Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №460/12049/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/12049/25 пров. № А/857/40885/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 460/12049/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, (головуючий суддя першої інстанції Щербаков В.В., місце ухвалення м. Рівне, за правилами спрощеного позовного провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з адміністративним позовом до Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову від 03.07.2025 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа у справі №460 /4904/24 у виконавчому провадженні № 77613910.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавче провадження №77613910 відкрите з приводу примусового виконавчого листа у справі №460 /4904/24, у якій рішенням суду зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути інформаційний запит від 18.01.2024 про отримання публічної інформації про кількість працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 та суми виплаченого та нарахованого їм окладу, доплат та надбавок, премій та матеріальної допомоги з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Зауважує, що зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 460/4904/24 перешкоджає гарантії забезпечення права позивача на доступ до публічної інформації.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.07.2025 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа у справі №460/4904/24 у виконавчому провадженні № 77613910.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, третьою особою подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає, що ТЦК СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації; ІНФОРМАЦІЯ_3 є державною установою за видом діяльності «Діяльність у сфері оборони», тому державним виконавцем правомірно прийнято постанову про зупинення виконавчий дій посилаючись на прикінцеві положення Закону України «Про виконавче провадження».

Зауважує, що у даному випадку, постанову про зупинення вчинення виконавчих дій слід розглядати не як перепону у забезпеченні права позивачки на доступ до публічної інформації, а як неможливість негайного застосування заходів примусу до ІНФОРМАЦІЯ_4 в період дії військового стану. Вказані обставини носять тимчасовий характер, а саме до закінчення дії воєнного стану, або до зміни законодавства у цій сфері. Тобто її право на отримання інформації, яка зазначена у рішенні суду, буде реалізовано після закінчення дії воєнного стану, або зміни законодавства у цій сфері.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Інші учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 (набрало законної сили 21 листопада 2024 року) у справі №460/4904/24 позов задоволено;

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови, яка зафіксована у листах від 21.01.2024 № 9/62, від 20.02.2024 № 9/190, в наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 18.01.2024.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 18.01.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рівненський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у справі №460/4904/24.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – старший держаний виконавець) 16.05.2025 відкрито виконавче провадження №7761910 з примусового виконання виконавчого листа №460/4904/24.

03.07.2025 старшим державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, у якій підставою зупинення виконавчих дій зазначено:

«Згідно Прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження», зупиняється виконавче провадження у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, а саме зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, щодо військових частин, навчальних центрів та органів військового управління»

Крім того, в постанові про зупинення вчинення виконавчих дій зазначено, що вчинення виконавчих дій зупиняється на період дії воєнного стану або зміни законодавства у цій сфері.

Позивач вважає, що постанова про зупинення вчинення виконавчих дій є протиправною, а тому, звернулась до суду за захистом порушених прав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що навіть в умовах воєнного стану, права на судовий захист, складовою частиною якого є право на виконання судового рішення, у справі №460/4904/24, суд вважає, що положення пункту 10-2 Закону України «Про виконавче провадження» в частині зупинення у період дії воєнного стану в Україні вчинення виконавчих дій, не підлягають застосуванню під час виконання виконавчого провадження №77613910, оскільки суперечать нормам Конституції України та порушують право позивача на судовий захист та виконання судового рішення.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів висновує наступне.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» (Закон - №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону в т. ч.: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пункт 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

Відповідно до ст. 10 Закону №1404-VІІІ, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Абзацами 22, 23 пункту 10-2 Закону №1404-VІІІ, визначено, що зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

Положення, передбачені абзацом двадцять другим цього пункту, не поширюються на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці двадцять другому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.

Так, боржником у виконавчому провадженні №7761910 з виконання виконавчого листа, виданого Рівненським окружним адміністративним судом у справі №460/4904/24, є ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, своєю чергою, є органом військового управління.

Посилаючись на положення пункту 10-2 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виніс постанову від 03.07.2025 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №460/4904/24, виданого Рівненським окружним адміністративним судом.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що, Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Вказана норма знайшла своє відображенні і в ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», згідно якої у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження судів.

Конституцією України гарантовано, що в умовах воєнного стану не може бути обмежено право особи на судовий захист, який включає в себе і право на виконання судового рішення.

Водночас невчинення державним виконавцем у повному обсязі виконавчих дій та всіх належних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», для примусового виконання рішення суду, порушує, перш за все, право особи на судовий захист, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також принцип обов`язковості судового рішення.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан, який триває і на даний час.

Аналізуючи рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 у справі №460/4904/24, яке залишене постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 року без змін, колегією суддів встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 покликаючись на загальні положення законодавства, не обґрунтував, яким чином розголошення запитуваної інформації щодо грошового забезпечення працівників ТЦК загрожує національній безпеці, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає праву позивача знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що відповідачем при розгляді запиту позивача не дотримано вимог «трискладового тесту», а тому підстав для обмеження доступу до інформації відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у ОТЦК не було.

За результатом вищенаведеного, суд у справі №460/4904/24 зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 18.01.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_6 слід надати належну обґрунтовану відповідь на поданий запит позивачки.

Проте, апелянт по даній розглядуваній справі ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), предметом спору у якій є постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.07.2025 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа у справі №460/4904/24 у виконавчому провадженні № 77613910, покликається на аналогічні доводи, викладені у справі №460/4904/24, не виконавши останнє.

Відтак, право позивача на оскарження рішень, дій чи бездіяльності, в тому числі територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не підлягає обмеженню в умовах воєнного стану, як і право на виконання судового рішення, оскільки гарантується Конституцією України, а тому невиконання ухваленого в даному випадку на користь позивача судового рішення фактично нівелює гарантії судового захисту для позивача.

З урахуванням гарантованого Конституцією України, навіть в умовах воєнного стану, права на судовий захист, складовою частиною якого є право на виконання судового рішення, у справі №460/4904/24, яке підлягає безумовному виконанню, та яке стосується правовідносин, які виникли у зв`язку з дією в Україні особливого періоду режиму воєнного стану та підлягають врегулюванню саме у цей період, а тому положення пункту 10-2 Закону України «Про виконавче провадження» в частині зупинення у період дії воєнного стану в Україні вчинення виконавчих дій, не підлягають застосуванню під час виконання виконавчого провадження ВП №7761910, оскільки суперечать нормам Конституції України та порушують право позивача на судовий захист та виконання судового рішення.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №7761910 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Тому, як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 460/12049/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин