Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №260/6067/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/6067/25 пров. № А/857/40211/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі № 260/6067/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, (головуючий суддя першої інстанції Гаврилко С.Є., час ухвалення за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Ужгород, дата складання повного тексту не зазначена), -

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд: “1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за минулий час, з 01.07.2023 року по 31.12 2024 року в сумі -75376.64 (сімдесят п`ять тисяч триста сімдесят шість гривень 64 коп.) одночасно за 12 місяців, а решта суми виплатити щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; 2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за минулий час, з 01.07.2023 року по 31.12 2024 року в сумі - 75376.64 (сімдесят п`ять тисяч триста сімдесят шість гривень 64 коп.), одночасно за 12 місяців, а решта суми виплатити щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; 3. Витребувати копію пенсійної справи ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області; 4. Справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.”.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не здійснено виплату коштів донарахованої пенсії в сумі 75376,64 грн на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року по справі № 260/1799/24, що є підставою для їх виплати.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини справи досліджені неповно.

Вказує, що суд першої інстанції хибно перевів розгляд відповідної справи у площину того, що нарахована відповідачем сума пенсії, на виплату якої позивач має право, але не отримав своєчасно з вини відповідача не є неотриманою своєчасно пенсією, а є матеріальною або моральною шкодою, завданою незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, і повинна бути закладена до Державного бюджету України.

З урахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Суд встановив та з матеріалів справи слідує, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Закарпатській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Як вбачається із КП «Діловодство спеціалізованого суду» рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року по справі № 260/1799/24 визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2023 року максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2023 року без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року по справі № 260/1799/24 Головним управлінням здійснено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2023 року без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум. Розмір пенсії позивача з 01 липня 2023 року становить 26622,68 грн. Нарахована різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) становить 75376,64 грн (а.с. 8).

Відповідач листом від 20 травня 2025 року № 2099-2180/К-02/8-0700/25 повідомив позивача, що виплату вказаної заборгованості буде здійснено після надходження грошових коштів у сумі 75376,64 грн, з Державного бюджету України (а.с. 7).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з тих підстав, що вимоги позивача, які є предметом розгляду в межах цієї справи (щодо, зокрема, зобов`язання відповідача виплатити позивачеві пенсію за минулий час, з 01.07.2023 року по 31.12 2024 року в сумі - 75376.64 (сімдесят п`ять тисяч триста сімдесят шість гривень 64 коп.)) спрямовані на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024, що ухвалене у справі №№ 260/1799/24.

Позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права шляхом подання позову про стягнення заборгованості з відповідача, належної позивачу у зв`язку з виконанням рішення суду. Проте ці спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Як установлено статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами частин другої-четвертої статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно із частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 (справа № 1-7/2013) Конституційний Суд України наголосив, що він неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.04.2025 у справі № 440/10814/24, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та від 18.05.2022 у справа № 140/279/21).

Верховний Суд у постанові від 13 листопада 2025 року у справі № 200/1644/25 зазначив, що реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.

Розділом IV КАС України урегульовані процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах. Зокрема передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу (частина друга статті 381-1 КАС України).

Так, за приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин першої, третьої та дев`ятої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.

З метою належного виконання судового рішення статтею 378 КАС України передбачено можливість зміни способу і порядку його виконання.

Згідно із частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, нормами КАС України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, вони мають на меті забезпечення належного виконання судових рішень.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постановах, зокрема, від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16-а, від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а щодо застосування норм КАС України (статті 267 у редакції до 15.12.2017, статей 382-383 у редакції після 15.12.2017), зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їхнього застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року по справі № 260/1799/24 визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2023 року максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2023 року без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року по справі № 260/1799/24 Головним управлінням здійснено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2023 року без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум. Розмір пенсії позивача з 01 липня 2023 року становить 26622,68 грн. Нарахована різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) становить 75376,64 грн (а.с. 8).

Так Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2021 року у справі № 808/1156/18 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зі встановлених обставин у справі убачається, що позовні вимоги позивача щодо нарахування та виплати пенсії з 01 липня 2023 року лежать в площині виконання рішення у справі № 260/1799/24.

Таким чином, з врахуванням правової позиції Верховного Суду, оскільки судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення цього позову.

Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно із п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухваливши судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі № 260/6067/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин