Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №300/1048/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/1048/26 пров. № А/857/31365/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Носа С.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року (суддя – Григорук О.Б., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення – не зазначено),

в адміністративній справі №300/1048/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У лютому 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо призову позивача, 13.06.1986 р.н., на військову службу під час мобілізації, на особливий період; 2) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.12.2025 за №1561-М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та відправки його в складі команди до військової частини НОМЕР_1 відповідно до іменного списку №1912/8 від 02.12.2025; 3) зобов`язати відповідача відновити правовий статус військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (система «Оберіг») про його перебування на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 в задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушеннями норм матеріального і процесуального права, без повного і всебічного з`ясування обставин у справі, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які могли би свідчити про те, що оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.12.2025 № 1561-М, яким позивача було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, фактично був реалізований. Окрім цього, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо застосування положенень пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ, вважаючи, що ОСОБА_1 набув статус військовослужбовця. Фактичне відправлення військовозобов`язаного ОСОБА_1 згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 02.12.2025 №1561-М та відповідно до поіменного списку №1912/8 від 02.12.2025 не відбулося, тому для надання своїм діям вигляду законності військовими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 було формально оформлено наказ та поіменний список, водночас ОСОБА_1 взагалі не був відправлений ні у складі команди, ні індивідуально, і відповідно не був направлений до військової частини НОМЕР_1 . При цьому, згідно виписки-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 10599 у період часу з 23 год. 00 хв. 02.12.2025 по 10 год. 01 хв. 04.12.2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні КНП "Могилів-Подільська ОЛІЛ". Крім того, у системі АІТС «Оберіг» міститься інформація про наявність у громадянина ОСОБА_1 інвалідності 3-ої групи, дійсної з 30.01.2026 по 01.02.2027. Оскаржуваний наказ про призов по мобілізації мав бути скасований як нереалізований ще 03.12.2025, натомість фактично був скасований заднім числом, а відомості в Реєстрі про те, що ОСОБА_1 має статус військовозобов`язаного з`явилися лише з 22.05.2026, отримав відстрочку з 24.05.2026, що підтверджується даними військово-облікового документу ОСОБА_1 ..

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить дослідити докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, які були отримані вже після ухвалення оскаржуваного рішення. Оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 17.03.2022 по 04.03.2024 проходив військову службу по мобілізації. Згідно Наказу Командира НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони (по особовому складу) № 22-РС від 27.02.2024 позивача звільнено з військової служби в запас за підпунктом пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII (через сімейні обставини у зв`язку із наявністю у батька з інвалідністю ІІ групи), Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 04.03.2024 № 64 позивача вважати таким, що справи та посаду здав з 04.03.2024 і вибув для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 21).

Згідно посвідчення НОМЕР_4 від 01.06.2023 позивач має статус учасника бойових дій (а.с. 20).

На адвокатський запит від 13.02.2026 №15/26 4-ий відділ (м. ІНФОРМАЦІЯ_4 відповіддю від 17.02.2026 № 5/594 повідомив, що громадянин ОСОБА_1 звертався із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_7 03 липня 2025 року (вх. № 2719). 04 липня 2025 року комісія при ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянула заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку. Згідно рішення комісії ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII до 07.08.2025, (протокол № 26 від 04.07.2025). 03 вересня 2025 року громадянин ОСОБА_1 звертався із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_7 (вх. № 3560). 05 вересня 2025 року комісія при ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянула заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку. Згідно рішення комісії ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII до 05.11.2025 (протокол № 34 від 05.09.2025) (а.с. 42-46).

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_5 , електронних військово-облікових документів, сформованих 06.01.2025, 10.12.2025, 03.02.2026, 24.02.2026 в мобільному застосунку Міністерства оборони України "Резерв+" у період з 07.03.2024 по 01.12.2025 позивач перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 02.12.2025 позивач взятий на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 21, 22-25).

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 02.12.2025 № 1561-М "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період", відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України № 65/2022 "Про загальну мобілізацію" (зі змінами) відповідно до поіменного списку № 1912/8 від 02.12.2025, солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 31).

За результатом розгляду адвокатського запиту за вих. № 69/25 від 10.12.2025 (вх. від 16.12.2025 № 4321/5), ІНФОРМАЦІЯ_8 відповіддю від 17.12.2025 № 1724/6 повідомив, що згідно даних наявних у системі AITC "Оберіг", громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був взятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 02.12.2025. Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) № 1561-М від 02.12.2025, відповідно до поіменного списку № 1912/8 від 02.12.2025, військовозобов`язаний ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлений до Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 27-31).

На адвокатський запит вих. № 01/26 від 07.01.2026 (вх. № 587 від 26.01.2026) Військова частина НОМЕР_1 відповіддю від 27.01.2026 № 2487/605 повідомила, що за наявними даними у Військовій частині НОМЕР_1 та частинах безпосереднього підпорядкування відсутні будь-які відомості, щодо ОСОБА_1 . У списках особового складу військової частини він не значиться та до проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 не залучався (а.с. 32-34).

Згідно виписки-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 10599 у період: з 23 год. 00 хв. 02.12.2025 по 10 год. 01 хв. 04.12.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні КНП "Могилів-Подільська ОЛІЛ" (а.с. 47).

Згідно рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 30.01.2026 № 148/26/144/ВП рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 30.01.2026 № 148/26/144/Р позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.02.2027 (а.с. 48).

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо призову його на військову службу під час мобілізації, на особливий період та наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.12.2025 за №1561-М в частині призову його на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправки в складі команди до військової частини протиправними, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За приписами ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Колегія суддів також враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб.

На момент розгляду даної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) визначено:

- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону №3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно абз.3 п.3 Положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Згідно п.9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Відповідно до п.12 Положення №154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, серед іншого, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Наведені правові положення дають підстави вважати, що на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено завдання із забезпечення виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України відповідно до ч.5 ст.22 Закону №3543-XII постановою від 16 травня 2024 року №560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі Порядок №560).

За приписами пункту 1 Порядку №560 цей Порядок визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.33 Закону №2232-ХІІ).

Пунктом 79 Порядку рганізації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 року №1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: - організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; - здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; - проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; - виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони (п.11 Положення №154).

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII від 16.03.2017 визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (ч.8 ст.5 Закону №1951-VIII).

Отже, територіальний центри комплектування та соціальної підтримки є уповноваженим суб`єктом на ведення військового обліку військовозобов`язаних та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та актуалізацію його бази даних.

Як визначено пунктом 2 частини першої статті 14 Закону №1951-VIII, ведення Реєстру включає внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації врегульована статтею 23 Закону № 3543-XII.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

- зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Згідно пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

У відповідності до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що на адвокатський запит від 13.02.2026 №15/26 4-ий відділ (м. ІНФОРМАЦІЯ_4 відповіддю від 17.02.2026 № 5/594 повідомив, що громадянин ОСОБА_1 звертався із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_7 03 липня 2025 року (вх. № 2719). 04 липня 2025 року комісія при ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянула заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку. Згідно рішення комісії ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII до 07.08.2025, (протокол № 26 від 04.07.2025). 03 вересня 2025 року громадянин ОСОБА_1 звертався із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_7 (вх. № 3560). 05 вересня 2025 року комісія при ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянула заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку. Згідно рішення комісії ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII до 05.11.2025 (протокол № 34 від 05.09.2025).

Згідно оскаржуваного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 02.12.2025 № 1561-М "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період", відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України № 65/2022 "Про загальну мобілізацію" (зі змінами) відповідно до поіменного списку № 1912/8 від 02.12.2025, солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до Військової частини НОМЕР_1 .

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що впродовж періоду часу з 07.03.2024 по 01.12.2025 обставини, через які позивач отримував відстрочку від призову на військову службу по мобілізації, не змінились, та про те, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 під час його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 звертав увагу військових службових осіб, що він здійснює постійний догляд за своїм батьком, який є особою з інвалідністю другої групи довічно, у зв`язку з чим позивачу неодноразово надавалась відстрочка на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що судом не встановлено наявності обставини зі звернення позивача після 05.11.2025 до відповідної комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, або наданої позивачу відстрочки після 05.11.2025. У свою чергу як унормовано Положеннями №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Щодо доводів апелянта про те, що під час проведення заходів з оповіщення 02.12.2025, групою оповіщення працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 фактично мав місце факт примусового затримання та доставлення ОСОБА_1 до РТЦК без вручення повістки, без складання протоколу затримання, внаслідок чого працівниками РТЦК було допущено грубе порушення процедури оповіщення, встановленої п.п. 50-54 Порядку № 560, що свідчить про вчинення дій з перевищенням наданій їй (групі оповіщення) повноважень, то як вірно зазначив суд першої інстанції, обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений Законом №3543-XII.

Разом з тим, судом не здобуто доказів примусового доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, такі доводи сторони позивача не ґрунтуються на встановлених у цій справі фактиних обставинах, а відтак підлягають відхиленню.

Щодо доводів апелянта про те, що оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.12.2025 № 1561-М, яким позивача було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не був реалізований, оскільки позивача фактично не було відправлено до Військової частини НОМЕР_1 згідно поіменного списку у зв`язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні з 02 по 04 грудня 2025 року, у списки особового складу Військової частини НОМЕР_1 його не було зараховано, таким чином правовий статус військовозобов`язаного позивача не змінювався на правовий статус військовослужбовця, тому є підстави для оскарження цього індивідуального акту (наказу) суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується прав та законних інтересів позивача, колегія суддів враховує, що як встановлено судом, за результатом розгляду адвокатського запиту за вих. № 69/25 від 10.12.2025 (вх. від 16.12.2025 № 4321/5), ІНФОРМАЦІЯ_8 відповіддю від 17.12.2025 № 1724/6 повідомив, що згідно даних наявних у системі AITC "Оберіг", громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був взятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 02.12.2025. Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) № 1561-М від 02.12.2025, відповідно до поіменного списку № 1912/8 від 02.12.2025, військовозобов`язаний ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлений до Військової частини НОМЕР_1 .

На адвокатський запит вих. № 01/26 від 07.01.2026 (вх. № 587 від 26.01.2026) Військова частина НОМЕР_1 відповіддю від 27.01.2026 № 2487/605 повідомила, що за наявними даними у Військовій частині НОМЕР_1 та частинах безпосереднього підпорядкування відсутні будь-які відомості щодо ОСОБА_1 . У списках особового складу військової частини він не значиться та до проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 не залучався.

При цьому, згідно виписки-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 10599 у період: з 23 год. 00 хв. 02.12.2025 по 10 год. 01 хв. 04.12.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні КНП "Могилів-Подільська ОЛІЛ".

Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також визнання протиправним та скасувати наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.12.2025 № 1561-М "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та відправки його в складі команди до Військової частини НОМЕР_1 відповідно до іменного списку № 1912/8 від 02.12.2025, при тому, що реалізація спірного наказу в повній мірі не відбулася через обставини стаціонарного лікуванні позивча в кардіологічному відділенні КНП "Могилів-Подільська ОЛІЛ".

Колегія суддів враховує, що перевірка законності спірних рішень (наказу № 1561-М від 02.12.2025) та дій ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснюється із врахуванням фактичних обставин справи та норм законодавства, які існували на момент їх вчинення. Тому обставини, які появилися пізніше, а зокрема і надана позивачу відстрочка від від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 24.05.2026, не впливають на правильність оскаржуваних рішень та дій відповідача.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 відновити правовий статус військовозобов`язаного ОСОБА_1 шляхом внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (система "Оберіг") про його перебування на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 , то оскільки приписами п.4 ч.1 ст.24 Закону №2232-XII на час виникнення спірних правовідносин було визначено, що час та місце виконання обов`язків військової служби" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у суду першої інстанції відсутні були підтави для зобов`язання відповідача відновити правовий статус військовозобов`язаного ОСОБА_1 шляхом внесення змін до Реєстру про його перебування на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин щодо відмови у задоволенні позовних вимог, і такі висновки суду не спростовані доводами апеляційної скарги позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників справи, які не стосуються суті спірних правовідносин, не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, апеляційний суд дав відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року в адміністративній справі №300/1048/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

С. П. Нос