Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №280/1744/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1744/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Конишева О.В.) в адміністративній справі №280/1744/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України в якому просить:

1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді та у не задоволені рапорту ОСОБА_1 від 13.02.2026 про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” з урахуванням абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” - у зв`язку з перебування на утриманні у ОСОБА_1 чотирьох дітей віком до 18 років, а саме – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути і задовольнити рапорт ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) від 13.02.2026 про звільнення його з військової служби військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” з урахуванням абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” - у зв`язку з перебування на утриманні у ОСОБА_1 чотирьох дітей віком до 18 років, а саме – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

3. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” з урахуванням абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” - у зв`язку з перебування на утриманні у ОСОБА_1 чотирьох дітей віком до 18 років, а саме – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що у зв`язку з перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років має право на звільнення із військової служби. У 2026 році позивач декілька разів намагався подати рапорт про звільнення з військової служби, проте безпосередніми командирами не було надано можливості позивачу скористатися своїм правом на подачу рапорту про звільнення з військової служби. 13.02.2026 позивачем засобами поштового зв`язку направлено до Генерального штабу Збройних Сил України та до Міністерства оборони України рапорт від 13.02.2026 про звільнення з військової служби, однак рапорт не було розглянуто, чим допущено протиправну бездіяльність.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує наступне. 13.02.2026 позивачем засобами поштового зв`язку направлено до Генерального штабу Збройних Сил України та до Міністерства оборони України рапорт від 13.02.2026 про звільнення з військової служби через сімейні обставини за абзацом 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для передачі на розгляд зазначеного рапорту командуванню військовій частині НОМЕР_1 . До рапорту про звільнення з військової служби від 13.02.2026 були додані необхідні документи. Відповідний рапорт від 13.02.2026 про звільнення з військової служби було отримано Генеральним штабом Збройних Сил України – 19.02.2026, та Міністерством оборони України – 20.02.2026, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення відповідних листів. Проте рапорт не було розглянуто відповідачем. Позивач вважає недоречним зазначення судом першої інстанції того, що відсутнє звернення позивача із рапортом про звільнення безпосередньо до командира військової частини НОМЕР_1 , так як військова частина НОМЕР_1 фактично отримала відповідний рапорт ОСОБА_1 з додатками. Так на час подачі позивачем рапорту від 13.02.2026 про звільнення його з військової служби, та в подальшому позову до суду, позивачу не було відомо адресу для листування з військовою частиною НОМЕР_1 , відповідна адреса відсутня в загальному доступу. Військова частина НОМЕР_1 входить до структури Збройних Сил України.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначає, що позивач не звертався у встановленому порідку (письмовому або електронному) з відповідним рапортом. Оскільки відсутній сам факт належного надходження рапорту до військової частини, тому відсутні правові підстави для висновку про протиправну бездіяльність відповідача.

Третя особа – Міністерство оборони України у відзиву зазначила, що рішення суду першої інстанції є правильним і обгрунтованим, а звільнення з військової служби позивача належить виключно до повноважень командира військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач проходить військову службу.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час загальної мобілізації, через введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022р.

З січня місяця 2026 року солдат ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

13.02.2026 позивачем засобами поштового зв`язку направлено до Генерального штабу Збройних Сил України та до Міністерства оборони України рапорт від 13.02.2026 про звільнення з військової служби через сімейні обставини за абзацом 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” для передачі на розгляд зазначеного рапорту командуванню військовій частині НОМЕР_1 . До рапорту про звільнення з військової служби від 13.02.2026 був доданий пакет документів, серед яких підтверджуючи документи, що у позивач на утримання 4 неповнолітніх дітей.

Відповідний рапорт від 13.02.2026 про звільнення з військової служби було направлено на адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією направлення (а.с.31-32). Отримано було Генеральним штабом Збройних Сил України – 19.02.2026, та Міністерством оборони України – 20.02.2026, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення відповідних листів.

Позивач, не отримавши відповіді на свій рапорт, 13.02.2026 звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності оскільки відсутній сам факт належного надходження рапорту до військової частини.

Переглядаючи судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (Інструкція № 170, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (Порядок №531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (пункт 1 розділу І).

Пунктом 2 розділу І Порядку №531 встановлено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Пунктами 2-5 розділу ІІІ Порядку №531 передбачено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Згідно з п. п. 8, 9 розділу ІІІ Порядку №531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

За змістом пунктів 1 - 19 розділу IV Порядку №531 рапорт в електронній формі створюється та подається за допомогою засобів СЕДО, Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони “Армія+” (включаючи його складові частини) (далі - Державний вебпортал) та інших інформаційно-комунікаційних систем, які введені в експлуатацію в системі Міноборони України.

Отже враховуючи зазначені норми законодавства, є правильними висновки суду першої інстанції, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Формою звернення військовослужбовця є рапорт, який подається в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. А командири (начальники) здійснюють розгляд паперового рапорту військовослужбовця у встановлений Порядком №531 строк та надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції, яка повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, при цьому відмова у задоволенні рапорту повинна бути вмотивованою.

Повертаючись до обставни справи, вбачається, що позивачем 13.02.2026 засобами поштового зв`язку направлено до Генерального штабу Збройних Сил України та до Міністерства оборони України рапорт із документами від 13.02.2026 про звільнення з військової служби через сімейні обставини за абзацом 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

У рапорті зазначено дві адресати, а саме: військова частина НОМЕР_1 та Генеральний штаб Збройних Сил України, які мають однакову адресу, а саме - АДРЕСА_1 , що підтверджується копією направлення (а.с.31-32).

Проте місцезнаходження Військової частини НОМЕР_1 це АДРЕСА_2 (а.с.46).

Доказів направлення Генштабом до військової частини рапорту за належністю, матеріали справи не містять.

Таким чином судом встановлено, а позивачем не спростовано тієї обставини, що позивачем до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення не направлявся.

Оскільки доказів звернення позивача із рапортом про звільнення безпосередньо до командира військової частини НОМЕР_1 , шляхом поштового направлення на вірну адресу, або в електронній формі, суду надано не було, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді та у не задоволені рапорту.

Доводи позивач про те, що ним було направлено два примірника рапорту від 13.02.2026 про звільнення його з військової служби до Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерства оборони України для подальшого передання рапорту на розгляд командуванню військової частини НОМЕР_1 , як в обгрунтування бездіяльності щодо нерозгляду рапорту, колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Так наведеними вище нормами законодавства не передбачено подання рапорту військовослужбовцем до Генштабу або Міністерства оборони для подальшого його передання командуванню військових частин. Окрім того, позивач в межах цієї справи не оскаржує бездіяльність Генштабу аб Міністерства оборони України щодо невчинення дій з передачі його рапорту на розгляд командуванню військової частини.

Враховуючи зазначене, є правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року в адміністративній справі №280/1744/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак