Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №380/19622/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/19622/24 пров. № А/857/33531/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі № 380/19622/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, (головуючий суддя першої інстанції Андрусів У.Б., час ухвалення за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 10 липня 2025 року), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач-1, ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – відповідач-2, ГУ ПФУ у Київській області), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 02.08.2024 №43918/03-16 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в переведенні з пенсії по віку призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» з 26.07.2024 з врахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 26.07.2024 №0001/вих-14 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 26.07.2024 №0001/вих-15, виданих департаментом «Секретаріат ради» Львівської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стверджує, що звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою щодо перерахунку та переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (Закон № 889-VIII), як державному службовцю. За результатом розгляду заяви ГУ ПФУ у Київській області (визначено за принципом екстериторіальності) прийняло рішення про відмову у переведенні на пенсію державного службовця з підстав відсутності стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії.

Позивачка вважає відмову відповідача-2 протиправною та вказує на дотримання усіх умов, передбачених п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (Закон №3723-ХІІ), а саме: досягнення необхідного віку, наявність страхового стажу, стажу служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, понад 20 років станом на 01.05.2016, що у сукупності дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Крім того, зазначає про наявність підстав для здійснення перерахунку пенсії з урахуванням довідок, виданих департаментом «Секретаріат ради» Львівської міської ради, про складові заробітної плати №0001/вих-14 від 26.07.2024 та №0001/вих-15 від 26.07.2024.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.08.2024 №43918/03-16 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести з 26.07.2024 ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідок від 26.07.2024 №0001/вих-14 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 26.07.2024 №0001/вих-15 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), виданих департаментом «Секретаріат ради» Львівської міської ради.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини справи досліджені неповно.

Вказує, що підставою для прийняття такого рішення слугувало відсутність стажу, оскільки позивачка станом на 01.05.2016 обіймала посаду, віднесену до відповідних категорій посад місцевого самоврядування і стаж на посаді державного службовця мала 06 років 03 місяці. Зважаючи на викладене, на переконання відповідача-2, відсутні правові підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ.

З урахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивачка не скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог учасниками справи не оскаржується, а тому в силу приписів частини 1 статті 308 КАС України не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Суд встановив та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.03.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що визнається сторонами.

Відповідно до записів трудової книжки від 07.09.1977 серії НОМЕР_1 позивачка працювала в органах місцевого самоврядування, зокрема:

- з 14.03.1995 призначена на посаду прес-секретаря спеціаліста 2-ї категорії виконавчого комітету Львівської міської Ради народних депутатів;

- 22.06.1995 переведена на посаду прес-секретаря - спеціаліста 1-ї категорії виконавчого комітету Львівської міської Ради народних депутатів;

- з 01.08.1996 призначена на посаду спеціаліста 1-ї категорії інформаційного центру департаменту організаційного та інформаційного забезпечення Львівської міської ради;

- з 14.08.2002 переведена на посаду спеціаліста 1-ї категорії відділу громадських зв`язків організаційно-інформаційного управління Львівської міської ради;

- з 01.02.2003 переведена на посаду головного спеціаліста відділу громадських зв`язків організаційно - інформаційного управління Львівської міської ради;

- з 17.11.2003 переведена на посаду начальника відділу громадських зв`язків організаційно - інформаційного управління Львівської міської ради;

- з 04.01.2007 переведена на посаду заступника начальника експертно - аналітичного відділу управління «Секретаріат ради»;

- з 11.09.2008 переведена на посаду начальника відділу інформаційної політики управління « Секретаріат ради» Львівської міської ради;

- з 01.02.2017 переведена на посаду начальника відділу висвітлення роботи ради управління « Секретаріат ради» Львівської міської ради;

- з 25.10.2021 переведена на посаду заступника начальника відділу висвітлення роботи ради управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради та на цій посаді продовжує працювати до цього часу.

Відомостями трудової книжки також підтверджено, що позивачці присвоєно:

- 01.08.1995 13 ранг державного службовця;

- 01.01.1997 12 ранг державного службовця в межах посад шостої категорії;

- 01.02.1999 11 ранг державного службовця в межах шостої категорії посад;

- 04.07.2001 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування

-17.11.2003 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії посад;

- 08.01.2006 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії посад.

З Єдиного державного реєстру судових рішень суд установив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі №380/14571/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ згідно заяви від 12.08.2022, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 04.07.2001.

На виконання цього рішення суду пенсійний орган рішенням №134550003242 зарахував до стажу державної служби період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 30.09.2020. Після проведеного перерахунку на виконання рішення суду стаж ОСОБА_1 як державного службовця становить 25 років 02 місяців 1 день.

26.07.2024 позивачка звернулася до відповідача-1 із заявою про перерахунок пенсії – щодо переходу на пенсію за Законом України «Про державну службу», до якої додала довідки №0001/вих-14 від 26.07.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та №0001/вих-15 від 26.07.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), видані Департаментом «Секретаріат ради» Львівської міської ради.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення визначено ГУ ПФУ у Київській області.

За результатами розгляду заяви відповідач-2 прийняв рішення від 02.08.2024 №43918/03-16 про відмову в перерахунку пенсії.

За змістом рішення, «час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723 до 04 липня 2001 р, тобто до набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

До заяви ОСОБА_1 додала скан-копію трудової книжки та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 26.07.2024 №0001/вих-14 та №0001/вих-15 видані Департаментом «Секретаріат ради» Львівської міської ради. Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 з 14.03.1995 призначена на посаду прес-секретаря-спеціаліста 2 категорії, з 22.06.1995 переведена спеціалістом 1 категорії. 01.08.1995 прийняла присягу державного службовця. З 04.07.2001 посада віднесена до 6 категорії посад органів місцевого самоврядування та присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування, складена присяга. Станом на 01.05.2016 продовжує працювати на посаді начальника відділу інформаційної політики управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради.

Посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорій посад ст. 14 Закону України від 07 червня 2001 року №2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (Закон № 2493-ІІІ).

Отже, посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування при переході на посади віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування, не можуть бути зараховані до стажу державної служби.

Враховуючи вищевикладене, право на перерахунок пенсії згідно поданої заяви у ОСОБА_1 відсутнє, оскільки на 01.05.2016 ОСОБА_1 обіймала посаду, віднесену до відповідних категорій посад місцевого самоврядування, а стажу на посаді державного службовця має 06 років 03 місяці».

Вважаючи рішення про відмову у перерахунку та переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправним, позивачка пред`явила цей позов.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з тих підстав, що на момент звернення позивачки до ГУ ПФУ у Львівській області (26.07.2024) дотримано всіх умов, необхідних для реалізації права на переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, а саме: позивачка досягнула 64-річного віку, стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 становив понад 20 років.

Відтак, відмова відповідача-2 у переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є неправомірною, тому рішення ГУ ПФУ у Київській області від 02.08.2024 №43918/03-16 необхідно визнати протиправним та скасувати.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина перша та друга статті 46 Конституції України).

Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно частини першої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон № 889-VIII.

Пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (Розділ ХІ) передбачено, що Закон №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

Відповідно до пункту 10 Розділу XI Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями пункту 12 Розділу XI Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (Порядок № 622), пунктом 2 якого передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 Розділу XI Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII, зокрема, мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і пунктами 10, 12 Розділу ХІ Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.

Спеціальним законом, що регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування є Закон № 2493-III).

Відповідно до статті 1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно з пунктом 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2493-III дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III.

Механізм обчислення стажу державної служби визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі також – Порядок № 229), згідно з пунктом 4 якого до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.

Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Частиною третьою статті 25 Закону № 3723-XII встановлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

У частині другій вказаної статті закріплено перелік категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (чинного до набрання законної сили Законом №889-VIII) (далі також - Порядок №283), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується період роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів, на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу»; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних архівів областей та їх філіалів, державних архівів міст Києва і Севастополя.

Тобто, як Порядок №283, так і чинний Порядок №229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень та практики суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця є необґрунтованими, а тому період проходження такої служби в органах місцевого самоврядування має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Розділ ХІ Закону № 889-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.

У розрізі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Інших доводів на підтвердження правомірності своєї бездіяльності відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі № 380/19622/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин