Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №518/221/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7606/26

Справа № 518/221/26

Головуючий у першій інстанції Алексєєва О. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Коновалової В.А., Сегеди С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», в інтересах якого діє адвокат Лисенко Дмитро Вячеславович, на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 27 травня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Алексєєвої О.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі по тексту – ТОВ «Українські фінансові операції») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 28.12.2023 року, ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Лінеура Україна» договір №4252614 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого отримала кредит у розмірі 10 000,0 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек Україна».

23.09.2024 року, ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Однак, відповідач свої зобов`язання по повернення кредитних коштів не виконала, у зв`язку із чим наявна перед ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за договором № 4252614 від 28.12.2023 року у загальному розмірі 92 498,58 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту – 9 999,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором – 60 248,59 грн. та нарахованих процентів ТОВ «Українські фінансові операції» за 89 календарних днів 22 250,0 грн., із вимогою щодо стягнення яких позивач звернувся до суду, а також просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 27.05.2026 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за договором № 4252614 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.12.2023 року у розмірі 29999 грн. 99 коп., у задоволенні іншої частини позову відмовлено, також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Українські фінансові операції», в інтересах якого діє адвокат Лисенко Д.В., звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині процентів за користування кредитом скасувати та ухвалити в даній частині нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути заборгованість за процентами за період з 28.12.2023 року по 21.12.2024 року у розмірі 59049,94 грн., в іншій частині судове рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч. 2 ст. 536 ЦК України, згідно якого розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Також скаржником стверджується про не врахування судом під час вирішення справи по суті внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24.12.2023 року щодо законодавчих обмежень в частині денної відсоткової ставки.

Рішення суду оскаржується скаржником виключно в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Мокряк О.В., просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та оскаржуване рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 27.05.2026 року про часткове задоволення позовних вимог без змін.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», в інтересах якого діє адвокат Лисенко Д.В., заявлено клопотання про зупинення провадження по даній справі до ухвалення судового рішення Об`єднаною палатою КЦС ВС у справі №552/672/23.

Об`єднаною палатою КЦС ВС у справі №552/672/23 07 вересня 2026 року ухвалено постанову, а тому колегія суддів не вбачає підстав для зупинення, а клопотання не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Однак, оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає вказаний вимогам закону, з огляду на наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач жодних доказів та заперечень факту отримання нею в борг коштів та факту укладення договору суду не надала, відомості щодо сплати відповідачем наявної заборгованості в матеріалах справи також не містяться. Натомість, перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, судом зроблено висновок, що заявлений позивачем розмір заборгованості за процентами є надмірним та неспівмірним із сумою основного боргу, що свідчить про порушення балансу інтересів сторін, а тому підлягає зменшенню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 28.12.2023 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Лінеура Україна» в порядку, визначеному ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» укладено договір № 4252614 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до листа ТОВ «Пейтек Україна» вих. № 20241003-164 від 03.10.2024 року, на підставі договору на переказ коштів № 210222-1 від 21.02.2022 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек Україна», успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 28.12.2023 16:04:25 на суму 10 000 грн.: номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек Україна» - ef0ecb2f-d3ae-4284-ba9c-le086485aaf2, номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» - 42526141703772264, session ID 022530933113, сайт торгівця - https://credit7.ua, код авторизації – 774506, банк-еквайр - AT "ПУМБ", призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Згідно повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» вих. № 20.1.0.0.0/7-260310/72709-БТ від 12.03.2026 – на ім`я ОСОБА_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та по вищевказаному рахунку здійснено зарахування коштів на суму 10 000 UAH за період 28.12.2023-28.12.2023.

23.09.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 23/09/2024 згідно умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 4252614 від 28.12.2023 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_3 перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції».

Відповідно до реєстру боржників додаток № 1 до договору факторингу № 23/09/2024 від 23.09.2024 року до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право вимоги у розмірі 70 248,58 грн., з яких: 9 999,99 грн. — заборгованість за основною сумою боргу та 60 248,59 грн. — заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором.

Згідно розрахунків заборгованості, наданих позивачем, у відповідача утворилась заборгованість загальною сумою 92498,58 грн., що складається з: суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) в розмірі 9999,99 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором – 60248,59 грн., а також суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 89 календарних днів - 22250 грн.

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Окрім того, відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Факт укладення 28.12.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_3 договору № 4252614 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, отримання кредитних коштів, користування ним, подальше відступлення права вимоги ТОВ «Українські фінансові операції», на підставі укладеного 23.09.2024 року з ТОВ «Лінеура Україна» договору факторингу № 23/09/2024, а також наявність непогашеної заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем по справі не заперечується, дійсність укладених договорів в судовому порядку не оскаржувалася. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем заперечувалися виключно доводи апеляційної скарги в частині визначеного позивачем розміру заборгованості за відсотками, з огляду на що ОСОБА_1 просила оскаржуване рішення суду про часткове задоволення позовних вимог залишити без змін.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ТОВ Українські фінансові операції» оскаржується рішення суду першої інстанції в частині висновків про наявність в даному випадку правових підстав для зменшення розміру заборгованості за відсотками з огляду на їх неспівмірність із сумою основного боргу, у зв`язку із чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно умов договору № 4252614 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, сторонами погоджено умови кредитування в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами, а саме відповідно до п. 1.4 тип процентної ставки – фіксована та за користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: 1.4.1. Стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору; п. 1.4.2 Знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується на таких умовах:

Якщо клієнт до 26.01.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі, що не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку із чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

При цьому, вказаними умовами договору також визначено, що у випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

З наявних матеріалів справи в свою чергу не вбачається вчинення позичальником – ОСОБА_1 дій, передбачених умовами договору для застосування в даному випадку відносно її боргу індивідуальної знижки та нарахування відсотків за кредитом за зниженою процентної ставкою, що становить 0,01 %, а тому здійснення нарахування процентів здійснювалося на підставі вищевказаного п. 1.4.1, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості. Відповідачем в свою чергу вказаний розрахунок не спростованого та будь-якого альтернативного не надано.

Тобто, з викладеного вбачається, що нарахування відсотків відбувалося на підставі погоджених сторонами умов кредитування, за процентною ставкою – 2,5 %. Відповідач, підписавши договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту 28.12.2023 року, погодилася з усіма наведеними в змісті договору умовами кредитування, в тому числі й щодо порядку розрахунку процентів та їх розміру, а тому з огляду на невиконання відповідачем належним чином своїх зобов`язань по поверненню кредиту та наявність непогашеної заборгованості, дана заборгованість підлягає стягненню з позичальника. Наведене в своїй сукупності свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги в даній частині.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції, в даному випадку, помилково не застосовано Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, яким доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» п. 5, згідно якого максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вищезазначений договір № 4252614 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладений 28.12.2023 року, тобто після набуття законної сили зазначених положень щодо внесення змін до п. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» в частині розміру денної процентної ставки. Строк кредиту згідно п. 1.3 становить 360 днів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, яким доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» п. 5, згідно якого максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07.09.2026 року по справі № 552/672/23 зазначено, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24.12.2023 року.

Таким чином, з огляду на викладене, розмір денної процентної ставки повинен становити не більше 1% за кожен день користування кредитом, оскільки вищевказаний договір укладений після внесення відповідних змін до Закону України «Про споживче кредитування» в частині визначення максимального розміру денної процентної ставки.

За наведених підстав, договір в частині перевищення розміру денної процентної ставки більш ніж на 1% є нікчемним.

У постанові від 13.02.2019 у справі № 753/23979/15-ц Верховним Судом зазначено, що «суд повинен належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором, як позивача, так і відповідача), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на їх спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Зважаючи на викладене, нарахування відсотків по даному договорі має відбуватися наступним чином:

- з 28.12.2023 року по 21.12.2024 року (кінцеву дату строку кредитування) розмір процентної ставки 1%, що становить 35999,96 грн.

Тобто, розмір заборгованості за процентами по кредиту, з урахуванням Закону України № 3498-IX, за весь визначений умовами договору строк кредитування (враховуючи укладення кредитного договору після внесення відповідних змін щодо розміру максимальної денної процентної ставки) та підлягає стягненню з відповідача становить 35999,96 грн.

Однак, вищевикладені встановлені судом обставини справи не враховано судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, у зв`язку із чим передчасно та помилкового зроблено висновок про наявність в даному випадку правових підстав для зменшення заявленого позивачем розміру заборгованості за процентами, а тому оскаржуване судове рішення підлягає зміні з викладенням резолютивної частини рішення про стягнення з ОСОБА_1 9999,99 грн. заборгованості за тілом кредиту, а також 35999,96 грн. заборгованості за відсотками.

Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За подання позовної заяви ТОВ «Українські фінансові операції» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 10777 від 05.05.2025.

За подання апеляційної скарги ТОВ «Українські фінансові операції» сплачений судовий збір у розмірі 3993,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2580 від 12.06.2026.

З урахуванням висновків суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а також часткового задоволення апеляційної скарги, (49% задоволені позовні вимоги в загальному від заявлених) судовий збір, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» становить за розгляд справи у суді першої інстанції – 1186,07 грн., за розгляд справи у суді апеляційної інстанції – 1956,86 грн., а всього 3143,83 грн.

При цьому, з огляду на розмір задоволених позовних вимог та положення ст.ст. 131, 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача за результати розгляду справи та становить 4900 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - задовольнити частково.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 27 травня 2026 року - змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19, літ. «Н», «П») заборгованість по договору № 4252614 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладений 28.12.2023 року у розмірі 45999 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 95 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 9999 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 99 копійок та заборгованості за відсотками - 35999 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять ) гривень 96 копійок.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19, літ. «Н», «П») сплачений судовий збір у розмірі 3143 (три тисячі сто сорок три) гривні 83 копійки та витрати на правничу допомогу у розмірі 4900 (чотири тисячі дев`ятсот) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 02 жовтня 2026 року.

Головуючий О.С. Комлева

Судді В.А. Коновалова

С.М. Сегеда