Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №380/5021/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/5021/26 пров. № А/857/35256/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Боршовського Т.І.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року (суддя – Лунь З.І., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення – 22.05.2026),

в адміністративній справі №380/5021/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виключенні з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей стосовно позивача, про порушення ним правил військового обліку та про розшук позивача; 2) зобов`язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку та про розшук позивача; 3) зобов`язати відповідача надіслати/подати повідомлення відповідним структурним підрозділам Національної поліції про відсутність підстав для розшуку, адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаного позивача, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) для складання протоколу та виключення відомостей щодо позивача, з відповідної бази розшуку Національної поліції.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що суд неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, та порушив норми процесуального права, а тому таке рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , не маючи на те достатніх підстав, звернувся до Національної поліції України про доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 210, 210-1 КУпАП. Апелянт вважає, що ні на той момент, ні зараз він не є особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене цими статтями. Суд вдався до аналізу обставин, доказів та норм законодавства щодо реалізації права особи на виключення з військового обліку, оминувши дослідження обставини щодо можливості/неможливості вручення позивачеві повістки, підстав/відсутності підстав у відповідача подавати та оголошувати ОСОБА_1 у розшук, бездіяльності відповідача з розгляду заяви щодо зняття позивача з розшуку та бездіяльності відповідача в частині виключення відомостей стосовно позивача про порушення ним правил військового обліку та неприбуття за повісткою, виключення відомостей щодо подання позивача у розшук через неприбуття за повісткою, надіслання повідомлення Нацполіції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача для складання протоколу та виключення відомостей з відповідної бази розшуку Нацполіції. Апелянт вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі предмета спору та за межі позовних вимог, розглядаючи та аналізуючи реалізацію права особи на виключення з військового обліку, замість заявлених позовних вимог та предмета спору щодо бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проявилась у невиключенні відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку та про розшук позивача, а також ненадіслання повідомлення відповідним структурним підрозділам Національної поліції про відсутність підстав для розшуку, адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаного ОСОБА_1 до ТЦК та СП для складання протоколу та невиключення відомостей щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з відповідної бази розшуку Національної поліції. В оскаржуваному рішенні суд також не зазначив мотивів, з яких він дійшов до висновку, що оскаржувана бездіяльність відповідача визнана судом такою, що вчинена відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю. Прийняти постанову, якою позов задовольнити повністю, а також стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на оплату судового збору у розмірі 9984 грн. та на оплату правової допомоги у розмірі 43600 грн., що разом становить 53584 грн..

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 17 травня 2024 року виїхав за межі України, що підтверджується відповідною відміткою в копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а.с.13, 14).

Згідно з довідкою від 24 липня 2006 року №452, виданою ІНФОРМАЦІЯ_5 , 03 травня 2001 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку по статті 14Б Гр.1 розкладу хвороб Наказу МО України №2 від 1994 року. Повторно медичному освідуванню не підлягає (а.с.12).

14 листопада 2024 року ОСОБА_1 через мобільний застосунок “Дія” подав запит на отримання військово-облікового документа. Проте, отримав відповідь, що за заявою №20241114-444267 військо-обліковий документ не сформовано; у Реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про перебування на військовому обліку не знайдено. Необхідно звернутися до ТЦК та СП для взяття на військовий облік.

На запит адвоката отримано відповідь від 22 листопада 2024 року №1159/9/ НОМЕР_1 начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 , у якій вказано, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІТС “Оберіг” ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на військовому обліку в підпорядкованих ІНФОРМАЦІЯ_8 структурних підрозділах не перебуває та не перебував (а.с.25).

На повторний адвокатський запит від 09 грудня 2024 про надання інформації стосовно ОСОБА_1 адвокат отримав відповідь ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 15 грудня 2024 року №1159/9/13773, у якій зазначено, що згідно з даними АІТС “Оберіг” станом на 14 грудня 2024 року ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку у підпорядкованих структурних підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.26).

На запит адвоката, надісланий 20 січня 2025 року голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням надати належним чином завірену копію рішення комісії (ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.05.2001 про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку по статті 14Б Гр. 1 розкладу хвороб Наказу МО України №2 від 1994 року; оригінал та/або належним чином завірену копію архівної довідки про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 03.05.2001 комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку по статті 14Б Гр. 1 розкладу хвороб Наказу МО України №2 від 1994 року, відповіді на отримав.

09 серпня 2025 року позивач повторно через застосунок “Дія” подав запит на отримання військово-облікового документа та отримав такий документ з позначкою “Порушення правил військового обліку” та з інформацією, що заявник перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 .

11 серпня 2025 року ОСОБА_1 із застосунку “Резерв +” дізнався, що його розшукує ТЦК та СП через порушення військового обліку, причина розшуку: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_10 , а також, що 07 липня 2025 року ТЦК та СП звернувся до Нацполіції, щоб доставити його для складання протоколу. Причина: не прибув за повісткою до ТЦК та СП.

02 вересня 2025 року представник позивача адвокат Левик С.А. звернулася із заявою №0057 до ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_7 про зняття ОСОБА_1 з розшуку, у якій просила: виключити/виправити у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про порушення ним правил військового обліку та неприбуття за повісткою до ТЦК та СП; виключити відомості щодо подання/оголошення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розшук через неприбуття за повісткою до ТЦК та СП; надіслати/подати повідомлення відповідним структурним підрозділам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до ТЦК та СП для складання протоколу та виключення відомостей щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з відповідної бази розшуку Національної поліції (а.с.36).

Відповідь т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 08 вересня 2025 року №1159/9/12040 на заяву про зняття розшуку №0057 від 02 вересня 2025 року повідомлено представника позивача, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та є порушником правил військового обліку у зв`язку із неприбуттям на виклик за повісткою №3948234 до 07.04.2025 для уточнення даних, скерованою засобами поштового зв`язку, та за зверненням до Національної поліції України підлягає доставленню до ТЦК та СП як особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 210, 210-1 КУпАП. У цьому ж листі вказано, що військовозобов`язаному необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення даних, дотримання Правил військового обліку та з`ясування обставин щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.43).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей стосовно ОСОБА_1 про порушення ним правил військового обліку та про розшук, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначене Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.202264/202 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022№2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє до тепер.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з частиною десятою статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (далі - Закон № 3543-ХІІ).

Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, в Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.8 ст.4 Закону № 3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь - яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону № 3543-ХІІ, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Частиною 10 ст. 1 Закону № 2232-XII визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною 11 ст.38 Закону № 2232-XII визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Аналогічні норми містяться і в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

Відповідно до п.8 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст.7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначено Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Статтею 2 Закону №1951-VIII визначено, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

В свою чергу за нормами частини 1 статті 5 Закону №1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Адміністратор Реєстру обробляє відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів від імені держателя Реєстру. Для цього із складу підпорядкованих йому органів визначаються органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру (частина 3 статті 5 Закону №1951-VIII).

Відповідно до положень частини 7 статті 5 Закону №1951-VIII порядок обробки та захисту відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів органами адміністрування Реєстру визначається Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до ч.10 ст. 2 Закону № 2232-XII з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністерства оборони України затверджено Положення № 402.

Згідно з абзацом 1 пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Приписами абзацу 2 підпункту “б” пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова такого змісту: “Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку”.

Згідно п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

У розглядуваній справі встановлено, що згідно з довідкою від 24.07.2006 року №452, виданою ІНФОРМАЦІЯ_11 АДРЕСА_1 , 03 травня 2001 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку по статті 14Б Гр.1 розкладу хвороб Наказу МО України №2 від 1994 року. Повторно медичному освідуванню не підлягає.

15.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про уточнення даних, а саме інформації про своє актуальне місце проживання за кордоном.

Згідно п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема: 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Згідно статті 14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пункт 20 Порядку № 1487 визначає, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Згідно пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 затверджений Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пунктів 3-4 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, повинні відповідати відомостям, що містяться в Реєстрі. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Реєстрі, він вважається недійсним. Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Реєстрі, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ.

У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Реєстрі, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Таким чином, у Реєстрі має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України, а органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (в редакції станом на 03.05.2001) виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають, зокрема, громадяни: а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Станом на час звернення позивача до РТЦК ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” містить припис, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема, визнані непридатними до військової служби.

Відповідно до пункту 95 Наказу Міністерства оборони України №2 від 04.01.1994, який був чинним на час проходження позивачем ВЛК та втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони №402 від 14.08.2008 Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, було передбачено, що лікар виносить одну з таких постанов про придатність або непридатність до військової служби: а) придатний до військової служби; б) тимчасово непридатний до військової служби. Потребує лікування (динамічного спостереження) на термін до ____ (указати дату); в) непридатний до військової служби в мирний час, обмежено здатний у воєнний час; г) непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку.

Суд встановив, що Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_12 від 03.05.2001 позивача визнано непридатним до військової служби та виключено з військового обліку. А інформація, зазначена у Довідці від 24 липня 2006 року №452, виданій ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідає чинному на час її видачі нормативному акту.

Разом з тим, як видно з даних з Реєстру, у ньому міститься інформація, що позивач на підставі постанови ВЛК є непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час, і при цьому зазначено дату проходження ВЛК - 03.05.2001.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач, включаючи до Реєстру інформацію про проходження позивачем ВЛК та правильно зазначаючи дату проходження ВЛК, змінив зміст постанови Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 , зазначивши, що позивач є непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час, замість непридатним до військової служби та виключено з військового обліку, як це вказано у довідці від 24 липня 2006 року №452, виданій ІНФОРМАЦІЯ_11 АДРЕСА_1 .

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не виключенні з Реєстру відомостей стосовно позивача про порушення ним правил військового обліку та про розшук позивача, суд першої інстанції вірно врахував те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів військово-облікових документів із зазначенням у них тих же відомостей, що й у довідці, від 24 липня 2006 року №452, виданій ІНФОРМАЦІЯ_11 АДРЕСА_1 . Правильно окружний суд вказав, що у разі виявлення відсутності в Реєстрі інформації щодо виключення з військового обліку, позивач мав би, відповідно до вимог пункту 4 Порядок №559, звернутися до відповідача із відповідною письмовою заявою про виключення його з військового обліку. Однак, у справі відсутні докази такого звернення позивача в означеній частині актуалізації даних.

Позивач звертався до відповідача із заявою лише про уточнення даних в частині місця його проживання.

Отже, розглядаючи цю справу, суд позбавлений можливості оцінити дотримання відповідним ТЦК певних вимог щодо реалізації процедури виключення позивача з військового обліку за заявою позивача відповідно до вимог пункту 4 Порядок №559, що не спростовано доводами апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що питання щодо наявності/відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення (порушення правил військового обліку – статті 210, 210-1 КУпАП), в тому числі щодо отримання повістки, неприбуття до ТЦК за повісткою, не є предметом спору в цій справі, а тому у відповідній частині доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню як необґрунтовані.

За наведеного правильного дійшов висновку суд першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року в адміністративній справі №380/5021/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Т. І. Боршовський

Н. В. Ільчишин