Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №520/672/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р.Справа № 520/672/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Фірма «Антей» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 (головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/672/26

за позовом Приватного підприємства Фірма «Антей»

до Департаменту реєстрації Харківської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Приватне підприємство Фірми «Антей» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Глотової Катерини Олексіївни від 20.03.2025р., індексний номер рішення – 77968177, про припинення іншого речового права Приватного підприємства Фірми «Антей» – оренди земельної ділянки, кадастровий номер - 6310136600:02:018:0106, загальною площею - 0,0687га., по вул. Григорія Сковороди (Пушкінська), 79/1 у м. Харкові, запис про яке було внесено до державного реєстру речових прав - 11.11.2022р. за номером запису про інше речове право – 48405743;

- визнати протиправними дії державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Глотової Катерини Олексіївни щодо внесення 24.03.2025 року до Державного реєстру речових прав відомості про припинення іншого речового права Приватного підприємства Фірми «Антей» – оренди земельної ділянки, кадастровий номер - 6310136600:02:018:0106, загальною площею - 0,0687га. по вул. Григорія Сковороди (Пушкінська), 79/1 у м. Харкові, запис про яке було внесено до державного реєстру речових прав 11.11.2022р. за номером запису про інше речове право – 48405743.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є орендарем земельної ділянки на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2022 у справі №922/4161/21. Разом з тим, державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради безпідставно внесені до Державного реєстру речових прав відомості про припинення іншого речового права позивача на підставі судових рішень від 15.09.2014 та 26.11.2013 у справі №27/173-10, які не є правовстановлюючими документами. Тобто, відповідач проігнорував існуючий запис про реєстрацію іншого речового права з правом пролонгації та в позасудовому порядку фактично скасував рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2022 у справі №922/4161/21.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 задоволено заяву представника Департаменту реєстрації Харківської міської ради про закриття провадження у справі; закрито провадження по справі за позовом Приватного підприємства Фірма «АНТЕЙ» до Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини не зводяться виключно до перевірки дотримання державним реєстратором процедури проведення реєстраційної дії, оскільки, між сторонами фактично існує спір щодо наявності у позивача права оренди відповідної земельної ділянки. Фактично спір між сторонами стосується питання наявності чи відсутності у позивача права оренди земельної ділянки, щодо якої державним реєстратором було вчинено оскаржувану реєстраційну дію. При цьому правомірність рішення державного реєстратора безпосередньо залежить від вирішення питання про існування у позивача відповідного речового права, оскільки сторони по-різному тлумачать правові наслідки судових рішень Господарського суду Харківської області у справах №27/173-10 (н.р. №40/04-08) та №922/4161/21. За таких обставин предметом спору є не лише перевірка дотримання державним реєстратором процедури державної реєстрації, а й встановлення наявності або відсутності у позивача права оренди земельної ділянки, тобто вирішення спору про цивільне (господарське) право, від якого є похідними заявлені вимоги про скасування рішення та визнання протиправними дій державного реєстратора. Саме існування такого спору про право виключає можливість його вирішення виключно шляхом перевірки законності владних управлінських дій суб`єкта владних повноважень у порядку адміністративного судочинства.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Приватне підприємство Фірми «Антей» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2026р. у справі №520/672/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства Фірми «Антей» задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності спору щодо оренди земельної ділянки. Фактично відповідач здійснив перегляд та тлумачення рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2022 у справі №922/4161/21 про поновлення права оренди земельної ділянки. Водночас суд першої інстанції не дослідив належним чином підстави прийняття спірного рішення про припинення іншого речового права. Також зауважує, що оскаржувана ухвала не містить роз`яснення, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Департамент реєстрації Харківської міської ради реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відомості про припинення іншого речового права позивача правомірно були внесені на підставі судових рішень про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Наявність двох протилежних судових рішень визнання договору оренди недійсним та його поновлення свідчить про правову невизначеність та наявність спору про цивільне право між орендарем та орендодавцем. Оскільки скасування запису в реєстрі без вирішення спору про право на оренду по суті не призведе до відновлення прав позивача, такий спір має приватно-правовий характер, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, про призначення даної справи до апеляційного розгляду та повістки про виклик на 28.09.2026.

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З аналізу наведених вище норм права слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Спір набуває ознак публічно-правового за умови не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (нею) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Водночас спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним, Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, до адміністративної юрисдикції не належить розгляд справ, якщо у спірних відносинах вбачається спір про право (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22)

Верховним Судом вже розглядались справи, в яких поставало питання юрисдикції спорів, предметом оскарження в яких були рішення державного реєстратора щодо вчинення/відмови у вчиненні реєстраційних дій.

Так, у постанові від 28.11.2018 у справі № 490/5986/17-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: «…у даному випадку підставою для відмови зазначено пункт 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV. Це свідчить про наявність спору між заявником, що звернувся із заявою про реєстрацію прав на нерухоме майно, та державним реєстратором, який вчиняє такі дії.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що у даній справі виникли саме публічно-правові відносини, оскільки державний реєстратор діє як суб`єкт владних повноважень, дії якого щодо позивача останній вважає неправомірними та такими, що порушують його права. Тобто, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону № 1952-IV, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Відтак спір підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором».

Застосовуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду у контексті обставин цієї справи колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з внесенням державним реєстратором до Державного реєстру речових прав відомостей про припинення іншого речового права Приватного підприємства Фірми «Антей» – оренди земельної ділянки.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі ґрунтується на тому, що предметом спору є не лише перевірка дотримання державним реєстратором процедури державної реєстрації, а й встановлення наявності або відсутності у позивача права оренди земельної ділянки, тобто вирішення спору про цивільне (господарське) право, від якого є похідними заявлені вимоги про скасування рішення та визнання протиправними дій державного реєстратора. Саме існування такого спору про право, на переконання суду першої інстанції, виключає можливість його вирішення виключно шляхом перевірки законності владних управлінських дій суб`єкта владних повноважень у порядку адміністративного судочинства.

Досліджуючи вказані доводи суду, а також аргументи відповідача, яким в межах розгляду справи в суді першої інстанції було подано клопотання про закриття провадження, колегія суддів враховує наступне.

09.12.1999 між виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області в особі міського голови (орендодавець) та Приватним підприємством Фірмою «АНТЕЙ» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець на підставі розпорядження міського голови від 22.12.98 за №2468, яким переоформлено право користування земельною ділянкою, надає, а орендар приймає в тимчасове платне користування на умовах оренди земельну ділянку за адресою: місто Харків, вул. Пушкінська, 79-1 загальною площею 0,0687 га, в тому числі: ріллі – га, багаторічних насаджень – га, сіножатей – га, пасовищ – га, лісів – га, під забудовою 0,0291 га, інших угідь 0,0396 га, згідно з планом земельної ділянки, що додається. За пунктом 1.2 вказаного договору земельна ділянка надається у тимчасове платне користування на умовах оренди строком до 22.01.2021 для експлуатації офісу.

Вказаний договір зареєстровано у виконавчому комітеті Харківської міської ради в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 21.12.1999 №231/99 (а.с.73-74, т.1).

Відповідно до акта прийому-передачі згідно з зазначеним вище договором від 21.12.1999 №231/99 орендарю передано земельну ділянку у тимчасове користування стркоом до 22.01.2021 площею 0,0687 га для експлуатації офісу (а.с.76, т.1).

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 26.11.2013, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2014, заяву Міністерства освіти і науки України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2010 року у справі №27/173-10 задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2010 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» задоволено повністю. Позов Міністерства освіти і науки України задоволено повністю. Визнано договір оренди земельної ділянки від 09.12.1999 за №231/99, укладений між Виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області та Приватним підприємством фірмою «Антей», недійсним.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2014 у справі №27/173-10, залишену без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2014, задоволено заяву ПП фірми «Антей» про роз`яснення рішення суду. Роз`яснено ПП фірмі «Антей» рішення суду від 26.11.2013 у справі №27/173-10 (н.р. 40/04-08) щодо моменту визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.12.1999 за №231/99, укладеного між виконкомом Харківської міської ради та ПП фірмою «Антей», де зазначено, що спірний договір визнано недійсним, і він припиняє свою дію на майбутнє з моменту набрання рішенням чинності. Ухвала мотивована тим, що в даному випадку зобов`язання за спірним договором оренди земельної ділянки припиняється лише на майбутнє, оскільки неможливе повернення отриманого за зобов`язанням в натурі, враховуючи характер правовідносин за цим договором (ст. 207 ГК України, ст. 236 ЦК України, ст. 59 ЦК Української РСР в редакції 1963 року).

У свою чергу, рішенням Господарського суду Харківської області від 18.01.2022 у справі № 922/4161/21, яке набрало законної сили 15.02.2022, визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 09.12.1999 року (зареєстрованого у Виконавчому комітеті Харківської міської ради в книзі державної реєстрації договорів оренди землі від 21.12.1999 року №231/99, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.11.2020 року, номер запису 39189363) шляхом визнання укладеною Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, в редакції Додаткової угоди про поновлення оренди землі.

З урахуванням рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2022 у справі № 922/4161/21, державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.11.2022 №65437648, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію іншого речового права, право оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 2221719163101, що розташована за адресою Харківська обл., м. Харків, вулиця Пушкінська, земельна ділянка 79/1, кадастровий номер земельної ділянки 6310136600:02:018:0106, за суб`єктом Приватне підприємство Фірма «АНТЕЙ» (а.с.150, т.1). Зазначені відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 11.11.2022 (а.с.151, т.1).

Разом з тим, 20.03.2025 Харківською міською радою було подано заяву (реєстраційний номер 65932960) про державну реєстрацію права, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:02:018:0106, до якої долучено зокрема рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2013 у справі №27/173-10 (а.с.152-157, т.1). На підставі вказаної заяви до Державного реєстру речових прав були внесені відомості про припинення іншого речового права Приватного підприємства Фірми «Антей» – оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:02:018:0106, про що свідчить витяг від 23.12.2025.

Звертаючись до суду з межах даної справи, позивач вважав, що державний реєстратор безпідставно припинив право оренди, пославшись на рішення та ухвалу Господарського суду Харківської області у справі № 27/173-10, ухвалені ще у 2013– 2014 роках, які не стосуються набутого у 2022 році права оренди, не скасовують рішення суду, що стало підставою для його виникнення, та не містять приписів щодо проведення будь-яких реєстраційних дій.

Водночас, за позицією Департаменту реєстрації Харківської міської ради, наявність двох протилежних судових рішень визнання договору оренди недійсним та його поновлення свідчить про правову невизначеність та наявність спору про цивільне право між орендарем та орендодавцем, у зв`язку з чим такий спір має приватно-правовий характер, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.

Розглядаючи доводи сторін, суд апеляційної інстанції враховує, що рішенням Господарського суду Харківської області від 18.01.2022 у справі № 922/4161/21, яке набрало законної сили 15.02.2022, питання щодо поновлення договору оренди було вирішено судом, а на виконання цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про право оренди земельної ділянки за позивачем. Отже, на момент вчинення оскаржуваної у цій справі реєстраційної дії (24.03.2025) відомості про право оренди та судове рішення, на підставі якого воно виникло (було поновлено), вже існували та були доступними державному реєстратору через Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Єдиний державний реєстр судових рішень.

Наявність різних за змістом судових рішень, ухвалених у різний час (рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2022 у справі № 922/4161/21 та рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2013 у справі №27/173-10), щодо одного об`єкта правовідносин не означає автоматичного виникнення спору про право, який підлягає вирішенню в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо позивач не просить суд встановити чи змінити належність йому відповідного речового права, а оскаржує рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень у сфері державної реєстрації.

У цій справі позивач не заявляє вимог щодо визнання за ним права оренди чи поновлення договору оренди, а оскаржує рішення державного реєстратора про припинення вже зареєстрованого речового права, тому предметом судового розгляду є дотримання суб`єктом владних повноважень установленого законом порядку здійснення державної реєстрації, а не вирішення первинного спору щодо цивільного права між орендарем та орендодавцем.

При цьому питання про те, чи були наявні передбачені законом підстави для внесення державним реєстратором у 2025 році запису про припинення права оренди та чи правильно ним враховано рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2013 у справі №27/173-10, належить до предмета розгляду по суті заявлених позовних вимог і не є підставою для висновку про наявність спору про право. Наявність рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2022 у справі № 922/4161/21 та зареєстрованого на його підставі права оренди, як і доступність відповідної інформації державному реєстратору, також підлягають оцінці під час розгляду спору по суті, однак самі по собі не змінюють публічно-правового характеру заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції, ототожнивши наявність судових рішень із різними правовими наслідками з існуванням спору про право, дійшов необґрунтованого висновку про неможливість розгляду справи за правилами адміністративного судочинства та необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з частиною першою статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Разом з тим, як правильно зазначив апелянт, всупереч вимог частини першої статті 238 КАС України суд першої інстанції не роз`яснив позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи, адже лише посилання на те, що предметом спору є не лише перевірка дотримання державним реєстратором процедури державної реєстрації, а й встановлення наявності або відсутності у позивача права оренди земельної ділянки, тобто вирішення спору про цивільне (господарське) право, не може вважатися виконанням вимог раніше згаданої норми процесуального закону.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Із змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Зважаючи на викладене, суд констатує, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відсутність адміністративної юрисдикції щодо цього спору та закриття провадження у справі.

Інші доводи апеляційної скарги, зважаючи на викладені вище висновки суду апеляційної інстанції, для визначення юрисдикції спору визначального значення не мають, а тому колегією суддів не досліджуються.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З аналізу наведених норм слідує, що скасування ухвали про закриття провадження у справі не зумовлює можливості апеляційного суду перейти до розгляду та вирішення по суті позовних вимог, якщо такий розгляд судом першої інстанції не здійснювався, у зв`язку з чим вимога апеляційної скарги щодо прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог Приватного підприємства Фірми «Антей» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, отже апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі, що є підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 по справі №520/672/26 як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірма «Антей» задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 по справі №520/672/26 скасувати.

Справу № 520/672/26 за позовом Приватного підприємства Фірми «Антей» до Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 02.10.2026 року