Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №520/21701/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 р. Справа № 520/21701/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 по справі № 520/21701/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 , винесений на підставі Акту службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини офіцером відділу психологічного забезпечення управління морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , старшим лейтенантом ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 258 від 03.05.2023 року «Про результати службового розслідування».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 заяву позивача про визнання поважними причини пропуску процесуального строку та поновлення пропущеного строку на звернення до суду - залишено без задоволення та позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - залишено без руху.

До Харківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про поновлення строку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від24.08.2026 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку - залишено без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем обставини не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутися до суду у встановлений законом строк. Посилання на фактичне ознайомлення з копією оскаржуваного наказу лише у липні 2026 року не спростовує того, що позивач був обізнаний про проведення щодо нього службового розслідування та мав об`єктивну можливість своєчасно з`ясувати його результати.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просить суд ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі № 520/21701/26 скасувати, а справу № 520/21701/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що залишаючи заяву про поновлення строку звернення суду без задоволення, суд виходив з аргументів, які не відповідають дійсним обставинам справи, без аналізу дій та подій у їх сукупності.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, в якому просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів залишити без задоволення, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у даній справі - залишити без змін .

За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті.

При цьому, реалізація особою права на звернення до суду із позовом чи заявою (клопотанням) повинна здійснюватись з дотримання встановленого законодавством процесуального порядку, зокрема, з дотриманням вимог КАС України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За приписами ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З аналізу вказаних приписів КАС України слідує, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Водночас, при визначенні початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналась або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, або бездіяльності), а не коли така особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

За загальним правилом обчислення строків звернення до суду здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права. Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

З матеріалів справи встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 258 від 03.05.2023 "Про результати службового розслідування" старшого лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - "пониження у військовому званні".

Причиною вчиненого правопорушення стало, що ОСОБА_1 самовільно залишив Військову частину.

Колегія суддів зазначає, що предметом позовної заяви є незгода з наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 258 від 03.05.2023, про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Колегія суддів враховує, що спірні правовідносини, які склались у цій справі, спрямовані саме на захист прав позивача щодо проходження ним публічної служби, отже, до звернення з зазначеними вимогами встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28.07.2022 року у справі № 9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до приписів пункту 3 розділу IV Порядку № 608 визначають, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Відповідно до пунктів 1-4 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування.

За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (пункти 1 розділу VI Порядку № 608).

Відповідно до п. 2 розділу VI Порядку № 608 Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідач повинен був ознайомити позивача з наказом, а у разі відмови військовослужбовця від ознайомлення, скласти акт про відмову.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що у матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача зі змістом оскаржуваним наказом.

Однак, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки зазначеним обставинам та не встановлено, з якої дати позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав оскаржуваним наказом, враховуючи дату його прийняття та факт не ознайомлення позивача із вказаним документом.

Стосовно висновків суду першої інстанції, що позивачем надавались пояснення в ході службового розслідування та позивач був ознайомлений з матеріалами службового розслідування, а отже, був обізнаний про проведення службового розслідування та його результати, а тому мав об`єктивну можливість своєчасно з`ясувати питання щодо прийнятого за його результатами рішення та, у разі незгоди з ним, звернутися за захистом своїх прав, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Так, із наданого титульного аркуша матеріалів службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини офіцером відділу психологічного забезпечення управління морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_1 вбачається лише факт ознайомлення позивача з матеріалами службового розслідування, проведення якого розпочато 20.04.2023 та закінчено 01.05.2023.

Водночас колегія суддів зауважує, що сам по собі факт ознайомлення позивача з матеріалами службового розслідування не може свідчити про його обізнаність із прийнятим за результатами такого розслідування наказом, його змістом та правовими наслідками.

Враховуючи викладене, оскільки матеріали справи не містять доказів доведення наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про притягнення ОСОБА_1 разом із під підписом та зазначенням дати доведення, а суд першої інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного прийняття процесуального рішення у цій справі на стадії відкриття провадження у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних та необґрунтованих висновків про те, що оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, остання, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, має бути повернута позивачу.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутіч проти Хорватії).

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі Белле проти Франції). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справах Белле проти Франції та Нун`єш Діаш проти Португалії).

У рішеннях від 13.01.2000 у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії та від 28.10.1998 у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п.1 ст.6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, оскільки висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви є передчасним та необґрунтованим, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції на підставі ст. 320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 по справі № 520/21701/26 - скасувати.

Справу № 520/21701/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко