Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №607/10075/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 607/10075/26 пров. № А/857/46257/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р. Б.,

суддів Бруновської Н. В., Валюха В. М.,

з участю секретаря судового засідання - Богачука Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 серпня 2026 року, що ухвалив суддя Царук І. М., у місті Тернополі, у справі № 607/10075/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, у якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7070124 від 22 квітня 2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 22 квітня 2026 року прийняв постанову серії ЕНА № 7070124, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, та наклав на позивача штраф у розмірі 20400 гривень.

Так, у спірній постанові йдеться про те, що позивач 22 квітня 2026 року о 16 год. 09 хв. у селищі Вишнівець по вул. Незалежності, 2 керував транспортним засобом марки та моделі “Skoda Fabia”, номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом.

Позивач зазначає, що, на момент зупинки автомобіля поліцейськими, не знав про позбавлення права керування транспортними засобами постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2026 року. Участі в розгляді тієї справи позивач не брав, копії постанови не отримував. За таких обставин позивач вважає що, керуючи автомобілем, не усвідомлював свого позбавлення права керування транспортними засобами, тому в діях позивача немає суб`єктивної сторони цього правопорушення.

03 серпня 2026 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив.

Скасував постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7070124 від 22 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400,00 грн.

Закрив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Стягнув з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 532,48 грн.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, має місце тільки тоді, коли особа достовірно знала про набрання законної сили рішенням суду про позбавлення її права керування транспортними засобами і, усвідомлюючи цю обставину, керувала транспортним засобом.

Постанову судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2026 року суддя ухвалив за відсутності позивача, а відповідач не надав доказів, що позивач отримав копію цієї постанови або дізнався про її зміст.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів обізнаності позивача про позбавлення права керування, а пояснення позивача поліцейським на відеозаписі з нагрудних камер, наявність у позивача посвідчення водія, яке поліцейські не вилучили, та посвідчення водія в застосунку “Дія” підтверджують необізнаність позивача.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Таку позицію обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідач зазначає, що старший сержант поліції Мельничук А.О. виніс постанову серії ЕНА № 7070124 від 22 квітня 2026 року, внаслідок того, що встановив, що позивач, керуючи транспортним засобом “Skoda Fabia”, номерний знак НОМЕР_1 , перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, і керував цим транспортним засобом, будучи позбавленим права керування.

Відповідач посилається на відеозапис з відеореєстратора поліцейського автомобіля яким зафіксовано, як позивач, керуючи транспортним засобом “Skoda Fabia”, номерний знак НОМЕР_1 , порушує правила дорожнього руху.

Щодо тверджень позивача про те, що позивач не отримував судових рішень і не знав про заборону керувати транспортним засобом, відповідач вказує на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2026 року у справі № 607/3121/26, якою встановлено, що ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому не був обізнаний про результати розгляду цієї справи, внаслідок власної недбалості.

Вказана обставина, на думку відповідача, не є підставою для звільнення позивача від відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що 22 квітня 2026 року поліцейський відділення поліції № 1 (м. Ланівці) Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області Мельничук А.О. прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7070124, згідно з якою притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень.

Відповідно до даної постанови, поліцейський встановив, що позивач 22 квітня 2026 року о 16 год. 09 хв. у селищі Вишнівець по вул. Незалежності, 2, керуючи транспортним засобом марки та моделі “Skoda Fabia”, номерний знак НОМЕР_1 , перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3, яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а також керував вказаним транспортним засобом, будучи позбавленим права керуванням таким транспортним засобом, на підставі постанови судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2026 року у справі № 607/3121/26, чим порушив вимоги пункту 2.1. а) Правил дорожнього руху.

Тернопільський апеляційний суд постановою від 23 червня 2026 року скасував постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2026 року у справі № 607/3121/26, а провадження у справі закрив у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд встановив, що спірними у даній справі є питання, чи був позивач на момент керування автомобілем 22 квітня 2026 року особою, позбавленою права керування транспортними засобами, а також чи впливає скасування постанови від 12 лютого 2026 року після прийняття оскарженої постанови на правомірність оскарженої постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказаною нормою КАС України визначено межі перевірки спірного рішення, тому адміністративний суд оцінює, чи прийняв суб`єкт владних повноважень рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, за обставинами й нормами, які існували на момент прийняття цього рішення.

Таким чином, апеляційний суд оцінює правомірність постанови серії ЕНА № 7070124 станом на 22 квітня 2026 року.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ст. 10, 11 КУпАП визначають, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ця норма встановлює відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка на момент керування позбавлена права керування транспортними засобами, тому для складу правопорушення необхідно, щоб особа була позбавлена цього права саме в момент керування.

Постановою серії ЕНА № 7070124 від 22 квітня 2026 року відповідач притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП і наклав штраф у розмірі 20400 гривень за те, що позивач 22 квітня 2026 року о 16 год. 09 хв. у селищі Вишнівець по вул. Незалежності, 2 керував автомобілем марки та моделі “Skoda Fabia”, номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування.

З постанови судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2026 року у справі № 607/3121/26, апеляційний суд встановив, що суддя визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, і позбавив права керування транспортними засобами на строк три місяці.

Вказана постанова набрала законної сили та була чинною до скасування Тернопільським апеляційним судом 23 червня 2026 року.

Таким чином, станом на 22 квітня 2026 року, під час керування автомобілем марки та моделі “Skoda Fabia”, номерний знак НОМЕР_1 , позивач був особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що утворює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Апеляційний суд встановив, що позивачу було відомо про провадження щодо нього за ч. 4 ст. 121 КУпАП, яке розпочалося складенням протоколу про адміністративне правопорушення, та позивач мав можливість з`ясувати результат розгляду вказаного протоколу, однак належної зацікавленості не проявив.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, має місце тільки тоді, коли особа достовірно знала про набрання законної сили рішенням про позбавлення права керування, оскільки вказана стаття не містить вказівки на форму вини.

Щодо скасування постанови від 12 лютого 2026 року, апеляційний суд встановив, що Тернопільський апеляційний суд постановою від 23 червня 2026 року скасував вказану постанову і закрив провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто після прийняття спірної постанови.

Оскільки за ч. 2 ст. 2 КАС України правомірність рішення суб`єкта владних повноважень перевіряється за обставинами, що існували на момент прийняття такого рішення, а 22 квітня 2026 року постанова від 12 лютого 2026 року була чинною апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наступне скасування цієї постанови є істотною обставиною для оцінки правомірності оскарженої постанови.

Тому апеляційний суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а постанова серії ЕНА № 7070124 від 22 квітня 2026 року станом на 22 квітня 2026 року була правомірною.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, на переконання апеляційного суду, постанову серії ЕНА № 7070124 від 22 квітня 2026 року необхідно залишити без змін, а позов - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, задовольнивши повністю апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 серпня 2026 року у справі № 607/10075/26 скасувати та ухвалити постанову, якою постанову серії ЕНА № 7070124 від 22 квітня 2026 року залишити без змін, а позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

В. М. Валюх