Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №280/4100/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/4100/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2026 року у справі №280/4100/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

30.04.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, треті особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивачка просить суд:

визнати протиправними дії відповідача 1 та відповідача 2 щодо відмови призначити позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, згідно вимог чинного законодавства України, яке регулює дані правові відносини;

визнати протиправними та скасувати рішення №084050026667 від 16.01.2026 відповідача 1 та рішення №084050023667 від 18.02.2026 відповідача 2 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;

зобов`язати відповідача 2 призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 25.10.2025 року на підставі пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до спірних правовідносин, на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивачка досягла 45 річного віку, мала страховий стаж 39 років 7 днів, пільговий стаж за списком №1 - 16 років, 2 місяці, 27 днів, а значить Рішення №084050023667 від 27.03.2026 ГУ ПФУ в Кіровоградській області, яким позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з посиланням на недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного ст. 114 Закону №1058-ІV, є протиправним і підлягає скасуванню. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2026 року у справі №280/4100/26 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задоволено частково. Визнано протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №084050026667 від 16.01.2026 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №084050023667 від 18.02.2026 та №084050023667 від 27.03.2026 про відмову в призначенні пенсії. Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 25.10.2025 року на підставі пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.01.2026, 09.02.2026 та 19.03.2026 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зверталася до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Її заява від 07.01.2026, за принципом екстериторіальності, розглянута ГУ ПФУ у Запорізькій області.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №084050023667 від 16.01.2026 (далі – рішення №1) було відмовлено позивачці у призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з недосягненням пенсійного віку - 50 років та відсутності пільгового стажу 7 років 6 місяців.

У рішенні 1 зазначено, що пенсійний вік визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» список №1 становить 50 років.

Вік заявниці 45 років 2 місяці.

Необхідний страховий стаж пунктом 1 частини другої статті 114 Закону становить не менше 20 років.

Необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону становить 7 років 6 місяців.

Страховий стаж особи становить 22 роки 9 місяців 7 днів, з урахуванням пільгового стажу 23 роки 9 місяців 7 днів.

Пільговий стаж особи становить 1 рік 7 місяців 2 дні.

До страхового стажу зараховано всі періоди.

До пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи:

- з 02.06.2009 по 25.08.2018 згідно пільгової довідки №06/08/212, оскільки зазначена довідка не відповідає додатку №5 Порядку №637, а саме: відсутній рік видачі довідки та відсутні накази про результати атестації робочих місць, виробництв, професій і посад, працівникам, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 та переліки робочих місць, виробництв, професій і посад, працівникам, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1;

- з 24.12.2020 по 30.04.2025 згідно довідки від 16.12.2025 №11585, оскільки зазначена довідка не відповідає додатку №5 Порядку №637, а саме: відсутній підсумок пільгового стажу;

- з 09.07.2025 по 06.01.2026 згідно довідки від 06.01.2026 №3/209-09, оскільки відсутній підпис начальника відділу кадрів.

Заяви позивачки від 09.02.2026 та від 19.03.2026 розглянуті за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.02.2026 щодо призначення їй пенсії за віком, а також доданих до заяви документів, ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийнято Рішення від 18.02.2026 №084050023667 (далі – рішення №2), відповідно до якого позивачці відмовлено в призначенні такого виду пенсії.

У рішенні 2 зазначено, що вік позивачки 45 років.

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, жінкам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

(….).

Страховий стаж ОСОБА_1 28 р. 10 м. 7 д.

Працює.

Пільговий стаж по Списку №1- 6 р. 3 м. 28 д.

В ході розгляду документів до пільгового стажу не зараховано період роботи з 02.06.2009 по 25.08.2018 на посаді «лікар-рентгенолог», що передбачено Списком №1, згідно довідки №06/08/212 від 06.11.2025, оскільки у довідці не зазначена позиція згідно Постанови КМУ від 16.01.2003 №36 та Постанови КМУ від 24.06.2016 №461. Крім того, відсутній підпис керівника. Документів про право підпису голови комісії з припинення не долучено.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.03.2026 та доданих документів, ГУ ПФУ в Кіровоградській області винесено рішення №084050023667 від 27.03.2026 (далі - рішення №3) про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням заявницею (позивачкою) пенсійного віку - 50 років. При цьому, до страхового та пільгового стажу зараховані всі періоди трудової діяльності ОСОБА_1 , з яких: страховий стаж - 39 років 7 днів; пільговий стаж за Списком №1-16 років 2 місяці 27 днів.

Вважаючи протиправними рішення відповідачів №1 та №2, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-IV) в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з пунктом «а» ч.1 ст.13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-XII), в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», визначалось, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015 року, пункт «а» ч.1 ст.13 Закону №1788-XII викладено в наступній редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.».

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII вирішено, зокрема: визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII (п.1 резолютивної частини Рішення).

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (п.2 резолютивної частини Рішення).

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах (п.3 резолютивної частини Рішення).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, дійшла наступного висновку:

«…Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п.2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

…Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

…Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, п.56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.».

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів враховує, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла віку 45 років 2 місяці та мала Страховий стаж 22 роки 9 місяців 7 днів, з урахуванням пільгового стажу 23 роки 9 місяців 7 днів. Пільговий стаж особи становить 1 рік 7 місяців 2 дні.

Тому, з огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно з пунктом «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд апеляційної інстанції вказує, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №084050026667 від 16.01.2026 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №084050023667 від 18.02.2026 та №084050023667 від 27.03.2026 про відмову в призначенні пенсії, не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законом України, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Позиція Верховного Суду щодо застосування ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04.09.2021 року у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 року у справі №480/4737/19 та від 22.06.2023 року у справі №480/4288/21.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, виходив з того, що позивачка не досягла пенсійного віку, встановленого п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (50 років).

Разом з тим, відповідачем, як органом, що призначає пенсії, не вимагалось дооформлення поданих позивачем документів для призначення пенсії, у тому числі заяви про призначення пенсії, чи подання додаткових документів. Тобто позивачем, як суб`єктом звернення, було дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем виконано всі умови, визначені законом для призначення пенсії, відтак, в силу вимог ст.ст.5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту її порушених прав, слід зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 25.10.2025 року (з дня звернення за призначенням пенсії) на підставі пункту «а» ст.13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2026 року у справі №280/4100/26 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов