)К);

довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) - для військовослужбовців, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво);

копії Акта про нещасний випадок, Акта про нещасний випадок невиробничого характеру - у разі проведення відповідних розслідувань;

лікарське свідоцтво про смерть - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби);

свідоцтво про смерть - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби).

Якщо свідоцтво про хворобу не збереглося, підставою для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва) є записи в документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, службова книжки, особова справа, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, органів дізнання, досудового слідства або суду).

Рішення (постанова) М(ВЛ)К про причинний зв`язок захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, зазначених у пунктах 13, 14 цього розділу, з обов`язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».

У випадках коли причину смерті не встановлено, М(ВЛ)К приймає рішення (постанову) про причинний зв`язок смерті військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) з військовою службою, а в постанові про причинний зв`язок слова «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), яке призвело до смерті, та причина смерті» не зазначаються.

Відповідно до п. 13 розділу Порядку №285 рішення (постанови) М(ВЛ)К про причинний зв`язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців приймаються в таких формулюваннях:

1) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) отримане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України. У такому формулюванні рішення (постанова) М(ВЛ)К не приймається, якщо поранення (травма, контузія, каліцтво), у тому числі, яке призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

2) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України.

Рішення (постанова) в такому формулюванні приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання в період участі в бойових діях.

Рішення (постанова) в такому формулюванні не приймається якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов`язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов`язків командиром (начальником);

навмисного спричинення шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

Зміст спірних правовідносин зводиться до того, що позивач не погоджується з формулюванням відповідача, наведеним у постанові №20 медичної (військово-лікарської) щодо причини смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 : «Так, пов`язана з проходженням військової служби» замість правильного: ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини».

Так, приймаючи спірне рішення, оформлене постановою №20 від 16.02.2026, відповідач встановив, що смерть молодшого сержанта по мобілізації, командир відділення матеріально-технічного забезпечення стрілецької роти (з ООВДО №33/1) НОМЕР_3 стрілецького батальйону (з ООВДО) в/ч НОМЕР_1 ЗОТО НГУ ОСОБА_2 1976 року народження, «Так, пов`язана із проходженням військової служби».

Відповідач, посилаючись на правомірність постанови, вказує, що оскільки у лікарському свідоцтві про смерть №84/1 відсутня інформація про причину смерті, тобто така не встановлена, прийнято рішення про причинний зв`язок смерті військовослужбовця з військовою службою.

Оцінюючи таку позицію відповідача, апеляційний суд звертає увагу на те, що письмовими доказами, долученими до матеріалів зафіксовано таке:

- для прийняття участі у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та виконання завдань, визначених Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на територіях у Донецькій та Луганській областях» позивач вибув у службове відрядження до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » 20.03.2024;

- молодшого сержанта ОСОБА_2 з 12.06.2024 визнано безвісно зниклим (ймовірно загиблим). Додатково у наказі зазначено, що ОСОБА_2 ймовірно загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в результаті бойових дій в н.п. Сокіл Покровського району Донецької області;

- у сповіщенні сім`ї (близьких родичів) зниклого безвісти позивача повідомлено, що її чоловік зник безвісти 11.06.2024 під час виконання бойового завдання на східній околиці н.п. Сокіл Покровського району Донецької області, внаслідок мінометного та обстрілів з АГС. Подальша доля невідома;

- 21.01.2025 до Державної спеціалізованої установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної-експертизи» доставлено кісткові рештки трупа невстановленої особи (по репатріації) за №2020124010000084/1, які 17.10.2025 на підставі постанови про ідентифікацію особи трупа невстановленої особи за №20250124010000084/1 визнано такими, що належать ОСОБА_2 (а.с.17);

- згідно з лікарським свідоцтвом про смерть, виданим Державною спеціалізованою установою «Черкаське обласне бюро судової медичної-експертизи», №84/1 від 17.10.2025 смерть ОСОБА_2 настала під час воєнних дій; у довідці про причини смерті причиною смерті вказано «причина смерті не встановлена з-за скелетування тіла» (а.с.14); 29.06.20245 видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , місце смерті. Сокіл Покровського району Донецької області;

- 11.06.2024 на виконання вимог бойового розпорядження ТГр «Вугледар» №9/Д/2/БР/484 від 10.06.2024 молодший сержант ОСОБА_2 виконував бойові завдання в районі н.п. Сокіл, Покровського району, Донецької області; 11.06.2024 в період часу з 12:12 по 13:02 при виконання бойового завдання в складі зведеного підрозділу батальйонної групи 2 бр під оперативним командуванням НОМЕР_2 омбр на східній околиці н.п. Сокіл, Покровського району, Донецької області на ВП «ДИМ» внаслідок мінометних обстрілів, обстрілу з АГС та скидів невідомих вибухових пристроїв з БПЛА зник безвісти молодший сержант ОСОБА_2 (підтверджується актом спеціального розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 11.06.2024 в період часу з 12:12 по 13:02 год.);

- у акті спеціального розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 11.06.2024 в період часу з 12:12 по 13:02 год причинами нещасного випадку (у тому числі поранення) зазначено психофізичні: травми (поранення), одержані внаслідок протиправних дій інших осіб. Проте висновок комісії – нещасний випадок з молодшим лейиенантом ОСОБА_2 стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків;

- у п. 6 акта №186/2025/3002 про нещасний випадок (у тому числі поранення) молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , затвердженого Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 25.11.2025 зафіксовано аналогічні обставини, за яких стався нещасний випадок; у. п. 6.1. вид події: вибух; у п.п. 7-8 акта причини нещасного випадку: психофізичні: травми, одержані внаслідок протиправних дій інших осіб Устаткування, машини, механізми, транспорті засоби, зброя, засоби індивідуального захисту, експлуатація яких призвела до нещасного випадку: мінометний снаряд, не визначені вибухові пристрої з БПЛА; у п. 9 причина смерті не встановлена з-за скелетування тіла. Згідно з висновком: нещасний випадок (поранення) з молодшим сержантом ОСОБА_2 стався в період проходження служби при виконані службових обов`язків (а.с.18-19);

- у постанові №20 медичної (військово-лікарської) комісії зафіксовано, що смерть молодшого сержанта ОСОБА_2 «ТАК, пов`язана з проходженням військової служби»;

- при виключенні зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_2 відповідно до Витягу з наказу №60 від 18.02.2026 зазначено, що причина смерті не встановлена з-за скелетування тіла (11.06.2024), причина смерті «ТАК, пов`язана з проходженням військової служби;

- факт безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 22.03.2024 по 11.06.2024 підтверджено довідкою від 09.03.2026.

У контексті викладеного, суд першої інстанції правильно встановив, що смерть молодшого сержанта ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 від отриманих ушкоджень несумісних з життям під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії рф в районі н.п. Сокіл Покровського району Донецької області. Зокрема відповідні ушкодження мали місце внаслідок мінометних обстрілів, обстрілу з АГС та скидів невідомих вибухових пристроїв з БПЛА. Через тривале перебування тіла в зоні бойових дій або на окупованій території до моменту репатріації природно відбулося скелетування тіла, що унеможливило встановлення безпосередньої біологічної причини смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 .

Фактично відповідач сформував висновок, про те, що смерть ОСОБА_2 . ТАК, пов`язана із проходженням військової служби, а не із захистом Батьківщини, через те, що причину не встановлено, то й зв`язку із бойовими діями немає.

Апеляційний суд наголошує, що з врахуванням п. 31 розділу ІХ Положення №285 відповідач мав усі докази щодо обставин смерті позивача, у тому числі відповідних актів. Доцільно зазначити, що актом спеціального розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 11.06.2024 в період часту з 12:12 год по 13:02 год, як і актом №186/2025/3002 про нещасний випадок (у тому числі поранення) чітко зафіксовано: «при виконанні бойового завдання, внаслідок мінометних обстрілів, обстрілу з АГС та скидів невідомих вибухових пристроїв з БПЛА… » зник безвісти.

Крім того, вказаним пунктом Положення чітко зафіксовано, що ОСОБА_5 вивчає документи, за потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити), та в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою, про що інформує військові частини (органи, підрозділи), осіб, які звернулися до штатної М(ВЛ)К, ТЦК та СП.

Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2025 року у справі №600/3273/22-а зазначив, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу та придатності чи непридатності особи до військової служби за результатами медичного обстеження належить до компетенції ВЛК, а суд не вправі перебирати на себе такі повноваження. Судовому контролю підлягає насамперед дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного рішення.

Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 16 квітня 2025 року у справі №160/31586/23, наголосивши, що дискреційний характер медико-експертних повноважень ВЛК не усуває судового контролю за дотриманням процедури, належним розглядом поданих документів та обґрунтованістю рішення, однак не надає адміністративному суду повноважень самостійно встановлювати медичний діагноз або визначати ступінь придатності до військової служби.

Такий підхід надалі підтверджений Верховним Судом, зокрема постановою від 25 вересня 2025 року у справі №480/13255/23, де Суд звернув увагу на необхідність реального, а не формального врахування документів, що мають значення для відповідного експертного висновку ВЛК.

Своєю чергою, Верховний Суд у постанові від 29.06.2023 у справі №400/4967/22 зазначив, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що предметом перевірки суду в цій справі є не встановлення судом замість ВЛК причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 , а з`ясування того, чи довів відповідач правомірність саме того формулювання, яке було покладене в основу постанови від 16.02.2026 №20 «Смерть (11.06.2024р.) ТАК, пов`язана з проходженням військової служби», з урахуванням доказів, що існували на дату її прийняття.

З позиції суду апеляційної інстанції, відповідач не довів перед судом правомірності встановлення ним причинного зв`язку смерті військовослужбовця з висновком «пов`язане з проходженням військової служби», з врахуванням встановлених вище обставин.

Крім того, відповідач не підтвердив здійснення ним оцінки обставин загибелі ОСОБА_2 , зокрема, встановлених матеріалами службових розслідувань обставин загибелі.

Суд першої інстанції правильно вказав, що невирішена суперечність між доказами, які були в розпорядженні ВЛК на момент прийняття зазначеного рішення, свідчить про те, що спірне формулювання не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України.

Відповідач, встановивши зазначення у лікарському свідоцтві про смерть формулювання про неможливість встановлення причин смерті, формально підійшов до встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 та здійснив покликання на припис п. 35 Положення №285, не враховуючи при цьому приписи п. 31 цього ж Положення.

Доказів протилежного до матеріалів не надано.

Апеляційний суд також погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту прав позивача у зв`язку з встановленою протиправністю рішення, оформленого постановою №20 від 16.02.2026 через недостатню обґрунтованість, суперечність доказів або неповноту їх оцінки, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по Львівській області» залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №460/1362/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар