Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №520/125/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 р. Справа № 520/125/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 (суддя Пасечнік О.В.; м. Харків) по справі № 520/125/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати мені пенсії по інвалідності;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити виплату пенсії по інвалідності з липня 2025 року;

- зобов`язати здійснити виплату заборгованості з пенсії за весь період незаконного припинення виплат.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 по справі № 520/125/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 08.08.2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по інвалідності як інваліду ІІ групи з моменту фактичного припинення виплати пенсії, а саме за період з 08.08.2025 року по 01.11.2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату заборгованості ОСОБА_1 з пенсії за період з 08.08.2025 року по 01.11.2025 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону №2262-XII як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи. Строк інвалідності йому встановлено до березня 2024 року, дата чергового переогляду - 15.02.2024. На підставі підпункту 14-6.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV у редакції, чинній до 01.01.2025, виплату пенсії позивачу було продовжено по 08.08.2025. Посилаючись на зміни, внесені Законом №4170-IX, та пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, яким передбачено проходження чоловіками віком від 25 до 60 років із другою або третьою групою інвалідності та зазначеним строком повторного огляду оцінювання повсякденного функціонування у період з 1 квітня до 1 листопада 2025 року, стверджує, що оскільки документи щодо проходження позивачем такого оцінювання на адресу відповідача не надходили, а позивач не належить до осіб, яких неможливо направити на його проведення з причин, визначених постановою №1338, підстави для продовження виплати пенсії по інвалідності після 08.08.2025 відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що її доводи фактично дублюють позицію відповідача, яка отримала належну правову оцінку судом, та не містять нових доказів або обставин, які б спростовували висновки суду. Наголошує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1338 строк проходження оцінювання повсякденного функціонування визначено до 01.11.2025, до цієї дати його інвалідність вважалася продовженою, тому припинення виплати пенсії з 08.08.2025 є протиправним. Зазначає, що відповідач не надав індивідуального рішення про припинення виплати пенсії, належного обґрунтування його причин та доказів дотримання передбаченої законом процедури. Позивач перебуває в Німеччині та на консульському обліку, а відповідь Генерального консульства України в Мюнхені підтверджує відсутність механізму проходження такого оцінювання за місцем його перебування. Вважає, що за цих обставин відсутність результатів оцінювання не може розцінюватися як порушення його обов`язку, а негативні наслідки недосконалості державного регулювання не можуть покладатися на нього. Також звертає увагу на помилкове зазначення відповідачем ІІІ групи інвалідності, оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується наявними у справі документами. З огляду на викладене, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині — без змін.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині постанову про задоволення позовних вимог.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що суд неповно з`ясував обставини справи та не надав належної оцінки доказам неможливості проходження ним оцінювання повсякденного функціонування. Наголошує, що перебуває в Німеччині та на консульському обліку, а офіційна відповідь Генерального консульства України в Мюнхені підтверджує відсутність механізму проходження такого оцінювання для осіб, які перебувають у Німеччині, та те, що консульські установи цю процедуру не здійснюють. Вважає, що за відсутності фактичної та правової можливості пройти оцінювання, відсутність його результатів не може бути підставою для припинення виплати пенсії, а негативні наслідки недосконалості державного механізму не можуть покладатися на позивача, оскільки це суперечить статті 46 Конституції України та принципу правової визначеності. Зазначає, що відповідач усупереч статті 77 КАС України не довів наявності реального механізму проходження оцінювання, можливості позивача його пройти та правомірності припинення виплат після 01.11.2025. Також посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 №225 зі змінами, внесеними постановою від 30.03.2022 №390, якою, у разі неможливості направлення особи на повторний огляд передбачено перенесення такого огляду на період після припинення або скасування воєнного стану та продовження інвалідності й пов`язаних із нею соціальних виплат. У зв`язку з чим, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та зобов`язати відповідача відновити виплату пенсії після 01.11.2025 і виплатити заборгованість з цієї дати до дня фактичного відновлення виплати.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами.

Пенсія по інвалідності по 08.08.2025 виплачувалася позивачу на підставі виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 756404 про визнання позивача особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання з 15.02.2023 по 01.03.2024 (дата чергового переогляду 15.02.2024). Пенсія позивачу виплачувалася відповідно до підпункту 14-6.1 пункту 14-6 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" без результатів повторного огляду на період дії воєнного стану.

Зазначені обставини не заперечується сторонами.

У серпні 2025 року позивачу припинено виплату пенсії по інвалідності як інваліду ІІ групи загального захворювання.

Позивач звертався до відповідача з заявою щодо підстав припинення йому виплати пенсії по інвалідності та поновлення виплати пенсії.

Відповідач листом від 15.12.2025 №4253-45539/Г-02/8-2000/25 повідомив позивача, що підстави для продовження виплати пенсії по інвалідності згідно із Законом з 09.08.2025 року відсутні. Для поновлення пенсії по інвалідності відповідно до Закону, позивачу необхідно пройти оцінювання повсякденного функціонування та отримати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Вважаючи протиправним вказані дії відповідача щодо припинення виплати йому пенсії по інвалідності, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №1338 позивач мав пройти оцінювання повсякденного функціонування до 01.11.2025, а до цієї дати його інвалідність вважалася продовженою. Тому припинення виплати пенсії з 08.08.2025 є протиправним, а пенсія за період з 08.08.2025 по 01.11.2025 підлягає нарахуванню та виплаті. Водночас, оскільки позивач не надав доказів проходження такого оцінювання або неможливості його проходження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог щодо виплати пенсії після 01.11.2025.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом частини 1 статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Матеріалами справи підтверджено, що пенсія по інвалідності виплачувалася позивачу по 08.08.2025 на підставі виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 756404 про визнання позивача особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання з 15.02.2023 по 01.03.2024 (дата чергового переогляду 15.02.2024). Пенсія позивачу виплачувалася відповідно до підпункту 14-6.1 пункту 14-6 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" без результатів повторного огляду на період дії воєнного стану.

В обґрунтування наявності підстав для припинення нарахування та виплати позивачу пенсії з серпня 2025 року відповідач посилається на положення пункту 3 постанови КМУ №1338, відповідно до якого позивачу необхідно пройти оцінювання повсякденного функціонування особи щодо визнання позивача особою з інвалідністю.

Оцінюючи дії відповідача в спірних правовідносинах колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14-6.1 пункту 14-6 розділу XV Закону № 1058-IV для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності або пенсію у зв`язку з втратою годувальника, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи з причин, визначених Кабінетом Міністрів України, виплата пенсії продовжується до дати проведення повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи або протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні (для осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період дії воєнного стану, - не менш як на весь строк їхньої військової служби). Якщо при повторному огляді, оцінюванні повсякденного функціонування особі з інвалідністю встановлено іншу групу (підгрупу) інвалідності, розмір пенсії, виплату якої продовжено відповідно до цього пункту, переглядається з місяця, наступного за місяцем надходження повідомлення про встановлення інвалідності до територіального органу Пенсійного фонду України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" установлено, що в разі коли особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до набрання чинності цією постановою відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 “Питання медико-соціальної експертизи” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 95, ст. 3265), і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 8 березня 2022 р. № 225 “Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період воєнного стану на території України” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1310) не проходила такий повторний огляд в медико-соціальних експертних комісіях:

чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов`язані у період з 1 квітня 2025 р. до 1 листопада 2025 р. пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

інші особи, за винятком тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, проходять оцінювання повсякденного функціонування до 1 квітня 2026 року.

До числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, належать:

особи, місцем проживання яких є території, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації;

особи, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, не чують, не розмовляють, не бачать (на обидва чи одне око), не мають очей (ока), кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, в яких наявне онкологічне захворювання, інтелектуальні порушення чи психічні розлади, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми, причина інвалідності з дитинства.

Аналізуючи наведене правове регулювання, колегія суддів зазначає, що згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №756404 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 15.02.2023 по 01.03.2024, із датою чергового переогляду 15.02.2024. Отже, інвалідність встановлено до набрання чинності постановою №1338, а строк повторного огляду припав на період дії воєнного стану. Оскільки позивач не пройшов повторного огляду, виплату пенсії йому було продовжено по 08.08.2025 включно, а відповідно до пункту 3 постанови №1338 оцінювання повсякденного функціонування він мав пройти у період з 01.04.2025 до 01.11.2025.

Таким чином, до 01.11.2025 інвалідність позивача у межах спірних правовідносин вважалася продовженою, а зазначена виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією залишалася підставою для продовження виплати пенсії. Ненадходження до відповідача документів про результати оцінювання до спливу встановленого строку його проходження не давало підстав для припинення виплати пенсії у серпні 2025 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність припинення виплати позивачу пенсії до 01.11.2025.

Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для продовження її виплати після 08.08.2025 цього висновку не спростовують, оскільки на зазначену дату строк проходження позивачем оцінювання повсякденного функціонування ще не закінчився.

Як наслідок, відповідачем безпідставно припинено позивачу виплату пенсію та страхових виплат з 08.08.2025, тобто у період, коли інвалідність позивача ще вважалася продовженою.

Інших підстав для припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності з серпня 2025 року матеріли справи не містять. Відповідних підстав відповідач суду не повідомив.

За встановлених обставин, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності ІІ групи з 08.08.2025 є протиправними.

При цьому, у відповідності до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338, позивачу необхідно було пройти оцінювання повсякденного функціонування, за результатами якого буде розглянуто питання подовження виплати пенсії по інвалідності після 01.11.2025, або надати інформацію з лікувального закладу щодо неможливості направлення позивача на проведення оцінювання.

Позивачем не надано до суду відомостей та відповідних доказів щодо проходження ним у встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 строк, тобто з 01 квітня 2025 року по 01 листопада 2025 року, оцінювання повсякденного функціонування, або неможливості проходження позивачем такого оцінювання.

Посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 №225 зі змінами, внесеними постановою від 30.03.2022 №390, колегія суддів відхиляє, оскільки питання проходження оцінювання особами, які не пройшли повторного огляду під час воєнного стану відповідно до постанови №225, врегульовано пунктом 3 постанови №1338. Саме цією нормою для відповідної категорії осіб визначено строк проходження оцінювання до 01.11.2025 та причини неможливості направлення на його проведення. Отже, попереднє продовження інвалідності на підставі постанови №225 не звільняло позивача від проходження оцінювання у встановлений строк, а сам факт подальшої дії воєнного стану не є достатньою підставою для продовження виплати пенсії після 01.11.2025.

Доводи позивача про неможливість проходження оцінювання повсякденного функціонування у зв`язку з перебуванням у Німеччині колегія суддів відхиляє, оскільки перебування за межами України та на консульському обліку не підтверджує наявності визначених постановою №1338 причин неможливості направлення на таке оцінювання.

Посилання на лист Генерального консульства України в Мюнхені від 19.02.2026 №61222/19-500-21942 також не підтверджує зазначених обставин. У цьому листі повідомлено, що консульство не здійснює запитуваної процедури, наведено інформацію про механізм оцінювання для громадян у державах, з якими укладено відповідні міжнародні угоди, та надано посилання на роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України. Водночас висновку про відсутність можливості проходження позивачем оцінювання за загальною процедурою через лікуючого лікаря та експертну команду в Україні цей лист не містить. Отже, наведений документ не є достатнім доказом неможливості проходження позивачем оцінювання у встановлений строк та не підтверджує підстав для продовження виплати пенсії після 01.11.2025.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 08.08.2025 та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу пенсію як особі з інвалідністю ІІ групи за період з 08.08.2025 по 01.11.2025, включаючи заборгованість за цей період.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 по справі № 520/125/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова