Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №520/22730/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 р. Справа № 520/22730/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 (суддя: Шевченко О.В., м. Харків) по справі № 520/22730/25

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківських областях про застосування адміністративно-господарського штрафу №084662 від 12.08.2025 до ОСОБА_1 на суму 17000,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати припис щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт №005580 від 12.08.2025, винесений ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківських областях №084662 від 12.08.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу та припис щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт №005580 від 12.08.2025 є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Свободи, буд. 5, Держпром,6 під.,7 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанови, припису - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №084662 від 12.08.2025 року.

Визнано протиправним та скасовано припис Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт №005580 від 12 серпня 2025 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн. 92 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті ( код ЄДРПОУ 39816845).

Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що факти, які встановлені в ході перевірки та підтверджені доказами у справі, безумовно свідчать про здійснення водієм транспортного засобу позивача, яке було перевірено посадовими особами відповідача, нерегулярних перевезень за маршрутом. Відтак, водій повинен бути забезпечений та пред`явити для перевірки документи, які є обов`язковими відповідно до законодавства (стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Крім того, з фактичних обставин перевірки встановлено, що автомобіль позивача повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, проте останній не обладнаний таким.

Позивачем подано відзив, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки вважає дане рішення суду законним та обґрунтованим.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що, керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, на підставі направлення на перевірку Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області № ОНР 001810 від 04.07.2025, 10.07.2025 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка на а/д М-03 «Київ-Харків-Довжанський», 375 км + 800 м., у тому числі був перевірений транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 ..

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 ..

За результатами рейдової перевірки Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт проведення рейдової перевірки №ОАР 047240 від 10.07.2025, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення ст. 30, 34, 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" (здійснення нерегулярних пасажирських перевезень за маршрутом Харківська область - Полтавська область; перевізник не забезпечив водія відповідною документацією на перевезення пасажирів, а саме: договором із замовником транспортних послуг, інформацією на паперових носіях (карти чи роздруківка), про робочий час та час відпочинку водія ОСОБА_2 за 10.07.2025; ТЗ не обладнано тахографом, що унеможливлює перевірку робочого часу водія, передбачену Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 №340); відсутність на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначений статтею 39 цього Закону).

Відповідальність за виявлені порушення передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Акт підписано водієм ОСОБА_2 з зауваженнями, що сусід просив звозити родичів в аквапарк, оскільки він захворів.

24.07.2025 відповідачем надіслано позивачу повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт рекомендованою кореспонденцією, що підтверджено Списком Ф. 103 Рекомендовані листи.

На підставі висновків акту перевірки №ОАР 047240 від 10.07.2025 Відділом прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №084662 від 12.08.2025, якою за порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" (згідно з актом №ОАР 047240 від 10.07.2025), відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано штраф в розмірі 17000,00 грн..

Також, Відділом сформовано припис щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт №005580 від 12 серпня 2025 року, в якому зазначено, що в результаті проведеної 10.07.2025 перевірки встановлено порушення п.6.1 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, а саме: перевезення вантажів транспортним засобом з повною масою понад 3500 кг за відсутності на момент проведення перевірки діючого та перевіреного тахоргафа на транспортному засобі MERCEDES-BENZ, НОМЕР_2 (згідно з актом №ОАР 047240 від 10.07.2025). У зв`язку з чим, запропоновано вжити заходів до усунення виявлених порушень у строк до 12.09.2025.

Оскаржувані припис та постанову отримано позивачем 18.08.2025, що підтверджено роздруківкою з офіційного сайту "Укрпошти".

Не погоджуючись з оскаржуваними постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та приписом щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова необґрунтована, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ (надалі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону № 2344-III, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за дотриманням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах.

Відповідно до ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з ч.ч. 17-20 ст. 6 Закону № 2344-III, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути. Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (надалі - Положення № 103).

Відповідно до п. 1 Положення № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп. 1 п. 4 Положення № 103, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до п. 8 Положення № 103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 5 Положення № 103 встановлено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за № 1567, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 1567).

Згідно з п. 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до п. 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з п. 25 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 39 Закону № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України; для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону Закон № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, з метою встановлення факту вчинення порушення автомобільним перевізником законодавства про автомобільний транспорт необхідним є з`ясування під час перевірки обставин здійснення надання послуг з перевезення пасажирів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові від 08.05.2025 у справі № 520/15410/23.

Із матеріалів справи встановлено, що, виходячи з висновків акту рейдової перевірки №ОАР 047240 від 10.07.2025, Відділом прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №084662 від 12.08.2025, якою за порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" (згідно з актом №ОАР 047240 від 10.07.2025), відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано штраф в розмірі 17000,00 грн..

В акті рейдової перевірки №ОАР 047240 від 10.07.2025 зазначено, що під час перевірки виявлено порушення ст. 30, 34, 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" (здійснення нерегулярних пасажирських перевезень за маршрутом Харківська область - Полтавська область; перевізник не забезпечив водія відповідною документацією на перевезення пасажирів, а саме: договором із замовником транспортних послуг, інформацією на паперових носіях (карти чи роздруківка), про робочий час та час відпочинку водія ОСОБА_2 за 10.07.2025; ТЗ не обладнано тахографом, що унеможливлює перевірку робочого часу водія, передбачену Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 №340); відсутність на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначений статтею 39 цього Закону).

Водієм підписано акт перевірки з зауваженнями, що сусід просив звозити родичів в аквапарк, оскільки він захворів.

Разом з цим, на підставі акту рейдової перевірки №ОАР 047240 від 10.07.2025 Відділом сформовано припис щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт №005580 від 12 серпня 2025 року, в якому зазначено, що в результаті проведеної 10.07.2025 перевірки встановлено порушення п.6.1 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, а саме: перевезення вантажів транспортним засобом з повною масою понад 3500 кг за відсутності на момент проведення перевірки діючого та перевіреного тахоргафа на транспортному засобі MERCEDES-BENZ, НОМЕР_2 .

Позивач зазначив, що є власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу повна маса складає 3500 кг, зазначений автомобіль використовується для власних потреб, він не є суб`єктом господарювання, що здійснює на комерційній основі перевезення пасажирів та/або вантажів транспортними засобами, не проводить діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом. Водій ОСОБА_2 є сусідом позивача та не перебуває у трудових або будь-яких договірних відносинах з позивачем, між ними не укладалися договори перевезення вантажу, пасажирів та багажу, чартеру, оренди транспортного засобу, підряду. Позивач передав право керування власним транспортним засобом відповідно до Правил дорожнього руху, оскільки була необхідність відвезти родичів до аквапарку.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в ході перевірки транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , було встановлено, що він належить ОСОБА_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ) та використовується останнім у господарській діяльності. Однак, жодних доказів того, що позивач є автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-ІІІ, є суб`єктом господарювання, здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, має відповідну ліцензію на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів, надає послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом тощо, до суду надано не було.

Під час судового розгляду встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не зареєстрований.

Крім того, як вбачається з відеозаписів, наданих в суді першої інстанції, було відеозафіксовано момент проведення рейдової перевірки 10.07.2025 транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , з якого вбачається, що під час зупинки у транспортному засобі перебувало декілька осіб. Водій ОСОБА_2 надав документи, які перевіряючими сфотографовано. На питання: "На кого ви працюєте?" відповів "Ні на кого я не працюю". Також, повідомив, що особи в автомобілі - це родичі сусіда. Сусід захворів та попросив відвезти родичів.

Отже, у позивача був відсутній обов`язок забезпечувати водія ОСОБА_2 відповідними документами, на які міститься посилання в акті рейдової перевірки від 10.07.2025.

Абзацом 1 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III передбачено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.

Згідно з ч. 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані положення Закону № 2344-III застосовуються до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозяться пасажири. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, твердження відповідача, що позивач використовує транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , у господарській діяльності та є автомобільним перевізником, є такими, що не підтверджені жодними належними доказами.

Отже, орган Укртрансбезпеки не мав правових підстав для застосування до позивача приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність на момент проведення перевірки діючого та перевіреного тахоргафа на транспортному засобі MERCEDES-BENZ, НОМЕР_2 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, пунктом 6.1 якого визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Однак, виходячи з того, що під час рейдової перевірки позивач не займався господарською діяльністю, його автомобіль марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , не використовувався для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах, крім того, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , повна маса транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , 3500 кг, у позивача відсутній обов`язок обладнувати цей автомобіль діючим та повіреним тахографом.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 06 вересня 2024 року по справі № 600/302/23-а.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №084662 від 12.08.2025 та припис Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт №005580 від 12.08.2025 є необґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 по справі № 520/22730/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова