Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №620/2344/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2344/26 суддя першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 620/2344/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУНП в Чернігівській області), у якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 10 січня 2026 року зі встановленням базового місяця - листопад 2015 року;

- зобов`язати ГУНП в Чернігівській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 10 січня 2026 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - листопад 2015 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Підставою для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції визначив те, що статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком починаючи з 1 січня 2024 року, а тому базовим місяцем для нарахування індексації у 2024 році є грудень 2023 року. Суд також виходив з того, що відповідно до статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» січень 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків, а сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку, що право на індексацію грошового забезпечення у позивача виникало лише після перевищення порогу індексації у 103 відсотка, обчисленого від визначених зазначеними законами місяців, а підстави для застосування у спірному періоді листопада 2015 року як базового місяця відсутні.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказує на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає про те, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» посадові оклади поліцейських не підвищувалися, а зміна надбавок, доплат і премій не є підставою для визначення нового місяця підвищення доходу. На думку апелянта, відповідно до пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення базовим місяцем для обчислення індексації у 2024- 2026 роках залишається листопад 2015 року.

Апелянт наголошує, що дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено лише на 2023 рік, тому з 01 січня 2024 року відповідач мав продовжити нарахування індексації з урахуванням накопиченого з листопада 2015 року індексу споживчих цін, а застосування базових місяців грудень 2023 року, січень 2025 року та січень 2026 року призвело до безпідставного «обнулення» індексації. На підтвердження цього позивач навів власний розрахунок, згідно з яким сума індексації у спірному періоді мала становити від 3645,71 грн до 5644,29 грн щомісяця.

Крім того, ОСОБА_1 зауважив на тому, що закон про Державний бюджет України з урахуванням правових позицій Конституційного Суду України, викладених, зокрема, у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020, не може змінювати чи обмежувати обсяг прав і гарантій, передбачених іншими законами, а Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» є спеціальним законом. Позивач також послався на постанову Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі № 400/103/21, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справах № 620/1867/25, № 620/3395/25, № 620/2504/25, № 620/16611/24 та практику Європейського суду з прав людини.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Чернігівського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги, ГУНП в Чернігівській області у відзиві зазначило, що стаття 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та стаття 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» неконституційними не визнавалися і підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, а індексація грошового забезпечення нараховувалася позивачу у місяцях, у яких індекс споживчих цін перевищував поріг індексації.

Відповідач також вказав, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення як підзаконний нормативно-правовий акт застосовується в частині, що не суперечить законам про Державний бюджет України, а постанова Верховного Суду у справі № 400/103/21 ухвалена за іншого нормативно-правового регулювання.

Крім того, відповідач послався на статтю 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та зазначив, що за період з 01 по 10 січня 2026 року підстави для нарахування позивачу індексації були відсутні, у зв`язку з чим просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 апеляційну скаргу Головного управління призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернігівській області. Наказом ГУНП в Чернігівській області від 07 січня 2026 року № 19 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 10 січня 2026 року.

Згідно з довідкою ГУНП в Чернігівській області від 17 лютого 2026 року № 141/124/21/01-2026, наданою на адвокатський запит представника позивача від 10 лютого 2026 року № 50, індексація грошового забезпечення позивачу за періоди з 01 січня по 31 липня 2024 року, з 01 січня по 30 червня 2025 року та у січні 2026 року не нараховувалася.

За серпень - листопад 2024 року позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення в розмірі 130,20 грн щомісяця, за грудень 2024 року - 254,35 грн, за липень - грудень 2025 року - 133,23 грн щомісяця.

У цій же довідці відповідач повідомив, що до 2023 року індексація грошового забезпечення позивача проводилася з базовим місяцем листопад 2015 року, у 2023 році не нараховувалася у зв`язку зі зупиненням дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а з 2024 року обчислювалася відповідно до законів про Державний бюджет України на відповідний рік. Зазначені обставини учасниками справи не заперечуються.

Отже, спір у цій справі виник з приводу того, від якого місяця у період з 01 січня 2024 року по 10 січня 2026 року належало обчислювати індекс споживчих цін для нарахування позивачу поточної індексації грошового забезпечення.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно з частиною першою статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції, чинній з 01 січня 2016 року) передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

За приписами частин другої - четвертої статті 4 Закону № 1282-XII обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс перевищив поріг індексації, а підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведеного припису постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 поліцейських включено до переліку осіб, грошове забезпечення яких підлягає індексації згідно з пунктом 2 Порядку № 1078.

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка, а для проведення подальшої індексації обчислення індексу починається за місяцем, у якому він перевищив поріг індексації.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 оплата праці, грошове забезпечення індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, а сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 року № 278) у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

За абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. Абзацом шостим цього пункту передбачено, що до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.

Аналізуючи наведені норми, Верховний Суд у постановах від 07 січня 2026 року у справі № 200/65/25 та від 30 квітня 2026 року у справі № 140/6730/24 зазначив, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці», суми яких можуть нараховуватися як одночасно, так і окремо одна від одної. Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у розмірі 103 відсотка.

Водночас у постанові від 20 серпня 2026 року у справі № 560/2520/25 Верховний Суд наголосив на необхідності розмежування цих видів індексації, оскільки вони мають різні умови виникнення права, а правила обчислення індексу споживчих цін у 2024 році самі по собі не вирішують питання щодо права особи на індексацію-різницю.

Колегія суддів враховує, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються саме поточної індексації грошового забезпечення, розмір якої залежить від місяця, з якого обчислюється наростаючий підсумок індексу споживчих цін. Вимог щодо нарахування індексації-різниці позивач не заявляв і на обставини, які б свідчили про наявність у нього права на таку індексацію, не посилався.

Разом з тим, у спірному періоді загальні правила Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 щодо початку обчислення індексу споживчих цін застосовувалися з урахуванням спеціальних приписів законів про Державний бюджет України на відповідний рік.

Так, пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-IX) дію Закону № 1282-XII зупинено на 2023 рік, у зв`язку з чим у 2023 році обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення не здійснювалося.

Статтею 39 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460-IX) установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Статтею 34 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон № 4059-IX) передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Аналогічне правило на 2026 рік закріплено статтею 41 Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі - Закон № 4695-IX), згідно з якою обчислення індексу споживчих цін провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків, а сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець безпосередньо в законах визначив, з якого місяця у 2024, 2025 та 2026 роках розпочинається обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Такі приписи є обов`язковими для всіх суб`єктів, які проводять індексацію, незалежно від місяця останнього підвищення тарифних ставок (посадових окладів) конкретного працівника чи поліцейського.

Отже, у 2024 році обчислення індексу споживчих цін здійснювалося з урахуванням індексу за січень 2024 року, тобто грудень 2023 року фактично становив місяць, у якому значення індексу приймалося за 100 відсотків. У 2025 та 2026 роках за 1 або 100 відсотків приймалися відповідно січень 2025 року та січень 2026 року, а обчислення індексу для проведення індексації здійснювалося з наступного місяця.

При цьому Порядок № 1078 є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому його положення, зокрема пункт 5 щодо місяця підвищення доходу, у спірному періоді підлягали застосуванню в частині, що не суперечить наведеним приписам законів.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Надаючи оцінку доводам апелянта про неможливість регулювання законом про Державний бюджет України відносин, що є предметом інших законів, колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19 лютого 2026 року у зразковій справі № 240/7215/24.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в разі наявності прямої норми закону про Державний бюджет України, яка чітко врегульовує особливості відповідних виплат у бюджетному періоді, колізія норм права відсутня, а отже, відсутня й потреба в застосуванні механізмів її подолання. Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що законодавець формує єдину систему законодавства у сфері публічних правовідносин, у якій презюмується конституційність кожного схваленого парламентом закону до моменту спростування цієї презумпції рішенням Конституційного Суду України.

Стаття 39 Закону № 3460-IX, стаття 34 Закону № 4059-IX та стаття 41 Закону № 4695-IX неконституційними не визнавалися, були чинними у спірному періоді та підлягали обов`язковому застосуванню як суб`єктом владних повноважень, так і судом. Рішення Конституційного Суду України, на які посилається апелянт, стосуються положень законів про Державний бюджет України на інші бюджетні роки і не поширюються на наведені норми.

Колегія суддів також не вбачає підстав для застосування частини четвертої статті 7 КАС України, оскільки наведені норми не скасовують гарантовану частиною п`ятою статті 94 Закону № 580-VIII та Законом № 1282-XII індексацію грошового забезпечення, а визначають момент початку обчислення індексу споживчих цін у відповідному бюджетному періоді. Зазначене підтверджується і тим, що у спірному періоді право позивача на індексацію реалізовувалося, а відповідні суми нараховувалися та виплачувалися йому в разі перевищення порогу індексації.

За таких обставин посилання апелянта на пріоритет Закону № 1282-XII як спеціального закону та на правові позиції Конституційного Суду України щодо предмета регулювання закону про Державний бюджет України не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про застосування у спірних правовідносинах статті 39 Закону № 3460-IX, статті 34 Закону № 4059-IX та статті 41 Закону № 4695-IX.

Щодо доводів апелянта про те, що посадові оклади поліцейських після листопада 2015 року не підвищувалися, а тому місяцем, від якого обчислюється індекс споживчих цін, у спірному періоді залишається листопад 2015 року, колегія суддів зазначає таке.

Правило абзаців першого, другого пункту 5 Порядку № 1078 визначає початок обчислення індексу споживчих цін у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і за загальним правилом діє до чергового такого підвищення. Проте воно не може застосовуватися всупереч прямо встановленим законом правилам про початок обчислення індексу у 2024, 2025 та 2026 роках, які не пов`язують визначення цього моменту з фактом підвищення посадового окладу.

З огляду на це обставини щодо підвищення чи непідвищення посадових окладів поліцейських після листопада 2015 року не мають визначального значення для вирішення спору за період з 01 січня 2024 року по 10 січня 2026 року. Навіть за умови незмінності посадових окладів обчислення індексу споживчих цін у спірному періоді мало здійснюватися від місяців, визначених законами про Державний бюджет України.

Крім того, наведений в апеляційній скарзі розрахунок ґрунтується на безперервному наростаючому підсумку індексу споживчих цін з грудня 2015 року, у тому числі з урахуванням інфляції за 2023 рік, протягом якого дія Закону № 1282-XII була зупинена. Такий розрахунок суперечить як пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2710-IX, так і статті 39 Закону № 3460-IX та статті 34 Закону № 4059-IX, а тому не може бути покладений в основу судового рішення.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі № 400/103/21 колегія суддів відхиляє, оскільки в ній вирішувалося питання індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, тобто щодо іншого періоду та за іншого нормативного регулювання, яке не охоплювало статтю 39 Закону № 3460-IX, статтю 34 Закону № 4059-IX та статтю 41 Закону № 4695-IX.

Так само не спростовують висновків суду першої інстанції посилання апелянта на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справах № 620/1867/25, № 620/3395/25, № 620/2504/25, № 620/16611/24, оскільки, як зазначає сам апелянт, у них наголошено на тому, що підставою для визначення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін, є підвищення посадового окладу. Колегія суддів цей загальний підхід не заперечує, однак у спірному періоді він застосовується з урахуванням спеціальних приписів законів про Державний бюджет України.

Також колегія суддів зауважує на тому, що листи Міністерства соціальної політики України, на які посилається відповідач, не є нормативно-правовими актами та не можуть самостійно визначати правила проведення індексації, а тому висновки суду в цій справі ґрунтуються виключно на приписах законів та Порядку № 1078.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, індексація грошового забезпечення позивача у спірному періоді обчислювалася відповідачем від місяців, визначених статтею 39 Закону № 3460-IX, статтею 34 Закону № 4059-IX та статтею 41 Закону № 4695-IX.

Так, за офіційними даними Державної служби статистики України індекс споживчих цін у січні 2024 року становив 100,4 %, у лютому - 100,3 %, у березні - 100,5 %, у квітні - 100,2 %, у травні - 100,6 %, у червні - 102,2 %. Обчислений наростаючим підсумком із січня 2024 року індекс перевищив поріг індексації у червні 2024 року та склав 104,3 %.

З урахуванням оприлюднення індексу споживчих цін за червень 2024 року в липні 2024 року право на підвищення грошового забезпечення у зв`язку з індексацією виникло у позивача з 01 серпня 2024 року, а сума індексації становила 130,20 грн (4,3 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн). Надалі обчислення індексу споживчих цін розпочиналося з місяця, наступного за місяцем перевищення порогу індексації, а повторне перевищення порогу у жовтні 2024 року зумовило збільшення суми індексації з грудня 2024 року.

У 2025 році відповідно до статті 34 Закону № 4059-IX січень приймався за 100 відсотків, а обчислений з лютого 2025 року індекс споживчих цін за лютий - квітень 2025 року (100,8 %, 101,5 % та 100,7 % відповідно) становив 103,0 % і поріг індексації не перевищив. Перевищення порогу відбулося у травні 2025 року, коли з урахуванням індексу 101,3 % наростаючий підсумок склав 104,4 %.

Відтак право на індексацію у 2025 році виникло у позивача з 01 липня 2025 року, а її сума становила 133,23 грн (4,4 % від 3028 грн), що відповідає нарахованим відповідачем сумам.

За період з 01 по 10 січня 2026 року підстави для нарахування позивачу індексації були відсутні, оскільки відповідно до статті 41 Закону № 4695-IX січень 2026 року приймався за 100 відсотків, а сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховувалася.

Отже, відповідач нараховував та виплачував позивачу поточну індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог законів про Державний бюджет України на відповідні роки та Порядку № 1078. Позивач не навів доводів щодо неправильності здійснених відповідачем розрахунків у межах застосованого законом механізму, обмежившись незгодою з місяцем, від якого обчислювався індекс споживчих цін.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність протиправної бездіяльності відповідача та підстав для зобов`язання його нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 10 січня 2026 року із застосуванням листопада 2015 року як місяця, від якого обчислюється індекс споживчих цін.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 620/2344/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 620/2344/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328- 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова