Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №380/11459/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11459/24 пров. № А/857/6062/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П. Обрізка І.М.,

секретаря судового засідання Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року (головуючий суддя Сидор Н.Т., м.Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради та Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради та Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №568 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В – вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 1)»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №569 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В – вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 2)»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №570 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 3)»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №571 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_2 – вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 4)».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №568 від 19 квітня 2024 року «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруда №1), №569 від 19 квітня 2024 року «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_2 – вул. Княгині Ольги, 106 (споруда №2), №570 від 19 квітня 2024 року «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_2 – вул. Княгині Ольги, 106 (споруда №3), №571 від 19 квітня 2024 року «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_2 – вул. Княгині Ольги, 106 (споруда №4).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 копійок сплаченого судового збору.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Виконавчий комітет Львівської міської ради оскаржив його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що Львівська міська рада згідно з ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє Львівську міську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження визначені Конституцією України та іншими законами України.

Частина 1 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» вказує, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів, а також затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.

Згідно з ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Так, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права власності чи права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Позивач, як на єдиний доказ щодо порушеного його права посилається на договори, де предметом договору є виготовлення каркасних конструкцій (кіосків), що не може бути належним та допустим доказом порушеного права позивача оскаржуваних рішень виконавчого комітету Львівської міської ради.

Позивач стверджує, що оскаржувані рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради: № 568 від 19.04.2024 «Про демонтаж зблокованих тимчасових СПОРУД на вул. Володимира Великого. 59-В - вул. Княгині Ольги. 106 (споруди № 11: № 569 від 19.04.2024 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на ВУЛ. Володимира Великого. 59-В - вул. Княгині Ольги. 106 (споруди № 2і; № 570 від 19.04.2024 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на ВУЛ. Володимира Великого. 59-В- ВУЛ. Княгині Ольги. 106 (споруди № 3): № 571 від 19.04.2024 «ПРО демонтаж зблокованих тимчасових СПОРУД на вул. Володимира Великого. 59-В - вул. Княгині Ольги. 106 (СПОРУДИ № 4) прийняті на підставі підпункту 7.8 пункту 7 ухвали Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», але дану ухвалу було вказано в преамбулі оскаржуваних рішень, лише тому, що пунктом 1 ухвали Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019 затверджено перелік тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові згідно з додатком, а це підтверджує лише те, що тимчасові споруди за адресою м. Львів, вул. Володимира Великого, 59-В - вул. Княгині Ольги, 106 самовільно встановлені, оскільки вони відсутні в даному переліку.

Отже, ухвала Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019 скасована частково, але окрім цього є інші ухвали Львівської міської ради та норми законодавства, відповідно до яких виникають правові підстави щодо прийняття рішень виконавчого комітету Львівської міської ради та демонтажу тимчасових споруд.

Спірні Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради відновлюють порушені права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на вул. Володимира Великого, 59 В - вул. Княгині Ольги, 106. Так як територіальна громада міста в особі Львівської міської ради є також власником земель на яких розташовані ТС позивача, то вона наділена правом володіння, правом користування і право розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

До об`єктів благоустрою населених пунктів належать:

1) території загального користування:

а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;

б) пам`ятки культурної та історичної спадщини;

в) майдани, площі, бульвари, проспекти;

г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;

ґ) пляжі;

д) кладовища;

е) інші території загального користування;

2) прибудинкові території;

3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту.

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Пунктом 9 частини 1 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до елементів об`єктів благоустрою належать малі архітектурні форми.

Згідно з ч.2 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.

До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, фати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, норм і правил.

Стаття 22 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» вказує, що комплексним благоустроєм вважається проведення на визначеній території населеного пункту (мікрорайон, квартал, парк, бульвар, вулиця, провулок, узвіз тощо) комплексу робіт з улаштування (відновлення) покриття доріг і тротуарів, обладнання пристроями для безпеки руху, озеленення, забезпечення зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами, встановлення малих архітектурних форм, здійснення інших заходів, спрямованих на поліпшення інженерно-технічного і санітарного стану території, покращання її естетичного вигляду.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Згідно з п. 42 та 44 ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації та встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

П. 7 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» вказує, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства Львівською міською радою прийнято Правила благоустрою Львівської міської територіальної громади, які затверджені Ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011 року.

Пункт 12.2.6 Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади, які затверджені Ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011 року вказує, що самочинно встановлені МАФи підлягають демонтажу без попереднього судового розгляду.

Демонтаж, перевезення та зберігання самочинно збудованих МАФ здійснює особа, яка самочинно встановила МАФ, за власні кошти або відповідна районна адміністрація з подальшим відшкодуванням власниками витрат на демонтаж, перевезення та зберігання самочинно збудованих МАФ їх власниками. Якщо у процесі демонтажу не звернулися зацікавлені особи і не надали документи, що засвідчують право власності на МАФ, то МАФ демонтується і перевозиться на майданчик тимчасового зберігання і знаходиться там до прийняття остаточного рішення відповідно до законодавства України.

Відповідно до пунктів 2.1,2.17,2.30 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди.

Строк дії паспорта прив`язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень.

Самовільно встановлені тимчасові споруди підлягають демонтажу у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу, шо передбачено п 2.30. Наказу № 244 від 21.10.2011 Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово комунального господарства України зареєстровано в Міністерстві юстиції України «ПРО затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності».

Ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526 затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові (далі - Положення).

Згідно з пунктом 1.3 Положення самовільно встановлена тимчасова споруда це тимчасова споруда, яка встановлена за відсутності одного із документів, передбачених цим Положенням: ухвали міської ради, договору оренди земельної ділянки чи договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, паспорту прив`язки тимчасової споруди.

Пунктами 2.1, 2.2 Положення передбачено, що розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив`язки, плану земельної ділянки та договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив`язки, та плану земельної ділянки або схемі прив`язки.

У позивача відсутній паспорт прив`язки, договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою та будь-які документи, які б підтверджували факт розміщення тимчасових споруд за вказаною адресою позивачем.

Окрім цього, ухвалою Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» затверджено Перелік тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові.

Але дані тимчасові споруди не входить до вказаної схеми, отже у позивача немає права на їх розміщення.

Судом першої інстанції проігноровано той факт, що пунктом 37 Розділу II «Повноваження виконавчого комітету» Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого Ухвалою № 1081 від 08.07.2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» передбачено можливість прийняття рішень щодо тимчасових споруд, які розміщені з порушеннями вимог законодавства України та актів міської ради.

Відтак, спірні рішення виконавчого комітету Львівської міської ради прийняті уповноваженим на це органом та є обов`язковим до виконання, не можуть бути протиправними і порушувати законні права та інтереси позивача, оскільки у нього відсутні дозвільні документи, які б підтверджували правомірність використання земельної ділянки комунальної власності для розміщення тимчасових споруд.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.09.2023 виконавчий комітет Львівської міської ради скерував до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради лист № 4-24-41530 для з`ясування підстав перебування тимчасових споруд на земельній ділянці комунальної власності та вжиті заходи у випадку перебування даних тимчасових споруд без правових підстав.

За наслідком отримання вказаного листа Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради з метою забезпечення належного благоустрою на території Франківського району було обстежено тимчасові споруди на вул. Володимира Великого, 59-В – вул. Княгині Ольги, 106.

За результатами обстеження Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради складено акти обстеження зблокованих споруд для здійснення підприємницької діяльності за адресою: вул. Володимира Великого, 59-В – Княгині Ольги, 106, від 25.03.2024.

Згідно змісту актів обстеження зблокованих споруд для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 встановлено відсутність наявності споруд в Комплексній схемі розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові.

Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради складено Вимоги:

- №35-вих-40172 від 26.03.2024 «Щодо демонтажу споруди на вул. Володимира Великого 59-В – Княгині Ольги, 106», яка адресована Анатолію Гриншпуну;

- №35-вих-40391 від 26.03.2024 «Щодо демонтажу споруди на вул. Володимира Великого 59-В – Княгині Ольги, 106», яка адресована керівнику ТзОВ «Біля універмагу» Юлії Гриншпун;

- №35-вих-40390 від 26.03.2024 «Щодо демонтажу споруди на вул. Володимира Великого 59-В – Княгині Ольги, 106», яка адресована керівнику ТзОВ «Біля універмагу» Юлії Гриншпун;

- №35-вих-40164 від 26.03.2024 «Щодо демонтажу споруди на вул. Володимира Великого 59-В – Княгині Ольги, 106», яка адресована Анатолію Гриншпуну;

- №35-вих-40389 від 26.03.2024 «Щодо демонтажу споруди на вул. Володимира Великого 59-В – Княгині Ольги, 106», яка адресована керівнику ТзОВ «Біля універмагу» Юлії Гриншпун;

- №35-вих-40165 від 26.03.2024 «Щодо демонтажу споруди на вул. Володимира Великого 59-В – Княгині Ольги, 106», яка адресована ОСОБА_2 ;

- №35-вих-40170 від 26.03.2024 «Щодо демонтажу споруди на вул. Володимира Великого 59-В – Княгині Ольги, 106», яка адресована Анатолію Гриншпуну;

- №35-вих-40388 від 26.03.2024 «Щодо демонтажу споруди на вул. Володимира Великого 59-В – Княгині Ольги, 106», яка адресована керівнику ТзОВ «Біля універмагу» Юлії Гриншпун.

Акти обстеження зблокованих споруд для здійснення підприємницької діяльності направлені листами на адресу заступника міського голови з містобудування Любомиру Зубачу для прийняття рішення виконавчим комітетом про демонтаж таких споруд.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №568 вирішено демонтувати самовільно встановлені зблоковані тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності на вул. Володимира Великого, 59-В – вул. Княгині Ольги, 106 (споруда № 1).

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №569 вирішено демонтувати самовільно встановлені зблоковані тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності на вул. Володимира Великого, 59-В – вул. Княгині Ольги, 106 (споруда № 2).

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №570 вирішено демонтувати самовільно встановлені зблоковані тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності на вул. Володимира Великого, 59-В – вул. Княгині Ольги, 106 (споруда № 3).

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №571 вирішено демонтувати самовільно встановлені зблоковані тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності на вул. Володимира Великого, 59-В – вул. Княгині Ольги, 106 (споруда № 4).

При прийнятті спірних рішень Виконавчий комітет Львівської міської ради керувався Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про благоустрій населених пунктів», «Про місцеве самоврядування в Україні», наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», ухвалами міської ради від 21.04.2011 року №376 «Про правила благоустрою Львівської міської територіальної громади», від 26.12.2019 №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», від 08.07.2021 №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» і від 06.12.2022 №2679 «Про окремі питання здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території Львівської міської територіальної громади у зв`язку із введенням воєнного стану».

Позивач не погоджуючись із прийнятими рішеннями відповідача від 19.04.2024 №№568, 569, 570, 571 звернувся із позовом до суду про визнання таких протиправними та їх скасування.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ч. 1, 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з пунктом 44 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання про встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» система благоустрою населених пунктів включає:

1) управління у сфері благоустрою населених пунктів; 2) визначення суб`єктів та об`єктів у сфері благоустрою населених пунктів; 3) організацію благоустрою населених пунктів; 4) нормування у сфері благоустрою населених пунктів; 5) фінансове забезпечення благоустрою населених пунктів; 6) здійснення державного, самоврядного і громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 7) встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів.

Стаття 5 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначає, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів у розумінні частини першої статті 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Режим використання об`єктів благоустрою визначено статтею 14 згаданого Закону, яка передбачає, що такі об`єкти використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до згаданого Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. ТС для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

З огляду на вказане суд підставно зауважив, що законодавець розрізняє поняття малої архітектурної форми та тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, а також визначає різні нормативно-правові акти, які урегульовують їх розміщення.

Механізм розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок № 244).

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

У пункті 1.4 Порядку № 244 визначено, що схема розміщення ТС - графічні матеріали, виконані на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 суб`єктом господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, які відображають розміщення ТС із прив`язкою до місцевості (будівлі, споруди, інженерні мережі тощо), планувальними обмеженнями та зазначенням заходів щодо благоустрою та озеленення прилеглої території (розташування квітників, під`їздів, урн, влаштування дорожнього покриття або мощення фігурними елементами тощо);

Згідно з пунктами 2.1, 2.10, 2.17, 2.18, 2.20, 2.23, 2.29 Порядку № 244 підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС. Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. 2.10. Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку. Строк дії паспорта прив`язки ТС визначається органом з питань містобудування та архітектури відповідної ради або районної державної адміністрації з урахуванням строків реалізації положень містобудівної документації на місцевому рівні. Продовження строку дії паспорта прив`язки ТС здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки ТС органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки ТС. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

Відповідно до п.2.2 Порядку № 244 замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

Пункт 2.4 Порядку № 244 передбачає, що для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

Відтак правильним є твердження суду першої інстанції про те, що система благоустрою населених пунктів включає, зокрема організацію, нормування та здійснення контролю, у тому числі самоврядного, у сфері благоустрою населених пунктів. У свою чергу, правове регулювання у сфері благоустрою передбачає, зокрема затвердження правил благоустрою населених пунктів, а також затвердження місцевих програм, технічної документації з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо). За своєю юридичною природою перелік тимчасових споруд, призначених для здійснення підприємницької діяльності, комплексні схеми розміщення тимчасових споруд є актами нормування у сфері благоустрою, розробка та затвердження яких входить до повноважень відповідної місцевої ради на підставі пункту 44 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України».

Вирішуючи питання повноваження Виконавчого комітету Львівської міської ради щодо прийняття спірних рішень про демонтаж тимчасових споруд, суд першої інстанції правильно зазначив, що законодавчо закріплена процедура прийняття рішень суб`єктами публічного права має на меті створення гарантій для суб`єкта приватного права та встановлення меж реалізації повноважень органами публічного права і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких рішень (дій) особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена законом процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, яка повинна забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 826/382/18, від 13 березня 2019 року у справі № 826/11708/17, від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19 та від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21.

Згідно матеріалів справи, оскаржувані рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №568, №569, №570, №571 про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В – вул. Княгині Ольги, 106 прийнято у зв`язку із відсутністю на такі споруди будь-яких дозвільних документів на їх розміщення.

Підставою для прийняття таких рішень слугували акти обстеження тимчасових споруд Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 25.03.2024, які згодом направлені заступнику міського голови з містобудування Любомиру Зубачу для прийняття рішення виконавчим комітетом про демонтаж таких споруд.

При цьому, як на підставу прийняття спірних рішень відповідач посилається на Закони України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про благоустрій населених пунктів», «Про місцеве самоврядування в Україні», наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», ухвали міської ради від 21.04.2011 №376 «Про правила благоустрою Львівської міської територіальної громади», від 26.12.2019 №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», від 08.07.2021 №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» і від 06.12.2022 №2679 «Про окремі питання здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території Львівської міської територіальної громади у зв`язку із введенням воєнного стану».

У даній спірній ситуації судом першої інстанції з`ясовано, що Ухвалою Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015 затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові (далі – Положення №4526).

Розділом 7 цього Положення передбачений порядок демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Пунктом 7.1 Положення №4526 визначено перелік тимчасових споруд, які підлягають демонтажу згідно з цим порядком. Зокрема, демонтажу підлягають тимчасові споруди:

- для встановлення яких закінчився термін дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою або термін дії договору оренди земельної ділянки і суб`єкту господарювання відмовлено у його продовженні.

- самовільно встановлені.

- зовнішній вигляд яких не відповідає виданому паспорту прив`язки або погодженому проекту та суб`єкту господарювання мотивовано відмовлено у внесенні змін до паспорту прив`язки чи проекту.

- розміщені з порушенням вимог пунктів 2.5 та 2.6 цих Правил.

Згідно з пунктами 7.3– 7.8 Положення №4526 (в первинній редакції) було передбачено, що при виявленні ТС, зазначених у пунктах 7.1.1-7.1.4, складається акт довільної форми та районна адміністрація, на території якої розташована ТС, приймає рішення про її демонтаж у 10-денний термін.

Акт обстеження підписують представники районної адміністрації, комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» та власник ТС.

У разі, якщо власник відмовляється від підписання або від участі в обстеженні копія акта скеровується йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Розпорядження районної адміністрації про демонтаж ТС надсилається суб`єкту господарювання протягом 2 днів з дати набрання ним чинності з наданням терміну для добровільного виконання демонтажу ТС у термін до 1 місяця.

Відключення ТС від інженерних мереж проводять експлуатуючі організації цих мереж протягом 10 робочих днів з моменту отримання рішення відповідної районної адміністрації про демонтаж ТС після розірвання угод з вилученням приладів обліку.

У разі невиконання власником ТС вимог пункту 7.6 районна адміністрація звертається до відповідного суду з позовом про примусовий демонтаж ТС, встановленої з порушенням цих Правил.

Таким чином, Розділом 7 Положення №4526 визначено, що демонтаж тимчасових споруд здійснюється за розпорядженнями районних адміністрацій власниками таких тимчасових споруд. У разі добровільного невиконання таких розпоряджень районних адміністрацій, примусовий демонтаж тимчасових споруд проводиться за рішенням суду.

У подальшому, ухвалою Львівської міської ради №6107 від 26.12.2019 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» (далі – ухвала №6107) внесено зміни до Положення №4526.

Зокрема, згідно з пунктом 7.8 ухвали №6107 замінено пункти 7.3 – 7.8 Положення №4526 пунктами 7.3 – 7.7 та викладено їх у такій редакції:

7.3. При виявленні ТС, зазначених у підпунктах 7.1.1 – 7.1.4, уповноважена особа районної адміністрації, на території якої розташована ТС, за участю представників комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», власника ТС, у разі наявності відомостей щодо такої особи, складають акт про дотримання вимог законодавства при розміщенні тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (надалі – акт про дотримання вимог) у чотирьох примірниках та протокол про адміністративне правопорушення.

Уповноважена особа районної адміністрації на підставі оформленого акта про дотримання вимог надає особисто (або надсилає цінним листом) власнику (користувачу) ТС, у разі наявності відомостей щодо такої особи, вимогу про демонтаж незаконно встановленої ТС у 10-денний термін разом з примірником акта про дотримання вимог.

Один примірник акта та вимоги про демонтаж із зазначенням наслідків її невиконання наклеюється на ТС та здійснюється фотофіксація ТС. На фотографії має бути чітко і розбірливо видно інформацію про номер і дату складання вимоги про демонтаж та акта про дотримання вимог.

Вимога про демонтаж та матеріали фотофіксації оприлюднюються на сайті Львівської міської ради.

7.4. Якщо власника не встановлено, або якщо власник (користувач) відмовився добровільно демонтувати ТС, районна адміністрація скеровує примірник акта, вимоги про демонтаж, матеріали фотофіксації в управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування для підготовки рішення виконавчого комітету про демонтаж.

7.5. У рішенні виконавчого комітету визначається:

7.5.1. Уповноважена особа на виконання демонтажу ТС.

7.5.2. Терміни демонтажу ТС та місце зберігання демонтованої ТС.

7.5.3. Призначення відповідальних осіб за відновлення благоустрою з визначенням термінів виконання робіт з відновлення благоустрою.

7.6. Проведення робіт з демонтажу ТС здійснюється у такому порядку:

7.6.1. До початку здійснення робіт з демонтажу уповноважена особа для відключення ТС від інженерних мереж доводить до відома відповідні експлуатуючі організації вищезазначене рішення виконавчого комітету про демонтаж.

7.6.2. Демонтаж ТС уповноважена особа здійснює у присутності представників районної адміністрації. У разі необхідності уповноважена особа залучає представників державних органів, міських служб та організацій, Львівського комунального підприємства «Львівсвітло», Львівського комунального підприємства «Муніципальна варта», правоохоронних органів тощо.

7.6.3. Під час демонтажу ТС складаються такі документи:

7.6.3.1. Акт проведення демонтажу, де зазначаються дата, час, підстава демонтажу, присутні під час демонтажу особи, відмітка про присутність власника/користувача ТС під час процедури демонтажу, а також опис ТС, що демонтується (зноситься): геометричні розміри, матеріал, наявність підключення до мереж електро- та водопостачання і перелік візуально виявлених недоліків, пошкоджень.

7.6.3.2. Фото місця розташування ТС до та після проведення демонтажу з прив`язкою до місцевості.

7.6.3.3. Акт опису майна, що знаходиться у ТС на момент демонтажу або акт про відсутність такого майна.

Акт проведення демонтажу та акт опису майна складається у 3-х примірниках та підписується особами, які брали участь у демонтажу.

7.6.4. Якщо розмір, вага, конфігурація тощо тимчасових споруд не дозволяє провести демонтаж та евакуацію у цілісному стані, уповноважена на виконання демонтажу особа проводить розділення тимчасової споруди на конструктивні елементи, про що зазначається в акті проведення демонтажу.

7.6.5. Один примірник акта проведення демонтажу залишається в уповноваженої особи, другий примірник уповноважена особа надсилає в управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування. Третій примірник – вручається власнику ТС (у разі його встановлення) або надсилається йому поштою цінним листом.

7.6.6. Після складання акта проведення демонтажу, ТС демонтується і перевозиться на майданчик тимчасового зберігання та передається відповідальній особі під розписку.

7.7. Власник ТС має право повернути ТС та майно, що знаходилось в ній на момент демонтажу. Для цього він повинен надати такі документи:

7.7.1. Заяву про повернення ТС з описом майна, що було в ній на момент демонтажу.

7.7.2. Квитанцію про сплату вартості проведених робіт з демонтажу, витрат, пов`язаних зі зберіганням ТС та майна, що перебувало в ній на момент демонтажу, а також витрат з відновлення об`єкта благоустрою”.

Судом першої інстанції встановив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №380/2335/20, серед іншого, визнано протиправним та нечинним підпункт 7.8 пункту 7 ухвали Львівської міської ради №6107.

Відповідно Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 апеляційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №380/2335/20 без змін, а Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.01.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №380/2335/20.

З огляду на вказане суд підставно вказав, що в Положенні №4526 передбачено порядок демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд. Зокрема, при виявлені самовільно встановленої тимчасової споруди складається акт довільної форми та районна адміністрація, на території якої розташована тимчасова споруда приймає рішення про її демонтаж у 10-денний термін. Акт обстеження підписують представники районної адміністрації, комунального підприємства Адміністративно-технічне управління та власник тимчасової споруди. У разі, якщо власник відмовляється від підписання або від участі в обстеженні копія акта скеровується йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі невиконання власником тимчасової споруди вимог п. 7.6 районна адміністрація звертається до відповідного суду з позовом про примусовий демонтаж тимчасової споруди, встановленої з порушенням цих Правил (пункти 7.4, 7.5, 7.8. Положення №4526).

При цьому, оскільки ухвала Львівської міської ради від 26 грудня 2019 року № 6107 визначає перелік ТС для здійснення підприємницької діяльності на території міста Львова, то суд правильно вважав, що така ухвала є регуляторним актом.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №310/6300/16-а та від 16 травня 2023 року у справі №380/3195/22.

З огляду на це суд правильно врахвав, що відповідно до статті 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» під час розробки та прийняття органом місцевого самоврядування або іншим уповноваженим суб`єктом акта регуляторного характеру, мають бути дотримані такі вимоги: враховані інтереси суб`єктів господарювання, суспільні інтереси (територіальної громади) та інтереси держави у такій мірі, щоб це забезпечувало їх збалансованість; обґрунтовано необхідність нормативного регулювання саме у запропонованому у відповідному регуляторному акті формі та порядку; відповідне нормативне регулювання має бути передбачуваним для суб`єктів господарювання у достатній мірі; якщо такі суб`єкти добросовісно та з дотримання усіх вимог законодавства здійснюють свою господарську діяльність, то нові регуляторні норми (правила, заходи) не повинні перешкоджати такій діяльності, крім випадків об`єктивної та мотивованої необхідності дотримання законодавства, захисту національної безпеки та суспільних інтересів тощо.

Виходячи з викладеного вище, суд підставно вважав обґрунтованими доводи позивача, що у Виконавчого комітету Львівської міської ради були відсутні повноваження на прийняття оскаржуваних рішень, оскільки вказані дії відносяться до повноважень Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, бо повноваження щодо прийняття розпорядження про демонтаж тимчасової споруди повернулись до районних адміністрацій у відповідності до Положення №4526 у попередній редакції.

Більше того, у відповідності до п. 7.8 Розділу 7 Положення № 4526 , у редакції чинній після згаданого вище рішення суду у справі №380/2335/20, у разі невиконання власником ТС вимог пункту 7.6 районна адміністрація звертається до відповідного суду з позовом про примусовий демонтаж ТС, встановленої з порушенням цих Правил.

Суд першої інстанції також слушно зауважив, що відповідач при прийнятті спірних рішень керувався ухвалою міської ради від 08.07.2021 №1081, якою затверджено Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, згідно п. 37 Розділу ІІ, якого до повноважень виконавчого комітету належить прийняття рішень щодо тимчасових споруд, які розміщені з порушеннями вимог законодавства України та актів міської ради, однак, вказане положення не містить конкретизації щодо яких саме рішень.

Відхиляючи доводи відповідача про наявність у нього повноважень щодо прийняття рішень про демонтаж тимчасових споруд на підставі пункту 12.2.6 Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року №376, якою також керувався при прийнятті спірних рішень, то суд вірно вказав, що дана норма стосується малих архітектурних форм, а не тимчасових споруд, правовий статус яких різниться, про що зазначалось вище.

Відхиляючи покликання відповідача на численну практику Верховного Суду щодо контролю органів місцевого самоврядування за благоустроєм населеного пункту, то не заперечуючи таке право, суд першої інстанції вірно вказав, що у межах спірних правовідносин встановлюються обставини наявності повноважень у відповідача на прийняття рішень про демонтаж тимчасових споруд саме на підставі норм нормативно-правових актів локальної дії. У свою чергу правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, на які посилається відповідач та третя особа-2, не стосувались застосування нормативно-правових актів Львівської міської ради, а тому не є релевантними до обставин даної справи.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі №990/324/23 «усталена судова практика з цього питання зводиться до того, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується».

У позовній заяві позивач стверджує, що спірні рішення безпосередньо стосуються його прав та законних інтересів, зазначає, що є власником тимчасових споруд, про демонтаж яких зобов`язує відповідач згідно спірних рішень. На підтвердження чого позивач долучив договори №05/07 від 16.10.2007, №05/08 від 04.05.2008, №04/08 від 03.04.2008, №03/08 від 01.03.2008, №06/08 від 20.05.2008, №01/08 від 02.01.2008, №06/07 від 04.12.2007, №02/08 від 01.02.2008, №07/08 від 16.06.2008, №08/08 від 11.07.2008, №09/08 від 02.08.2008, №10/08 від 30.08.2008 про виготовлення конструкцій (кіосків) та акти передачі об`єктів у власність від 03.12.2007, 19.05.2008, від 29.04.2008, від 30.03.2008, від 15.06.2008, від 30.01.2008, від 30.12.2007, від 27.02.2008, від 10.07.2008, від 01.08.2008, від 29.08.2008, від 30.06.2007.

При цьому, матеріали справи не містять доказів наявності у позивача дозвільних документів на розміщення спірних тимчасових споруд.

У пункті 5 актів обстеження зблокованих споруд для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 від 25.03.2024 зазначено, що тимчасові зблоковані споруди встановлені ОСОБА_3 , при цьому зазначено посилання на лист ТзОВ «Біля Універмагу» від 23.11.2023 №2-22236-35-35.

Суд першої інстанції з`ясував, що зазначений висновок зроблений зокрема із листа ТзОВ «Біля Універмагу» від 23.11.2023 №2-22236-35-35 та витягу із протоколу №149 від 22.12.2009.

Так із листа керівника ТзОВ «Біля Універмагу» від 23.11.2023 №2-22236-35-35, адресованого голові районної адміністрації Франківського району м. Львова, керівник ТзОВ «Біля Універмагу» Ю.К. Гриншпун повідомляє, що на даний момент власником МАФів є приватний підприємець ОСОБА_3 , втім доказів на підтвердження зазначеного не доєднує.

Із витягу з протоколу №149 від 22.12.2009, видно, що із заявами щодо можливості включення кіосків на АДРЕСА_3 до Перспективної схеми розміщення МАФ зверталися не лише ОСОБА_3 , як стверджують відповідач та треті особи, але і приватні підприємці ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , втім ідентифікувати із такого протоколу щодо яких конкретно тимчасових споруд і хто із цих підприємців звертався неможливо.

Згідно листа №01/25 від 14.07.2025 ОСОБА_3 повідомляє, що не є власником жодних тимчасових споруд, зокрема малих архітектурних форм, на території ринку по АДРЕСА_1 . Також повідомляє, що не подавав жодних заяв про встановлення тимчасових споруд, не укладав договорів на право користування земельними ділянками для розміщення ТС, не має дозвільних документів на такі об`єкти та не здійснює підприємницької діяльності, пов`язаної із їх експлуатацією.

Крім цього, листом №12/25 від 14.07.2025 ОСОБА_4 повідомляє, що не є власником тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, ТОВ «Біля Універмагу» зверталося із позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради про скасування рішень у справі №380/9293/24, проте дійшло висновку, що такі рішення не стосуються прав ТОВ «Біля Універмагу» і сам позов поданий помилково.

Зазначене вище спростовує доводи відповідача, що спірні тимчасові споруди встановлені ОСОБА_3 та/або ОСОБА_4 , яким власне і скеровувалися вимоги про демонтаж таких споруд. Відтак, докази, які б свідчили, що спірні тимчасові споруди встановлені ОСОБА_3 та/або ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, суд першої інстанції підставно зауважив, що відповідачем при прийнятті спірних рішень не дотримано приписів ч.2 ст.2 КАС України, а тому правильним є висновок, що оскаржувані рішення слід визнати протиправними та скасувати.

З урахуванням вказаного, колегія судді вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, тому таке слід залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги – відмовити.

Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2026 року у справі №380/11459/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко

Повне судове рішення складено 21.09.26