Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №260/6542/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/6542/24 пров. № А/857/5917/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року, що ухвалив суддя Ващилін Р.О. у місті Ужгороді, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 260/6542/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06 вересня 2024 року № 071750014047 про відмову у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплатити позивачці грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивака є педагогічним працівником та після досягнення пенсійного віку, в травні 2024 року, позивачці призначено пенсію.

Разом з тим, незважаючи на наявність достатнього спеціального страхового стажу, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило позивачці у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій з мотивів відсутності певних підтверджуючих довідок. Таке рішення відповідача позивачка вважає протиправним, оскільки необхідний стаж роботи підтверджують записи трудової книжки.

06 січня 2025 року Закарпатський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив повністю.

Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06 вересня 2024 року № 071750014047 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань 1211,20 грн. судових витрат.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що трудова діяльність позивачки на посадах в закладах освіти підтверджена відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутня необхідність надання уточнюючих довідок для призначення спірної грошової допомоги.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Таку позицію обґрунтовує тим, що у матеріалах пенсійної справи відсутні довідки про перебування позивачки у відпустках без збереження заробітної плати за період роботи з 08 серпня 1983 року по 01 листопада 1983 року, з 19 січня 2004 року по 03 листопада 2008 року та з 04 листопада 1983 року по 22 листопада 1993 року. За відсутності таких довідок вирахувати спеціальний стаж і призначити виплату спірної грошової допомоги неможливо.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) як отримувач пенсії за віком, на підставі Закону № 1058-IV.

Відповідно до рішення № 071750014047 від 29 серпня 2024 року позивачці призначено пенсію за віком з 25 травня 2024 року.

При призначенні пенсії за віком ГУ ПФУ в Закарпатській області врахувало загальний страховий стаж у розмірі 40 років 6 місяців 3 дні. Вказаний обрахунок загального страхового стажу не є спірним.

Із матеріалів пенсійної справи позивачки встановлено, що позивачка у період з 08 серпня 1983 року по 01 листопада 1983 року, з 04 листопада 1983 року по 22 листопада 1993 року, з 19 січня 2004 року по 03 листопада 2008 року, з 03 листопада 2008 року по 15 серпня 2011 року, з 16 серпня 2011 року по день призначення пенсії працювала в закладах освіти. Однак, за періоди з 08 серпня 1983 року по 01 листопада 1983 року, з 04 листопада 1983 року по 22 листопада 1993 року, з 19 січня 2004 року по 03 листопада 2008 року, позивачка не надала довідки про перебування у відпустках без збереження заробітної плати, з огляду на що при призначенні пенсії грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій позивачці не виплатили.

30 серпня 2024 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про перерахунок пенсії та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV. До такої заяви позивачка долучила довідку № 405 від 09 липня 2024 року, видану Ужгородським мистецьким ліцеєм “Перспектива”, копію з журналу реєстрації наказів, архівну довідку № С-151/01-13 від 31 липня 2024 року, довідку про підтвердження спеціального стажу для призначення одноразової грошової допомоги № 708 від 06 серпня 2024 року, видану Ужгородським науковим ліцеєм Закарпатської області.

Відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань вказану заяву позивачки розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області)

За результатами розгляду цієї заяви ГУ ПФУ у Львівській області рішенням № 071750014047 від 06 вересня 2024 року відмовило у її задоволенні.

ГУ ПФУ у Львівській області мотивувало це рішення відсутністю довідок про перебування позивачки у відпустках без збереження заробітної плати за період роботи з 08 серпня 1983 року по 01 листопада 1983 року, з 19 січня 2004 року по 03 вересня 2008 року та з 04 листопада 1983 року по 22 листопада 1993 року.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Як передбачає п. 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”-“ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлює Кабінет Міністрів України.

Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу відповідно до п. 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV, затвердила постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі - Порядок № 1191).

Пункт 2 Порядку № 1191 передбачає, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” і “ж” статті 55 Закону № 1788-XII, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років”.

Згідно з п. 5 Порядку № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”-“ж” статті 55 Закону № 1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

На переконання апеляційного суду, норму пункту 7-1 розділу “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV необхідно тлумачити таким чином, що для отримання визначеної цим пунктом грошової допомоги при виході на пенсію за Законом № 1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

- станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”-“ж” статті 55 Закону № 1788-XII;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону № 1058-IV, станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

Той факт, що позивачка вийшла на пенсію з посади, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, а також те, що позивачка до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV не отримувала будь-якого іншого виду пенсії, відповідач не заперечує.

Відмовляючи позивачці у виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV, відповідач послався на відсутність довідок про перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати за період роботи з 08 серпня 1983 року по 01 листопада 1983 року, з 19 січня 2004 року по 03 листопада 2008 року та з 04 листопада 1983 року по 22 листопада 1993 року.

Частина 2 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлює, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 КЗпП України, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п. 1 Порядку № 637).

Пункт 3 Порядку № 637 передбачає, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пункт 20 Порядку № 637 визначає, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, чинне законодавство передбачає, що у разі наявності в трудовій книжці саме неправильних чи неточних записів або відсутності відомостей про стаж, для підтвердження стажу приймаються уточнюючі довідки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи особи. Тобто законодавство України встановлює пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Із трудової книжки позивачки апеляційний суд встановив, що позивачка працювала та працює на посадах в закладах освіти в такі періоди своєї трудової діяльності:

з 08 серпня 1983 року по 01 листопада 1983 року на посаді вихователя ясельної групи в дитячому дошкільному закладі № 30 тресту “Закарпатбуд”;

з 04 листопада 1983 року по 22 листопада 1993 року на посаді вихователя в дитячому дошкільному закладі яслах № 39;

з 19 січня 2004 року по 03 листопада 2008 року на посаді вихователя ГПД та вихователя дошкільного відділення Авторського навчально-виховного комплексу м. Ужгород, який в подальшому реорганізували в Ужгородську спеціалізовану загальноосвітню школу І-ІІІ ст. № 2 з поглибленим вивченням окремих предметів;

з 03 листопада 2008 року по 15 серпня 2011 року на посаді вихователя в Ужгородській спеціалізованій школі-інтернат;

з 16 серпня 2011 року по день призначення пенсії на посаді вихователя в Ужгородській спеціалізованій школі-інтернат.

Окрім того, вищезазначені періоди роботи підтверджують також довідка № 405 від 09 липня 2024 року, видана Ужгородським мистецьким ліцеєм “Перспектива”, архівна довідка № С-151/01-13 від 31 липня 2024 року, довідка про підтвердження спеціального стажу для призначення одноразової грошової допомоги № 708 від 06 серпня 2024 року, видана Ужгородським науковим ліцеєм Закарпатської області.

Отже, трудова діяльність позивачки на посадах в закладах освіти підтверджена відповідно до вимог чинного законодавства. Підстав вважати наведені в трудовій книжці відомості недостовірними відповідач не навів.

Крім того, відповідач, при призначенні пенсії позивачці, врахував страховий стаж 40 років 6 місяців і 3 дні (20 років 5 місяців 14 днів до 01 січня 2004 року та 20 років 19 днів після 01 січня 2004 року), тобто врахував період роботи на посадах в закладах освіти в страховий стаж.

Свою відмову відповідач аргументує виключно відсутністю довідок про перебування у відпустках без збереження заробітної плати за такі періоди трудової діяльності. Проте Порядок № 637 не передбачає виключення з періодів роботи періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати.

Підводячи підсумок наведеного, апеляційний суд вважає, що весь стаж роботи позивачки на посадах в закладах освіти необхідно зарахувати до страхового стажу, який дає право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, незалежно від наявності довідок про перебування у відпустках без збереження заробітної плати за такі періоди трудової діяльності.

Цей висновок є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 260/6542/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

Р. М. Шавель