Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №300/6308/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/6308/24 пров. № А/857/40528/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 300/6308/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, (головуючий суддя першої інстанції Біньковської Н.В., час ухвалення за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту не зазначена), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), відповідно до змісту якого просив: визнати протиправним та скасувати наказ про обставини отримання травми від 21.04.2024 року № 60; зобов`язати провести службове розслідування за наслідками якого видати наказ та надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, захворювання) в якій буде відображені обставини отримання травми без власних висновків про причинний зв`язок травми.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуваючи у зоні ведення бойових дій під час виконання бойового розпорядження (завдання) командира Військової частини НОМЕР_1 потрапив під мінометний обстріл, а також ураження ворожої броньованої техніки, внаслідок чого зазнав травмування. За фактом травмування було проведено розслідування, складено акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) та виданий наказ про обставини отримання травми від 21.04.2024 №60. Вказаним наказом постановлено вважати, що отримана позивачем травма пов`язана з військовою службою і не пов`язана із захистом Батьківщини. Вважає, що оскільки травма отримана внаслідок ворожого обстрілу під час ведення бойових дій, то нещасний випадок відсутній, а є цілком цілеспрямований вогневий вплив противника з метою завдання шкоди іншій стороні. Однак відповідач, в порушення встановленого порядку визначення причинного зв`язку травми з перевищенням повноважень, самостійно на власний розсуд визначив причинний зв`язок отриманої травми.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), складений Військовою частиною НОМЕР_1 за результатами розслідування за фактом травмування ОСОБА_1 , та наказ Військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2024 №60.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 повторно провести розслідування за фактом отримання 05.03.2024 ОСОБА_1 травми відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, з подальшим виданням довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини справи досліджені неповно.

Вказує, що 06.03.2024 позивач звернувся до медичного пункту Військової частини НОМЕР_1 зі скаргою на болі зв`язкового апарату правого коліна. Під час огляду позивача ознак поранення чи травмування під час бойових дій у позивача виявлено не було, жодних підстав для направлення на обстеження до лікувального закладу, звільнення від виконання службових обов`язків, амбулаторного лікування, оперативного втручання щодо позивача не було. Направлень позивача на МРТ посадові особи Військової частини НОМЕР_1 не надавали. Стверджує, що 14.03.2023 позивач звернувся до медичного пункту Військової частини НОМЕР_1 і був направлений відповідачем до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) на консультацію-лікування, де з 19.03.2024 по 28.03.2024 перебував на лікуванні згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2070. Жодного причинно-наслідкового зв`язку між травмуванням позивача та бойовими діями, які мали місце 05.03.2024, комісією, що проводила розслідування, виявлено не було. Також зазначає, що у виписці із медичної карти стаціонарного хворого №2070 вказано, що "зі слів хворого біль у правому колінному суглобі турбує близько 2 років, що посилюється при фізичних навантаженнях. З березня 2024 року на фоні фізичних навантажень відмічає стійкий біль у правому колінному суглобі, що посилюється під час фізичних навантажень та залишається у спокої, відчуття "блокади у суглобі". Тому комісія Військової частини НОМЕР_1 , що проводила розслідування обставин травмування позивача, зробила висновок про те, що травмування позивача, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, однак не пов`язане із захистом Батьківщини.

З урахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У відповідь на подану апеляційну скаргу позивач подав відзив, в якому заперечує проти вимог скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог учасниками справи не оскаржується, а тому в силу приписів частини 1 статті 308 КАС України не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Суд встановив та з матеріалів справи слідує, що 14.03.2024 позивач подав рапорт про направлення на консультацію, лікування до Військової частини НОМЕР_2 з 19.03.2024 згідно направлення №1113 від 14.03.2024 (а.с.55).

02.04.2024 позивач звернувся до відповідача із рапортом про проведення службового розслідування стосовно отримання бойової травми, а саме розриву меніска правого колінного суглобу під час виконання бойового завдання (а.с.62).

07.04.2024 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №150 на підставі рапорту ОСОБА_1 від 04.04.2024 №1583 призначено розслідування щодо обставин нещасного випадку та призначено комісію (а.с.40).

За наслідками розслідування комісія зробила висновок, що травмування ОСОБА_1 . ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, але НІ, не пов`язане із захистом Батьківщини, про що складено акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) форми НВ-2 (а.с.44). Також в акті вказано, що обставини отримання травмування ОСОБА_1 , а саме «Пошкодження зв`язкового апарату правого колінного суглобу», достеменно не відомі.

21.04.2024 відповідачем прийнято наказ №60 «Про обставини отримання травмування (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_2 », в якому в вказано, що обставини травмування солдата ОСОБА_1 . ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, але НІ, не пов`язане із захистом Батьківщини (а.с.47).

13.07.2024 відповідачем видано довідку №016/24 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). При описі обставин за яких виникла травма зазначено, що травмування ОСОБА_1 . ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, але НІ, не пов`язане із захистом Батьківщини (а.с.50).

Позивач, не погодившись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з тих підстав, що комісія при проведені розслідування фактично обмежилась викладом перебігу подій без повного з`ясування наведених позивачем у рапорті і поясненнях обставин отримання 05.03.2024 травми.

Відтак, відповідачем в ході розслідування не вжито вичерпних заходів для встановлення дійсних обставин, за яких позивач отримав травму коліна.

Як наслідок, відповідачем передчасно, без з`ясування всіх обставин, за яких позивач отримав травму коліна, зазначено в акті розслідування, наказі від 21.04.2024 за №60, довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 13.07.2024 №016/24 висновок про те, що травмування позивача відбулось не під час захисту Батьківщини.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Спір в розглядуваній справі виник у зв`язку із невидачею позивачу довідки про обставини травми згідно додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затв. наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008р.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України № 2232-ХІІ від 25.03.1992 «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України № 548-XIV від 24.03.1999р. (Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Статтею 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статей 18-19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.

Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Статтею 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, зобов`язання командира (начальника), зокрема до обов`язків командира входить обов`язок, щодо необхідності знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; під час вирішення питань, пов`язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю.

Відповідно до ч.2 ст.260 Статуту у разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України № 332 від 27.10.2021р. (Інструкція № 332).

За приписами п.1 розділу І Інструкції № 332 ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).

Згідно з п.3 розділу І Інструкції № 332 ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, але не пов`язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.

Відповідно до п.1 розділу V Інструкції № 332 у разі настання нещасних випадків, зазначених у пункті 1 розділу II та пункті 1 розділу III цієї Інструкції, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, свідок або військовослужбовець, який виявив нещасний випадок, повинен негайно надати потерпілому військовослужбовцю домедичну допомогу, а за можливості - екстрену медичну допомогу і за потреби вжити всіх можливих заходів щодо евакуації потерпілого військовослужбовця до військового або найближчого закладу охорони здоров`я та повідомити найближчого за місцезнаходженням старшого командира (начальника), у безпосередньому або в прямому підпорядкуванні якого на час настання нещасного випадку перебував потерпілий військовослужбовець.

Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, першочергово зобов`язаний:

-негайно після прибуття на місце нещасного випадку організувати надання потерпілому військовослужбовцю домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги та за потреби - його евакуацію до закладу охорони здоров`я у разі, якщо ці заходи не були здійснені свідком нещасного випадку або військовослужбовцем, який його виявив;

-оглянути та обстежити місце нещасного випадку, за наявності необхідних засобів здійснити його фото- або відеофіксацію;

-опитати прямих та опосередкованих свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, отримати від них письмові пояснення;

-скласти ескіз або схему місця, де стався нещасний випадок;

-отримати за можливості письмові пояснення військовослужбовців, витяги з наказів або їх копії та інші документи, що підтверджують виконання потерпілим військовослужбовцем під час настання нещасного випадку обов`язків військової служби (п.2 розділу V Інструкції № 332).

Згідно з п.3 розділу V Інструкції № 332 командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, після вжиття ним першочергових заходів, зазначених у пункті 2 цього розділу, складає, особисто підписує рапорт та за можливості негайно надсилає (надає) його разом з зібраними ним безпосередньо на місці нещасного випадку матеріалами (пояснення, ескізи, схеми та інші документи) командиру військової частини, у складі якої на дату настання нещасного випадку проходив службу потерпілий військовослужбовець.

У рапорті зазначаються: дата і час настання нещасного випадку; стислий опис та характеристика місця нещасного випадку; відомості про потерпілого військовослужбовця: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), число, місяць та рік народження; стислий опис обставин та ймовірних причин нещасного випадку; вид, характер та локалізація травми або поранення, що отримав потерпілий від нещасного випадку військовослужбовець; відомості про свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; інформація про обсяг домедичної допомоги або невідкладної (екстреної) медичної допомоги, наданої безпосередньо на місці нещасного випадку; заклад охорони здоров`я, у який евакуйовано потерпілого військовослужбовця; час та дата складення рапорту, посада, військове звання, підпис, власне ім`я прізвище командира (начальника), який склав рапорт.

Відповідно до п.п.4, 5 розділу V Інструкції № 332 командир військової частини після отримання рапорту зобов`язаний організувати проведення розслідування та його документальне оформлення згідно з вимогами цієї Інструкції.

Комісія з розслідування після розгляду та вивчення інформації, що міститься у первинному рапорті та наданих разом з ним документах, оформлює акт за формою НВ-2 та у разі, якщо випадок за висновком комісії визнано таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, складає акт за формою НВ-3.

Згідно з п.18 розділу ІІ Інструкції № 332 за результатами розслідування командир військової частини видає наказ.

На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008р.

Отже, виданню військовослужбовцю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передує певна процедура, визначена вказаною Інструкцією № 332, та її оформлення належить до виключної компетенції спеціально уповноваженого на те органу, відповідно до висновків, зазначених в акті комісією з розслідування нещасного випадку.

Відповідно до п.8 розділу І Інструкції № 332 у разі настання нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, щодо осіб, в діях або бездіяльності яких вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок, разом з розслідуванням нещасного випадку відповідно до цієї Інструкції проводиться службове розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017р. (Порядок № 608).

Пунктом 1 розділу II вказаного № 608 передбачено, що службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Згідно з п.3 розділу II Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Пунктом 1 розділу III Порядку № 608 передбачено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п.13 розділу III Порядку № 608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

Пунктами 1-4, 6 розділу V Порядку № 608 установлено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Згідно з п.1.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008р. (Положення № 402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 21.7 Положення № 402 встановлено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Оригінали або копії довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров`я в електронній або паперовій формі.

На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв`язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов`язково зберігається в особовій справі військовослужбовця.

Тобто, даним положенням передбачено видання довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Додаток 5.

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) - це документ, в якому міститься інформація про обставини, при яких військовослужбовець отримав травму, поранення чи каліцтво. Видається за підписом командира в/ч на підставі наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

З аналізу вказаних норм, апеляційний суд дійшов до послідовного висновку про те, що отримання травми військовослужбовцем під час проходження військової служби є підставою для проведення у встановленому порядку розслідування, за наслідками якого складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка надалі враховується ВЛК під час прийняття постанови про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Водночас, наявність ознак того, що нещасний випадок стався під час проходження військової служби, повинно відстежуватися у медичних документах військово-лікарської комісії.

Разом з тим, викладена у зазначених медичних документах інформація щодо отримання військовослужбовцем травми, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, має бути перевірена комісією, яка проводить розслідування нещасного випадку, та підтверджена відповідними доказами.

Із матеріалів справи слідує, що 06.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до медичного пункту Військової частини НОМЕР_1 , де було поставлено діагноз «Пошкодження зв`язкового апарату правого колінного суглобу». Відповідачем 14.03.2024 надано позивачу направлення №1113 на консультацію із таким діагнозом: пошкодження меніска правого колінного суглобу. 14.03.2024 позивач подав рапорт про направлення на консультацію, лікування до Військової частини НОМЕР_2 з 19.03.2024.

З метою встановлення факту, причин та умов отримання травми позивачем командиром Військової частини НОМЕР_1 на підставі рапорту ОСОБА_1 від 04.04.2024 №1583 наказом від 07.04.2024 призначено розслідування та за його наслідками складено акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2.

В акті розслідування зазначено, що нещасний випадок стався 05.03.2024 в місці розташування бойових позицій стрілецької роти Військової частини НОМЕР_3 . Згідно пояснення ОСОБА_1 05.03.2024 він разом з побратимами знаходились на бойових позиціях стрілецької роти, близько 06:30 під час виконання бойового розпорядження протитанковий резерв потрапив під мінометний обстріл, а також ураження ворожої броньованої техніки, внаслідок чого зазнав травмування. 06.03.2024 після виконання завдання ОСОБА_1 звернувся до медичної роти Військової частини НОМЕР_1 з гострим болем в області коліна, з подальшим направленням на МРТ правого колінного суглоба у м. Запоріжжі. Попередній діагноз ОСОБА_1 : МР - ознаки правобічного деформуючого гонартрозу 2 ст., меніскопатії (дегенеративних, посттравматичних) змін медіального меніска (по Stoller 3 ст); субхондральне ушкодження медіального виростку стегнової кістки.

Комісією встановлено, що 05.03.2024 дані щодо обстрілу цього району зафіксовані в журналі ведення бойових дій. Проте, записів в журналі ведення бойових дій від 05.03.2024 щодо травмування ОСОБА_1 на бойових позиціях стрілецької роти Військової частини НОМЕР_4 не було.

06.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до медичного пункту Військової частини НОМЕР_1 стосовно отримання травми, де було поставлено діагноз «Пошкодження зв`язкового апарату правого колінного суглобу».

Відповідно до витягу з журналу бойових дій Військової частини НОМЕР_3 №56т від 09.11.2023 противник проводив штурмові дії 05.03.2024 на стрілецьку роту з 06:26 год по 21:40 год, цього ж дня не проводилася евакуація ОСОБА_1 .

В ході розслідування відібрано пояснення у ОСОБА_3 , в яких він зазначив, що від 02.03.2024 заступив на позицію з ОСОБА_1 , штурм позицій розпочався приблизно о 5.00 год. 05.03.2024 і тривав до вечора, весь день він був поруч з ОСОБА_1 і вони разом відбивали ворожі штурми, при цьому вони змушені були постійно переміщуватись окопами. Ввечері, після команди "відбій", при поверненні до бліндажу він побачив, що ОСОБА_1 кульгає і ОСОБА_1 поскаржився на гострий біль в коліні. 06.03.2024 їм довелось долати 3 км. пішки до місця евакуації, змушені були декілька разів зупинятися на перепочинок оскільки в ОСОБА_1 дуже боліло коліно і він не міг йти.

Зважаючи на вищенаведені обставини, комісія дійшла висновку, що травмування ОСОБА_1 . ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, але НІ, не пов`язане із захистом Батьківщини. Зазначено, що обставини отримання травмування ОСОБА_1 , а саме «Пошкодження зв`язкового апарату правого колінного суглобу», достеменно не відомі.

За результатами проведеного розслідування командир Військової частини НОМЕР_1 затвердив вказаний акт проведення розслідування нещасного випадку. На підставі акту проведення розслідування нещасного випадку 21.04.2024 відповідачем прийнято наказ №60 та складено довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 13.07.2024 №016/24 в яких вказано, що обставини травмування ОСОБА_1 . ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, але НІ, не пов`язане із захистом Батьківщини.

У виписці із медичної карти стаціонарного хворого №2070 зазначено, що ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 19.03.2024 по 28.03.2024 із таким діагнозом: М23.2 – ураження меніска у зв`язку зі старим розривом або ушкодженням (основний діагноз). Застарілий комбінований розрив тіла заднього рогу медіального меніску, ексудативний синовії, блокада правого колінного суглобу.

У рядку анамнез хвороби вказано таке: «зі слів хворого біль у правому колінному суглобі турбує близько двох років, що посилюється при фізичних навантаженнях. З березня 2024 року на фоні фізичних навантажень відмічає стійких біль у правому колінному суглобі, що посилюється під час фізичних навантажень та залишається у спокої, відчуття «блокади» у суглобі. Звернувся до медчастини, виконано МРТ правого колінного суглобу, скерований до в/ч НОМЕР_2 . Оглянутий травматологом. Госпіталізований до травматологічного відділення в/ч НОМЕР_2 для оперативного лікування».

Згідно виписного епікризу №1720 позивач у період з 28.03.2024 по 02.04.2024 перебував на стаціонарному лікуванні. Також зазначено такий діагноз позивача: комбінований розрив тіла та заднього рогу медіального меніска. Стан після операції від 21.03.2024 – із застосуванням артроскопічної апаратури на колінному суглобі ДЛА правого колінного суглобу, пошкодження заднього рогу та тіла медіального меніску, дебритмен, шейвінг суглобових поверхонь. Згідно медичної документації отримав травму в березні 2024 року під час несення служби. З 19.03.2024 перебував на лікуванні у Військовій частині НОМЕР_2 , де 21.03.2024 було виконано оперативне втручання (а.с.58).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що комісія при проведені розслідування фактично обмежилась викладом перебігу подій без повного з`ясування наведених позивачем у рапорті і поясненнях обставин отримання 05.03.2024 травми.

Так, в акті розслідування зазначено, що обставини отримання травмування ОСОБА_1 , а саме «Пошкодження зв`язкового апарату правого колінного суглобу» достеменно не відомі.

Відповідачем були відібрані пояснення тільки у солдата ОСОБА_3 . При цьому в матеріалах розслідування відсутні пояснення безпосереднього командира позивача, інших військовослужбовців, які перебували з ним на позиції 05.03.2024, а також у розташуванні військової частини до виходу на бойову позицію та після.

Тобто, відповідачем не встановлено чи перебували 05.03.2024 із позивачем на бойовій позиції інші військовослужбовці, крім ОСОБА_3 , і що їм відомо про можливе отримання травми ОСОБА_1 , чи скаржився позивач на біль у коліні до виходу 05.03.2024 на бойову позицію та чи звертався до медичної роти із відповідними скаргами до означеної дати, чи повідомляв безпосередньому командиру про отримання травми.

Відтак, відповідачем в ході розслідування не вжито вичерпних заходів для встановлення дійсних обставин, за яких позивач отримав травму коліна.

Як наслідок, відповідачем передчасно, без з`ясування всіх обставин, за яких позивач отримав травму коліна, зазначено в акті розслідування, наказі від 21.04.2024 за №60, довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 13.07.2024 №016/24 висновок про те, що травмування позивача відбулось не під час захисту Батьківщини.

Відтак, підлягає скасуванню акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2, складений Військовою частиною НОМЕР_1 за результатами розслідування за фактом травмування ОСОБА_1 , що тягне за собою протиправність наказу Військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2024 №60 «Про обставини отримання травмування (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_4 », оскільки остатній прийнятий з урахуванням висновків згаданого акту.

Оскільки в межах цієї справи судом встановлено, що розслідування було проведено з порушенням приписів Інструкції №332, суд першої інстанції правильно виснував, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача повторно провести розслідування з метою встановлення дійсної причини травми позивача 05.03.2024 відповідно до Інструкції №332, з подальшим виданням довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення №402, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені частково.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі №300/6308/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин