Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №213/3811/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2026 року м.Дніпросправа № 213/3811/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року у справі № 213/3811/24 (суддя Попов В.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу №1 роти №2 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Городнічука Євгена Ігоровича, ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №549769 від 08 серпня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн. за ч.2 ст.126 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП.

В обґрунтування позову позивач вказувала, що постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є незаконною, оскільки зазначена постанова винесена без її присутності, не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Вказує, що постанову винесено не на місці правопорушення та без будь-яких доказів вчинення правопорушення. Зазначає, що постанова не містить посилання на докази та зазначення свідків, які б підтвердили факти вчиненого нею правопорушення. Тобто, факту керування нею транспортним засобом без прав не зафіксовано, що є обов`язковою складовою адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУАП. З огляду на викладене, вважає, не доведеним та необґрунтованим факт вчинення нею порушення п. 2.1.а Правил Дорожнього Руху.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, скаржник просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що доказом вчинення позивачем правопорушення були матеріали ЄО № 6134 від 06.07.2024, а саме протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію та письмовими поясненнями відповідно до яких гр. ОСОБА_1 зазначала що 06.07.2024 під час потрапляння в ДТП керувала електросамокатом «Crosser T4», та поясненнями свідків ДТП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Вказує, що після того, як були помічені ознаки того що позивач порушила ПДР, та встановлення її місце перебування, інспектор представився згідно з п.3 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію». Після чого згідно повідомив про причину звернення. Попросив пред`явити водійське посвідчення. Переконавшись, що вимоги ст.278 КУпАП виконані, перейшов до розгляду справи. Також вказує, що зачитав позивачу її права зазначені у ч.1 ст.268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. У ОСОБА_1 було запитано «Чому керуєте електросамокатом «Crosser T4» не маючи посвідчення водія відповідної категорії?». На що інспектор отримав відповідь «Для керування електроскутером посвідчення водія не потрібне». Вважає, що позивач, як водій механічного транспортного засобу, повинна була мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Зазначає, що під час розгляду справи ніяких клопотань від позивача не надходило, вказане підтверджується відео записом з нагрудного відеореєстратора поліцейського та позивною заявою.

Позивач подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції. У відзиві просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідачі 1 та 2 своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою Інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 2 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Городнічука Євгена Ігоровича серії БАД №549769 від 08 серпня 2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400 грн..

За фабулою постанови, 06.07.2024 о 14 год. 47 хв. в м. Кривий Ріг, по вул. Салютна (Гірників) водій ОСОБА_1 керувала ТЗ електросамокатом CROSSER Т4, не маючи права керування таким ТЗ, а саме не отримувала посвідчення водія відповідної категорії, чим порушила п.2.1 а) ПДР та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух».

Правомірність та обґрунтованість постанови про накладення штрафу є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів, зокрема, відеозаписів, якими б беззаперечно доводився факт саме керування позивачем транспортним засобом при зазначених обставинах.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, проте, зазначає наступне.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

За приписами статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно з абзацом а) пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10 жовтня 2001 року № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Підпунктом «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху встановлено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до пункту 2.13 Правил дорожнього руху право на керування транспортними засобами особам може бути надано: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку.

Транспортні засоби належать до таких категорій:

А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.

За визначенням, наведеним у пункті 1.10 Правил дорожнього руху, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Таким чином Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб», різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 березня 2018 року у справі № 278/3362/15-к.

Колегія суддів зазначає, що оскаржена позивачем постанова не містить зазначення технічних характеристик електросамоката «Crosser T4».

Слід зазначити, що згідно з інформації, яку надав відповідач до відзиву, а саме інформацію з мережі Інтернет, за якою потужність електричного двигуна електросамоката «Crosser T4» становить 1 000 Вт, що менше 3 кВт.

Оскільки доказів, що потужність електродвигуна електросамоката «Crosser T4» становить від 3 кВт суду не надано, а Правила дорожнього ружу не містять визначення поняття «електросамокат», колегія суддів доходить до висновку, що електросамокат «Crosser T4» не може прирівнюватися до мопеду або іншого двоколісного транспортного засобу та визнаватися механічним транспортним засобом.

Відтак, вимоги, установлені для водіїв механічних транспортних засобів, не можуть бути застосовані до позивача, тому позивач не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення пункту 2.1а) Правил дорожнього руху несуть виключно водії механічних транспортних засобів, доказів віднесення електросамоката «Crosser T4» до таких відповідачами не надано.

Доводи скаржника про те, що для керування будь-яким транспортним засобом з електродвигуном потужністю від 0,1 кВт до 4 кВт особа повинна мати водійське посвідчення категорії А1, спростовані приведеними висновками суду.

Інші аргументи (стосовно доведеності відеозаписами як факту керування позивачем електросамокатом, так й дотримання інспектором патрульної поліції процедури накладення адміністративного стягнення) не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними та не спростовують висновок суду щодо відсутності складу правопорушення.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність скасування постанови та, як наслідок, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ч.3 ст.272, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року у справі № 213/3811/24 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст.272 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак