Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №140/5791/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №140/5791/25 пров. №А/857/43985/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року (суддя Валюх В.В., м.Луцьк), -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП) звернувся до суду з позовом до Волинської митниці (далі – Митниця), в якому просив визнати протиправним та скасувати:

рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 19.02.2025 №UA205140/2025/000070/2 (далі – Рішення).

картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000447 (далі – Картка відмови).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару за поданою позивачем митною декларацією не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву Митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У свою чергу, позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Відповідач на таку вимогу подав клопотання про зменшення розміру заявлених судових витрат або відмову у їх стягненні.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ФОП через уповноваженого декларанта Приватне підприємство «СІА-БРОК» (далі – ПП) на митний пост Митниці подано МД №25UA205140009982U2 від 18.02.2025 (далі МД; а.с.19-20), за якою задекларовано ввезення, зокрема, таких товарів:

- товар №1: «Хміль оброблений, фабричний у вигляді гранул, для пивоваріння: хміль гранульований "Cascade", альфа 7,10%, урожай 2022 року у кількості 40 кг; хміль гранульований "Cascade", альфа 6,60%, урожай 2023 року, у кількості 60 кг; хміль гранульований "Citra", альфа 12,60%, урожай 2023 року, у кількості 80 кг; хміль гранульований "Mosaic", альфа 12,50%, урожай 2022 року, у кількості 40 кг; хміль гранульований "Mosaic", альфа 12,10%, урожай 2023 року, у кількості 80 кг; хміль гранульований "Simcoe", альфа 13,4%, урожай 2023 року, у кількості 80 кг; хміль гранульований "Ekuanot", альфа 14,40%, урожай 2022 року, у кількості 40 кг; хміль гранульований "Ekuanot", альфа 14,30%, урожай 2023 року, у кількості 40 кг; хміль гранульований "Idaho 7", альфа 12,30%, урожай 2023 року, у кількості 20 кг; хміль гранульований "El Dorado", альфа 11,90%, урожай 2023 року, у кількості 40 кг, торгівельна марка та виробник Yakima Chief Hops (США)», ціна товару згідно графи 42 МД №25UA205140009982U2 від 18.02.2025 – 9316,1818 євро;

- товар №2: «Хміль оброблений, фабричний у вигляді гранул, для пивоваріння: хміль гранульований "NZ Wakatu", альфа 5,60%, урожай 2022 року, у кількості 120 кг; хміль гранульований "NZ Motueka", альфа 6,60%, урожай 2024 року, у кількості 20 кг, торгівельна марка та виробник NZ Hops (Нова Зеландія)», ціна товару згідно графи 42 МД №25UA205140009982U2 від 18.02.2025 – 2518,0182 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до МД були подані такі документи:

пакувальний лист №DE311-2500521 /SPOT JAN 25/ від 10.02.2025 (а.с.36, переклад – а. с. 37); Інвойс № DE311-2500521 від 10.02.2025 (а.с.29, переклад – а.с.30); CMR № FEB 212429643 від 11.02.2025 (а.с.31); сертифікат про походження товару №90 2025 000594 від 30.01.2025 (а.с.38); платіжну інструкцію про оплату товару № 11 від 29.01.2025 (а.с.28); довідку про транспортно-експедиційні витрати № 17/02/1 від 17.02.2025 (а.с.33); рахунок № 100924/61 від 10.09.2024 на оплату транспортних послуг; додаткові угоди № 1 від 01.02.2024 та № 2 від 19.12.2024 до Договору № 0712/23 від 07.12.2023 (а. с. 24 зворот - 25); договір № 0712/23 від 07.12.2023 (а.с.22-24); заявку на перевезення № 11/02 від 11.02.2025 до Договору № ЕК51 від 07.04.2021 (а.с.32).

З оскаржуваного Рішення видно, що митна вартість товару за МД не була визнана митним органом у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності:

- оплата за товар, згідно банківського платіжного документа №11 здійснена 29.01.2025, що передує виставленому рахунку-фактурі №DE311-2500521, який датується 10.02.2025. Також в призначенні платежу банківського платіжного доручення зазначений контракт від 07.12.2023 №0712/23. Відповідно додаткової угоди до контракту від 01.02.2024 №1 загальна сума контракту становить суму інвойсів, наданих Продавцем протягом дії контракту, що унеможливлює ідентифікацію даної оплати до оцінюваної поставки товару;

- відповідно пункту 2.1 Контакту Продавець поставляє продукцію на умовах EXW, що вказується у інвойсах, що суперечить умовам поставки, вказаним в рахунку-фактурі від 10.02.2025 №DE311-2500521 – FCA;

- договору на перевезення від 07.04.2021 №EK51, згідно заявки на перевезення від 11.02.2025, не подано до митного оформлення;

- в гр. 15 автотранспортної накладної від 11.02.2025 №FEB 212429643 відсутні підпис та печатка (за наявності) фактичного перевізника;

- згідно довідки від 17.02.2025 №17/02/1 витрати на транспортування по маршруту Mont-Saint -Guibert – м/п Устилуг становлять 19934 грн. Відстань даного маршруту орієнтовно 1606 км, що в перерахунку транспортні витрати становлять 12,42 грн/км (19934/1606). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту м/п У стилуг - м. Луцьк становить 8400 грн, відстань даного маршруту орієнтовно 88 км, що становить 95,46 грн/км (8400/88). Вказане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості;

- відповідно до прайс-листа датою укладання контракту є 27.01.2025, що суперечить зовнішньоекономічному контракту, вказаному в гр. 44 ЕМД;

- згідно прайс-листа термін дії документа 10.02.2025, що не підтверджує надану до митного оформлення оплату за товар, адже дані ціни є неактуальними на 29.01.2025 (день здійснення передоплати).

В зв`язку із наявністю розбіжностей та відповідно до частин другої, третьої статті 53 Митного кодексу України (далі – МК) декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) транспортні (перевізні) документи; 3) договір (контракт) про перевезення; 4) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг (за наявності); 5) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.

Листом від 19.02.2025 №1/1 декларант повідомив митний орган про відсутність інших додаткових документів.

19.02.2025 Митниця прийняла Рішення, з графи 33 якого видно, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК. Застосовано резервний метод (стаття 64 МК). Рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме: за МД №UA100390/2025/702321 від 05.02.2025, де митна вартість товару №1 становить 26,5 дол.США/кг (25,3148 євро/кг на дату заявленого декларантом курсу валют); МД №UA205140/2025/009778 від 17.02.2025, де митна вартість товару №2 становить 31,86 дол.США/кг (30,4357 євро/кг на дату заявленого декларантом курсу валют).

Крім того, Митниця видала Картку відмови, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів.

В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA205140010333U4 від 19.02.2025.

02.04.2025 ФОП звернувся із заявою до відповідача, в якій просив визнати заявлену вартість товару за основним методом. До заяви додатково надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.04.2021 №ЕК №51, рахунок на оплату від 17.02.2025 № 129, акт надання послуг від 19.02.2025 № 143, платіжну інструкцію від 05.03.2025 № 698.

Листом від 15.04.2025 № 7.3-2/15-02/14/4555 Митниця, у відповідь на заяву позивача, повідомила, що відсутні підстави для скасування Рішення.

Відповідно до частини першої статті 49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 53 МК визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої статті 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною другою статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 54 МК передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 54 МК визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною першою статті 55 МК встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, частиною першою статті 57 МК закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог частини другої-третьої статті 57 МК основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частиною десятою статті 58 МК передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною одинадцятою статті 58 МК встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною дев`ятою статті 58 МК визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Так, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Як підтверджується матеріалами справи в оскаржуваному Рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, тому вказані розбіжності, відповідно, не можуть впливати на митну вартість спірного товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Стосовно зауваження відповідача про оплату товару (оплата за товар, згідно банківського платіжного документа № 11, здійснена 29.01.2025, що передує виставленому рахунку-фактурі №DE311-2500521, який датується 10.02.2025; неможлива ідентифікація оплати до оцінюваної поставки товару), то суд зазначає таке.

Додатковою угодою від 01.02.2024 до Договору від 07.12.2023 №0712/23 (а.с.24 зворот) пункт 1.2 викладено в наступній редакції: загальна сума контракту становить суму інвойсів, наданих продавцем протягом терміну дії контракту.

Відповідно до пункту 3.1 контракту від 07.12.2023 №0712/23 (а.с.22-24) оплата продукції здійснюється наступним чином: 100 % від загальної суми інвойсу сплачує покупець на умовах попередньої оплати за товар, безпосередньо перед відвантаженням. Оплата здійснюється шляхом перерахунок коштів на р/р продавця.

Позивач під час митного оформлення надав проформу № CPF311-250153 від 27.01.2025, за якою сторонами узгоджувалась партія товару та яка надавалась для його попередньої оплати. При цьому, вартість товару за такою проформою, його кількість та асортимент є ідентичним Інвойсу № DE311-2500521 від 10.02.2025, який був поданий до митного оформлення.

У призначенні платежу платіжної інструкції № 11 від 29.01.2025 міститься пряме посилання не лише на вищезазначений контракт, а й на проформу № CPF311-250153 від 27.01.2025, що однозначно дає можливість ідентифікувати оплату до конкретної партії товару, а відтак, доводи відповідача у цьому випадку є безпідставними.

Стосовно іншого зауваження відповідача (відповідно пункту 2.1 Контакту Продавець поставляє продукцію на умовах EXW, що вказується у інвойсах, що суперечить умовам поставки, вказаним в рахунку-фактурі від 10.02.2025 №DE311-2500521 – FCA), то необхідно врахувати, що пунктом 2.1 контракту від 07.12.2023 № 0712/23 (а. с. 22-24) визначено, що продавець поставляє продукцію на умовах EXW, що вказується в інвойсах, відповідно до Інкотермс-2010. Відтак, контракт від 07.12.2023 № 0712/23 не виключає можливість вказівки в інвойсі інших умов поставки, відмінних від EXW, а тому сторони в інвойсі від 10.02.2025 №DE311-2500521 домовились про умови поставки – FCA.

Зі змісту оскаржуваного Рішення можна зрозуміти, що митний орган не погоджується із вартістю витрат на перевезення (оскільки договору на перевезення від 07.04.2021 № EK51, згідно заявки на перевезення від 11.02.2025, не подано до митного оформлення; занижені транспортні витрати).

Проте, до митного оформлення декларантом була подана Заявка на автоперевезення № 11/02 від 11.02.2025, яка містить усю необхідну інформацію для цілей визначення митної вартості товару, підписана обома сторонами та стосується конкретного перевезення вантажу.

Крім того, позивач до заяви від 02.04.2025, в якій просив визнати заявлену вартість товару за основним методом, додатково надав договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.04.2021 № ЕК №51, проте цей договір не був врахований Митницею.

Разом з тим, згідно висновків Верховного Суду у постанові від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Довідка про транспортно-експедиційні витрати від 17.02.2025 № 17/01/1 підтверджує, що транспортні витрати від Mont-Saint-Guibert (Бельгія) до м/п Устилуг складають 19934,00 грн, а від м/п Устилуг до м. Луцьк – 8400 грн. В довідці також зазначено, що витрати на завантаження та страхування вантажу не передбачено.

Суд зазначає, що Довідка про транспортно-експедиційні витрати від 17.02.2025 №17/01/1 містить числове значення витрат щодо транспортування товару до кордону України та ці транспортні витрати були включені до митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК.

Посилання відповідача на певні недоліки в CMR є неприйнятними, оскільки такі недоліки CMR не спростовують задекларованої митної вартості товару з урахуванням поданих позивачем документів. При цьому, відповідач не обґрунтував, яким чином вказані недоліки впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення. СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев`ята статті 43 МК), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК). Проте приписами МК не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів. Окремі недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.

Також однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що відповідно прайс-листа датою укладання контракту є 27.01.2025, що суперечить зовнішньоекономічному контракту, вказаному в гр. 44 ЕМД та згідно прайс-листа термін дії документа 10.02.2025, що не підтверджує надану до митного оформлення оплату за товар, адже дані ціни є неактуальними на 29.01.2025. З приводу апеляційний суд зазначає, що вищезазначений документ за своєю суттю є комерційною пропозицією продавця товару, а зазначена дата (27.01.2025) є датою такої пропозиції та співпадає з датою проформи №CPF311-250153 від 27.01.2025. У такому документі зазначалась не дата Контракту, а дата угоди, більш того, ціни в пропозиції відповідають цінам в проформі та інвойсі. Вказівка відповідача не неактуальність цін на дату оплати є також безпідставною, оскільки такий документ виписаний 27.01.2025, а ціни у комерційній пропозиції були актуальні до 10.02.2025, проформа була підписана 27.01.2025, а товар оплачений 29.01.2025, тобто в період дії цінової пропозиції (з 27.01.2025 по 10.02.2025).

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №160/4944/19 та від 17.01.2022 у справі №520/2000/19.

Однак, Митницею, в ході розгляду справи, не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

Стосовно понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем в апеляційній скарзі не наведено доводів за якими в апеляційного суду виникли б підстави для зменшення уже зменшеного розміру судових витрат.

У свою чергу, позивач при поданні відзиву на апеляційну скаргу просив стягнути з відповідача понесені судові витрати ФОП на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

На підтвердження витрат позивача на правничу допомогу у матеріалах справи наявні:

- Договір про надання правничої допомоги від 24.02.2025 (далі Договір);

- Додаток № 1 від 24.02.2025 до Договору.

Додатково на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надається:

- Рахунок № 67 від 03.11.2025;

- Акт приймання – передачі від 05.11.2025;

- Платіжна інструкція № 908 від 05.11.2025.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 по справі №520/8489/19, від 07.05.2020 по справі №320/3271/19, від 10.03.2020 по справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг та усні заперечення відповідача під час апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений до відшкодування розмір (10000 грн) є надмірним, однак зважаючи на результат розгляду справи по суті, такий розмір підлягає зменшенню до 2500 грн.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, однак оскаржуване судове рішення необхідно скасувати лише в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, а в решті залишити без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року – без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (ЄДРПОУ: 43958385) в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 2500 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич