Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №460/4739/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/4739/26 пров. № А/857/31734/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кухтея Р.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року (суддя – Друзенко Н.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення – 15.05.2026),

в адміністративній справі № 460/4739/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення дій,

встановив:

У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо внесення та збереження в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , як військовозобов`язаного; 2) зобов`язати відповідача внести відомості про те, що позивач виключений з військового обліку з 07 серпня 2012 року.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи такі безпідставними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що 07 серпня 2012 року ОСОБА_1 був виключений з військового обліку. З моменту виключення з військового обліку позивач не виявляв наміру та не вчиняв жодних дій щодо повторного взяття на військовий облік, оскільки згідно вимог законодавства обов`язок щодо перебування на військовому обліку на нього більше не поширюється. Вважає апелянт, що відповідач без достатньої правової підстави підтримує щодо позивача статус, який суперечить як первинному військово-обліковому документу, так і закону. На момент прийняття такого рішення закон прямо передбачав, що особи, раніше засуджені до позбавлення волі за тяжкі або особливо тяжкі злочини, підлягають виключенню з військового обліку. Відповідне рішення було і реалізоване уповноваженим органом, оформлене належним чином та спричинило виникнення для позивача визначеного законом правового статусу - статусу особи, виключеної з військового обліку. Таким чином, відповідач фактично здійснив повторне взяття позивача на військовий облік поза межами наданих законодавчих повноважень, а суд першої інстанції, погодившись з такими діями відповідача, неправильно застосував норми матеірального права та дійшов помилкового висновку про законність оскаржуваних дій відповідача. Суд першої інстанції неповно дослідив фактичні обставини справи та не перевірив належним чином правові підстави внесення відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Фактично суд обмежився констатацією змін у законодавстві, не перевіривши належним чином законність конкретних дій відповідача щодо позивача, що призвело до формального розгляду справи та ненадання ефективного судового захисту.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому зазначає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованих висновків щодо правомірності дій відповідача. Рішення суду у даній справі ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 07 серпня 2012 року був виключений з військового обліку згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, у зв`язку з тим, що був раніше засудженим, що підтверджується довідкою №877 від 07.08.2012, виданою військовим комісаріатом (а.с.13).

Дізнавшись, що згідно Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката.

У відповіді від 23.01.2026 №01/8/71 на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначив, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі постанови Кабінету Міністрів України №932 “Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (а.с.14).

Вважачи дії відповідача щодо внесення та збереження в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 як військовозобов`язаного протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За змістом частини п`ятої статті 22 вказаного Закону, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з п.9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до п.11 Положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), визначено в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487 (далі Порядок №1487).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 5 Порядку №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Обов`язки щодо ведення обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-ХІІ).

Апеляційний суд зазначає, що згідно із ч.1 ст.1 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частини 1, 2 ст.2 цього Закону).

Відповідно до ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно ч.7 ст.1 Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що стосується військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Статтею 37 Закону №2232-ХІІ визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Відповідно до п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 18.05.2024), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Однак, у зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 (далі по тексту - Закон №3633-ІХ), редакція ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ було виключено.

За змістом ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній станом з 18.05.2024), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленомузакономпорядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Згідно пункту 4 розділу “Загальні питання” цього Порядку №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

- особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади”. Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Позивача взято на військовий облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 року №932, якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, згідно якого дозволяється автоматичне взяття на військовий облік без особистої присутності в ТЦК.

Отже, з 18.05.2024 редакція ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість взяття на облік особи, в тому числі в автоматичному режимі, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.

Колегія суддів формує висновок, що згідно з частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок, серед іншого, включає взяття громадян на військовий облік та виконання військового обов`язку в запасі, позивач підлягав взяттю на військовий облік під час мобілізації на підставі статті 22 Закону №3543-XII та статті 27 Закону №2233-XII з метою можливого доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань, оскільки не досяг граничного віку перебування у запасі, та зобов`язаний проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Підсумовуючи встановлене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем правомірно винесено відомості в ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо перебування на обліку ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо повторного взяття на військовий облік.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року в адміністративній справі №460/4739/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення дій – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

Р. В. Кухтей