Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №140/5257/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/5257/25 пров. № А/857/43013/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 140/5257/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Генпостач» до Волинської митниці про визнання протиправними дій, (головуючий суддя першої інстанції Лозовський О.А., місце ухвалення м. Луцьк, за правилами спрощеного позовного провадження), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Генпостач» (далі – ТзОВ «Генпостач», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі – митниця, митний орган, позивач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000342/2 від 18.11.2024.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості.

На переконання позивача, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару.

Натомість, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000342/2 від 18.11.2024.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНПОСТАЧ» судові витрати у сумі 3556,84 грн (три тисячі п`ятсот п`ятдесят шість гривень 84 копійки).

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на норми частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України (далі – МК України), відповідно до яких митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Вказує, що під час здійснення митного контролю за митними деклараціями було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 01.03.2024 між фірмою «LIAOCHENG CHAOHANG BEARING CO., LTD» (Китай) (продавець) та ТОВ «ГЕНПОСТАЧ» (покупець) укладено контракт №2024-1, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов`язання передати у власність покупця, а покупець – прийняти та сплатити на умовах цього контракту підшипники, ланцюги, ремені, корпуси, сальники та іншу продукцію технічного призначення, далі за текстом «товар» (п. 1.1. контракту) (а.с.18-21).

Найменування, асортимент, кількість, комплектність, ціна та вартість, умови та строки поставки, умови та строки оплати визначаються у відповідності з виставленим інвойсами, що є невід`ємною частиною цього контракту (п. 1.2. контракту).

Ціни на товар, що належать поставці за цим контрактом встановлюються у доларах США і приймаються на умовах, зазначених у виставленому інвойсі, що є невід`ємною частиною контракту, включаючи експортну упаковку, маркування та завантаження (п. 2.1. Контракту).

Загальна сума контракту дорівнює сумі інвойсів на відвантажену продукцію. Виставлення кожного наступного інвойсу збільшує суму цього контракту на суму, зазначену в інвойсі (п. 2.2. контракту).

Відповідно до п. 2.4. контракту розрахунки за товар, що постачається відбуваються покупцем у доларах США, на підставі виставлених інвойсів на поставку партії товару, шляхом перерахування на рахунок, зазначений постачальником. Терміни оплати прописуються у погоджених проформах-інвойсах.

Продавець постачає «товар» на умовах «FOB Qingdao», згідно з базисними умовами постачання Інкотермс 2010. Продукція повинна бути відвантажена постачальником не пізніше 30 календарних днів з дати виставлення інвойсу (п. 3.1., 3.2. контракту).

На виконання умов контракту постачальником виставлено проформу-інвойс від 29.05.2024 №2024-5 на суму 41051,68 дол. США, оплата за яким була проведена платіжними дорученнями від 07.06.2024 №353 на суму 12315,50 дол. США (30%) та від 14.08.2024 №366 на суму 28736,18 дол. США (70%) (а.с.220-24,28-29).

Постачальником відповідно до умов цього контракту та згідно з комерційним інвойсом від 29.05.2024 №2024-5 поставлено товар, а саме: підшипники, частини до підшипників, корпуси підшипників в асортименті загальною вартістю 38151,52 дол. США (а.с.25-27).

15.11.2024 для митного оформлення товару декларантом в інтересах ТОВ «ГЕНПОСТАЧ» подано митну декларацію №24UA205140072098U1 на товар (9 товарних позицій): « 1. Частини до підшипників (кулька сталева) в асортименті; 2. Підшипники кулькові в асортименті; 3. Корпуси підшипників з умонтованими кульковими підшипниками в асортименті; 4. Підшипники роликові конічні в асортименті; 5. Підшипники роликові сферичні в асортименті; 6. Підшипники з циліндричними роликами в асортименті; 7. Підшипники роликові конічні в асортименті; 8. Підшипники кулькові в асортименті; 9. Підшипники ковзання для валів, втулки в асортименті… Торговельна марка GLP. Виробник LIAOCHENG CHAOHANG BEARING CO., LTD. CN», де в графі 22 МД вказано фактурну вартість товару 38151,52 дол. США. В графі 12 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування – 6817,80 дол. США) в сумі 1 854 741,78 грн (еквівалентно 44969,32 дол. США), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару – за ціною контракту.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: контракт №2024-1 від 01.03.2024; комерційний інвойс №2024-5 від 29.05.2024; проформу-інвойс №2024-5 від 29.05.2024; пакувальний лист від 29.05.2024; банківські платіжні документи №366 від 14.08.2024 та №353 від 07.06.2024; заявку ОБ001076 від 20.08.2024; рахунок №241025 від 22.10.2024 (транспортні витрати); рахунок №241024 від 22.10.2024 (транспортні витрати); платіжне доручення №1857 від 01.11.2024 (оплата транспортних витрат); платіжне доручення №1858 від 01.11.2024 (оплата транспортних витрат); довідку №ОБ1076 від 22.10.2024 (про транспортні витрати); міжнародну автотранспортну накладну №00013585 від 11.11.2024; накладну СІМ №05100 від 04.11.2024; коносамент №ХМ240800236 від 28.08.2024; супровідний документ Т1 №24PL322080NS72W2A1 від 28.10.2024; сертифікат про походження товару С24МА3NGE6L90001 від 08.11.2024 (а.с.18-29,57-63,81-85,98-104).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи; якщо здійснювалось страхування – страхові документи та відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

Декларант на вимогу митного органу надав додаткові документи: пояснення щодо прайс-листа виробника №2024/1511-1 від 15.11.2024; лінійний коносамент №243321602 від 28.08.2024, пояснення №15/11 від 15.11.2024 щодо розбіжності в проформі інвойсі та комерційному інвойсі; повідомлення ТОВ «ОУШН БРІДЖ» №ОБ1076/1 від 15.11.2024 стосовно транспортних документів (а.с.70-72).

Про відсутність інших документів повідомив листом б/н від 18.11.2024.

18.11.2024 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000342/2 (а.с.13-16).

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- згідно рахунків-фактур про надання транспортно-експедиційних послуг №241024 та №241025 від 22.10.2024 зазначена вартість експедиційних послуг по території України, однак такі послуги не враховані у вартість перевезення до кордону. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей щодо транспортних витрат, оскільки недостатньо інформації для перевірки числового розрахунку заявленої митної вартості у відповідності до вимог частини 10 статті 58 МКУ;

- відповідно рахунка-фактури №2024-5 від 29.05.2024 передбачена оплата за товар: передоплата 30% та 70% перед відправленням. Банківські платіжні документи №(MUR) 353 від 07.06.2024 на суму 12315,50 дол. США та №(MUR) 366 від 14.08.2024 на суму 28736,18 дол. США не ідентифікуються з умовами розрахунків та вартістю 38151,52 дол. США згідно рахунка-фактури №2024-5 від 29.05.2024;

- в супровідному документі Т1 №24PL322080NS72W2A1 від 28.10.2024 заявлений Konosament - №243321602, тоді як до митного оформлення надано коносамент №XM240800236 від 28.08.2024.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товари на рівні: товар №1 – 2,54 дол. США/кг за МД №UA205140/2024/065295 від 14.10.2024; товар №2 – 2,58 дол. США/кг за МД №UA205140/2024/065295 від 14.10.2024, товар №3 – 2,62 дол. США/кг за МД №UA205140/2024/064573 від 11.10.2024, товар №4 – 3,43 дол. США/кг за МД №UA209170/2024/095117 від 11.11.2024, товар №5 – 2,98 дол. США/кг за МД №UA205140/2024/064573 від 11.10.2024, товар №9 – 3,06 дол. США/кг за МД №UA205140/2024/064573 від 11.10.2024.

Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару з врахуванням найменування товару, умов поставки FOB, обсягів ввезеної партії, торговельної марки GPL, країни виробництва, зовнішньоекономічного контракту, стороною якого є виробник товару.

Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 МК України, про що свідчить МД № 24UA205140072745U2 від 18.11.2024.

ТОВ «ГЕНПОСТАЧ», не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, звернулося до суду із цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів висновує наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21 травня 2021 року у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару: «Частини до підшипників (кулька сталева) в асортименті; 2. Підшипники кулькові в асортименті; 3. Корпуси підшипників з умонтованими кульковими підшипниками в асортименті; 4. Підшипники роликові конічні в асортименті; 5. Підшипники роликові сферичні в асортименті; 6. Підшипники з циліндричними роликами в асортименті; 7. Підшипники роликові конічні в асортименті; 8. Підшипники кулькові в асортименті; 9. Підшипники ковзання для валів, втулки в асортименті».

Як слідує з матеріалів справи, позивачем до митного оформлення, разом з митною декларацією надано документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, а саме: контракт №2024-1 від 01.03.2024; комерційний інвойс №2024-5 від 29.05.2024; проформу-інвойс №2024-5 від 29.05.2024; пакувальний лист від 29.05.2024; банківські платіжні документи №366 від 14.08.2024 та №353 від 07.06.2024; заявку ОБ001076 від 20.08.2024; рахунок №241025 від 22.10.2024 (транспортні витрати); рахунок №241024 від 22.10.2024 (транспортні витрати); платіжне доручення №1857 від 01.11.2024 (оплата транспортних витрат); платіжне доручення №1858 від 01.11.2024 (оплата транспортних витрат); довідку №ОБ1076 від 22.10.2024 (про транспортні витрати); міжнародну автотранспортну накладну №00013585 від 11.11.2024; накладну СІМ №05100 від 04.11.2024; коносамент №ХМ240800236 від 28.08.2024; супровідний документ Т1 №24PL322080NS72W2A1 від 28.10.2024; сертифікат про походження товару С24МА3NGE6L90001 від 08.11.2024 (а.с.18-29,57-63,81-85,98-104).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявлена декларантом митна вартість спірного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Щодо доводів апелянта з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов`язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Відповідно до п. 2.4. контракту №2024-1 від 01.03.2024 розрахунки за товар, що постачається відбуваються покупцем у доларах США, на підставі виставлених інвойсів на поставку партії товару, шляхом перерахування на рахунок, зазначений постачальником. Терміни оплати прописуються у погоджених проформах-інвойсах.

Відповідно рахунка-фактури №2024-5 від 29.05.2024 передбачена оплата за товар: передоплата 30% та 70% перед відправленням.

Доказом оплати є банківський платіжний документ №(MUR) 353 від 07.06.2024 на суму 12315,50 дол. США (30%), де у графі призначення платежу вказано, що передоплата проводиться згідно з контрактом №2024-1 від 01.03.2024 та проформи-інвойсу №2024-5 від 29.05.2024; та банківський платіжний документ №(MUR) 366 від 14.08.2024 на суму 28736,18 дол. США (70%), де у графі призначення платежу вказано, що оплата проводиться згідно з контрактом №2024-1 від 01.03.2024, всього на загальну суму 41051,68 дол. США (а.с.28-29).

Щодо посилання відповідача у спірному рішенні на те, що банківські платіжні документи №(MUR) 353 від 07.06.2024 на суму 12315,50 дол. США та №(MUR) 366 від 14.08.2024 на суму 28736,18 дол. США не ідентифікуються з умовами розрахунків та вартістю 38151,52 дол. США згідно рахунка-фактури №2024-5 від 29.05.2024, суд зазначає, що сума обох платежів (12315,50 + 28736,18) дорівнює загальній сумі проформи-інвойсу 41051,68 дол. США. Розбіжність між сумою проформи-інвойсу (41051,68 дол. США) та сумою комерційного інвойсу №2024-5 від 29.05.2024 (38151,52 дол. США) пояснюється тим, що фактично було відвантажено меншу кількість товару, ніж передбачалося у проформі-інвойсі (7264 штуки замість 10002 штук), що підтверджується поясненням ТОВ «ГЕНПОСТАЧ» №15/11 від 15.11.2024, які було надано митному органу, та узгоджується з кількістю товару, зазначеною у самому комерційному інвойсі. Митному органу повідомлено, що залишок товару на суму 2900,16 дол. США буде відвантажено згодом (а.с.71).

Крім того, що ціна продажу імпортованих товарів – це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Вказана в МД №24UA205140072098U1 від 15.11.2024 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (комерційному інвойсі) №2024-5 від 29.05.2024 та становить 38151,52 дол. США.

Отже, вказаними документами підтверджується зазначена позивачем вартість оцінюваного товару. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.

Згідно пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до п. 3.1 контракту №2024-1 від 01.03.2024 продавець постачає «товар» на умовах «FOB Qingdao», згідно з базисними умовам постачання Інкотермс 2010.

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини 10 статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару у сумі 281197,57 грн.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару позивачем надано: договір транспортного експедирування №ОВ1225 від 01.09.2020 з додатком №1, укладений між ТОВ «ОУШН БРІДЖ» та ТОВ «ГЕНПОСТАЧ»; генеральний договір транспортного експедирування №10401 від 21.02.2024, укладений між ТОВ «ОУШН БРІДЖ» та ТОВ «МЕДЛОГ Україна»; договір про надання послуг №27/03-24 від 27.03.2024, укладений між ТОВ «МЕДЛОГ Україна» та ТОВ СП «ІМТРЕКС»; заявку ОБ001076 від 20.08.2024; рахунки №241025 від 22.10.2024 та №241024 від 22.10.2024 (транспортні витрати); платіжні доручення №1857 від 01.11.2024 та №1858 від 01.11.2024 (оплата транспортних витрат); довідку №ОБ1076 від 22.10.2024 (про транспортні витрати).

Відповідно до довідки про транспортні витрати №ОБ1076 від 22.10.2024, вартість доставки вантажу за межами України в контейнері №MSKU5072117 за маршрутом Qingdao (Китай) – порт Гданськ (Польща) – п/п Володимир-Волинський (Україна), в тому числі навантажувально-розвантажувальні роботи, складає 281197,59 грн (що в еквіваленті становить 6817,80 дол. США). Перевезення по Україні проводиться залізничним транспортом. Транспортно-експедиційні послуги за межами території України не надавались. Страхування вантажу не проводилось.

Аналізуючи вищевказане, колегія суддів зазначає, що визначена у митній декларації №24UA205140072098U1 від 15.11.2024 митна вартість товару у розмірі 1 854 741,78 грн (еквівалентно 44969,32 дол. США), включає вартість товару (38151,52 дол. США) і вартість витрат на транспортування до кордону України 281197,57 грн (еквівалентно 6817,80 дол. США), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.

Крім того, вищезазначені документи надані відповідачу, а тому у останнього була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №24UA205140072098U1 від 15.11.2024.

Щодо доводів апелянта про те, що згідно рахунків-фактур про надання транспортно-експедиційних послуг №241024 та №241025 від 22.10.2024 зазначена вартість експедиційних послуг по території України, однак такі послуги не враховані у вартість перевезення до кордону, колегія суддів вважає такі безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до частиною статті 58 МК України, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту чи іншого місця ввезення на митну територію України. Тобто, до митної вартості включаються витрати, понесені покупцем до моменту перетину товаром митного кордону України.

Експедиційні послуги, про які йде мова у рахунках № 241024 та 241025 від 22.10.2024 надавалися на території України.

Таким чином, доводи митного органу щодо цього є необгрунтованими, оскільки стосуються витрат, які за законом не є складовою митної вартості.

Щодо доводів відповідача в спірному рішенні на те, що в супровідному документі Т1 №24PL322080NS72W2A1 від 28.10.2024 заявлений Konosament - №243321602 від 28.08.2024, тоді як до митного оформлення надано коносамент №XM240800236 від 28.08.2024, суд зазначає наступне.

Лінійний коносамент (Master Bill of Lading - MBL) - документ, виданий безпосередньо судноплавною лінією першому перевізнику (зазвичай, експедитору). У даному випадку це коносамент №243321602 від 28.08.2024.

Домашній коносамент (House Bill of Lading - HBL) - документ, виданий експедитором безпосередньо вантажовідправнику, який є основним перевізним документом між продавцем та покупцем. У даному випадку це коносамент №ХМ240800236 від 28.08.2024.

Обидва коносаменти є чинними та стосуються одного й того самого вантажу. Домашній коносамент №ХМ240800236 містить посилання на лінійний коносамент №243321602 (що зазначено у нижньому лівому кутку документа), а також обидва коносаменти та супровідний документ Т1 № 24PL322080NS72W2A1 посилаються на один і той самий номер контейнера (MSKU5072117), в якому переміщувався вантаж.

До митного оформлення був наданий домашній коносамент № ХМ240800236, оскільки саме він регулює відносини перевезення між продавцем та покупцем і підтверджує факт перевезення саме цього товару на адресу позивача. Супровідний документ Т1 використовується для митного транзиту вантажу від пункту ввезення до внутрішньої митниці і посилання в ньому на номер лінійного коносамента не спростовує достовірності домашнього коносамента та факту перевезення товару

Позивачем було надано пояснення ТОВ «ОУШН БРІДЖ» №ОБ1076/1 від 15.11.2024 щодо цього питання, що повністю спростовує сумніви митного органу.

Щодо транспортних витрат. Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Крім того, слід врахувати висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, відповідно до яких, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже, суд першої інстанції вірно виснував, що подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не викликають сумнівів у достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, а розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

З огляду на наведені вище обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надані позивачем до митного оформлення товару документи дозволяють визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення, тому відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Колегія суддів зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції вірно висновував, що митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару, а доводи про наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах спростовуються поданими позивачем документами.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000342/2 від 18.11.2024 вказаним вище критеріям не відповідають, тому є протиправним та підлягає скасуванню, а адміністративний позов задоволенню з наведених вище підстав.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі №140/5257/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин