Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №420/38298/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/38298/25

Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Дата і місце ухвалення: 04 серпня 2026 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року в частині відмови у вжитті заходів судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 420/38298/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника за період з 07 жовтня 2009 року до моменту звернення до суду в розмірі та порядку, встановлених Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», із компенсацією втрати доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії;

- зобов`язати відповідача виплачувати їй, починаючи з 07 жовтня 2009 року, пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, з розрахунку 70 відсотків грошового забезпечення чоловіка, з одночасним перерахунком та індексацією пенсії за періоди з 07 жовтня 2009 року по 12 листопада 2017 року, з 13 листопада 2017 року по 30 квітня 2025 року та починаючи з 01 травня 2025 року, за вирахуванням раніше виплачених сум, із компенсацією втрати доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на зазначений позивачкою банківський рахунок;

- встановити спосіб виконання судового рішення шляхом зобов`язання відповідача виплачувати пенсію на визначений позивачкою банківський рахунок відповідно до заяви від 07 серпня 2025 року про зміну способу виплати пенсії (банківських реквізитів);

- відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 КАС України допустити негайне виконання судового рішення в повному обсязі заявлених позовних вимог шляхом стягнення одним платежем заборгованості з виплати пенсії з компенсацією втрати доходу за затримку її виплати за період з 07 жовтня 2009 року до моменту погашення заборгованості;

- відповідно до частини шостої статті 246, частини першої статті 382 КАС України зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у 14-денний строк подати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо непоновлення виплати ОСОБА_1 пенсії на визначений нею банківський рахунок.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити з 01 травня 2025 року виплату ОСОБА_1 пенсії на визначений пенсіонеркою банківський рахунок відповідно до заяви, поданої її представником, та провести перерахунок пенсії з компенсацією втрати частини доходу.

Позовні вимоги за період з 07 жовтня 2009 року по 12 листопада 2017 року залишено без розгляду, а провадження у справі в частині вимог про зобов`язання відповідача виплачувати позивачці, починаючи з 13 листопада 2017 року, пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, з розрахунку 70 відсотків грошового забезпечення чоловіка, закрито.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року - без змін.

07 травня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана в порядку статті 383 КАС України, про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, вчинених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 420/38298/25.

У зазначеній заяві позивачка просила визнати протиправними дії відповідача щодо зазначення у виплатних документах неправильних банківських реквізитів, вжити заходів для забезпечення виплати пенсії на визначений нею банківський рахунок, а також установити відповідачу строк для подання звіту про виконання судового рішення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 420/38298/25 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подати звіт про виконання зазначеного судового рішення протягом 30 днів з дня отримання копії ухвали.

Цією ж ухвалою розгляд заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 КАС України, призначено в порядку письмового провадження після надходження відповідного звіту.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року частково прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про виконання судового рішення та встановлено відповідачу новий строк тривалістю один місяць для подання звіту щодо виконання судового рішення в частині фактичної виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії та компенсації втрати частини доходів у загальному розмірі 67 028,66 грн.

21 липня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника Розман Любові Матвіївни про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 420/38298/25.

Обґрунтовуючи заяву неналежним, на її думку, виконанням судового рішення, представник позивачки зазначав, що відповідач не провів належного перерахунку пенсії відповідно до Закону України № 2262-XII, а також не виплатив заборгованість з пенсії за період з 01 травня 2025 року та компенсацію втрати частини доходів.

У зв`язку із цим заявниця просила розглянути заяву у десятиденний строк та вжити заходів примусу до відповідача з метою забезпечення належного і повного виконання судового рішення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у справі №420/38298/25 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 19 січня 2026 року, а також заяви про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання цього рішення, поданої в порядку статті 383 КАС України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою в частині відмови у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області протягом п`ятнадцяти днів подати до суду першої інстанції звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 420/38298/25 із доказами поновлення та виплати пенсії з 01 травня 2025 року, її перерахунку відповідно до Закону України № 2262-XII та виплати компенсації втрати частини доходів.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянтка зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам щодо неналежного виконання відповідачем судового рішення. Зокрема, стверджує, що перерахунок пенсії проведено виходячи з розмірів грошового забезпечення станом на 2002 рік, заборгованість з пенсії за період із 01 травня 2025 року та компенсацію втрати частини доходів не виплачено, а виплату поточної пенсії не поновлено. На переконання апелянтки, зазначені обставини свідчать про формальне виконання судового рішення без реального відновлення її порушених прав.

Апелянтка також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що питання правильності визначення розміру пенсії не було предметом розгляду у справі № 420/38298/25. На її думку, порушення, допущені відповідачем під час виконання судового рішення, мають бути усунуті в межах судового контролю, передбаченого статтею 382 КАС України, а не шляхом звернення з новими позовами.

Посилаючись на практику Верховного Суду, зокрема постанову від 03 березня 2025 року у справі № 160/5259/20, апелянтка наголошує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки її доводам щодо неналежного виконання судового рішення та не забезпечив ефективного судового захисту її прав.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зазначає, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року виплату пенсії позивачці поновлено та проведено її перерахунок. Водночас відповідач указує, що фактична виплата нарахованої заборгованості не здійснена у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Крім того, відповідач наполягає на тому, що питання правильності визначення розміру пенсії не було предметом розгляду у справі № 420/38298/25 та не охоплюється змістом судового рішення, виконання якого є предметом судового контролю.

З огляду на викладене Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року в оскаржуваній частині - без змін.

Відповідно до статті 312 КАС України апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив із того, що питання правильності обчислення розміру пенсії позивачки, зокрема застосування 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення її померлого чоловіка, не охоплюється змістом зобов`язань, покладених на відповідача рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року, а тому не підлягає вирішенню в межах судового контролю за виконанням цього рішення.

Водночас суд урахував, що ухвалою від 20 липня 2026 року звіт відповідача про виконання судового рішення прийнято частково, а щодо виконання рішення в частині фактичної виплати позивачці заборгованості з пенсії та компенсації втрати частини доходів у загальному розмірі 67 028,66 грн відповідачу встановлено новий строк тривалістю один місяць для подання звіту.

З огляду на те, що питання фактичної виплати зазначених коштів уже перебувало на судовому контролі та щодо нього судом було встановлено новий строк для подання звіту, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення додаткового судового контролю.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на зміст апеляційної скарги предметом апеляційного перегляду є перевірка законності та обґрунтованості ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 420/38298/25.

Отже, колегія суддів перевіряє наявність передбачених процесуальним законом підстав для застосування додаткових заходів судового контролю, не переглядаючи при цьому правильність вирішення первісного пенсійного спору та законність рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за його виконанням здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обов`язковість судового рішення передбачає його реальне виконання в обсязі та у спосіб, визначених резолютивною частиною такого рішення, а не лише вчинення суб`єктом владних повноважень окремих дій, формально спрямованих на його виконання.

Водночас судовий контроль не є самостійним способом вирішення спору по суті, перегляду остаточного судового рішення або розширення визначеного ним обсягу обов`язків відповідача. Його призначення полягає у перевірці фактичного стану виконання судового рішення та застосуванні передбачених процесуальним законом заходів, необхідних для забезпечення його виконання.

Відповідно до статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

У межах судового контролю суд перевіряє поданий звіт та докази виконання судового рішення, вирішує питання про прийняття звіту або відмову в його прийнятті, а в разі встановлення неповного виконання може встановити новий строк для подання звіту.

Таким чином, судовий контроль може здійснюватися послідовно, з урахуванням фактичного стану виконання судового рішення, результатів перевірки звітів та перебігу встановлених судом строків. Водночас повторне звернення із заявою про встановлення судового контролю саме по собі не зумовлює безумовного обов`язку суду встановлювати додатковий строк для подання звіту або застосовувати інші заходи контролю.

Вирішуючи питання про необхідність таких заходів, суд має враховувати зміст судового рішення, обсяг уже встановленого контролю, зміст попередніх судових ухвал, фактичний стан виконання рішення, перебіг установлених строків та обставини, на які заявник посилається на обґрунтування необхідності подальшого контролю.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року, на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області покладено обов`язок поновити з 01 травня 2025 року виплату пенсії ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок відповідно до заяви, поданої представником, а також перерахувати розмір пенсії з компенсацією втрати частини доходів.

Отже, судовому контролю підлягає виконання відповідачем зазначених обов`язків, зокрема щодо поновлення виплати пенсії, проведення її перерахунку та фактичної виплати належних позивачці сум у визначений судом спосіб.

Із поданого відповідачем звіту від 11 червня 2026 року вбачається, що пенсійним органом поновлено виплату пенсії з 01 травня 2025 року та проведено нарахування пенсійних виплат за період із травня 2025 року по квітень 2026 року включно в сумі 64 008,00 грн.

Крім того, відповідачем нараховано компенсацію втрати частини доходів у сумі 3 020,66 грн, унаслідок чого загальний розмір нарахованої заборгованості становить 67 028,66 грн.

Водночас наведені у звіті відомості підтверджують проведення відповідних нарахувань, проте самі по собі не засвідчують фактичного перерахування належних позивачці коштів на визначений нею банківський рахунок. Таким чином, факт нарахування пенсійної заборгованості та компенсації втрати частини доходів не є достатнім для висновку про повне виконання судового рішення в частині фактичної виплати цих сум.

При цьому обов`язковість судового рішення не залежить від наявності бюджетних асигнувань. Відсутність фінансування сама по собі не припиняє та не скасовує обов`язку суб`єкта владних повноважень виконати судове рішення в повному обсязі та не звільняє його від такого виконання.

Разом із тим колегія суддів ураховує, що питання фактичної виплати нарахованої заборгованості в загальному розмірі 67 028,66 грн уже було охоплено встановленим судом контролем.

Так, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року звіт відповідача прийнято частково та встановлено новий строк для подання звіту про виконання судового рішення в частині фактичної виплати зазначеної заборгованості.

На момент постановлення оскаржуваної ухвали від 04 серпня 2026 року встановлений ухвалою від 20 липня 2026 року місячний строк для подання відповідного звіту ще не закінчився.

За таких обставин відсутність на час розгляду заяви доказів фактичної виплати заборгованості сама по собі не свідчила про пропуск відповідачем установленого судом строку подання звіту та не зумовлювала необхідності негайного встановлення додаткового судового контролю.

Водночас це не означає, що рішення суду виконано в повному обсязі, або звільняє відповідача від обов`язку забезпечити фактичну виплату належних позивачці сум.

Питання щодо достатності доказів фактичної виплати заборгованості, підтвердження зарахування коштів на визначений позивачкою банківський рахунок та повноти виконання судового рішення підлягають перевірці судом першої інстанції під час розгляду звіту, поданого на виконання ухвали від 20 липня 2026 року, та інших матеріалів щодо виконання судового рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність фактичної виплати заборгованості свідчать про необхідність подальшої перевірки повноти виконання судового рішення, однак з огляду на вже встановлений судовий контроль та незакінчення строку подання звіту не є самостійною достатньою підставою для висновку про протиправність відмови у встановленні додаткового судового контролю станом на 04 серпня 2026 року.

Апелянтка також обґрунтовує необхідність установлення судового контролю тим, що, на її думку, пенсійним органом проведено неналежний перерахунок пенсії відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки під час визначення розміру пенсії застосовано показники грошового забезпечення, що використовувалися на момент припинення її виплати.

Крім того, питання щодо зобов`язання пенсійного органу виплачувати позивачці пенсію з розрахунку 70 відсотків грошового забезпечення її чоловіка було предметом окремої частини первісних позовних вимог, провадження щодо якої закрито.

Оцінюючи наведені доводи, колегія суддів виходить із того, що судовий контроль має здійснюватися виключно в межах змісту резолютивної частини рішення від 19 січня 2026 року та визначених нею обов`язків відповідача.

Відтак доводи апелянтки щодо застосованих пенсійним органом показників грошового забезпечення, необхідності визначення розміру пенсії з розрахунку 70 відсотків такого забезпечення та застосування положень Закону № 2262-XII можуть бути предметом судового контролю лише тією мірою, якою вони стосуються виконання обов`язків, безпосередньо покладених на відповідача зазначеним судовим рішенням.

Процедура судового контролю не може використовуватися для повторного вирішення питання про належний позивачці розмір пенсії, перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, або покладення на відповідача додаткових обов`язків, не визначених його резолютивною частиною.

Наведений висновок не означає вирішення питання про наявність чи відсутність у позивачки права на пенсію в іншому розмірі, а стосується виключно меж судового контролю за виконанням рішення, яке набрало законної сили.

Так само доводи щодо необхідності виплати компенсації за період затримки виплати пенсії підлягають оцінці в межах обов`язку, визначеного рішенням суду, і не можуть бути підставою для зміни змісту цього рішення на стадії судового контролю.

Колегія суддів також ураховує, що після постановлення оскаржуваної ухвали від 04 серпня 2026 року судом першої інстанції продовжено здійснення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року.

Так, ухвалою суду від 27 серпня 2026 року звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято частково та встановлено новий строк для подання звіту щодо виконання рішення суду в частині виплати заборгованості.

Зазначену ухвалу постановлено після прийняття оскаржуваного судового рішення, а тому вона не визначає правомірності ухвали від 04 серпня 2026 року, законність якої підлягає оцінці з огляду на обставини, що існували на час її постановлення.

Водночас подальше продовження судового контролю підтверджує, що питання фактичного виконання рішення суду, зокрема виплати нарахованої заборгованості, залишається предметом судового контролю в межах цієї справи.

При цьому відмова в задоволенні заяви про встановлення додаткового судового контролю не свідчить про повне виконання відповідачем судового рішення, не звільняє його від обов`язку виконати таке рішення в повному обсязі та не позбавляє суд першої інстанції повноважень перевіряти подані звіти й докази, оцінювати повноту виконання рішення та застосовувати передбачені законом заходи судового контролю.

Таким чином, вирішуючи питання про законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів ураховує, що на час її постановлення судом першої інстанції вже було встановлено судовий контроль за фактичною виплатою заборгованості в сумі 67 028,66 грн та визначено новий строк для подання відповідного звіту, який станом на 04 серпня 2026 року не закінчився.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив питання про відсутність на час постановлення оскаржуваної ухвали підстав для встановлення додаткового судового контролю. Доводи апеляційної скарги не спростовують цього висновку та не дають підстав для скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року в оскаржуваній частині.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 та статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 308, 312, 315, 316, 320, 321, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках та порядку, передбачених статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук