Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №280/2674/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/2674/26

(суддя Сіпака А.В., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі №280/2674/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27 березня 2026 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно з яким просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні/перерахунку пенсії № 084650010772 від 02.10.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути його заяву зареєстровану 25.09.2025 року, про призначення, ОСОБА_1 , пенсії за віком та зарахувати до його страхового стажу період навчання з 01.09.1975 року по 21.07.1978 року і період проходження військової служби з 05.05.1980 року по 01.07.1982 року.

Позов обґрунтовано тим, що рішення відповідача № 084650010772 від 02.10.2025 року є протиправним, оскільки позбавляє позивача права на реалізацію набутого ним права на пенсію.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року позов задоволено.

Суд, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні/перерахунку пенсії № 084650010772 від 02.10.2025.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період 01.09.1975 по 21.07.1978 в середньому професійному технічному училищі №18 м. Мелітополь, з 05.05.1980 по 01.07.1982 проходження військової служби.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу та проходження військової служби у спірні періоди, а тому, на переконання суду, є достатнім підтвердженням права на зарахування періодів роботи позивача та періоду проходження військової служби до його страхового стажу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що до страхового (трудового) стажу позивача не зараховано період його навчання з 01.09.1975 по 21.07.1978 в ДНЗ «Мелітопольське вище професійне училище» згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , доданої до позовної заяви, оскільки в графі № 4 відсутня дата видачі диплому про навчання. Диплом про навчання, або інший документ до заяви про призначення пенсії не надано. До страхового (трудового) стажу позивача не зараховано період проходження військової строкової служби з 05.05.1980 по 01.07.1982 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки в графі № 4 відсутнє посилання на документ. Військовий квиток, або інший документ до заяви про призначення пенсії не надано.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу позивач просить у її задоволені відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач 25.09.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.

Вказану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та прийнято рішення про відмову в призначені/перерахунку пенсії №084650010772 від 02.10.2025.

Зі змісту рішення встановлено, що до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1975 по 21.07.1978 згідно записів трудової книжки, оскільки в трудовій книжні відсутня дата видачі диплому про навчання; також періоди проходження військової строкової служби з 05.05.1980 по 01.07.1982 згідно записів трудової книжки, оскільки в трудовій книжні відсутня дата видачі військового квитка.

Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Частиною першою статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Отже право на призначення пенсії за віком мають особи, які після досягнення 60 років та за наявності стажу 32 рік.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 21.02.2020 р. у справі N 307/3091/16-а (№ рішення в ЄДРСР 87779295), відповідно до якої - для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, визначено трудову книжку. За її відсутності черговим елементом для підтвердження стажу виступають: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За неможливості підтвердити наявний трудовий стаж будь-якими документами, законодавцем передбачено останній по черговості спосіб, а саме: встановлення трудового стажу на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 №412), (надалі - Інструкція № 162), яка діяла на час заведення та первинного заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Трудові книжки ведуться на студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем „кваліфікований робітник, „молодший спеціаліст„ бакалавр, „спеціаліст та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності.

Аналогічні норми визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58).

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Приписами п.8 Порядку №637 визначено, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а період навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Як правильно встановлено судом першої інстанції зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1975 по 21.07.1978 згідно записів трудової книжки, оскільки в трудовій книжні відсутня дата видачі диплому про навчання.

Згідно з записами в трудовій книжці, позивач в спірний період навчався в середньому професійному технічному училищі № 18 м. Мелітополь.

За приписами частини 3 статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з листом від №33 від 16 грудня 2025, Державний навчальний заклад «Мелітопольське вище професійне училище», повідомив позивача про неможливість підтвердження його навчання у середньому професійному технічному училищі № 18 м. Мелітополь у період з 01.09.1975 по 21.07.1978 за спеціальністю столяр будівельний 4 розряду, а також надання завіреної копії диплома (або документа, що його замінює), у зв`язку із тим що вся архівна документація, особові справи працівників та здобувачів освіти, книги наказів залишилися на тимчасово окупованій території.

Проте, оскільки в трудовій книжці позивача зазначено період його навчання з 01.09.1975 по 21.07.1978, при цьому, саме трудова книжка, а не диплом є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зарахувати до страхового стажу позивача періоду його навчання з 01.09.1975 року по 21.07.1978 року.

Щодо не зарахування позивачу періоду проходження військової строкової служби з 05.05.1980 по 01.07.1982, слід зауважити наступне.

Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоди проходження ним військової строкової служби, відповідач у рішенні № 11650004924 від 13.10.2025 зазначив про те, що підставою незарахування періоду проходження військової строкової служби є відсутність дати видачі військового квитка.

Згідно з трудової книжкою позивача, зокрема згідно з відбитку печатки, видно, що позивач в період з 05.05.1980 по 1.07.1982 року проходив військову службу.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , листом № 4558 від 31.10.2025, повідомлено позивача на його звернення, що через збройне вторгнення російської федерації та евакуації ІНФОРМАЦІЯ_2 інформація стосовно серії, номера та дати видачі його військового квитка відсутня в ТЦК.

Отже, данні про проходження позивачем військової служби в період з 05.05.1980 по 1.07.1982 року зазначені у його трудовій книжці не спростовуються.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу роботи позивача період його навчання та період проходження військової строкової служби та наявності підстав для задоволення позову.

Щодо доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі №280/2674/26 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва