Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №380/613/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/613/25 пров. № А/857/21174/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №380/613/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції – Лунь З. І.,

час ухвалення рішення – 09 квітня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 29 червня 2017 року та нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 29 червня 2017 року у сумі 1840,02 грн; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 29 червня 2017 року з урахуванням положень абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у сумі 49858,50 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідачем нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 51698,52 грн з урахуванням базового місяця січень 2008 року, однак фактично виплачено 1840,02 грн, так як відповідач взяв до уваги ту обставину, що сума нарахованої індексації є меншою від суми щомісячної премії. На думку апелянта, базовий місяць - це місяць підвищення тарифних ставок (окладів), незалежно від розміру підвищення, а коефіцієнт індексації обчислюють на основі щомісячних індексів інфляції, які публікуються Держстатом. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця. Отже, дії відповідача є протиправними, такі зумовлені незастосуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. З врахуванням наведеного вище просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 № 334 від 28 грудня 2018 року та посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .

19 червня 2017 року наказом Командувача Національної гвардії України №73 о/с ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за станом здоров`я відповідно до п. «б» ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

29 червня 2017 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №161 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

Згідно з архівною довідкою від 16 серпня 2022 року №299 за період з 01 грудня 2015 року по 29 червня 2017 року індексація грошового забезпечення позивачу виплачувалась у таких розмірах: грудень 2015 року – 31,69 грн; січень 2016 року – 0 грн; лютий 2016 року – 0 грн; березень 2016 року – 0 грн; квітень 2016 року – 0 грн; травень 2016 року – 0 грн; червень 2016 року – 0 грн; липень 2016 року – 59,45 грн; серпень 2016 року – 59,45 грн; вересень 2016 року 59,45 грн, жовтень 2016 року – 59,45 грн; листопад 2016 року - 59,45 грн; грудень 2016 року - 193,85 грн; за 2017 рік індексація грошового забезпечення не нараховувалась.

Позивач, стверджуючи, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у розмірах, визначених відповідачем, є протиправними, оскільки, на переконання позивача, відповідачем неправильно застосовано «базові» місяці, звернувся у суд з цим позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі №380/12848/22 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 29 червня 2017 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі №380/12848/22 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувала та виплатила ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 1840,02 грн.

Маючи сумніви щодо розміру вказаної суми, представник позивача звернулася до відповідача із запитом щодо нарахування індексації та грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до рішення суду у справі №380/12848/22.

Відповідач листом повідомив представника позивача про те, що розрахунок індексації грошового забезпечення у відповідності до рішення суду №380/12848/22 на користь ОСОБА_1 проведений випереджаючим методом із застосуванням базового місяця – січень 2008 року у відповідності до чинного законодавства.

Також відповідачем надано розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року по 29 червня 2017 року відповідно до рішення суду у справі №380/12848/22, в якому застосовано базовий місяць січень 2008 року. Також зазначив, що відповідачем нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 51698,52 грн з урахуванням базового місяця січень 2008 року, однак фактично не виплачено 1840,02 грн, оскільки відповідач прийняв до уваги ту обставину, що сума нарахованої індексації є меншою від суми щомісячної премії.

Вважаючи такі дії протиправними, такими, які зумовлені незастосуванням відповідачем положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, позивач звернувся у суд з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у разі протиправності рішень, дій чи бездіяльності відповідача – суб`єкта владних повноважень, при виконанні рішення в адміністративній справі, до адміністративного суду необхідно подавати відповідну заяву, а не новий адміністративний позов, що свідчить про те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, і, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Ст.2 Закону №1282-ХІІ передбачає, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ст.4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078).

Згідно з п.1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

За змістом п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 грудня 2015 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пункт 2 Порядку №1078 передбачає, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З системного аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі №380/12848/22 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 29 червня 2017 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі №380/12848/22 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувала та виплатила ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 1840,02 грн.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту розрахунку наданого відповідачем на запит позивача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду, вбачається, що у спірний період, базовим місяцем для розрахунку індексації позивачем визначено січень 2008 року.

При цьому, матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 29 червня 2017 року з урахуванням положень абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у сумі 49858,50 грн.

Здійснюючи аналіз вищевказаного предмету спору, колегія суддів зазначає, що такий фактично спрямований на належне виконання судового рішення у справі №380/12848/22, яким вже вирішено питання щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення, що свідчить про те, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту по суті є способом виконання судового рішення у справі №380/12848/22.

Згідно з ч.1 ст.383 КАС України особа – позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Зміст такої заяви, порядок її подання і судового розгляду визначені частинами 2 – 6 статті 383 КАС України.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі протиправності рішень, дій чи бездіяльності відповідача – суб`єкта владних повноважень, при виконанні рішення в адміністративній справі, до адміністративного суду необхідно подавати відповідну заяву, а не новий адміністративний позов, що свідчить про те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, і, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №380/613/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.