Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №420/17841/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17841/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

05.08.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Єщенка О.В.,

суддів – Бітова А.І.,

– Градовського Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Служби безпеки України в АР Крим щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 19.12.2022 року по 20.05.2025 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством України станом на 01 січня кожного року проходження служби;

зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в АР Крим здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 19.12.2022 року по 20.05.2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством України станом на 01 січня кожного року проходження служби, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум без зменшення відсоткового розміру щомісячної премії фактично виплаченої у період з 19.12.2022 року по 20.05.2025 року, з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних внаслідок несвоєчасного нарахування та виплати такого грошового забезпечення до моменту фактичного його нарахування та виплати;

визнати протиправними дії Головного управління Служби безпеки України в АР Крим щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 19.12.2022 року по 01.05.2023 року без врахування додаткової винагороди в збільшеному розмірі 100 000 гривень щомісяця;

зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в АР Крим здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 19.12.2022 року по 01.05.2023 року додаткової грошової винагороди в збільшеному розмірі 100 000 гривень щомісячно, з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних внаслідок несвоєчасного нарахування та виплати такої додаткової винагороди до моменту фактичного її нарахування та виплати;

визнати протиправними дії Головного управління Служби безпеки України в АР Крим щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.05.2023 року по 20.05.2025 року без врахування додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісяця;

зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в АР Крим здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.05.2023 року по 20.05.2025 року додаткової грошової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно, з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних внаслідок несвоєчасного нарахування та виплати такої додаткової винагороди до моменту фактичного її нарахування та виплати.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Служби безпеки України в АР Крим щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 19.12.2022 року по 19.05.2023 року, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020 року).

Зобов`язано Головне управління Служби безпеки України в АР Крим здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 19.12.2022 року по 31.12.2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 6 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов`язано Головне управління Служби безпеки України в АР Крим здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 6 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено

Вирішуючи спір по суті та частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023р. №481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому підстави для задоволення позовних вимог за період з 20.05.2023 року по 20.05.2025 року відсутні. Щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди в збільшеному розмірі суд дійшов висновку, що позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць за 2023-2025 роки, а для виплати додаткової грошової винагороди в збільшеному розмірі 100 000 грн відсутні правові підстави.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що у зв`язку з визнанням судовим рішенням Постанови № 481 протиправною та нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року по справі № 320/29450/24 у позивача виникли підстави для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовця шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 Постанови 704 за відповідний період.

Щодо додаткової винагороди до 30 000 грн. апелянт вказує, що зв`язку з постійним безперервним несенням служби повинен був отримувати додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. щомісяця у загальній сумі 380000 грн., однак фактично ж позивач за вказаний період отримав тільки 283451 грн. 61 коп. Щодо додаткової винагороди до 100 000 грн. апелянт вказує, що оскільки відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України №376 28.02.2025 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» територія Херсонської міської громади визначена як територія, на якій ведуться бойові дії, з 11.11.2022 року до 01.05.2023 року, позивач повинен був отримувати додаткову винагороду у збільшеному розмірі 100 000 гривень щомісяця за період несення служби з 19 грудня 2022 року по 01 травня 2023 року. Крім того, апелянт вказує, що його вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснювати перерахунки виплат позивачу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних судом належним чином не розглянуті.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Служби безпеки України в АР Крим з 19 грудня 2022 року по 20 травня 2025 року.

У зв`язку з визнанням протиправними та скасуванням п. 1, п. 2 та п. 6 Постанови КМУ № 103, а відповідно і відновленням попередньої редакції пункту 4 Постанови КМУ № 704 та п. 5 і додатку 2 Порядку №45, тобто у зв`язку зі змінами в законодавстві, з 29.01.2020 року у відповідача виник обов`язок у перерахунку грошового забезпечення позивача.

Представник позивача звернувся до відповідача із запитом в якому просив надати інформацію щодо наступних обставин нарахування ОСОБА_1 окремих видів грошового забезпечення, зокрема:

який розмір прожиткового мінімуму застосовувався для обчислення грошового забезпечення ОСОБА_1 в період часу з 19 грудня 2022 року по 20 травня 2025 року в розрізі 2022, 2023, 2024 та 2025 років щорічно (згідно вимогам постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 року);

чи нараховувалась та чи виплачувалась ОСОБА_1 в період часу з 19 грудня 2022 року по 20 травня 2025 року щомісячна додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн. відповідно до п.11 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року;

чи нараховувалась та чи виплачувалась ОСОБА_1 в період часу з 19 грудня 2022 року по 20 травня 2025 року щомісячна додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн. відповідно до п.11 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року.

Листом Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим повідомило, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», розміри посадових окладів і окладів за військовим званням з 01 березня 2018 року для діючих військовослужбовців розраховуються, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а саме - 1762,00 грн. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2023 року № 481, якою внесено зміни до пункту 3 вищезазначеної постанови № 704, зазначено, що величина 1762,00 грн є сталою з 01 березня 2018 року. Нарахування та виплата додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їхнім сім`ям під час дії воєнного стану» здійснювалися на підставі наказів. Суми додаткової винагороди вказані в довідці щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження ним військової служби у Головному управлінні Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку грошового забезпечення та додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Слід враховувати, що 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачала з 01 березня 2018 року збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).

Пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до Постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» . Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Тобто з 01 січня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30 липня 2018 року), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Верховний Суд, зокрема у постановах від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24 та інших вказував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, а саме до пункту 4 Постанови № 704, визнано у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».

У цих та інших постановах Верховний Суд виходив з того, що положення пункту 4 Постанови № 704 у частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року», не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Отже, з 29 січня 2020 року чинна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».

Водночас 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.

Щодо посилань апелянта на визнанням судовим рішенням Постанови № 481 протиправною та нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року по справі № 320/29450/24, колегія суддів зазначає, що як визначено частиною 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

В свою чергу, у спірний період з 20.05.2023 року по 20.05.2025 року Постанова №481 була чинною та підлягала застосуванню відповідачем при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення позивача. Більш того, постановою Верховного Суду від 17 червня 2026 року по справі №320/29450/24 рішення судів першої та апеляційної інстанції були скасовані, у задоволенні позову відмовлено.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки постановою Кабінету Міністрів України №481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підстави для задоволення позовних вимог за період з 20.05.2023 року по 20.05.2025 року відсутні.

Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних внаслідок несвоєчасного нарахування та виплати такого грошового забезпечення до моменту фактичного його нарахування та виплати, колегія суддів зазначає наступне.

Так, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, зокрема визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, у постанові від 18.03.2020 року у справі №711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду було сформовано висновок, відповідно до якого приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство. Вказана правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постанові від 20.01.2016 у цивільній справі №6-2759цс15, у постанові від 26 липня 2021 року в адміністративній справі №712/23614/12.

Вказані обставини свідчать про те, що положення статті 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин у даній справі, які регулює спеціальне законодавство. Більш того, у даній справі у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку статті 11 ЦК України, а правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем, є публічними, а не цивільно-правовими, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, колегія суддів зазначає наступне.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

На виконання пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” порядок і умови виплати додаткової винагороди в системі Служби безпеки України визначені з 01.02.2023 року Порядком здійснення деяких виплат військовослужбовцям Служби безпеки України під-час дії воєнного стану, затвердженим наказом Центрального управління Служби безпеки України від 31.01.2023 року №37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.02.2023 року за № 205/39261 (далі – Порядок № 37).

Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку № 37, військовослужбовцям, які на період дії воєнного стану здійснюють оперативно-службову діяльність щодо забезпечення державної безпеки, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів,- розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно із довідкою про грошове забезпечення за 2023-2025 роки позивачу у 2023 році виплачено додаткову винагороду у розмірі 30000 грн в сумі 30000 грн за січень-березень 2023 року, в сумі 32258,06 грн. за липень 2023 року, в сумі 10645,16 грн. за вересень 2023 року, в сумі 21000 грн. за жовтень, в сумі 21290,32 грн. за листопад 2023 року, в сумі 22000 грн. за грудень 2023 року, в сумі 22258,07 грн. за січень 2024 року, в сумі 41354,84 за вересень 2024 року, в сумі 85161,29 за грудень 2024 року, в сумі 27483,87 за січень 2025 року.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць за 2023-2025 роки. Апелянт, стверджуючи що зв`язку з постійним безперервним несенням служби повинен був отримувати додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. щомісяця, не враховує, що така винагорода у спірний період виплачувалась пропорційно йому в розрахунку на місяць, а не у фіксованому розмірі. Більш того, доказів того, що обов`язки військової служби виконувались позивачем цілодобово, без перерв та вихідних, всупереч приписам ч.1 ст. 77 КАС України до суду не надано.

Крім того, підставою для виплати збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди є безпосередня участь особи у бойових діях або заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).

Водночас, суд першої інстанції вірно звернув увагу на відсутність у матеріалах справи документів про участь Позивача у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань за спірний період.

Разом із тим, відповідно до визначення, наведеного у ст.1 Закону України «Про оборону України», район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

В свою чергу, у спірний в межах цієї справи період воєнні (бойові) дії в Херсонському районі Херсонській області велися лише на території Олешківської міської територіальної громади, островах Забіч, Великий, Бакайський, Борщевий на території Білозерської селищної територіальної громади, островах Карантинний, Великий Потьомкін, Малий Потьомкін, Круглик на території Херсонської міської територіальної громади, що вбачається з наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій».

В той же час, позивач проходив службу на території м. Херсон Херсонської міської територіальної громади, яка згідно з наказами Головнокомандувача Збройних Сил України, не включалась до районів ведення воєнних (бойових) дій.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на наказ Міністерства розвитку громад та територій України, оскільки вказаний наказ не стосується порядку виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для виплати позивачу у спірний період додаткової грошової винагороди в збільшеному до 100 000 грн. розмірі.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: Ю.М. Градовський