Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №160/2624/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/2624/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 в адміністративній справі №160/2624/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідач що полягають у невиплаті Позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

- зобов`язати відповідача здійснити виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач має право на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої абзацом 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 р. №153, оскільки він проходив військову службу у період дії воєнного стану у віці до 25 років; проходить військову службу у Збройних Силах України; брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій; звертався через свого представника - адвоката із заявами та адвокатськими запитами до відповідача щодо здійснення виплати, проте, відповідач не вжив належних заходів для реалізації права позивача на отримання одноразової грошової винагороди.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , що полягають у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не відповідає сукупності імперативних критеріїв, визначених п. 4 Постанови № 153. Зокрема, зауважено, що позивач уклав контракт про проходження військової служби 05.09.2020 року, тобто до введення воєнного стану. Водночас положення пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 поширюють право на отримання одноразової грошової винагороди виключно на осіб, прийнятих або призваних на службу під час воєнного стану. Суд першої інстанції помилково поширив дію експериментального проєкту на військовослужбовців, які уклали контракти раніше. Також звернуто увагу на те, що загальна тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях становить 122 календарні дні, що є меншим за обов`язковий шестимісячний строк, визначений для отримання винагороди у повному розмірі. Окремо зауважено, що в матеріалах справи відсутні офіційні документи з усіх попередніх місць проходження служби позивача, які б підтверджували відсутність обставин, що виключають здійснення такої виплати (зокрема, щодо притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності за військові правопорушення або наявності незнятих дисциплінарних стягнень). Відповідач був позбавлений можливості провести повну перевірку.

Отже, фактично суд першої інстанції обмежився формальним посиланням на участь позивача у бойових діях, не дослідивши повною мірою всі обов`язкові умови для отримання винагороди та не надавши належної правової оцінки запереченням відповідача.

Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем за контрактом та перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .

Представник позивача засобами електронного зв`язку звернувся через Міністерство оборони України до Військової частини НОМЕР_1 15.12.2025 року із адвокатським запитом та заявою, в яких порушувалося питання щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої абзацами другим та четвертим пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Відповіддю на адвокатський від 30.12.2025 року повідомлено про те, що рішення щодо виплати старшому солдату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 не ухвалювалось. Старший солдат ОСОБА_1 не відповідає вимогам викладеним в абз.7 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025, а саме: одноразова виплата здійснюється військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу. Аналогічні вимоги містить Окреме Доручення Міністра оборони України 05601/уд від 26.09.2025. Старший солдат ОСОБА_1 уклав контракт щодо проходження військової служби до введення військового стану.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом з 05.09.2020 року.

Позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у складі підрозділу Збройних Сил України , а саме: з 24.02.2022 по 05.04.2022 року, з 20.04.2022 по 24.05.2022 року, з 05.07.2022 по 09.07.2022 року, з 21.11.2022 по 31.12.2022 року, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 2265, виданою 28 серпня 2024 року Військовою частиною НОМЕР_2 .

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не виплати 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 на час проходження військової служби за контрактом відповідав основним умовам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України № 153 задля отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Так, Постанова КМУ №153 і затверджений нею Порядок регламентують виплату до 1 млн. грн. військовослужбовцям віком від 18 до 25 років, які служать за контрактом під час воєнного стану в бойових умовах. Виплата надається одноразово за умови 6 місяців участі (або пропорційно, або повністю у разі травм/поранень). Механізм виплати прописаний у постанові, а порядок реалізації у доданому Порядку, який визначає умови та строки виплат, підстави як для отримання, так і для відмови.

Згідно п.3 Постанови №153, учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до п. 4 Постанови № 153, громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Із аналізу норм Постанови № 153 вбачається, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

В свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, у зв`язку з їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025р. №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;

2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;

3) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою;

4) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

Отже, суд апеляційної інстанції наголошує, що законодавець у Постанові № 153 чітко окреслив коло суб`єктів, на яких розповсюджується дія даного експериментального проекту. Метою Постанови № 153 є стимулювання та мотивація громадян до вступу на військову службу саме в умовах підвищеного ризику під час дії воєнного стану.

Колегія суддів зазначає, що аналіз положень Постанови №153 свідчить про те, що її дія поширюється виключно на військовослужбовців, які прийняті або призвані на військову службу саме під час воєнного стану, оскільки метою цього експериментального проєкту є стимулювання укладення нових контрактів в умовах збройної агресії.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач уклав контракт 05 вересня 2020 року, тобто до введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, він не відповідає базовій умові нормативно-правового акта для призначення спірної виплати.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про поширення дії зазначеного регулювання на особу, яка проходила службу за контрактом, укладеним до початку воєнного стану.

Колегія суддів зауважує, що момент прийняття або призову на військову службу є юридично значущою обставиною, яка прямо визначає наявність або відсутність суб`єктивного права на отримання виплати за Постановою № 153. Колегія суддів зазначає, що норми Постанови № 153 не підлягають розширеному тлумаченню, а розповсюдження пільг на осіб, які уклали контракт до 24.02.2022, суперечить буквальному змісту та нормативній меті прийнятого акта.

В даному випадку, необхідно чітко довести відповідність позивача критеріям Постанови КМУ № 153 від 11 лютого 2025 року.

Постанова КМУ № 153 від 11 лютого 2025 року запровадила експериментальний проект, головний юридичний нюанс у даному випадку полягає в тому, що старий контракт фізично та юридично не міг укладатися «на досягнення мети» цього проекту, крім того, враховуючи, що позивач був прийнятий на строкову службу до військової частини Національної гвардії України ще 19.11.2020 року.

Постанова № 153 створювалася як фінансовий інструмент стимулювання нових контрактів або залучення нових людей у віці 18 - 25 років під час воєнного стану. Ті, хто уклав контракт задовго до лютого 2025 року, проходили службу на загальних підставах, відповідно до чинного на той момент законодавства.

На думку колегії суддів, за таких обставин, Військова частина НОМЕР_1 , діючи як суб`єкт владних повноважень, правомірно відмовила позивачу у виплаті зазначеної грошової допомоги, дотримуючись вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України та приписів Постанови № 153.

Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 в адміністративній справі №160/2624/26 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова